Постанова

від 29.01.2025 по справі 161/7518/24

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/7518/24 Головуючий у 1 інстанції: Кихтюк Р. М. Провадження № 22-ц/802/49/25 Доповідач: Карпук А. К.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2025 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Карпук А.К.

суддів Бовчалюк З. А., Здрилюк О. І.

секретар Власюк О. С.,

з участю: представників позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» про визнання права іпотеки та стягнення коштів за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_5 подану його представником ОСОБА_3 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області 08 жовтня 2024 року,-

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2024 року позивач ОСОБА_4 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_5 про визнання права на предмет іпотеки та стягнення коштів покликаючись на такі обставини.

Між ВАТ АБ «УКРГАЗБАНК» та ОСОБА_5 29.09.2008 укладено кредитний договір №150/08-К/02 в сумі 80 000,00 доларів США на строк/термін з 29 вересня 2008 року по 28 вересня 2018 року.

Для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ВАТ АБ «УКРГАЗБАНК» та ОСОБА_5 , ОСОБА_4 укладено договір іпотеки №150-08/02 (без оформлення заставної) від 29.09.2008, посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Троц Ю.Б. за реєстраційним номером №4698, за умовами якого переданим в іпотеку майном - забезпечуються усі вимоги кредитора за кредитним договором. Предметом договору іпотеки є нерухоме майно вбудоване приміщення магазину по АДРЕСА_1 .

Також між ОСОБА_4 як поручителем, ОСОБА_5 як позичальником та ВАТ АБ «УКРГАЗБАНК» як кредитором укладено договір поруки №1 від 29.09.2008, за яким поручитель поручився перед кредитором за виконання позичальником зобов`язань по кредитному договору №150/08-К/02 від 29 вересня 2008 року.

Банк 09.04.2010 звернувся до ОСОБА_4 , як до поручителя, з вимогою №344/413/2010, в якій зазначалось про наявність у ОСОБА_5 простроченої заборгованості за кредитним договором №150/08-К/02 від 29.09.2008 в сумі 6932,88 доларів США. Про вказану вимогу від банку позивач повідомила відповідача і з останнім було досягнуто домовленості про те, що якщо позивач як поручитель виконує зобов`язання відповідача по кредитному договору щодо повернення кредити та сплати процентів, то останній, після повного виконання зобов`язань по кредитному договору відчужує належну йому 1/2 частину вбудованого приміщення магазину площею 113,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 на користь чоловіка позивача ОСОБА_6 , про що між ним та відповідачем укладено попередній договір купівлі-продажу від 14.05.2010, посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Троц Ю.Б. за реєстраційним номером №1173.

Оскільки ОСОБА_5 не виконував належним чином своїх зобов`язань по поверненню кредиту та сплаті процентів, то за період з 2010 року по 2014 рік, нею, як поручителем, виконано зобов`язання відповідача по сплаті кредиту та процентів за кредитним договором №150/08-К/02 від 29.09.2008, які забезпечувались порукою згідно договору поруки №1 від 29.09.2008, та іпотекою за договором іпотеки №150-08/02 від 29.09.2008 на загальну суму 91 233,31 доларів США.

В зв`язку з чим вважає, що за умовами п. 4.1. договору поруки, а також згідно ч. 2 ст. 556 ЦК України, до неї, як до поручителя, який виконав зобов`язання, забезпечене порукою, перейшли усі права кредитора за кредитним договором №150/08-К/02 від 29.09.2008, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання, тобто за договором іпотеки №150-08/02 від 29 вересня 2008 року.

