Ухвала

від 23.01.2025 по справі 308/20004/24

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/20004/24

1-кс/308/396/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2025 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді, клопотання прокурора відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до ЄРДР за №12024070000000557 від 14.12.2024 року за кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, про арешт майна,-

В С Т А Н О В И В:

Прокурор ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із даним клопотанням, яке обґрунтовує тим, що 14 грудня 2024 року о 07.41 год. на лінію 102 надійшло повідомлення з 27 ПЗ ДПСУ про те, що в смт. Вилок, Берегівського району прикордонним нарядом виявлено водія малотоннажного фургону марки «MERCEDES-BENZ SPRINTER 315 CDI» д.н.з НОМЕР_1 гр. ОСОБА_5 , 1961 р.н, пенсіонера, мешканця АДРЕСА_1 , який перевозив у спеціально обладнаному сховищі багажного відділу 8 осіб мобілізаційного віку.

В подальшому встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за попередньою змовою із ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з корисливих мотивів, шляхом надання порад, вказівок, засобів та усуненням перешкод, організували незаконне переправлення військовозобов`язаних громадян, через державний кордон України, поза межами пунктів пропуску.

Зокрема встановлено, що 14.12.2024 близько 06:30 год. гр. ОСОБА_5 за попередньою домовленістю прибув до місця проживання ОСОБА_6 , що за адресою АДРЕСА_2 , де вже очікували громадяни ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , яких невстановлені на даний час досудовим розслідуванням особи, доставили до вказаного будинку. Надалі, на території вказаного будинку, вищевказаних чоловіків було погружено до спеціально обладнаного сховища із дерев`яної фанери, яке знаходилося у багажному відділенні належного ОСОБА_6 автомобіля марки «Mercedes Sprinter» з д.н.з. НОМЕР_2 , який перебуває в користуванні останнього на протязі 10 років, після чого ОСОБА_5 провівши інстуркатж, здійснив перевезення цих осіб до лінії державного кордону. В подальшому, під час проходження огляду та перевірки документів на блок пості, що на відстані близько 300 метрів від лінії державного кордону України з Угорщиною, останній був викритий прикордонним нарядом ДПС України. Того ж дня, 14.12.2024 ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було затримано в порядку ст. 208 КПК України за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України.

Крім цього, проведеними слідчими (розшуковими) діями, оперативно- розшуковими заходами та проведенням кримінального аналізу, було встановлено, що до вказаного кримінального правопорушення, також причетні гр. ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , фактично проживає в АДРЕСА_3 та ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , фактично проживає в АДРЕСА_4 , які за попередньою змовою із ОСОБА_5 та ОСОБА_6 задля реалізації спільного злочинного плану, щодо незаконного переправлення осіб через державний кордон України, на автомобілі марки «MERCEDES-BENZ MAYBACH GLS 600» із д.н.з. « НОМЕР_3 » доставили з м. Київ до м. Ужгород гр. ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживаючого за адресою АДРЕСА_5 .

16.01.2025 року на підставі ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду № 308/20004/24 1-кс/308/67/25 від 06.01.2025, було проведено санкціонований обшук автомобіля марки «MERCEDES-BENZ MAYBACH GLS 600» із д.н.з. НОМЕР_3 , який знаходився на території АЗС «ОККО» розташованій за адресою м. Мукачево, вул. Лавківська, їв. В ході обшуку було виявлено та вилучено: належний ОСОБА_16 мобільний телефон марки «Samsung» з ІМЕІ НОМЕР_4 , із сім карткою мобільного оператора НОМЕР_5 ; належний ОСОБА_15 мобільний телефон марки «Iphone 16 Рго» з ІМЕІ НОМЕР_6 , із сім карткою мобільного оператора НОМЕР_7 ; блокнот із чорновими записами; грошові кошти в розмірі 18 100 доларів США, зокрема купюри номіналом по 100 доларів США в кількості 181 шт; пристрій для радіоелектронної боротьби, без наявних маркувань; автомобіль марки «MERCEDES-BENZ MAYBACH GLS 600» із д.н.з. НОМЕР_3 .

