Постанова

від 08.04.2025 по справі 712/9194/22

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/719/25Головуючий по 1 інстанціїСправа №712/9194/22 Категорія: 311010200 Токова С.Є. Доповідач в апеляційній інстанції Фетісова Т. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2025 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідачФетісова Т.Л. суддіГончар Н.І., Сіренко Ю.В.секретар Любченко Т.М.

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача на рішення Соснівського районного суду Черкаської області від 08.01.2025 (повний текст складено 21.01.2025, суддя в суді першої інстанції Токова С.Є.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до АТ «Укрпошта» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в :

у листопаді 2022 року ОСОБА_2 звернулася до суду з указаним позовом, яким після подальших уточнень просила скасуватинаказ Черкаської дирекції АТ «Укрпошта» №2106-к від 22.09.2022 про звільнення її за п.2 ч.1 ст.41 КЗпП України, поновити позивача на посаді начальника пересувного відділення поштового зв`язку № 84 Черкаської дирекції АТ «Укрпошта» та стягнути компенсацію у виді середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування вказано на те, що 21.12.2021 позивач була прийнята на посаду оператора поштового зв`язку 1 класу дільниці супроводу мережі Черкаської дирекції АТ «Укрпошта» відповідно до Наказу № 4784-к від 20.12.2021.

21.01.2022 її переведено на посаду начальника пересувного відділення поштового зв`язку № 84 згідно наказу № 193-к від 21.01.2022.

27.09.2022 згідно наказу № 2106-к від 22.09.2022 її було звільнено з посади начальника пересувного відділення поштового зв`язку № 84, відповідно до п.2 ч.1 ст. 41 КЗпП України.

Копію наказу про звільнення № 2106-к від 22.09.2022 та трудову книжку нею отримано 29.09.2022.

Позивач вважає наказ про своє звільнення протиправним та таким, що підлягає до скасування з огляду на те, що нею не вчинялось будь-яких винних дій, які давали б підстави для втрати довіри зі сторони роботодавця та, як наслідок, звільнення на підставі п.2 ч.1 ст. 41 КЗпП України.

Рішенням Соснівського районного суду Черкаської області від 08.01.2025 позовні вимоги у справі задоволено з посиланням на обґрунтованість тверджень позивача про відсутність підстав для її звільнення через страту довіри з боку роботодавця.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав 10.03.2025 засобами поштового зв`язку апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та відхилити позовні вимоги.

Вказує на те, що позивач була працівником, який безпосередньо обслуговує грошові та матеріальні цінності. 01.09.2022 фахівцями сектору внутрішнього аудиту було проведено перевірку пересувного поштового відділення, керівником якого була позивач, та встановлено фактичну відсутність товарів на загальну суму 10727,41 грн, а по рахункам бухгалтерського обліку обліковувалася ще нестача на суму 6676,43 грн. Із розміром та фактом виявленої нестачі позивач погодилася, що підтвердила своїм підписом.

Актом службового розслідування встановлено, що зазначена нестача виникла внаслідок зловживання своїм службовим становищем позивача. Таку ж нестачу підтверджено інвентаризаційною комісією дирекції.

Відтак у відповідача, як роботодавця, були наявні підстави для висновків про втрату довір`я до позивача, як працівника, що обслуговує товарно-матеріальні цінності.

Однак суд першої інстанції помилково прийшов до висновків, що відповідач не довів вину позивача у розтраті коштів, хоча для висновків про втрату довір`я встановлення цієї обставини не є необхідним.

У відзиві на апеляційну скаргу сторона позивача ОСОБА_3 просила суд апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін, оскільки вважають його законним та належним чином обґрунтованим.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

При розгляді справи встановлено, що 21.12.2021 позивач ОСОБА_4 (прізвище після укладення шлюбу (Антинескул) була прийнята на посаду оператора поштового зв`язку 1 класу дільниці супроводу мережі Черкаської дирекції Акціонерного товариства «Укрпошта», відповідно до Наказу № 4784-к від 20.12.2021.

21.01.2022 ОСОБА_4 переведено на посаду начальника пересувного відділення поштового зв`язку № 84, відповідно наказу № 193-к від 21.01.2022.

