Постанова

від 27.01.2025 по справі 917/588/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2025 року м. Харків Справа № 917/588/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Россолов В.В., суддя Гетьман Р.А. , суддя Хачатрян В.С.

за участю секретаря судового засідання Бессонової О.В.,

за участю представників Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії "Південна залізниця" та Міністерства оборони України

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МГК Рейл» (вх. №2646 П/1) на рішення Господарського суду Полтавської області від 17.09.2024 у

справі № 917/588/24

за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії "Південна залізниця", 03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815,

до відповідачів: 1 Товариства з обмеженою відповідальністю «МГК Рейл», м. Київ, вул. Коновальця Євгена, 36Д, оф. 45 «З», код ЄДРПОУ 43821306,

2. Військова частина НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ,

треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів:

1.Міністерство оборони України (м.Київ. пр-т Повітрофлотський,6,03168);

2.ПрАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного

транспорту» (вулиця Алматинська, 37, Київ, 02092) в особі Лубенської філії (37500, Полтавська обл., м. Лубни, вул. Метеорологічна, 39)

про стягнення 14 758 939,90 грн,-

ВСТАНОВИВ:

09.04 2024 до суду першої інстанції надійшла позовна заява АТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південна залізниця» до ТОВ «МГК Рейл» та Військової частини НОМЕР_1 про стягнення грошових коштів.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 17.09.2024 у справі №917/588/24 позовні вимоги Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії "Південна залізниця до відповідача-1 - Товариства з обмеженою відповідальністю «МГК Рейл» - задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «МГК Рейл» (м. Київ, вул. Коновальця Євгена, 36Д, оф. 45 «З», код ЄДРПО 43821306) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної

філії "Південна залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) 14

758 939,90 гри заборгованості, 221 384,10 грн судового збору; у задоволенні позову до

відповідача -2 - Військової частини НОМЕР_1 - відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що саме відповідач -1 взяв на себе зобов`язання та гарантував залізниці сплату всіх платежів, годі як у відповідача - 2 не виникло зобов`язань перед позивачем стосовно оплати будь-яких сум, нарахованих зв`язку з перевезенням товару.

Товариство з обмеженою відповідальністю «МГК Рейл» з відповідним рішенням суду не погодилось, звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом

норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтуванні вимог апеляційної скарги зазначає, що:

-в межах виконання Договору №286/1/23/10 від 16.03.2023 апелянтом неодноразово повідомлялося Міністерство оборони України про те, що товар доставлений на територію України та готовий до відвантаження кінцевому товароотримувачу згідно з рознарядками. Проте Міністерство оборони України з невідомих причин відмовлялося від отримання товару, що призвело в деяких випадках до його затримання на залізничних станціях. Тобто, апелянт зазначає, що вказані затримки виникли саме з вини Міністерства оборони України;

-відповідно до Статуту залізниць, затвердженого постановою Кабінету Міністрів

України від 06.04.1998 №457, позови залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів

і пасажирів, що випливають із цього Статуту, можуть бути подані відповідно до установленої

підвідомчості чи підсудності до суду за місцем знаходження відповідача протягом 6 місяців.

Згідно з інформацією з сайту «Судова влада» позовна заява подана 09.04.2024, тоді як подія,

що стала підставою для позову датується 18.06.2023 (початок затримки вагонів), тобто строк

для звернення з даним позовом до суду сплив через шість місяців 18.12.2023, що є самостійною підставою для відмови у позові.

12.12.2024через систему «Електронний суд» від представника Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити у частині стягнення з відповідача - 2, в частині стягнення з відповідача -1 залишити на розсуд суду.

В обґрунтуванні свого відзиву відповідач - 2 зазначає, що спірні правовідносини виникли саме між позивачем та відповідачем - 1 і саме відповідач - 1 взяв на себе зобов`язання та гарантував залізниці сплату всіх платежів. Тоді як у відповідача - 2 не виникло зобов`язань

перед позивачем стосовно сплати будь-яких сум, нарахованих у зв`язку перевезенням товару.

25.12.2024через систему «Електронний суд» від представника Акціонерного товариства

«Українська залізниця» в особі Регіональної філії "Південна залізниця" надійшов відзив на

апеляційну скаргу, в якому останній просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В обґрунтуванні свого відзиву позивач зазначає, що:

-за результатом опрацювання фактично наданих послуг залізничного транспорту позивачем сформовано документи, з яких вбачається заборгованість відповідача - 1. Тоді як апелянт, на думку позивача, намагається ввести в оману суд, адже зазначає у своїй апеляційній скарзі дані, які не відповідають наявним у матеріалах справи доказам. Наприклад, зазначає про заборгованість у сумі 26 564 863,34 грн замість ціни позову 14 758 939,90 грн;

-застосування до спірних правовідносин наслідків спливу позовної давності, слід звернути увагу на ч.1 ст.259 ЦК України, що позовна давність може бути збільшена за домовленістю сторін. За змістом гі.7.3 Договору укладеного між позивачем і відповідачем - 1, сторони дійшли згоди, що строк позовної давності за вимогами перевізника до замовників, що випливають з правовідносин сторін за договором, становить 1 рік.

08.01.2025через систему «Електронний суд» надійшла заява від відповідача - 2, в якій

останній просить провести судове засідання без його участі у зв`язку з режимом воєнного стану та з міркувань безпеки.

Детально рух у справі відображено у процесуальних документах.

У судове засідання від 13.01.2025 року з`явився представник Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії "Південна залізниця" та представник Міністерства оборони України. Інші представники у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце проведення повідомлені належним чином.

На початку судового засідання колегія суддів встановила подання представником Товариства з обмеженою відповідальністю «МГК Рейл» клопотання про відкладення розгляду справи. Відповідне клопотання обґрунтовано тим, що у відповідача відсутній представник у м. Харкові, який зможе забезпечити належне представництво під час розгляду справи.