16.01.2025 року постановою слідчого вищевказані предмети, на підставі ст. 98 КПК України визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні.

Відповідно до отриманої інформації із відділу кримінального аналізу ГУНП в Закарпатській області та реєстраційної картки отриманої з бази даних «НАІС», власником автомобіля марки «MERCEDES-BENZ MAYBACH GLS 600» із д.н.з. « НОМЕР_3 » є: ТОВ «АГРОТРЕЙД ЖИТОМИР», ЄДРПОУ: 38441407, адреса Житомирська обл., Андрушівський р-н, м. Андрушівка, вул. Станційна, 20.

З урахуванням наведеного у клопотанні проурора, з метою збереження вилученого майна як речового доказу у даному кримінальному провадженні, прокурор у клопотанні просить накласти решт на вилучене майно.

23.01.2025 року від захисника підозрюваного ОСОБА_16 адвоката ОСОБА_17 до суду надійшли письмові заперечення на клопотання прокурора про арешт майна. Захисник вважає, що ініціювання накладення арешту майна на вилучене майно є безпідставним оскільки вилучене майно, не має на меті досягнення завдань кримінального провадження, а спрямоване на невиправдане обмеження прав ОСОБА_16 та третіх осіб власників даного майна. Захисник також зазначає, що подія про яку вказує орган досудового розслідування, відбулася 27.11.2024 року, тобто більше ніж два місяці до моменту проведення обшуку. Також ОСОБА_17 вказує на те, що вилучений транспортний засіб «MERCEDES-BENZ MAYBACH GLS 600» із д.н.з. « НОМЕР_3 » на праві власності належить ТОВ «АГРОТРЕЙД ЖИТОМИР», ЄДРПОУ: 38441407, яке жодного відношення до даного кримінального провадження не має, а вилучення такого транспорртного засобу значно перешкоджає діяльності підприємства, та порушує права останнього на мирне володіння та розпорядження належним товариству майном.

Щодо вилучених грошових коштів та мобільного телефону належних гр. ОСОБА_15 то представник адвокат ОСОБА_17 зазначив, що грошові кошти вилучені під час обшуку в автомобілі 16.01.2025р. є особистою власністю ОСОБА_15 , а останній був пасажиром в автомобілі під час проведення обшуку , однак, жодного відношення до даного кримінального провадження немає. ОСОБА_15 є зареєстрованою фізичною особою-підприємцем , який здійснює підприємницьку діяльність , що підтверджується долученими копіями податкової декларації платника єдиного податку -фізичної особи підприємця від 16.01.2025р. та здобув такі грошові кошти шляхом здійснення законної підприємницької діяльності і такий не є підозрюваним у даному кримінальному провадженні та жодного відношення до даного кримінального провадження ОСОБА_15 не має.

Що стосується вилученого мобільного телефону, який належить ОСОБА_16 та інших речей третіх осіб, захисник зазначає, що в органу досудового розслідування було достатньо часу для проведення всіх необхідних слідчих дій з даними речами та було достатньо часу для перевірки інформації, що дані речі не містять жодної інформації щодо даного кримінального правопорушення та не мають жодного відношення до вчинення будь-яких кримінальних правопорушень.

Захисник ОСОБА_17 вважає посилання прокурора на те, що вилучене майно відповідає критеріям ст. 98 КПК України і є речовими доказами у даному кримінальному провадження є необґрунтованими та безпідставними, з урахуванням наведених у письмовому запереенні обгрунтувань та долучених доказів , просить відмовити у задоволенні клопотання про накладення арешту на тимчасово вилучене майно .

Прокурор ОСОБА_4 у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, про причини неявки не повідомляв.

Власник майна ОСОБА_15 та представник ТОВ «АГРОТРЕЙД ЖИТОМИР» у судове засідання не з`явилися будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, про причини неявки не повідомляли.