27.09.2022 згідно наказу № 2106-к від 22.09.2022 її було звільнено з посади начальника пересувного відділення поштового зв`язку № 84, відповідно до п.2 ч.1 ст. 41 КЗпП України.

Так наказом директора Черкаської дирекції АТ «Укрпошта» Марченка О.С. № 2106-к від 22.09.2022 начальника ПВПЗ № 84 ОСОБА_4 звільнено з посади з 27.09.2022 за вчинення нею винних дій при обслуговуванні грошових цінностей, які дають підстави для втрати довіри відповідно до п.2 ч.1 ст. 41 КЗпП України.

Підставою для видачі оскаржуваного наказу Відповідача зазначено акт службового розслідування за фактом привласнення грошових коштів начальником ПВПЗ № 84 Черкаської дирекціїАТ «Укрпошта» Бойко Галиною Володимирівною від 21.09.2022.

За змістом вищевказаного акту службового розслідування від 21.09.2022, проведеного комісійно, встановлено, що начальникПВПЗ № 84 Бойко Г.В., яка має повноваження здійснювати організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарчі функції, зловживала своїм службовим становищем, що призвело до нестачі готівкових коштів в сумі 17 172,84 грн, які були ввірені їй та перебували у її віданні, чим нанесла збитки Черкаській дирекції АТ «Укрпошта». За результатами службового розслідування комісія пропонуєрозірвати трудовий договорів з начальником ПВПЗ № 84 ОСОБА_4 за вчинення винних дій при обслуговуванні грошових цінностей, які дають підстави для втрати довір`я, п. 2 ст. 41 КЗпП України.

Судом встановлено, що безпосереднє обслуговування грошових цінностей було складовою трудової функції позивача, яка працювала на посаді начальника ПВПЗ № 84 АТ «Укрпошта», що підтверджується положенням про ВПЗ № 84 ЧД АТ «Укрпошта», з яким Позивача було ознайомлено 21.01.2022, договором про повну матеріальну відповідальність від 21.01.2021.

Разом з тим, в обґрунтування підстав звернення до суду з указаним позовом позивач посилається на те, що нестача грошових коштів виникла не з її вини, будь-який причинно-наслідкових зв`язок із її діями чи бездіяльністю відсутній. Підстави для її звільнення є надуманими та не відповідають дійсності.

З цих підстав указане звільнення позивач оспорює, як незаконне.

Правовідносини, наявні між сторонами справи на підставі викладених фактичних обставин, мають таке правове регулювання.

Відповідно до частини шостоїстатті 43 Конституції Українигромадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений змістом статті 5-1 Кодексу законів про працю України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою, отже трудовий договір є основною, базовою формою виникнення трудових правовідносин.

Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у разі винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір`я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу (пункт 2 частини першої статті 41 КЗпП України).

Для розірвання трудового договору за пунктом 2 частини першої статті 41 КзпП України потрібна наявність таких умов: 1) безпосереднє обслуговування працівником грошових, товарних або культурних цінностей (прийом, зберігання, транспортування, розподіл та інше); 2) винна дія працівника; 3) втрата довір`я до працівника з боку власника або уповноваженого ним органу.

Звільнення з підстав втрати довір`я суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом та інше), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір`я.

Отже працівники, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, - це особи, які одержують їх під звіт.

Такі правові висновки відображено у постанові Верховного Суду від 13.02.2025 у справі № 757/26467/22.

Вирішуючи під час розгляду справи про поновлення на роботі працівника, звільненого за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України, питання, чи відноситься позивач до кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, суду в кожному конкретному випадку необхідно з`ясувати: чи становить виконання операцій, що пов`язані з таким обслуговуванням цінностей, основний зміст трудових обов`язків позивача; чи носить виконання ним указаних дій відповідальний, підзвітний характер з наявністю обліку, контролю за рухом і зберіганням цінностей.

Зазначену правову позицію висловив Верховний Суд України у своїй постанові від 20.04.2016 № 6-100цс16. Така правова позиція є незмінною і підстав для відступлення від неї немає. Про це вказав Верховний Суд у постанові від 06.03.2023 у справі №757/59136/19-ц.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Звільнення з підстав втрати довір`я (пункт 2 частини першої статті 41 КЗпП України ) суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і тому подібне) вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір`я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями). Отже, підставою для розірвання трудового договору у зв`язку з втратою довір`я є здійснення працівником винних дій. Форма вини при цьому значення не має. Необережна вина працівника також може бути підставою для звільнення так, як і вина умисна. Однак власник у разі спору зобов`язаний довести і факт порушення, і вину працівника.