Подавши 10.06.2024 заяву про уточнення позовних вимог просила визнати за нею право вимоги за кредитним договором №150/08-К/02 від 29 вересня 2008 року та додатковою угодою №1 від 05.03.2009 до нього, укладеним між ВАТ АБ «УКРГАЗБАНК» та ОСОБА_5 та право іпотеки на 1/2 частину вбудованого приміщення магазину площею 113,3 кв.м., розташованого в АДРЕСА_1 , що належить відповідачу на умовах, передбачених договором іпотеки №150-08/02 від 29 вересня 2008 року, посвідченим приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Троц Ю.Б. за реєстраційним номером №4698 та договору про внесення змін №1 від 23.06.2014 до нього, укладеними між ВАТ АБ «УКРГАЗБАНК» та ОСОБА_5 , ОСОБА_4 для забезпечення виконання за зобов`язань за кредитним договором №150/08-К/02 від 29 вересня 2008 року та додаткової угоди №1 від 05.03.2009 до нього, укладеними між ВАТ АБ «УКРГАЗБАНК» та ОСОБА_5 , стягнути з ОСОБА_5 на її користь 91 233,31 доларів США заборгованості за кредитним договором №150/08-К/02 від 29 вересня 2008 року та додаткової угоди №1 від 05.03.2009 до нього, укладеними між ВАТ АБ «УКРГАЗБАНК» та ОСОБА_5 .

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 червня 2024 року залучено до участі у справі як третю особу на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк».

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 жовтня 2024 року позов задоволено.

Ухвалено визнати за ОСОБА_4 право вимоги за кредитним договором №150/08-К/02 від 29 вересня 2008 року та додатковою угодою №1 від 05.03.2009 до нього, укладеним між відкритим акціонерним товариством акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» та ОСОБА_5 та право іпотеки на 1/2 частину вбудованого приміщення магазину площею 113,3 кв.м., розташованого в АДРЕСА_1 , належну ОСОБА_5 на умовах, передбачених договором іпотеки №150-08/02 від 29 вересня 2008 року, посвідченим приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Троц Ю.Б. за реєстраційним номером №4698 та договору про внесення змін №1 від 23.06.2014 до нього, укладеними між відкритим акціонерним товариством акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» та ОСОБА_5 , ОСОБА_4 для забезпечення виконання за зобов`язань за кредитним договором №150/08-К/02 від 29 вересня 2008 року та додаткової угоди №1 від 05.03.2009 до нього, укладеними між відкритим акціонерним товариством акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» та ОСОБА_5 .

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 91233 долари США 31 центів заборгованості за кредитним договором №150/08-К/02 від 29 вересня 2008 року та додаткової угоди №1 від 05.03.2009 до нього, укладеними між відкритим акціонерним товариством акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» та ОСОБА_5 .

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 15140 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що до позивача ОСОБА_4 , яка виступала поручителем виконання зобов`язань за кредитним договором, забезпеченим порукою та іпотекою, після виконання замість боржника за кредитним договором його зобов`язань, перейшли усі права кредитора за укладеним кредитором договором, в обсязі і на умовах, які існували на момент переходу таких прав.

Додатковим рішенням Луцького міськрайонного суду від 12 грудня 2024 року стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 25000 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду скасувати, ухвалити нове судове рішення про відмову в позові.

Апеляційна скарга мотивована тим, що поручитель частково виконала зобов`язання за кредитним договором тому положення статті 556 ЦК України не підлягають до застосування, відповідно до положень статей 512, 514 ЦК України заміна кредитора виходячи з обставин справи не відбулася, на відповідача покладено відповідальність у подвійному розмірі оскільки суд звернув стягнення на предмет іпотеки і стягнув заборгованість, також зауважила про подану заяву про застосування строків позовної давності, які позивач пропустила.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_1 спростовує аргументи апеляційної скарги, зазначає, що правовою підставою у позовній заяві та в уточненій позовній заяві позивачем указано норми статей 544, 554, 556 ЦК України, згідно з якими до позивача перейшли усі права кредитора в зв`язку з виконанням зобов`язань за кредитним договором. Перебіг строку позовної давності належить рахувати з 29.09. 2018, тобто з кінцевої дати виконання зобов`язань, яка була визначена кредитним договором, тому з урахуванням продовження строків позовної давності на період дії карантину та зупиненням строків позовної давності у зв`язку із введенням на території України воєнного стану строк позовної давності не пропущено.

Судом першої інстанції встановлено такі обставини.

Між ВАТ АБ «УКРГАЗБАНК» та відповідачем ОСОБА_5 29.08.2008 укладено кредитний договір №150/08-К/02, згідно якого банк надав позичальнику кредитні кошти в сумі 80000 доларів США на строк/термін по 28 вересня 2018 року зі сплатою процентів за користування кредитними коштами, виходячи із 15,0% річних (п. 1.1. кредитного договору), а позичальник зобов`язувався здійснювати повернення кредитних коштів, сплату процентів за використання кредитної лінії та всіх комісійних платежів у передбачені договором строки (п. 3.3.1 кредитного договору).