У судове засідання підозрюваний ОСОБА_16 не з`явився, однак, від його захисника адвоката ОСОБА_17 до суду надійшло клопотання про розгляд клопотання прокурора про арешт майна розглянути без їх участі, просить відмовити у задоволенні клопотання прокурора на підставі наведених у письмвих запереченнях доводів та долучених доказів.

У відповідності до ч. 1 ст. 172 КПК України неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Зважаючи на неявку в судове засідання осіб, які беруть участь у розгляді клопотання, фіксування за допомогою технічних засобів, відповідно до ч. 4ст. 107 КПК України, не здійснювалося.

Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Згідно ч. 1 ст. 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями160 - 166,170 - 174цьогоКодексу.

Згідно п. 7 ч. 2 ст.131КПК України заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна. Відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

За змістом ч.1ст.170КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч.2ст.170КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов),чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. За змістом ч.3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98 цього Кодексу. Згідно ч.1 ст.98КПК Україниречовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбаченихКримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Відповідно ч.2ст.173 КПК Українипри вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно ч.10 ст.170КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів. Частиною 11 ст.170КПК України визначено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Витягом з ЄРДР підтверджено, що Головним управлінням Національної поліції в Закарпатській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження №12024070000000557 від 14.12.2024 року, попередня правова кваліфікація ч. 3 ст. 332 КК України.

У кримінальному провадженні ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

Слідчим суддею встановлено, що ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06.01.2025 року слідчим органу досудового розслідування надано дозвіл на проведення обшуку автомобіля марки «MERCEDES-BENZ MAYBACH GLS 600» із д.н.з. « НОМЕР_3 », що знаходиться в користуванні та яким користується ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , власником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротрейд Житомир".

16.01.2025 року слідчим органу досудового розслідування проведено обшук даного автомобіля.

Із протоколу обшуку від 16.01.2025 року слідує, що в ході такого було виявлено та вилучено належний ОСОБА_16 мобільний телефон марки «Samsung» з ІМЕІ НОМЕР_4 , із сім карткою мобільного оператора НОМЕР_5 ; належний ОСОБА_15 мобільний телефон марки «Iphone 16 Рго» з ІМЕІ НОМЕР_6 , із сім карткою мобільного оператора НОМЕР_7 ; блокнот із чорновими записами; грошові кошти в розмірі 18 100 доларів США, зокрема купюри номіналом по 100 доларів США в кількості 181 шт; пристрій для радіоелектронної боротьби, без наявних маркувань; автомобіль марки «MERCEDES-BENZ MAYBACH GLS 600» із д.н.з. НОМЕР_3 .

Постановою слідчого ВРОТЗ СУ ГУНП в Закарпатській області капітана поліції ОСОБА_18 від 16.01.2025 року вилучене майно та грошові кошти визнані речовими доказами у даному кримінальному провадженні.

Враховуючи наведене, вивчивши подане прокурором клопотання та додані до нього докази, беручи до уваги обставини вчинення кримінального правопорушення, слідчий суддя приходить до висновку про обґрунтованість доводів прокурора в тій частині, що тимчасово вилучене майно, а саме: належний підозрюваному ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_4 мобільний телефон марки" Samsung " з IMEI НОМЕР_4 із сім картою мобільного оператора НОМЕР_5 та пристрій для радіоелектронної боротьби , без наявних маркувань, мають значення речового доказу у даному кримінальному проваджені та відповідають критеріям, зазначеним у ст.98КПК України

На перекнання слідчого судді, зазначені вище вилучені речі могли зберегти на собі сліди вчинення злочину, можуть бути знаряддям вчинення кримінального правопорушення, містити інші відомості, які можуть бути використані, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час даного кримінального провадження.

Зокрема, слідчий суддя бере до уваги те , що вилучений пристрій для радіоелектронної боротьби міг бути використаний фігурантами кримінального правопорушення для приховування злочинної діяльності, а відтак, міг зберегти на собі сліди кримінального правопорушення чи містять інші відомості, які мають важливе значення для доказування у даному кримінальному провадженні.