Також апелянт через систему "Електронний суд" надіслав клопотання про призначення економічної експертизи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «МГК Рейл» обґрунтовує своє клопотання тим, що розрахунки ціни позову складені та підписані адвокатами - представниками АТ "Укрзалізниця", а не відповідним уповноваженим підрозділом АТ "Укрзалізниця", який наділений функціями фінансово-бухгалтерського обліку. У зв`язку з цим, пропонує доручити проведення Національному науковому центру "Інститут судових експертиз ім.засл.проф. М.С. Бокаріуса та поставити перед експертом такі питання:

- чи підтверджується документально розрахунок загальної суми заборгованості відповідачів перед позивачем?

- чи є арифметично вірним розрахунок загальної суми заборгованості відповідачів перед позивачем?

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.01.2025 задоволено клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «МГК Рейл» про відкладення розгляду справи; розгляд справи відкладено на 27 січня 2025 року о 11:15 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м. Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань № 132.

27.01.2025 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшли заперечення на клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «МГК Рейл» про призначення експертизи. Обґрунтовує свої заперечення тим, що позивачем не дотримано приписів ст.269 ГПК України, а також недоведено останнім підстав для проведення експертизи.

У судове засідання від 27.01.2025 з`явився представник Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії "Південна залізниця" та представник Міністерства оборони України. Інші представники у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце проведення повідомлені належним чином.

На початку судового засідання колегія суддів повернулася до нерозглянутого у попередньому засіданні клопотання першого відповідача про призначення експертизи, з огляду на яке, зазначає наступне.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення. Недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про судову експертизу", судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Згідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Виходячи з того, що клопотання про призначення судової експертизи не подавалось відповідачем-1 під час розгляду справи у суді першої інстанції, останнє повинно відповідати вимогам, передбаченим приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України, для подання нових доказів до суду апеляційної інстанції.

Діюче процесуальне законодавство не передбачає можливості або права суду апеляційної інстанції здійснювати повторний перегляд справи на підставі доказів, які не були предметом дослідження під час розгляду справи у суді першої інстанції. Тобто, суд апеляційної інстанції обмежений у прийнятті додаткових доказів, які вправі приймати лише за умови, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов`язаний самостійно з`ясовувати відповідні причини.

Оскільки висновок експерта, як результат задоволення клопотання відповідача про призначення судової експертизи є доказом по справі, який не був досліджений судом першої інстанції, а відтак є додатковим (новим), останній приймається судом апеляційної інстанції виключно в разі обґрунтування неможливості його подання до місцевого господарському суду під час розгляду справи у першій інстанції. Таким чином, з боку відповідача потребує доведенню неможливість подання відповідного клопотання про призначення судової експертизи до суду першої інстанції.

Разом з тим, проаналізувавши матеріали справи колегія суддів звертає увагу, що відповідачем-1 жодного разу не було зазначено про необхідність застосування спеціальних знань, так і про існування обставин, що унеможливлюють проведення відповідної експертизи, що свідчить про існування у останнього можливості ініціювання проведення судової експертизи в ході розгляду справи у суді першої інстанції. Більш того, при поданні відповідного клопотання відповідачем-1 не було зазначено жодного вмотивованого обґрунтування неможливості подання даного клопотання про призначення експертизи до суду першої інстанції, як обов`язкової підстави прийняття судом апеляційної інстанції додаткового доказу, що в свою чергу є порушенням вимог статті 269 Господарського процесуального кодексу України та є підставою для відмови в його задоволенні.

Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила такі обставини справи.

Акціонерним товариством «Українська залізниця» з метою організації вантажних перевезень розроблено та запроваджено єдиний типовий Договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, актуальну редакцію якого розміщено на сайті (копія Договору з додатками надана позивачем до позовної заяви, арк..справи 35-72).

Предметом договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов`язаних з цим

супутніх послуг і проведення розрахунків за ці послуг (п. 1.1). Відповідно до п. 1.4 Договору надання послуг за цим договором може підтверджуватись одним з таких документів: накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, іншими документами.

Відповідно до пунктів 1.5, 1.6 Договору цей договір є публічним договором, за яким

перевізник бере на себе обов`язок здійснювати надання послуг, пов`язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Пропозиції та зміни до договору приймаються і враховуються відповідно до пунктів 9.3 та 9.4 договору та законодавства. Договір, з урахуванням змін до нього, оприлюднюється перевізником як публічна пропозиція для укладення на веб-сайті, з накладенням кваліфікованого електронного підпису.

Пунктом 1.8 Договору передбачено, що сторони домовились про використання електронного документообігу. Для організації електронного документообігу використовуються виключно власні інформаційні системи перевізника.

Як вбачається з заяви про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення Договору

про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №43821306/2023-0002 від 01.02.2023р., яка була подана позивачу від відповідача -1 - ТОВ

«МГ`К РЕЙД», відповідач 1 виявив волевиявлення укласти договір в порядку, встановленому

ст.,634 ЦК України, повною мірою будучи ознайомленим з договором та визнаючи всі його

умови (копія заяви - а.с. 74, том 1). Повідомленням про укладення договору №99-43821306/2023-0002 від 01.02.2023р. позивач засвідчив прийняття від відповідача-1 вказаної

заяви, повідомив про присвоєння замовнику (відповідачу-1) коду відправника/одержувача 1306; платника 8238521 та відкриття особового рахунку з ідентичним номером (вказаний код

платника також використовується для ідентифікації договірних відносин як номер договору)

(копія повідомлення - арк.75, том 1).

Відтак, між сторонами по справі- позивачем та відповідачем-1 виникли правовідносини, що випливають з умов вказаного Договору та регулюються нормами відповідного законодавства про послуги.

Згідно з п. 2.1.4, 2.1.5 Договору на замовника покладено обов`язок сплачувати послуги

перевізника та інші платежі, належні перевізнику за договором із сум внесеної передоплати за кодом платника; відшкодовувати перевізнику витрати, пов`язані із затримкою вагонів, контейнерів і вантажів з причин, що не залежать від перевізника, які виникли на станціях залізниць України через, зокрема, перевірку вантажів митними органами, недостатність грошових кошів та закриття коду платника, інші причини, що не залежать від перевізника, а також нести відповідальність за затримки вантажів на підходах до станції призначення та здійснювати оплату платежів, пов`язаних з цими затримками. Оплата вказаних послуг здійснюється, зокрема, шляхом списання з сум внесеної передоплати за кодом платника.