У п. 2.1. кредитного договору передбачено, що згідно з договором іпотеки №150-08/02 від 29 вересня 2008 року укладеним одночасно з цим договором між банком, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , в забезпечення зобов`язань за дійсним договором банком приймається в іпотеку вбудоване приміщення магазину, площею 113,3 кв.м. у АДРЕСА_1 , згідно договору купівлі-продажу №591 від 16.02.2008.

Крім того, на забезпечення виконання кредитного договору між ВАТ АБ «УКРГАЗБАНК» (іпотекодержатель) та ОСОБА_7 , ОСОБА_4 (іпотекодавці) укладено договір іпотеки №150-08/02 (без оформлення заставної) від 29.09.2008, посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Троц Ю.Б. за реєстраційним номером №4698.

Згідно з п. 1.1. договору іпотеки, дійсний договір забезпечує всі вимоги іпотекодержателя, які випливають з кредитного договору №150/08-К/02 від 29 вересня 2008 року, (а також будь-якими додатковими угодами до нього), укладеного між іпотекодержателем та позичальником ОСОБА_5 , за умовами якого позичальник зобов`язаний іпотекодержателю не пізніше 28 вересня 2018 року повернути кредит у розмірі 80 000,00 доларів США, сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 15,0 % річних та штрафні санкції у розмірі і випадках, передбачених кредитним та цим договорами.

Відповідно до п. 2.1., 2.1.1. договору іпотеки, предметом іпотеки є: нерухоме майно вбудоване приміщення магазину площею 113,3 кв.м. в АДРЕСА_1 , що належить іпотекодавцям на підставі договору купівлі-продажу від 16 лютого 2008 року.

Витягом з Єдиного державного реєстру прав власності на нерухоме майно підтверджується, що позивач ОСОБА_4 та відповідач ОСОБА_5 є власниками в рівних частинах по 1/2 частин кожен вбудованого приміщення магазину площею 113,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 16.02.2008, посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Шум І.О. за реєстраційним номером №591.

Між ВАТ АБ «УКРГАЗБАНК» (кредитор), ОСОБА_4 (поручитель) та ОСОБА_5 (позичальник) укладено договір поруки №1 від 29.09.2008, за яким поручитель поручився перед кредитором за виконання позичальником зобов`язань по кредитному договору №150/08-К/02 від 29 вересня 2008 року.

Відповідно до п. 1.2. договору поруки, поручитель несе солідарну відповідальність з позичальником перед кредитором за порушення виконання зобов`язань по кредитному договору.

За змістом п. 1.3. договору поруки, поручитель відповідає за повернення заборгованості за кредитним договором в тому ж об`ємі, що і позичальник за сплату кредиту, процентів за користування кредитом, неустойки (штрафи, пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язань в повному об`ємі.

Відповідно до п. 2.1. договору поруки, у випадку невиконання позичальником зобов`язань по кредитному договору, кредитор звертається з письмовою вимогою про виконання зобов`язань по кредитному договору до позичальника та/або поручителя. У разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов`язаний повідомити про це позичальника, а в разі пред`явлення до нього позову подати клопотання про залучення позичальника до участі у справі.

У зв`язку з невиконанням зобов`язань боржником ОСОБА_5 за кредитним договором , 09.04.2010 банк звернувся до ОСОБА_4 , як до поручителя, з вимогою № 344/413/2010, про погашення поручителем протягом двох днів з дня вимоги простроченої заборгованості за кредитним договором №150/08-К/02 від 29.09.2008 в сумі 6932,88 доларів США.