Вилучені мобільний телефон марки" Samsung " з IMEI НОМЕР_4 із сім картою мобільного оператора НОМЕР_5 належний підозрюваному у даному кримінальному провадженні ОСОБА_16 також відповідають критеріям визначеним ст. 98 КПК України, та є речовими доказами, оскільки, такі можуть містити фото, відеозаписи, дзвінки, текстові повідомлення, які можуть бути використані для встановлення необхідних органу досудового розслідування обставин у даному кримінальному провадженні і такі належать та були вилучені в ОСОБА_16 , якому було вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінальноого правопорушення .

Таким чином , прокурором, на виконання вимог ч.1ст.173 КПК України, доведено в цій частині слідчому судді необхідність такого арешту майна з метою збереження речового доказу, наявність ризиків, передбачених ч.1ст.170 КПК України.

Прокурором ОСОБА_4 у поданому до суду клопотаннінаведено достатньопідстав длязастосування такоговиду заходузабезпечення кримінальногопровадження, якарешт майна щодо вказаного вище майна, а відтак, за наведених обставин, слідчий суддя при розгляді даного клопотання вбачає потенційну загрозу та шкоду для кримінального провадження , у разі відмови у накладенні арешту та повернення вилученого майна - мобільного телефоу марки" Samsung " з IMEI НОМЕР_4 із сім картою мобільного оператора НОМЕР_5 , пристрою для радіоелектронної боротьби, без наявних маркувань.

Така шкода може виразитись у втраті речових доказів стороною обвинувачення та унеможливить подальше провадження досудового розслідування, проведення відповідних судових експертиз та встановленню істини у справі, а також у втраті майна, що у свою чергу очевидно переважає над неможливістю власником (володільцем) тимчасово володіти, розпоряджатися та користуватися вказаним майном.

Разом зтим,не зважаючина те,що органомдосудового розслідуванняпостановою від16січня 2025року визнаноречовими доказамиу кримінальномупровадженні: належний ОСОБА_15 мобільний телефон марки «Iphone 16 Рго» з ІМЕІ НОМЕР_6 , із сім карткою мобільного оператора НОМЕР_7 , блокнот із чорновими записами, грошові кошти в розмірі 18 100 доларів СПІА, зокрема купюри номіналом по 100 доларів СІЛА в кількості 181 шт., автомобіль марки «MERCEDES-BENZ MAYBACH GLS 600» із д.н.з. НОМЕР_3 , прокурором у клопотанні не доведено таку мету арешту майна, як збереження зазначених вище речових доказів.

Клопотання прокурора містить лише посилання на ч.1 ст. 98 КПК України, без жодних обґрунтування, за яким із критеріїв зазначеної статті дане вилучене майно під час обшуку було визнано речовим доказом дному кримінальному провадженні.

Статтями7,16 КПК Українивстановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу №1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.

У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (відповідно до рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льоннрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Тобто, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти.

Статтею 41 Конституції України, а такожстаттею 16 КПК Українипередбачені права, які регулюють право власності та захист права власності державою, у статті 1 протоколу № 1 до Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка набула чинності для України 11 вересня 1997 року, зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст.317 ЦК Українизміст права власності включає в себе права володіння, користування та розпорядження власником своїм майном. Під володінням розуміється юридична можливість особи впливу на річ, фактичне панування особи над річчю. Користування полягає у наявності у особи можливості видобувати споживчі властивості речі. Право розпорядження полягає у юридичній можливості власника визначати фактичну і юридичну долю речі.

Застосування будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження,у тому числі і арешт майна, є втручанням у права і свободи особи, проте таке втручання можливе, якщо потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання, обов`язковою ж умовою для такого втручання має бути встановлення обставин, які б не допустили до порушення принципу розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Вимога щодо забезпечення балансу між приватним та публічним інтересом слідує власне зі структури статті 1 Першого Протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема,вживаючи будь-яких заходів, у тому числі заходів з позбавлення особи її майна, держава повинна подбати про забезпечення при цьому відповідного пропорційного співвідношення між засобами, які застосовуються для цього, і метою, що ставиться.

Зі змісту наведеного, вбачається, що має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються щодо обмеження права власності та метою, яку прагнуть досягти органи досудового розслідування.