Такі правові висновки наведено у постанові Верховного Суду від 02.06.2021 у справі № 592/8437/20.

Отже підставою для втрати довіри до працівника, що обслуговує матеріальні цінності, можуть бути лише його винні дії або бездіяльність, чи конкретні факти, які дають підстави для втрати довіри до нього з боку власника або уповноваженого ним органу. Сама по собі нестача товарних цінностей або їх надлишок, а також підозра, якщо немає конкретних фактів, не можуть бути підставою для втрати довіри до працівника.

Апеляційний суд додатково враховує, що для звільнення з підстав п.2 ч.1 ст.41 КЗпП України, як у цій справі, необхідно встановити, зокрема, наявність винних дій працівника, які призвели до втрати до нього довіри з боку роботодавця.

Так, від виною працівника розуміється певне психічне ставлення особи до своїх протиправних дій і їх шкідливих наслідків. Вина може виступати як умисел чи необережність.

Характерні ознаки умислу:

усвідомлення працівником суспільної шкідливості своєї поведінки;

передбачення негативних наслідків такої поведінки;

бажання настання шкідливих наслідків у результаті своєї поведінки або свідоме допущення їх.

Залежно від характеру вольового ставлення особи до суспільно-шкідливих наслідків свого діяння визначаютьдва види умислу:

прямий коли працівник, передбачаючи суспільно шкідливі наслідки своєї дії чи бездіяльності, бажає їх настання;

побічний коли працівник, передбачаючи суспільно шкідливі наслідки своєї дії чи бездіяльності, прямо не бажає їх, але свідомо допускає їх настання.

Необережністьхарактеризується тим, що працівник, який вчинив дисциплінарний проступок, передбачав можливість настання шкідливих наслідків своєї поведінки, але легковажно розраховував на їх відвернення або не передбачав можливість таких наслідків, хоча повинен був і міг їх передбачити.

У трудовому праві вина як необережність виявляється, зазвичай,як недбалість.

Отже, незалежно від форми вини обов`язковим її елементом є усвідомлення особою протиправності свого діяння.

Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

За обставин цієї справи між Черкаською дирекцією АТ «Укрпошта», як роботодавцем, та позивачем було укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність 21.01.2022, підписаний позивачем.

Відповідно до наказу Черкаської дирекції АТ «Укрпошта» № 825 від 01.09.2022 «Про проведення раптової ревізії ПВПЗ 84» фахівцями сектору внутрішнього аудиту було проведено перевірку ПВПЗ 84, керівником якого була позивач.

01.09.2022 при проведенні перевірки фахівцями сектору внутрішнього аудиту встановлено нестачу у ПВПЗ 84 в сумі 17172,84 грн. З результатами перевірки позивач ознайомлена під підпис.

Позивач підтвердила, що залишки готівкових коштів, товарно-матеріальних цінностей, поштових відправлень, інших цінностей та розрахунки, які перераховані в її присутності та зазначені у Акті результатів перевірки від 01.09.2022, знаходяться на її відповідальному збереженні, і що претензій до виконавців з контрольних перевірок ВСП Сектору ревізійної роботи не мала.

На підставі вищезазначеного Акту від 01.09.2022 з метою з`ясування обставин виникнення та можливого врегулювання вказаної нестачі Черкаською дирекцією АТ «Укрпошта» видано наказ № 843 від 06.09.2022 «Про проведення службового розслідування та призначення комісії».

Відповідно Акту службового розслідування затвердженого директором Черкаської дирекції АТ «Укрпошта» Марченко О.С. від 21.09.2022 комісією встановлено, що на час прийняття позивача на посаду начальника ПВПЗ 84 - нестачі готівкових коштів, товарно-матеріальних цінностей були відсутні.