На підставі виписки банку по рахунку боржника та банківських квитанцій, досліджених в судовому засіданні, суд встановив, що позичальник ОСОБА_5 не виконував належним чином своїх зобов`язань по поверненню кредиту та сплаті процентів, а тому в період з 2010 року по 2014 рік позивачем ОСОБА_4 , як поручителем, виконано зобов`язання ОСОБА_5 по сплаті кредиту та процентів за кредитним договором №150/08-К/02 від 29.09.2008, які забезпечувались порукою згідно з договором поруки №1 від 29.09.2008, та іпотекою за договором іпотеки №150-08/02 від 29.09.2008 на загальну суму 91 233,31 доларів США, що підтверджується банківською випискою та банківськими квитанціями: № 5507_7 від 18.05.2010 на суму 35 000,00 доларів США; квитанція № 4777_27 від 10.06.2010 на суму 1 200,00 доларів США; квитанція № 5507_15 від 09.07.2010 на суму 1 200,00 доларів США; квитанція № 5507_7 від 10.08.2010 на суму 1 200,00 доларів США; квитанція № 5507_2 від 10.09.2010 на суму 1 179,00 доларів США; квитанція № 5507_6 від 08.10.2010 на суму 1 200,00 доларів США; квитанція № 4777_5 від 11.11.2010 на суму 1 200,00 доларів США; квитанція № 5507_6 від 10.12.2010 на суму 1 200,00 доларів США; квитанція № 5507_13 від 10.01.2011 на суму 1 200,00 доларів США; квитанція № 4777_3 від 11.02.2011 на суму 1 200,00 доларів США; квитанція № 4777_12 від 10.03.2011 на суму 1 200,00 доларів США; квитанція № 4777_17 від 11.04.2011 на суму 1 200,00 доларів США; квитанція № 4777_11 від 11.05.2011 на суму 1 200,00 доларів США; квитанція № 4777_11 від 14.06.2011 на суму 1 200,00 доларів США; квитанція № 4788_4 від 11.07.2011 на суму 1 200,00 доларів США; квитанція № 4788_2 від 11.08.2011 на суму 1 200,00 доларів США; квитанція № 4788_12 від 12.09.2011 на суму 1 200,00 доларів США; квитанція № 4777_15 від 24.10.2011 на суму 1 200,00 доларів США; квитанція № 4777_13 від 11.11.2011 на суму 1 200,00 доларів США; квитанція № 4788_4 від 28.12.2011 на суму 356,00 доларів США; квитанція № 4777_2 від 23.01.2012 на суму 1 200,00 доларів США; квитанція № 4788_3 від 17.02.2012 на суму 1 200,00 доларів США; квитанція № 4788_1 від 13.03.2012 на суму 1 200,00 доларів США; квитанція № 4788_3 від 12.04.2012 на суму 1 200,00 доларів США; квитанція № 4777_7 від 11.05.2012 на суму 1 200,00 доларів США; квитанція № 4788_1 від 12.06.2012 на суму 1 200,00 доларів США; квитанція № 4030_3 від 10.07.2012 на суму 1 200,00 доларів США; квитанція № 4030_1 від 07.08.2012 на суму 1 200,00 доларів США; квитанція № 4030_9 від 10.09.2012 на суму 1 200,00 доларів США; квитанція № 4030_4 від 10.10.2012 на суму 1 200,00 доларів США; квитанція № 4030_1 від 12.11.2012 на суму 1 200,00 доларів США; квитанція № 4030_5 від 11.12.2012 на суму 1 200,00 доларів США; квитанція № 4030_1 від 11.01.2013 на суму 1 200,00 доларів США; квитанція № 4030_3 від 11.02.2013 на суму 1 200,00 доларів США; квитанція № 4030_1 від 11.03.2013 на суму 1 200,00 доларів США; квитанція № 4030_1 від 11.04.2013 на суму 1 200,00 доларів США; квитанція № 8371_3 від 13.05.2013 на суму 1 200,00 доларів США; квитанція № 4777_19 від 07.06.2013 на суму 1 200,00 доларів США; квитанція № 4030_10 від 10.07.2013 на суму 1 200,00 доларів США; квитанція № 8695_1 від 13.08.2013 на суму 1 200,00 доларів США; квитанція № 4030_1 від 11.09.2013 на суму 1 200,00 доларів США; квитанція № 4777_6 від 09.10.2013 на суму 1 200,00 доларів США; квитанція № 4777_1 від 11.11.2013 на суму 1 200,00 доларів США; квитанція № 4777_2 від 10.12.2013 на суму 1 200,00 доларів США; квитанція № 5507_1 від 10.01.2014 на суму 1 200,00 доларів США; квитанція № 4828_4 від 13.02.2014 на суму 1 200,00 доларів США; квитанція № TR.40799.1302.5507 від 11.03.2014 на суму 1 200,00 доларів США; квитанція № TR.40799.2350.8685 від 24.04.2014 на суму 1 200,00 доларів США; квитанція № 5507_2 від 12.05.2014 на суму 698,31 доларів США.

