Ухвала

від 21.02.2025 по справі 308/20004/24

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/20004/24

1-кс/308/593/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2025 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, у м. Ужгород, клопотання прокурора відділуЗакарпатської обласноїпрокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні №12024070000000557, розпочатого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14 грудня 2024 року, про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, -

В С Т А Н О В И В:

Прокурор ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із даним клопотанням, яке обґрунтовує тим, що 14 грудня 2024 року о 07.41 год. на лінію 102 надійшло повідомлення з 27 ПЗ ДПСУ про те, що в смт. Вилок, Берегівського району прикордонним нарядом виявлено водія малотоннажного фургону марки «MERCEDES-BENZ SPRINTER 315 CDI» д.н.з НОМЕР_1 гр. ОСОБА_4 , 1961 р.н, пенсіонера, мешканця АДРЕСА_1 , який перевозив у спеціально обладнаному сховищі багажного відділу 8 осіб мобілізаційного віку.

В подальшому в ході проведення слідчих (розшукових) дій встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за попередньою змовою із ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з корисливих мотивів, шляхом надання порад, вказівок, засобів та усуненням перешкод, організували незаконне переправлення військовозобов`язаних громадян, через державний кордон України, поза межами пунктів пропуску, Зокрема встановлено, що 14.12.2024 близько 06:30 год. гр. ОСОБА_4 за попередньою домовленістю прибув до місця проживання ОСОБА_5 , що за адресою АДРЕСА_2 , де вже очікували громадяни ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , яких невстановлені на даний час досудовим розслідуванням особи, доставили до вказаного будинку. Надалі, на території вказаного будинку, вищевказаних 8-ми осіб чоловічої статі, було погружено до спеціально обладнаного сховища із дерев`яної фанери, яке знаходилося у багажному відділенні належного ОСОБА_5 автомобіля марки «Mercedes Sprinter» з д.н.з. НОМЕР_1 , який перебуває в користуванні останнього на протязі 10 років, після чого ОСОБА_4 провівши інстуркатж, здійснив перевезення вказаних осіб до лінії державного кордону. В подальшому, під час проходження огляду та перевірки документів на блок пості, що на відстані близько 300 метрів від лінії державного кордону України з Угорщиною, останній був викритий прикордонним нарядом ДПС України. Того ж дня, 14.12.2024 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було завтримано в порядку ст. 208 КПК України за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України.

Крім цього, проведеними слідчими (розшуковими) діями, оперативно-розшуковими заходами та проведенням кримінального аналізу, було встановлено, що до вказаного кримінального правопорушення, також причетний гр. ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , користується автомобілем марки HUNDAI із д.н.з. « НОМЕР_2 », який будучи за попередньою змовою із ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з метою незаконного збагачення, та задля реалізації спільного злочинного плану, щодо незаконного переправлення осіб через державний кордон України, на вищевказаному транспортному засобі привіз із м. Миколаїв, Львівської області до м. Мукачева громадян України ОСОБА_9 та ОСОБА_10

28.01.2025 року слідчим проведено санкціонований обшук автомобіля, марки «HUNDAI» із д.н.з. НОМЕР_2 , який знаходився на території будинку №4 провулок Козинці в м. Мукачево. В ході обшуку було виявлено та вилучено: автомобіль марки «HUNDAI» із д.н.з. « НОМЕР_2 ; свідоцтво про реєстрацію до вказаного автомобіля, серії НОМЕР_3 .

28.01.2025 року постановою слідчого вищевказані речі та документи, на підставі ст. 98 КПК України визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні.

З урахуванням наведеного та з метою збереження вилученого майна як речового доказу у даному кримінальному провадженні, прокурор у клопотанні просить накласти арешт на предмети, які вилучені 28.01.2025 року в ході обшуку автомобіля марки «HUNDAI» із д.н.з. НОМЕР_2 , а саме: автомобіль марки «HUNDAI» із д.н.з. « НОМЕР_2 ; свідоцтво про реєстрацію до вказаного автомобіля, серії НОМЕР_3 .

Прокурор ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи.

Власник майна ОСОБА_15 та її представник адвокат ОСОБА_16 у судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 172 КПК України неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Зважаючи на неявку в судове засідання осіб, які беруть участь у розгляді клопотання, фіксування за допомогою технічних засобів, відповідно до ч. 4ст. 107 КПК України, не здійснювалося.

Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Згідно ч. 1 ст. 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями160 - 166,170 - 174цьогоКодексу.