Під час проведення службового розслідування позивач у своєму письмовому поясненні від 19.09.2022 підтвердила факт, що під час її роботи на посаді начальника ПВПЗ № 84 виникла нестача готівкових коштів та ТМЦ в сумі 17172,84 грн, причини виникнення нестачі готівкових коштів та ТМЦ їй не відомі.

Крім того, в тексті акті службового розслідування від 21.09.2022 зазначено про те, що службове розслідування здійснюється за фактом привласнення грошових коштів позивачем ОСОБА_4 .

Однак, у висновках до яких прийшла комісія, яка проводила службове розслідування за даним актом зазначено про те, що ОСОБА_4 , яка має повноваження здійснювати організаційно розпорядчі та адміністративно-господарчі функції, зловживала своїм службовим становищем, що призвело до нестачі коштів в сумі 17172,84.

Вказаний акт службового розслідування від 21.09.2022 став підставою для винесення оспорюваного наказу про звільнення позивачки, в якому зазначено що її звільнено саме за привласнення грошових коштів, що суперечить висновкам вказаного акту, згідно яких позивачка зловживала своїм службовим становищем .

Тобто, фактично мова йде про протиправне заволодіння працівником увіреними їй грошовими коштами шляхом привласнення або зловживання своїм службовим становищем, що вчиняється особою з прямим умислом, але мають різну об`єктивну сторону, що роботодацем чітко не визначено і належними доказами по справі не підтверджено. Більш того, вказані дії підпадають під ознаки кримінального правопорушення, однак жодних процесуальних документів (вироку, постанови про закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав тощо) з даного приводу суд надано не було.

Більше того, за поясненнями представника відповідача, наданими суду, позивач, як матеріально-відповідальний працівник та керівник поштового відділення, допустила нестачу відповідних грошових коштів саме внаслідок неналежного контролю за працівниками її відділення (листоношами), які безпосередньо здійснювали обслуговування товарно-матеріальних цінностей та грошових коштів, тобто фактично відповідач вказує суду на те, що ОСОБА_4 вчинила відповідне порушення трудової дисципліни у формі необережності (недбалість), а не у формі прямого умислу, як вказано в наказі про звільнення від 22.09.2022 та акті службового розслідування від 21.09.2022, при цьому вказані твердження також не підтвердження належними доказами, суду не надано посадові інструкції цих працівників листонош, відповідач пояснив також, що не обізнаний про наявність чи відсутність у цих працівників договорів про повну матеріальну відповідальність з роботодавцем.

Зазначені порушення, допущені роботодавцем, свідчать про необґрунтованість звільнення позивача та наявність підстав для її поновлення на роботі, конкретних порушень посадових обов`язків роботодавцем не доведено, як і не доведено належними і допустимим доказами наявності вини в діях свого працівника.

Вказане відповідає висновкам, викладеним ВС у своїй постанові від 16.01.2018 у справі за № 490/9707/14-ц.

Ураховуючи викладене вище, апеляційний суд відхиляє аргументи скаржника про те, що у відповідача, як роботодавця, були наявні підстави для висновків про втрату довір`я до позивача, як працівника, що обслуговує товарно-матеріальні цінності, адже вчинення працівником умисного правопорушення (привласнення грошових коштів) доказами не підтверджується, а позиція роботодавця з даного приводу є суперечливою.

Доводів про неправильне вирішення судом спору у справі в частині вимог щодо стягнення середньогозаробітку зачас вимушеногопрогулу подана відповідачем апеляційна скарга не містить, а відповідні висновки суду першої інстанції належним чином ґрунтуються на встановлених у справі фактичних обставинах та відповідають приписам ч. 2 ст. 235 КЗпП України про стягнення на користь незаконно звільненого працівника у разі його поновлення на роботі компенсації у виді середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Інших доводів, які б свідчили про те, що спір у справі суд першої інстанції вирішив невірно, подана апеляційна скарга не містить.

Згідно ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже рішення Соснівського районного суду Черкаської області від 08.01.2025 у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

На підставі положень ст.141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді слід залишити за особою, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п ос та но ви в :

апеляційну скаргу відхилити.

Рішення Соснівського районного суду Черкаської області від 08.01.2025 у даній цивільній справі залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді залишити за особою, яка подала апеляційну скаргу.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 09.04. 2025.

Суддя-доповідач

Судді