12.04.2024 позивач направила відповідачу вимогу про повернення їй вказаної суми коштів, проте ОСОБА_5 не виконав зобов`язань перед позивачем за кредитним договором №150/08-К/02 від 29.09.2008 та не визнав прав позивача як іпотекодержателя за договором іпотеки №150-08/02 від 29.09.2008.

Апеляційним судом встановлено, що у пункті 4.1 Договору поруки сторони передбачили, що в разі виконання зобов`язання перед кредитором поручитель набуває право зворотньої вимоги до позичальника в розмірі виконаного зобов`язання.

ВАТ АБ «УКРГАЗБАНК» після виконання зобов`язань поручителем не вручав документи поручителю, які підтверджують обов`язок боржника. Після погашення заборгованості позивачем запис про обтяження майна іпотекою виключено з Державного реєстру іпотек.

На підставі встановлених обставин належить дійти висновку, що між сторонами виникли правовідносини у зв`язку з виконанням поручителем зобов`язань боржника за кредитним договором.

Заслухавши доповідь судді доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як слідує з умов кредитного договору №150/08-К/02 від 29.09.2008, ОСОБА_5 як позичальник, зобов`язувався повернути ВАТ АБ «УКРГАЗБАНК» отриманий кредит у розмірі 80000,00 доларів США та сплатити проценти за користування кредитом не пізніше 28 вересня 2018 року.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконував, сплатив на виконання кредитного договору 21091.05 доларів США (18% від тіла кредиту), внісши останній платіж 22.02.2010, після чого припинив виконання зобов`язань.

У зв`язку з тим, що позивач ОСОБА_4 поручилась за виконання ОСОБА_5 зобов`язань на підставі укладеного між нею, ОСОБА_5 та ВАТ АБ «УКРГАЗБАНК» договору поруки, у період з 18.05.2010 до 12.05.2014 позивачкою ОСОБА_4 були виконані в повному обсязі зобов`язання за кредитним договором.

Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні.

Згідно з пунктом 3 частини І статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.(стаття 514 ЦК України).

Згідно з нормами ст. 556 ЦК України, після виконання поручителем зобов`язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов`язок боржника. До поручителя, який виконав зобов`язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов`язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання. До кожного з кількох поручителів, які виконали зобов`язання, забезпечене порукою, переходять права кредитора у розмірі частини обов`язку, що виконана ним.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постановах Верховного Суду України від 23.09.2015 у справі № 6-466цс15, від 07.10.2015 у справі № 6-932цс15, постановах Верховного Суду від 25.07.2018 у справі № 907/759/17, від 07.08.2018 у справі № 910/22259/17, від 14.08.2018 у справі № 910/22454/17, від 28.08.2018 у справі № 910/20809/17, від 19.02.2019 у справі № 910/4427/18. зазначив, що перехід до поручителя прав кредитора у зобов`язанні після виконання ним обов`язку боржника відбувається в силу прямої вказівки закону, будь-яких інших дій для переходу такого права вчиняти не потрібно.

Отже саме виконання позивачем ОСОБА_4 свого обов`язку, як поручителя за кредитним договором, перед ВАТ АБ «УКРГАЗБАНК», є тим юридичним фактом, з яким закон пов`язує виникнення цивільних прав та обов`язків між позивачем як новим кредитором та ОСОБА_5 , як боржником, при цьому законом не обумовлено виникнення цих цивільних прав та обов`язків настанням такої обставини як вручення первісним кредитором банком позивачу документів які підтверджують обов`язок боржника.