Згідно п. 7 ч. 2 ст.131КПК України заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна. Відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

За змістом ч.1ст.170КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч.2ст.170КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов),чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. За змістом ч.3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98 цього Кодексу. Згідно ч.1 ст.98КПК Україниречовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбаченихКримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Відповідно ч.2ст.173 КПК Українипри вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно ч.10 ст.170КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів. Частиною 11 ст.170КПК України визначено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Витягом з ЄРДР підтверджено, що Головним управлінням Національної поліції в Закарпатській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження №12024070000000557 від 14.12.2024 року, попередня правова кваліфікація ч. 3 ст. 332 КК України.

У кримінальному провадженні ОСОБА_17 ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

Слідчим суддею встановлено, що 28.01.2025 року проведено санкціонований обшук автомобіля, марки «HUNDAI» із д.н.з. НОМЕР_2 , який на праві власності належить ОСОБА_15 ІНФОРМАЦІЯ_5 ..

Згідно протоколу обшуку від 28.01.2025 року, в ході такого було виявлено та вилучено: автомобіль марки «HUNDAI» із д.н.з. « НОМЕР_2 ; свідоцтво про реєстрацію до вказаного автомобіля, серії НОМЕР_3 .

Постановою старшого слідчого ВРОТЗ СУ ГУНП в Закарпатській області капітана поліції ОСОБА_18 від 28.01.2025 року вилучене майно визнане речовим доказом у даному кримінальному провадженні.

Враховуючи наведене, вивчивши подане слідчим клопотання та додані до нього докази, беручи до уваги обставини вчинення кримінального правопорушення, підстави надання дозволу на проведення обшуку, слідчий суддя приходить до висновку про обґрунтованість доводів прокурора, що тимчасово вилучене майно має значення речового доказу у кримінальному проваджені та відповідає критеріям, зазначеним у ст.98КПК України, оскільки таке могло зберегти на собі сліди злочину, може бути знаряддям вчинення кримінального правопорушення, містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Таким чином слідчим, на виконання вимог ч.1ст.173 КПК України, доведено слідчому судді необхідність такого арешту майна та грошей з метою збереження речового доказу, наявність ризиків, передбачених ч.1ст.170 КПК України.

Слідчим у клопотаннінаведено достатньопідстав длязастосування такоговиду заходузабезпечення кримінальногопровадження якарешт майна, а відтак, за наведених вище обставин, слідчий суддя при розгляді даного клопотання вбачає потенційну загрозу та шкоду для кримінального провадження в разі відмови у накладенні арешту та повернення вилученого майна та грошей.

Така шкода може виразитись у втраті речових доказів стороною обвинувачення та унеможливить подальше провадження досудового розслідування, проведення відповідних судових експертиз та встановленню істини у справі, а також у втраті майна, що у свою чергу очевидно переважає над неможливістю власником (володільцем) тимчасово володіти, розпоряджатися та користуватися вказаним майном.

Разом з тим, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Згідно постанови Європейського Суду від 09.06.2005 року по справі «Бакланов проти Російської Федерації», постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу №1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.

У відповідності до ч. 1ст. 9 КПК України слідчий під час кримінального провадження та інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України, вимог інших актів законодавства.

При визначенні способу арешту майна, слідчий суддя враховує правову підставу для арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна, вимоги ч. 4 ст. 173 КПК України, згідно з якими, у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна, а також вимогу, згідно з якою слідчий суддя зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб, а тому дійшов висновку про накладення арешту на даний автомобіль та свідоцтво в частині позбавлення права на відчуження та розпорядження.

Відповідно до ч.1ст.174 КПК Українипідозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Згідно ч.2ст.174 КПК України, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку про наявність достатніх правових підстав для арешту вказаного майна, з метою його збереження як речового доказу у кримінальному провадженні, а тому клопотання про арешт майна підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.2,7,132,98,167,170-173,309,372 КПК України, слідчий суддя,-

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання задовольнити частково.

Накласти арешт на тимчасово вилучене 28.01.2025 року , в ході проведення обшуку автомобіля марки «HUNDAI» із д.н.з. НОМЕР_2 , майно, а саме на : автомобіль марки «HUNDAI» із д.н.з. « НОМЕР_2 ; свідоцтво про реєстрацію до вказаного автомобіля, серії НОМЕР_3 шляхом заборонивідчуження та розпорядження зазначеними транспортними засобом та свідоцтвом.

У решті вимог клопотання - відмовити.

Роз`яснити, що у відповідності до ч.1 ст.174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Ухвала набираєзаконної силипісля закінченнястроку поданняапеляційної скарги,якщо такускаргу небуло подано. Уразі поданняапеляційної скаргисудове рішення,якщо йогоне скасовано,набирає законноїсили післяухвалення рішеннясудом апеляційноїінстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що ухвала слідчого судді не набрала законної сили.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_1