Так, слідчий суддя приходить до висновку, що прокурором в цій частині клопотання не доведено, що дане майно, має значення якого небудь доказу в даному кримінальному провадженні і підпадає під критерії, визначені у ст. 98 КПК України, зокрема, не обґрунтовано в достатній мірі, що вилучене майно третьої особи є об`єктом вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі його сліди, і які інші відомості можна отримати за його допомогою, що можуть бути використані , як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час даного кримінального провадження.

Зокрема, слідчому судді не доведено, що вилучені під час обшуку грошові кошти є коштами , які були здобуті злочинним шляхом чи мають яке-небудь відношення до даного кримінального правопорушення.

Слідчий суддя приймає до уваги доводи захисника ОСОБА_17 навдені у письмових запереченнях поданих до суду про те, що вилучені грошові кошти належні гр. ОСОБА_15 , оскільки останній є фізичною особою-підприємцем, здійснює підприємницьку діяльність , що підтверджується долученою до клопотання податковою декларацією платника єдиного податку 16.01. 2025р.

Окрім зазначеного, слідчий суддя бере до уваги і те, що гр. ОСОБА_15 органом досудового розслідування не було повідомлено про підозру у даному кримінальному провадженні, а відтак , відсутні підстави вважати, що вилучені грошові кошти та мобільний телефон марки «Iphone 16 Рго» з ІМЕІ НОМЕР_6 , із сім карткою мобільного оператора НОМЕР_7 відповідають критеріям ст. 98 КПК України.

Також прокурором не доведено необхідність накладення арешту на блокнот із чорновими записами, оскільки прокурором не вказано, які саме записи такий містить і що такі мають значення для досудового розслідування у даному кримінальному провадженні.

Окрім зазначеного, стороною обвинувачення жодним чином не доведено існування ризиків, визначених у абзаці другому ч. 1 ст. 170 КПК України або достатність підстав вважати, що такі ризики можуть мати місце, як і не обґрунтовано належним чином мету застосування такого заходу забезпечення в даному кримінальному провадженні.

З матеріалів клопотання вбачається, що накладення арешту не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи власника мана потребам досудового розслідування і при вказаних обставинах явно порушує справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження, що у свою чергу нівелює накладення арешту на таке майно з метою забезпечення збереження речових доказів.

На переконання слідчого судді, на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування не виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, оскільки за викладених у клопотанні та доданих до нього матеріалах обставинах не доведено необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.

Враховуючи викладене вище , слідчий суддя приходить до висновку про відсутність достатніх правових підстав для арешту вказаного тимчасово вилученого майна, грошових коштів , з метою його збереження, як речового доказу у кримінальному провадженні, а тому, клопотання про арешт майна підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1ст.174 КПК Українипідозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Згідно ч.2ст.174 КПК України, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

На підставі викладеного вище , керуючись ст. ст.2,7,132,98,167,170-173,309,372 КПК України, слідчий суддя,-

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні відомості щодо якого внесено до ЄРДР за №12024070000000557 від 14.12.2024 року за кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, про арешт майна - задовольнити частково.

Накласти арешт із забороною користування та розпорядження на вилучене в ході проведення обшуку 16.01.2025 року в автомобілі марки "Mercedes -Benz Maybach GLS 600" д.н.з НОМЕР_3 , що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Агротрейд Житомир" м. Андушівка, Житомирська область, майно, а саме на :

- належний підозрюваному ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_4 мобільний телефон марки" Samsung " з IMEI НОМЕР_4 із сім картою мобільного оператора НОМЕР_5 ;

- пристрій для радіоелектронної боротьби , без наявних маркуваань .

В іншій частині вимог клопотання відмовити.

Ухвала підлягає до негайного виконання. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Роз`яснити, що у відповідності до ч.1 ст.174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Копію ухвали вручити слідчому, прокурору , а іншим учасникам направити не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.

Повний текст ухвали складено 28.01.2025 року о 16 год. 25 хв.

Слідчий суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_1