17.06.2023 зі станції Одеса-Застава на станцію Київ-Волинський поїздом №950 за накладною №41685249 на адресу відповідача-1 прибули, серед інших, вагони №74085184, №73738882, №74927047, №74079039, №74735267, №74230939, №75079921, №74735119, і перебували на коліях станції в очікуванні оформлення (розкредитування) перевізних документів та подачі під вантажні операції до вересня 2023 року, про що станцію Київ- Волинський за участі представника Відповідача-1 складено Акт загальної форми ГУ-23 №2057 від 18.06.2023р. про початок затримки вагонів.

В подальшому, так і не виконавши розкредитування перевізних документів, листом від

16.08.2023р. №16-08/2310 відповідач-1 просив позивача переадресувати за первинними документами вказані вагони на станцію Миргород на адресу військової частини НОМЕР_1 (відповідача -2), за результатами розгляду якого було видано наказ від 21.08.23р. №11396 про переадресування. Як вбачається з даного листа, який досліджений судом, відповідач-1 брав на себе обов`язок сплатити тариф га збір за переадресування вагонів №74085184, №73738882, №74927047, №74079039, №74735267, №74230939, №75079921, №74735119.

27.09.2023р. представниками Позивача та відповідача-1 підписано Акт загальної форми ГУ-23 №15, за змістом якого затримані з вини ТОВ «МГК РЕЙЛ» вагони простоювали на коліях станції в очікуванні роз кредитування проїзних документів , час затримки з 18.06.2023р. 09.00 год, вагони переадресовані на станцію Миргород за наказом №11396 від 21.08.2023р., час закінчення затримки вагонів 27.09.2023р. 18:00 год.

В подальшому вагони №74085184, №73738882, №74927047, №74079039, №74735267,

№74230939, №75079921, №747351 19 були відправлені зі станції Київ Волинський на станцію Миргород за скоригованим перевізним документом - накладною №41685249 на адресу ВЧ НОМЕР_1 , платник ТОВ МГК РЕЙЛ, а станцією Київ-Волинський було складено Акт загальної форми ГУ-23 №4047 від 28.09.2023р., в якому нараховані платежі за затримку всіх 8 вагонів на загальну суму 5 235 329,85 грн.

29.09.2023р. вказані 8 вагонів прибули на станцію Миргород і були залишені на станції

в очікуванні подачі під вивантаження, що засвідчено Актом загальної форми ГУ-23 від 29.09.2023р. №2514. У зв`язку з несвоєчасним вивантаженням та вивезенням вантажу, у відповідності до ст..36 Статуту залізниць України, на підставі телеграфного розпорядження

№Н/406 від 30.09.3023р. розмір збору за зберігання вантажів було збільшено до двократного

розміру. 30.09.2023р. вагони №74079039, 74927047, 73738882, 74085184 були подані під вивантаження на під`їздну колію Лубенської філії ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» для

вивантаження відповідачем-2; 09.10.2023р. під вивантаження було подано решту вагонів, що

підтверджується належно оформленими документами (пам`ятки про подавання вагонів форми ГУ-45 №6, Акти загальної форми ГУ-23 про закінчення затримки вагонів, пам`ятки про забирання вагонів форми ГУ-45).

Крім того, 17.06.2023р. на станцію Київ-Волинський зі станції Рені за накладною №41685249 на адресу відповідача-1 прибули, серед іншого, вагони №74082918, 74735069, 74736984, 74737073. 74749821, де перебували в очікуванні роз кредитування перевізних документів та подачі під вантажні операції до кінця вересня 2023р., про що станцією складено Акт загальної форми ГУ-23 №2057 від 18.06.2023р. про початок затримки вагонів. Листом від 28.09.2023р. №28-09/23-2 відповідач-1 просив переадресувати вагони за новими документами на станцію Миргород на адресу ВЧ НОМЕР_1 . 30.09.2023р. представником відповідача-1 спільно з представником позивача було підписано Акт загальної форми ГУ-23 №4111 про те, що затримані з вини ТОВ «МГК РЕЙЛ» вагони №74082918, 74735069, 74736984, 74737073, 74749821 простоювали на коліях станції в очікуванні роз кредитування перевізних документів, час затримки вагонів з 18.06.2023р. 09.00 до 30.09.2023р. 12:00.

Вказані вагони були 74735119 були відправлені зі станції Київ Волинський на станцію

Миргород за новим перевізним документом - накладною №33249293 від 30.09.2023р. на адресу ВЧ НОМЕР_1 , платник ТОВ МГК РЕЙЛ, а станцією Київ-Волинський було складено Акт

загальної форми ГУ-23 №4116 від 30.09.2023, в якому нараховані платежі за затримку всіх 5

вагонів на загальну суму 3 210 602,28 грн.

02.10.2023р. вказані 5 вагонів прибули на станцію Миргород і були залишені на станції

в очікуванні подачі під вивантаження, що засвідчено Актом загальної форми ГУ-23 від

02.10.2023 №2548. У зв`язку з несвоєчасним вивантаженням та вивезенням вантажу, у

відповідності до ст..36 Статуту залізниць України, на підставі телеграфного розпорядження

№Н/36 від 04.10.2023р. розмір збору за зберігання вантажів було збільшено до двократного

розміру.

10.10.2023р. вагони були подані під вивантаження на під`їздну колію Лубенської філії

ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» для вивантаження відповідачем-2, що підтверджується

належно оформленими документами (пам`ятки про подавання вагонів форми ГУ-45 №6, Акти загальної форми ГУ-23 про закінчення затримки вагонів, пам`ятки про забирання вагонів форми ГУ-45).

Крім того, 18.06.2023р. на станцію Одеса-Застава зі станції Рені за накладною №41717075 на адресу ТОВ «МГК РЕЙЛ» прибув, серед інших, вагон №74955873, де був затриманий з причин, незалежних від залізниці, і перебував на коліях станції до 01,10.2023р., про що станцією складено Акт загальної форми ГУ-23 №1745 від 18.06.2023р. про початок

затримки вагонів. Листом від 28.09.2023р. №28-09/23-6 відповідач-1 просив переадресувати

вагони за новими документами на станцію Миргород на адресу ВЧ НОМЕР_1 . 01.10..2023р.