Встановивши, що позивач ОСОБА_4 на виконання договору поруки №1 від 29.09.2008, який був укладений на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 29.08.2008 №150/08-К/02, укладеним між ВАТ АБ «УКРГАЗБАНК» та відповідачем ОСОБА_5 , погасила кредитну заборгованість загальну суму 91 233,31 доларів США, виконавши зобов`язання в повному обсязі, дійшов правильного висновку про визнання права вимоги за кредитним договором та стягнення з відповідача 91 233,31 доларів США на користь ОСОБА_4 .

Виконання зобов`язань ОСОБА_5 за кредитним договором №150/08-К/02 від 29.09.2008 забезпечувалось, крім поруки, договором іпотеки №150-08/02 (без оформлення заставної) від 29.09.2008, укладеним між ВАТ АБ «УКРГАЗБАНК» (іпотекодержатель) та ОСОБА_5 , ОСОБА_4 (іпотекодавці).

Згідно з п. 2.1.1 договору предметом іпотеки є вбудоване приміщення магазину площею 113,3 кв.м. в АДРЕСА_1 , власниками якого майна є позивач ОСОБА_4 та відповідач ОСОБА_5 в рівних частинах по 1/2 частин кожен.

Тому суд першої інстанції на підставі ч. 2 ст. 556 ЦК України дійшов правильного висновку, що до позивача ОСОБА_4 , яка як поручитель, виконала зобов`язання відповідача за кредитним договором №150/08-К/02 від 29.09.2008, забезпечене порукою, а і права кредитора (іпотекодержателя) за договором іпотеки 150-08/02 від 29.09.2008.

Згідно приписамист.17Закону України«Про іпотеку»(вредакції,чинній начас виконання позивачемзобов`язань закредитним договором),іпотека припиняєтьсяу разі припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Як встановлено судом у Державному реєстрі іпотек відсутній запис про іпотеку, проте за відсутності однієї з підстав припинення іпотеки, передбачених статтею 17 Закону України «Про іпотеку», така обставина не свідчить про припинення іпотеки, оскільки така підстава припинення іпотеки не передбачена законом.

Такий правовий висновок викладено в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 р. у справі № 922/2416/17.

Однак особливістю предмета іпотеки у цій справі є те, що нерухоме майно вбудоване приміщення магазину по АДРЕСА_1 , яке належить на праві спільної часткової власності позивачу ОСОБА_4 та відповідачу ОСОБА_5 ,( по частки кожному). Тому апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції у тій частині, що у зв`язку із погашенням позивачкою заборгованості та набуттям позивачкою ОСОБА_4 , яка є власником частини нерухомого майна, прав кредитора, припинились зобов`язання ОСОБА_4 як іпотекодавця за договором іпотеки, відповідно до приписів статті 606 ЦК України, згідно з якими зобов`язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі.

Наведеним спростовуються аргументи апеляційної скарги про неможливість набуття позивачкою прав іпотекодержателя.

Ураховуючи, що ОСОБА_4 набула права кредитора та іпотекодержателя, однак запис в Державному реєстру іпотек про обтяження нерухомого майна іпотекою відсутній, обраний позивачем спосіб захисту права про визнання права іпотеки стосовно іпотечного майна є ефективним. Після набрання чинності рішенням суду у разі задоволення такого позову до відповідного державного реєстру має бути внесений запис про іпотекодержателя.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про дотримання позивачем строку позовної давності та початок її перебігу з 29.09.2018 у зв`язку з таким.

Відповідно до статті 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Згідно ч. 1 ст. 254 ЦК України, строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

У зв`язку із виконанням умов договору поруки та виконання зобов`язань за кредитним договором , строк/термін дії якого був встановлений по 28 вересня 2018 року (п.1.1.кредитного договору) та сплатою 91 233,31 доларів США, унаслідок чого зобов`язання за кредитним договором були виконані в повному обсязі, до позивачки ОСОБА_4 перейшли всі права кредитора за кредитним договором №150/08-К/02 від 29.09.2008 р. на вказану суму, в обсязі і на умовах, які існували на момент переходу цих прав відповідно до приписів статті 514 ЦК України, в тому числі право вимагати від відповідача виконання зобов`язань по поверненню коштів у з наступного дня після настання строку/терміну визначеного в п. 1.1. Кредитного договору, тобто з 29 вересня 2018 року, тому 3 річний термін мав би закінчитись 29.09.2021.