представниками позивача було підписано Акт загальної форми ГУ-23 №4267 про те, що

затриманий з вини ТОВ «МГК РЕЙЛ» вагон простоював на коліях станції, час затримки

вагону з 18.06.2023р. 01:10 до 30.09.2023р. 16:05.

Вказаний вагон був відправлений зі станції Одеса-Засгава на станцію Миргород за

новим перевізним документом - накладною №42772202 від 01,10.2023р. на адресу ВЧ НОМЕР_1 ,

платник ТОВ МГК РЕЙЛ, а станцією Одеса-Застава було складено Акт загальної форми ГУ-

23 №4262 від 01,10.2023р., в якому нараховані платежі за затримку та переадресування вагону на загальну суму 985 125,12 грн.

08.10.2023р. вагон прибув на станцію Миргород і був залишений на станції в очікуванні подачі під вивантаження, що засвідчено Актом загальної форми ГУ-23 від 02.10.2023р. №2586. У зв`язку з несвоєчасним вивантаженням та вивезенням вантажу, у відповідності до ст.36 Статуту залізниць України, на підставі телеграфного розпорядження №Н/122 від 10.10.2023 розмір збору за зберігання вантажів було збільшено до двократного розміру.

12.10. 2023р. вагон були поданий під вивантаження на під`їздну колію Лубенської філії

ПрАТ «Київ-Дніпровське МГШЗТ» для вивантаження відповідачем-2, що підтверджується

належно оформленими документами (пам`ятки про подавання вагонів форми ГУ-45 №6, Акти загальної форми ГУ-23 про закінчення затримки вагонів, пам`ятки про забирання вагонів форми ГУ-45).

Па підставі положень статті 62 Статуту залізниць України наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 затверджено Правила розрахунків за перевезення вантажів (далі - Правила розрахунків).

Пунктом 1.10. наведених Правил унормовано, що платежі, збори, які виникли через

затримку вагонів (контейнерів) з вантажами під час перевезення з вини відправника, оформляються станцією затримки відповідними документами, які надсилаються на станцію

відправлення для стягнення цих платежів, зборів з відправника. При цьому, варто наголосити, що відповідно до приписів пункту 1.2. Правил розрахунків передбачено внесення таких платежів та зборів іншим платником, з яким залізницею укладено договір.

Пунктом 2.6. Правил розрахунків також визначено, що усі належні залізниці платежі за

додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які

складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника.

За результатами опрацювання обсягу фактично наданих послуг залізничного транспорту позивачем було сформовано відповідні накопичувальні картки форми ФДУ-92 №24100012 на загальну суму 5 235 329,85 грн., ФДУ-92 №04100005 на суму 1503,70 грн., №04100004 на суму 18 027,60 грн., №10100006 на суму 173453,98 грн., ФДУ 92 №24100013, ФДУ-92 №12100008 на суму 1503,70 грн., №1210007 на суму 200465,06 грн, №17100010 на суми 985 125,12 грн., №12100009 на суму 22 166,65 грн відомості плати за користування вагонами ф.ГУ-46 №02100008 на суму 46816,40 грн, № 10100009 на суму 226816,80 грн., № 12100011 на суму 255208,50 грн, №12100012 на суму 23 333,30 грн, а також за результатами оброблення даних перевізних документів - накладних №42772202, №33249293, №41685249 був обрахований тариф за перевезення вантажу у зазначених вище вагонах, що складає відповідно, 136 601,20 грн, 282454,80 грн, 1479707,64 грн (без ПДВ). З урахуванням ПДВ, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача -1 13 595 785,07 грн, з відповідача - 1 - 1163154,83 грн, а у разі відмови у задоволенні позову про стягнення цієї суми з відповідача-2- стягнути її з відповідача - 1.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає про таке.

Предмет позовної вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" полягає у стягненні з ТОВ "МГК Рейл" та Військової частини НОМЕР_1 заборгованості (плати за маневрову роботу, охорону вантажу, зберігання вантажу, користування вагонами, плати за вантажні перевезення у складі поїздів (тарифу) та інших) за укладеним правочином (договором про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом) відповідно до діючого законодавства.

Відносини з перевезення та переміщенням продукції залізницями регламентуються

Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Митним кодексом України,

Статутом залізниць України, Правилами користування вагонам і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113 (надалі -

Правилами користування вагонам і контейнерами), та іншими підзаконними актами.

Відповідно до сг. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами,

транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами у даній справі Договір є

договором перевезення, який підпадає під правове регулювання глави 64 розділу III книги 5

Цивільного кодексу України, глави 32 Господарського кодексу України, положень Закону

України «Про залізничний транспорт».

Перевезенням вантажів, відповідно до ст. 306 Господарського кодексу України, визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими

нормативно-правовими актами.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 8 Закону України «Про залізничний транспорт» перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування здійснюється на договірних засадах. Для забезпечення виконання договірних зобов`язань здійснюється перспективне та поточне планування перевезень. Умови та порядок організації перевезень, у тому числі в прямому змішаному сполученні за участю залізничного та інших видів транспорту, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень, схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів,

відправників і одержувачів вантажів визначаються Статутом залізниць України, Правилами

перевезень вантажів та Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти

залізничним транспортом України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 затверджений Статут залізниць України (надалі - Статут), який згідно зі статтею 2 визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Статтею 3 Статуту визначено, що його дія поширюється на перевезення залізничним

транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування.

За час затримки відправник, одержувач, експедитор сплачують за користування вагонами (контейнерами), залізниці плату, передбачену статтею 119 цього Статуту.

В свою чергу, абзацами 2, 3 статті 119 Статуту встановлено, що плата за користування

вагонами і контейнерами вноситься за час затримки вагонів на станціях призначення і на

підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що

залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними,

стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати. Зазначена плата стягується також з вантажовідправників, вантажоодержувачів у разі затримки вагонів (контейнерів), пов`язаної з

митним оформленням.

Порядок і умови користування вагонами і контейнерами визначаються Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 за № 113, що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 15березня 1999 року за№ 165/3458 (далі - Правила користування).

Відповідно до пункту 3 Правил користування облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться, зокрема, на станціях призначення за відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, яка складається, в

тому числі, на підставі Актів загальної форми ГУ-23.

В свою чергу, пунктом 8 Правил користування передбачено, що у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Пунктами 12,13,14,17 Правил користування встановлено, що загальний час, за який

вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година. Плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці. Розмір плати за користування вагонами і контейнерами в залежності від часу користування встановлюється згідно з чинним законодавством. Унесення плати за користування вагонами і контейнерами здійснюється в порядку, установленому Правилами розрахунків за перевезення вантажів, затвердженими наказом Мінтрансу від 21.11.2000 № 644, зареєстрованими в Міністерстві юстиції 24.11.2000 за № 864/5085.

Тарифи, збори та плати, що застосовуються на всіх лініях залізниць широкої, вузької та європейської колій мережі залізниць України загального користування, що включені в

постійну експлуатацію, для всіх суб`єктів господарювання (фізичних та юридичних осіб), які

беруть участь у процесі організації та здійснення перевезень вантажів залізничним

транспортом наведені у Збірнику тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом

у межах України та пов`язані з ними послуги ТАРИФНЕ КЕРІВНИЦТВО № 1, затверджений

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 №317.

Відповідно до приписів пунктів 1-2 Правил користування вагонами і контейнерами (далі

- правила користування), що затверджені наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113 за користування вагонами вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під`їзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності (далі - вантажовласники) вносять плату, в тому числі і за час

затримки вагонів наколіях залізницьзагального користування, нарахування якої проводиться на станціях відправлення та призначення за Відомостями плати за користування вагонами форми ГУ-46, які складаються на підставі Пам`яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, Актів загальної форми ГУ-23, тощо.

Крім того, за маневрову роботу, що виконується локомотивом залізниці не одночасно з

подачею або забиранням вагонів, яка оформлена пам`яткою про подавання/забирання вагонів (форми ГУ-45), із зазначенням у ній часу, протягом якого виконувалась маневрова робота, нараховується збір у розмірі 292,6 гри за кожні півгодини роботи локомотива, рахуючи неповні півгодини за повні. До такої роботи, поміж іншого, належить маневрова робота з вагонами на станціях, під`їзних коліях та інших місцях незагального користування.

Відповідно до пунктів 5, 8, 9 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.2000, якщо одержувач не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, встановлені статтею 46 Статуту, з нього стягується плата за зберігання вантажу, встановлена тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється

охорона вантажу; збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо); термін безоплатного зберігання обчислюється: при затримці - з моменту затримки. Факт затримки вантажу засвідчується актом загальної форми.

Згідно статті 36 Статуту залізниць у разі ускладнень на станції у зв`язку з несвоєчасним вивантаженням і вивезенням вантажів начальник залізниці має право збільшувати розмір збору за їх збереження до двократного розміру.

Що стосується правових підстав для переадресування вантажу та нарахування збору за таку послугу: Зміна станції призначення або разом з нею і одержувача вантажу (переадресування) здійснюється у порядку, передбаченому статтею 44 Статуту залізниць

України. На підставі наведеної статті Статуту наказом Міністерства транспорту України від

20.08.2001 №542 було затверджено Правила переадресування вантажів (далі - Правила

переадресування).

Згідно з приписами пунктів 1 та 2 наголошених Правил переадресування здійснюється

за заявою відправника, одержувача або експедитора (за дорученням), які є відповідальними

перед попереднім одержувачем за наслідки такої зміни і зобов`язані відрегулювати розрахунки між відправниками, попередніми адресатами та фактичними одержувачами. Переадресування вантажу дозволяється посадовою особою Укрзалізниці або її структурного підрозділу.

Відповідно до пункту 5 Правил переадресування, переадресування вантажу здійснюється за первинними документами (із внесенням відповідних змін) або з оформленням перевезення новими перевізними документами в паперовому або електронному виглядах.

Як зазначає позивач, ставка збору за переадресування вантажу встановлена пунктом 8.1. Тарифного керівництва №1 та нараховується у розмірі 351,3 гри за групову відправку

завантажених або порожніх вагонів.

Крім того, якщо на станціях з причин, не залежних від залізниці, виникає затримка

вантажу, який охороняється, то з відправника (одержувача, експедитора) додатково справляється плата згідно з табл. 4. Час затримки зазначається в акті загальної форми ГУ-23 з моменту її виникнення до закінчення. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і

більше враховується як повна година.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем, Акціонерним товариством "Українська залізниця" (перевізником), та відповідачем-1, ТОВ "МГК Рейл" (замовником), виникли договірні правовідносини на підставі Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 43821306/2023-0002 від 01.02.2023.

Цей договір є публічним договором відповідно до ст. 634 ЦК України, а отже, його умови є стандартними для всіх замовників. ТОВ "МГК Рейл" приєдналося до договору шляхом акцепту публічної пропозиції та набуло обов`язків, визначених у ньому, зокрема: плачувати всі платежі, передбачені договором, зокрема за користування вагонами, маневрові роботи, зберігання вантажу та переадресацію. Відшкодовувати перевізнику витрати, пов`язані із затримкою вагонів, якщо вона сталася з причин, що не залежать від залізниці.

Таким чином, підписавши договір, відповідач-1 повною мірою визнав його умови і зобов`язався виконувати взяті на себе договірні обов`язки.

Відповідно до матеріалів справи, 17.06.2023 та 18.06.2023 на станцію Київ-Волинський прибули вагони з вантажем за накладними №41685249 та №41717075, однак вони не були своєчасно оформлені та подані під вантажні операції, що спричинило їх затримку.

Вагони №74085184, №73738882, №74927047, №74079039, №74735267, №74230939, №75079921, №74735119, перебували на коліях станції в очікуванні оформлення (розкредитування) перевізних документів та подачі під вантажні операції до вересня 2023 року, про що станцію Київ- Волинський за участі представника Відповідача-1 складено Акт загальної форми ГУ-23 №2057 від 18.06.2023р. про початок затримки вагонів.

27.09.2023 представниками Позивача та відповідача-1 підписано Акт загальної форми

ГУ-23 №15, за змістом якого затримані з вини ТОВ «МГК РЕЙЛ» вагони простоювали на

коліях станції в очікуванні роз кредитування проїзних документів , час затримки з 18.06.2023р. 09.00 год, вагони переадресовані на станцію Миргород за наказом №11396 від 21.08.2023р., час закінчення затримки вагонів 27.09.2023р. 18:00 год.

В подальшому вагони №74085184, №73738882, №74927047, №74079039, №74735267,

№74230939, №75079921, №747351 19 були відправлені зі станції Київ Волинський на станцію Миргород за скоригованим перевізним документом - накладною №41685249 на адресу ВЧ НОМЕР_1 , платник ТОВ МГК РЕЙЛ, а станцією Київ-Волинський було складено Акт загальної форми ГУ-23 №4047 від 28.09.2023р., в якому нараховані платежі за затримку всіх 8 вагонів на загальну суму 5 235 329,85 грн.

29.09.2023р. вказані 8 вагонів прибули на станцію Миргород і були залишені на станції

в очікуванні подачі під вивантаження, що засвідчено Актом загальної форми ГУ-23 від 29.09.2023р. №2514. У зв`язку з несвоєчасним вивантаженням та вивезенням вантажу, вагони №74079039, 74927047, 73738882, 74085184 були подані під вивантаження на під`їздну колію Лубенської філії ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» для

вивантаження відповідачем-2; 09.10.2023р. під вивантаження було подано решту вагонів, що

підтверджується належно оформленими документами (пам`ятки про подавання вагонів форми ГУ-45 №6, Акти загальної форми ГУ-23 про закінчення затримки вагонів, пам`ятки про забирання вагонів форми ГУ-45).

Інші вагони №74082918, 74735069, 74736984, 74737073. 74749821 перебували в очікуванні розкредитування перевізних документів та подачі під вантажні операції до кінця вересня 2023р., про що станцією складено Акт загальної форми ГУ-23 №2057 від 18.06.2023р. про початок затримки вагонів. Листом від 28.09.2023р. №28-09/23-2 відповідач-1 просив переадресувати вагони за новими документами на станцію Миргород на адресу ВЧ НОМЕР_1 . 30.09.2023р. представником відповідача-1 спільно з представником позивача було підписано Акт загальної форми ГУ-23 №4111 про те, щозатримані з вини ТОВ «МГК РЕЙЛ» вагони №74082918, 74735069, 74736984, 74737073, 74749821 простоювали на коліях станції в очікуванні роз кредитування перевізних документів, час затримки вагонів з 18.06.2023р. 09.00 до 30.09.2023р. 12:00.

Вказані вагони були відправлені зі станції Київ Волинський на станцію Миргород за новим перевізним документом - накладною №33249293 від 30.09.2023р. на адресу ВЧ НОМЕР_1 , платник ТОВ МГК РЕЙЛ, а станцією Київ-Волинський було складено Акт загальної форми ГУ-23 №4116 від 30.09.2023, в якому нараховані платежі за затримку всіх 5 вагонів на загальну суму 3 210 602,28 грн.

02.10.2023р. вказані 5 вагонів прибули на станцію Миргород і були залишені на станції

в очікуванні подачі під вивантаження, що засвідчено Актом загальної форми ГУ-23 від 02.10.2023 №2548.

10.10.2023р. вагони були подані під вивантаження на під`їздну колію Лубенської філії

ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» для вивантаження відповідачем-2, що підтверджується

належно оформленими документами (пам`ятки про подавання вагонів форми ГУ-45 №6, Акти загальної форми ГУ-23 про закінчення затримки вагонів, пам`ятки про забирання вагонів форми ГУ-45).

18.06.2023 прибув, серед інших, вагон №74955873, затриманий з причин, незалежних від залізниці, і перебував на коліях станції до 01,10.2023р., про що станцією складено Акт загальної форми ГУ-23 №1745 від 18.06.2023р. про початок затримки вагонів. Листом від 28.09.2023р. №28-09/23-6 відповідач-1 просив переадресувати вагони за новими документами на станцію Миргород на адресу ВЧ НОМЕР_1 . 01.10..2023р. представниками позивача було підписано Акт загальної форми ГУ-23 №4267 про те, що затриманий з вини ТОВ «МГК РЕЙЛ» вагон простоював на коліях станції, час затримки вагону з 18.06.2023р. 01:10 до 30.09.2023р. 16:05.

Вказаний вагон був відправлений зі станції Одеса-Засгава на станцію Миргород за

новим перевізним документом - накладною №42772202 від 01,10.2023р. на адресу ВЧ НОМЕР_1 ,

платник ТОВ МГК РЕЙЛ, а станцією Одеса-Застава було складено Акт загальної форми ГУ-

23 №4262 від 01,10.2023р., в якому нараховані платежі за затримку та переадресування вагону на загальну суму 985 125,12 грн.

08.10.2023р. вагон прибув на станцію Миргород і був залишений на станції в очікуванніподачі під вивантаження, що засвідчено Актом загальної форми ГУ-23 від 02.10.2023р. №2586.

12.10. 2023р. вагон був поданий під вивантаження на під`їздну колію Лубенської філії

ПрАТ «Київ-Дніпровське МГШЗТ» для вивантаження відповідачем-2, що підтверджується

належно оформленими документами (пам`ятки про подавання вагонів форми ГУ-45 №6, Акти загальної форми ГУ-23 про закінчення затримки вагонів, пам`ятки про забирання вагонів форми ГУ-45).

Колегія суддів підкреслює, всі зазначені Акти загальної форми складались представниками залізниці із залученням представників відповідача-1, що свідчить про усвідомлення останнім відповідальності за простій та необхідність врегулювання ситуації відповідно до договору та чинного законодавства.

Звернення до перевізника з проханням про переадресацію вагонів на станцію Миргород на адресу ВЧ НОМЕР_1 (відповідача-2) не звільняє ТОВ «МГК РЕЙЛ» від відповідальності за затримку вантажу, адже початкова причина простою вагонів була пов`язана з його діями або бездіяльністю щодо належного оформлення документів та забезпечення подальшого руху вантажу до кінцевого отримувача. У цьому контексті правові норми, що регулюють перевезення залізничним транспортом, передбачають, що у разі затримки вагонів з вини вантажовідправника або вантажоодержувача, вони несуть зобов`язання щодо компенсації витрат перевізника, у тому числі за користування вагонами, зберігання вантажу та інші супутні платежі.

Доводи відповідача-1 про те, що кінцевий одержувач вантажу Військова частина НОМЕР_1 відмовився прийняти вантаж, не можуть вважатися такими, що звільняють його від відповідальності. Відповідач-1 є стороною договору з перевізником і саме на ньому лежав обов`язок забезпечити своєчасне прийняття вантажу, навіть у разі виникнення труднощів із кінцевим одержувачем. Крім того, відповідач-1 не надав належних доказів того, що вжив усіх необхідних заходів для уникнення простою вагонів або що з моменту прибуття вантажу він невідкладно повідомляв про відмову одержувача та намагався оперативно вирішити ситуацію. Відтак, будь-які труднощі, що виникли на його стороні, не можуть бути підставою для ухилення від виконання зобов`язань перед перевізником.

Окрім плати за користування вагонами, яка нараховується за час простою, відповідач-1 також зобов`язаний компенсувати витрати, пов`язані з переадресацією вантажу. Оскільки перевезення вантажу здійснюється за перевізними документами, їх коригування, внесення змін до маршрутів доставки, перенацілення вантажу на іншу станцію призначення або зміну одержувача все це є додатковими послугами, що вимагають фінансового відшкодування. Тому факт звернення відповідача-1 з проханням про зміну станції призначення та подальше перевезення вантажу не є підставою для звільнення його від відповідальності, а навпаки, ще раз підтверджує, що він повинен компенсувати витрати перевізника, пов`язані з такою переадресацією.

Крім того, в матеріалах справи містяться докази того, що після прибуття вантажу на нову станцію призначення він знову був затриманий без своєчасного прийняття. Це підтверджується актами загальної форми, в яких зафіксовано тривале очікування подачі вагонів під розвантаження. Відповідно, навіть після зміни станції призначення затримка вантажу продовжилася, що стало додатковою підставою для нарахування платежів за зберігання вантажу, а також підвищення розміру таких платежів до двократного рівня відповідно до положень про регулювання тарифів у разі значного ускладнення станційної роботи через затримки з боку вантажоодержувача.

Таким чином, з огляду на встановлені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, оскільки він належним чином довів факт надання послуг, їх обсяг, підтвердив здійснення розрахунків на підставі належних первинних документів та вказав на правові підстави для стягнення відповідних сум. Відповідач-1, у свою чергу, не надав достатніх доказів на спростування цих вимог та не довів наявності обставин, які б звільняли його від виконання зобов`язань за договором. Його посилання на нібито відсутність його вини у затримці вантажу не підтверджуються матеріалами справи, а навпаки, спростовуються документально зафіксованими фактами тривалого простою вагонів, складеними актами про затримку та офіційними зверненнями самого відповідача-1, які підтверджують його усвідомлення ситуації та прийняття відповідальності за її наслідки.

Разом з тим, апелянт зазначає, що вказані затримки виникли саме з вини Міністерства

оборони України. Колегія суддів детально проаналізувала доводи апелянта, викладені у

апеляційній скарзі та дійшла висновку про їх необґрунтованість з огляду на наступне.

По-перше, апелянт посилається на договір №286/1/23/10 від 16 березня 2023 року,

укладений між ним та Міністерством оборони України, згідно з яким останнє зобов`язалося

забезпечити приймання товару, а саме авіаційного газу, та його оплату відповідно до

специфікації договору. Апелянт стверджує, що відмова Міністерства оборони України від

приймання зазначеного вантажу стала основною причиною його затримки на залізничних

станціях. Водночас надані докази не підтверджують цих обставин. Зокрема, у матеріалах

справи містяться листи, датовані квітнем і початком травня 2023 року (арк. справи 188-189), у яких апелянт звертається до Міністерства з проханням забезпечити приймання вантажу. Однак ці документи не стосуються періоду, що є предметом спору, оскільки затримка вантажу на залізниці, за даними матеріалів справи, розпочалася у червні 2024 року. Більше того, відповідач-1 не надав жодних доказів того, що ці листи були фактично направлені адресату, а саме до Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів

Міністерства оборони України. Відсутність підтвердження відправлення цих листів ставить

під сумнів їхню доказову силу.

По-друге, Міністерство оборони України, на яке апелянт покладає відповідальність за

затримку вантажу, не є стороною договірних правовідносин, що виникли між позивачем

(Акціонерним товариством "Українська залізниця") та відповідачем-1 (ТОВ "МГК Рейл").

Відтак, навіть якщо Міністерство оборони України відмовилося приймати вантаж, ці дії чи

бездіяльність жодним чином не звільняють відповідача-1 від виконання своїх зобов`язань

перед позивачем. Договір про надання послуг із перевезення вантажів залізничним

транспортом, укладений між позивачем та відповідачем-1, покладає на останнього обов`язок

забезпечити своєчасне приймання доставленого вантажу. Відсутність дій з боку відповідача-1 щодо виконання цього обов`язку, навіть за умови можливих труднощів із боку кінцевого

одержувача, свідчить про порушення умов договору.

По-третє, доводи відповідача-1 про нібито відсутність його вини у порушенні договірних зобов`язань не підкріплені належними доказами. Апелянт не надав суду підтвердження, що всі можливі заходи для забезпечення виконання умов договору були вжиті. Зокрема, немає доказів належного інформування позивача про проблеми з прийманням вантажу з боку Міністерства оборони України, звернення до відповідних органів чи ініціатив щодо зміни умов поставки, спрямованих на уникнення затримки вантажу.

Зогляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що апелянт не довів

належними та допустимими доказами обставин, які б звільняли його від відповідальності за

прострочення приймання вантажу. Натомість дії відповідача-1, спрямовані на переадресацію

вантажу та усунення наслідків затримки, були несвоєчасними та недостатніми для виконання

зобов`язань перед позивачем.

Таким чином, колегія суддів вважає доводи апелянта безпідставними, а його зобов`язання зі сплати нарахованих позивачем сум такими, що підлягають задоволенню.

Також апелянт вказує, що відповідно до Статуту залізниць, затвердженого постановою

Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457, позови залізниць до вантажовідправників,

вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають із цього Статуту, можуть бути подані

відповідно до установленої підвідомчості чи підсудності до суду за місцем знаходження

відповідача протягом 6 місяців. Згідно з інформацією з сайту «Судова влада» позовна заява

подана 09.04.2024, тоді як подія, що стала підставою для позову датується 18.06.2023 (початок затримки вагонів), тобто строк для звернення з даним позовом до суду сплив через шість місяців 18.12.2023, що є самостійною підставою для відмови у позові.

З огляду на це, колегія суддів зазначає наступне.

Ч. 5 ст. 315 Господарського кодексу України визначено, що для пред`явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з

перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

При цьому, ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України наголошено, що умови

перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів

господарювання за цими перевезеннями визначаються кодексами, законами, транспортними

статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

З наведеними нормами прямо кореспондується пункт 137 Статуту залізниць України,

затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457. яким унормовано, що позови залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають із цього Статуту, можуть бути подані відповідно до установленої підвідомчості чи підсудності до суду за місцем знаходження відповідача протягом 6 місяців.

Зазначений шестимісячний термін обчислюється:

а)щодо стягнення штрафу за невиконання плану перевезень - після закінчення

п`ятиденного терміну, встановленого для сплати штрафу;

б)в усіх інших випадках - з дня настання події, що стала підставою для подання позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права

або про особу, яка його порушила. В свою чергу, частиною 5 наведеної статті чітко наголошено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо

боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності

починається зі спливом цього строку.

Аналізуючи наведені приписи, слід зауважити, що відповідно до приписів пункту 1.3.

Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджені наказом Мінтрансу України від

21.11.2000 №644, остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення

вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення.

Пунктами 2.5.-2.6. Правил визначено, що платник згідно з договором у порядку

передоплати перераховує на рахунок розрахункового підрозділу кошти для оплати перевезень і додаткових послуг. Розрахунковий підрозділ веде облік надходження коштів на особовий рахунок платника і використання їх платником для оплати перевезень та наданих залізницею послуг.

Облік витрачених коштів здійснюється на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами та контейнерами, за

подавання, забирання вагонів та маневрову роботу.

Усі належні залізниці платежі за додаткові послуги включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про

надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і

вантажовласника.

Пунктом 1.3. Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, до якого відповідач - 1 приєднався шляхом надання «Заяви про перевезення вантажів залізничним транспортом» 01.02.2023 № 43821306/2023-0002 (копія додавалась до матеріалів справи, далі - Договір), визначено, що документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення, зокрема: перевізні

документи, зведена відомість, накопичувальна картка, відомість плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, тощо визнаються первинними документами.

Пунктом 1.4. Договору визначено, що надання залізницею послуг підтверджується одним з таких документів: накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання / забирання вагонів та маневрову роботу.

Тож, з системного аналізу наведеного вбачається, що надані позивачем послуги залізничного транспорту є наданими і підлягають оплаті не після початку їх надання, а після

завершення такого процесу (затримки вагонів, користування вагонами, тощо), що засвідчується складанням накопичувальної картки або відомості плати за користування

вагонами.

Відтак, як вбачається з матеріалів справи, накопичувальні картки форми ФДУ-92 №24100012, №10100006, №04100005, №04100004; №24100013; №12100008, №1210007; №17100010, №12100009 та відомості плати за користування вагонами ф. ГУ-46 №02100008, №10100009; №12100011; №12100012 були сформовані АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» у період з 04.10.2023 по'12.10. 2023, а позовна заява у справі №917/588/24 була подана до місцевого суду 05.04.2024, що засвідчено фіскальним чеком АТ «УКРПОШТА», описом вкладення до цінного листа та накладною №6105249675812, тобто в межах шестимісячного строку, обчисленого відповідно до приписів статті 253 та з урахуванням норм частини 2 статті 255 Цивільного кодексу України.

До того ж, окремо слід звернути увагу на те, що, ч.1 ст. 259 Цивільного кодексу України унормовано, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. На підставі наведеної норми за змістом пункту 7.3. Договору укладеного між позивачем та відповідачем- 1 сторони дійшли згоди, що строк позовної давності за вимогами Перевізника до Замовників, що випливають з правовідносин Сторін за Договором, становить один рік.

Таким чином, апелянт не довів факт пропуску строку позовної давності, а його доводи з цього приводу є безпідставними і не спростовують обгрунтованості поданого позову.

Отже, оскаржуване рішення ухвалено з правильним застосуванням та дотриманням норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини сторін, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, передбачені ст. 277-279 ГГІК України відсутні.

У зв`язку з цим колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «МГК Рейл». Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв`язку з чим

апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «МГК Рейл» не підлягає задоволенню з підстав викладених вище, а рішення Господарського суду Полтавської області

від 17.09.2024 у справі № 917/588/24 має бути залишене без змін.

Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати апелянта зі сплату судового збору за звернення з апеляційною скаргою, покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 269, 270, п. 1 ст. 275, ст. 282 Господарського процесуального кодексу

України, Східний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МГК Рейл» залишити

без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 17.09.2024 у справі № 917/588/24

залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки

касаційного оскарження передбачено ст.286-289 Господарського процесуального кодексу

України.

Повний текст постанови складено 06.02.2025

Головуючий суддя В.В. Россолов

Суддя Р.А. Гетьман

Суддя В.С. Хачатрян