Водночас, відповідно до п. 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», з 12.03.2020 до 22.05.2020 на всій території України введено карантин. У подальшому термін дії карантину неодноразово продовжувався відповідними постановами Кабінету Міністрів України та тривав до 30.06.2023 включно і був відмінений Постановою Кабінету Міністрів України № 651 від 27.06.2023.

Крім того, згідно п. 19. розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Враховуючи законодавчо встановлене продовження строку та зупинення перебігу строку позовної давності, трирічний строк позовної давності щодо вимоги про стягнення з відповідача 91233,31 доларів США та визнання права на предмет іпотеки не пропущено.

Як в суді першої інстанції так і в даному судовому засіданні представник відповідача, висловлюючи позицію відповідача, заперечила погашення боргу за кредитним договором позивачкою ОСОБА_4 та перехід до неї усіх прав кредитора у зобов`язанні.

При розгляді справи належними та допустимими доказами підтверджено про перехід до позивачки ОСОБА_4 усіх прав кредитора укладеного між ВАТ АБ «УКРГАЗБАНК» та відповідачем ОСОБА_5 кредитного договору №150/08-К/02 в обсязі і на умовах, які існували на момент переходу цих прав а також встановлено порушення відповідачем прав позивачки, що дає підстави для захисту таких прав в судовому порядку, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову.

Відповідно до ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апеляційний суд відхиляє аргументи апеляційної скарги про те, що позивачем не доведено повного виконання зобов`язань боржника по сплаті кредиту та процентів, а тому позивачка не набула прав та обов`язків у зв`язку з таким.

Згідно з нормами статті 514 ЦПК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

З позовної заяви та заяви про уточнення позовних вимог , наданих позивачем доказів вбачається, що відповідач ОСОБА_5 виконував умови кредитного договору до 22.02.2010 та сплатив на його виконання 21091.05 доларів США , після чого припинив виконувати зобов`язання, у зв`язку з чим банк пред`явив письмову вимогу до позивачки ОСОБА_4 , як до поручителя, про погашення простроченої заборгованості.

Позивачкою на виконання умов кредитного договору та договору поруки, починаючи з 18.05.2010 сплачено заборгованість в сумі 91233.31 доларів США, таким чином виконано зобов`язання за кредитним договором, що підтверджується квитанціями та випискою по рахунку боржника.

Тому відповідно до приписів статті 514, 559 ЦК України, сам факт сплати позивачкою цієї суми - 91233.31 доларів США, яка забезпечила повне виконання зобов`язань боржника ОСОБА_5 за кредитним договором, обумовило виникнення цивільних прав та обов`язків між позивачем як новим кредитором та ОСОБА_5 , саме на суму 91233.31 доларів США.

Відповідач та його представник помилково посилаються в апеляційній скарзі на правові позиції Верховного Суду України, викладену у справі № 6-466цс15 від 07.10.2015 року,у справі № 6-932цс15, на правову позицію Верховного Суду у справі № 910/11247/18 від 02.07.2019, оскільки за обставинами справ, що були предметом розгляду касаційним судом, поручитель сплатив заборгованість за кредитним договором частково на певну суму, яка не забезпечувала повного виконання зобов`язань за кредитним договором, матеріали справ не містили доказів на підтвердження обсягу таких зобов`язань і строків їх виконання, тобто того, що заборгованість боржника (третьої особи) перед Банком становила саме сплачену поручителем суму та, відповідно, була ним погашена у повному обсязі. На противагу цьому у справі, яка розглядається апеляційним судом, позивачкою доведено розмір зобов`язань, строк їх виконання та внесення суми коштів, яке мало наслідком повне виконання зобов`язань боржника за кредитним договором .

Доводи апеляційної скарги про те, що всі зобов`язання за кредитним договором припинились у 2014 році ґрунтуються на помилковому тлумаченні обставин справи та норм глави 50 Цивільного Кодексу України, якими визначено підстави припинення зобов`язань. Унаслідок виконання зобов`язань позивачкою ОСОБА_4 , як поручителем за кредитним договором та набуття останньою прав кредитора, обов`язки боржника ОСОБА_5 перед новим кредитором щодо погашення боргу в обсязі і на умовах, які існували на момент переходу прав до нового кредитора, не припинились (п.3 ст. 512, ст. 514,ч.2 ст. 556 ЦК України).

У цій справі правовідносини між сторонами виникли у зв`язку із виконанням позивачем ОСОБА_4 , як поручителем, обов`язків боржника за кредитним договором і є відмінними від такої правової конструкції, як уступка права майнової вимоги за укладеним договором, тому неприйнятним є посилання в апеляційній скарзі на Постанову Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 предметом спору у якій були вимоги про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майнових прав та в якій зроблено правові висновки щодо неможливості переходу права вимоги за укладеним договором про уступлення права вимоги, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить.

Щодо викладених представником відповідача доводів про недоведеність в якому статусі позивач погашала заборгованість як поручитель, чи як майновий поручитель.

Відповідно довизначень,що містятьсяв статті1цього Закону іпотекодавець - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов`язання або зобов`язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель.

Майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов`язання іншої особи - боржника.

Необхідно враховувати, що згідно зістаттею 546 ЦК Українипорука та застава визначені як окремі види забезпечення зобов`язань. Поручитель і майновий поручитель є суб`єктами різних за змістом цивільних правовідносин. Поручитель є суб`єктом такого виду забезпечення виконання зобов`язання, як порука, а майновий поручитель є суб`єктом іншого виду забезпечення виконання зобов`язання - застави. Договір іпотекиє різновидомдоговору заставита окремимспособом забезпеченнязобов`язань,регулювання якогоздійснюється статтями572-593глави 49ЦК Україниіспеціальним законом. Жодним із названих нормативних актів не передбачено солідарну відповідальність боржника за кредитним договором та іпотекодавцем, у той час як згідно з приписами статей 553-554 ЦК України, саме поручитель є солідарним боржником, тому безсумнівно, саме на виконання договору поруки, позивач ОСОБА_4 виконувала свої обов`язки щодо погашення заборгованості за кредитним договором.

Доводи апеляційної скарги про те, що на відповідача покладено подвійну відповідальність за припиненими договорами суперечать обставинам справи та визначеним нормами Цивільного Кодексу поняттям як припинення договору так і припинення зобов`язань за кредитним договором, договором поруки та договором іпотеки. Зазначаючи про припинення договорів, відповідач не назвала жодної обставини у цій справі, яка згідно із законом вказує на їх припинення.

Позивачем ОСОБА_4 не заявлялись вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, тому правові висновки Верховного Суду у справі № 201/15310/16 щодо розмежування вимог про стягнення боргу за основним зобов`язанням та вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки та порядок визначення початку перебігу строку позовної давності у спорі про звернення на предмет іпотеки не стосуються правовідносин, що виникли у цій справі.

Доводи представника відповідача про те, що перебіг строку позовної давності почався 12 травня 2014 року, тобто в день внесення останнього платежу позивачкою, є помилковим, оскільки до позивачки ОСОБА_4 перейшли всі права кредитора за кредитним договором №150/08-К/02 від 29.09.2008 строк/термін дії якого був встановлений по 28 вересня 2018 року (п.1.1.кредитного договору), відповідно у боржника виник обов`язок погасити борг перед новим кредитором на тих умовах і в той самий строк, який встановлений у цьому ж кредитному договорі.

Вимагати від боржника ОСОБА_5 дострокового виконання зобов`язань за кредитним договором було правом, а не обов`язком нового кредитора ОСОБА_4 .

Інших мотивів, у зв`язку з якими відповідач не погоджується з висновками суду першої інстанції, в апеляційній скарзі не наведено.

Додаткове рішення Луцького міськрайонного суду, яким стягнуто витрати на професійну правничу допомогу, відвідачем не оскаржувалось, доводів про свою незгоду з цим рішенням в суді апеляційної інстанції відповідач та його представник не висловлював, а тому апеляційний суд не перевіряє правильності висновків суду першої інстанції щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 375 ЦПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись статтями 367,368, 374, 375,381-384 ЦПК України колегія суддів

ухвалив:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_5 подану його представником ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області 08 жовтня 2024 року в даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді: