Ухвала

від 04.02.2025 по справі 926/1877/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

58601, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34, е-mail: inbox@cv.arbitr.gov.ua

У Х В А Л А

04 лютого 2025 року Справа № 926/1877/23

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Ніколаєва Михайла Ілліча,

секретар судового засідання Озоровська А.Б.,

за участю представників:

позивача: Демиденко В.А. (в режимі ВКЗ)

відповідача: Попов В.Д.

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівцігаз Збут» про відстрочення виконання рішення суду

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Вінстар»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівцігаз Збут»

про стягнення заборгованості за договором про надання гарантії в сумі 110 465,65 грн.

В С Т А Н О В И В: Акціонерне товариство «Мегабанк» звернулося до Господарського суду Чернівецької області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівцігаз Збут» про стягнення заборгованості зі сплати комісійної винагороди за договором про надання гарантії №404 від 29.10.2021 у розмірі 110 465, 65 грн, що нарахована у період з 01.02.2022 по 21.07.2022.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за умовами укладеного договору про надання гарантії №404 від 29.10.2021 відповідач зобов`язався сплачувати позивачу (банку) комісійну винагороду в розмірі 3,0% річних із розрахунку суми гарантії, фактичної кількості днів у місяці та у році, однак, починаючи з 01.02.2022 своєчасно не сплачував на користь позивача комісійної винагороди, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 110 465, 65 грн.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 04.07.2024 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівцігаз Збут» на користь Акціонерного товариства «Мегабанк» 62 136, 88 грн боргу та 1 509, 75 грн судового збору. В решті позову відмовлено. Стягнуто з Акціонерного товариства «Мегабанк» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівцігаз Збут» 4 832, 76 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 09.12.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Вінстар» б/н від 11.10.2024 про залучення до участі у справі № 926/1877/23 правонаступника позивача задоволено. Замінено Акціонерне товариство «Мегабанк» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Вінстар».

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 06.01.2025 рішення Господарського суду Чернівецької області від 04.07.2024 у справі № 926/18877/23 залишено без змін.

На виконання рішенням Господарського суду Чернівецької області від 04.07.2024 та постанови Західного апеляційного господарського суду від 06.01.2025 видано накази.

16.01.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівцігаз Збут» надійшла заява про відстрочення виконання рішення суду від 04.07.2024 по справі №926/1877/23 в частині стягнення з нього на користь позивача 62 136, 88 грн боргу та 1 509, 75 грн судового збору строком на один рік з дня ухвалення рішення (до 04.07.2025).

Подана заява обґрунтовується тим, що починаючи з 01.05.2022 товариство не здійснює господарську діяльність та не отримує прибутків, а проводить виключно повернення переплат побутовим споживачам та здійснює заходи щодо стягнення дебіторської заборгованості споживачів перед товариством за попередні періоди надання послуг.

У зв`язку з настанням форс-мажорної обставини, а саме військової агресії російської федерації проти України, товариство не може в повній мірі стягнути дебіторську заборгованість споживачів, у зв`язку з чим не спроможне негайно виконати рішення суду. Військова агресія російської федерації проти України підтверджується листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», яким остання засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації, що стало підставою введення воєнного стану із 05 год. 30 хв. 24.02.2022.

На даний час у товариства відсутні кошти на рахунках, у зв`язку з чим повне та фактичне виконання рішення суду від 23.05.2024 по даній справі залежить виключно від строку, коли Державна казначейська служба України на підставі електронного подання Антимонопольного комітету України №33-29.4/1011279е від 22.11.2024 поверне кошти в сумі 1 236 214 грн на рахунок ТОВ «Чернівцігаз Збут».

Таким чином, саме відстрочення виконання рішення сприятиме можливості продовження господарської діяльності відповідача, забезпечить дотримання вимог чинного законодавства в питаннях врегулювання заборгованості, а також сприятиме виконанню рішення суду в даній справі в повному обсязі та протягом розумного строку.

Ухвалою суду від 20.01.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівцігаз Збут» про відстрочення виконання судового рішення призначено до розгляду в судовому засіданні на 04.02.2025.

Ухвалою суду від 28.01.2025 судове засідання призначене на 04.02.2025 постановлено провести в режимі відеоконференції за участі представника позивача поза межами приміщення суду.

30.01.2025 від представника позивача надійшла заява, в якій останній заперечує проти задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду, оскільки факт відсутності коштів у боржника не може бути достатньою підставою, що ускладнює виконання рішення або робить його неможливим.

Неможливість виконання відповідачем рішення суду у справі через військову агресію російської федерації проти України є також безпідставним, оскільки введення воєнного стану на території України не свідчить про те, що боржник не може здійснювати господарську діяльність та набувати кошти.

Саме відповідачем порушено зобов`язання, тобто через його винні дії виник спір, при цьому відповідачем не доведено, що порушення сталося внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності, тому доводи ТОВ «Чернівцігаз Збут» щодо настання надзвичайних подій для боржника, які можуть ускладнити виконання рішення суду, є безпідставними та необґрунтованими.

У судовому засіданні 04.02.2025 представник відповідача підтримав подану заяву про відстрочення виконання рішення суду, представник позивача заперечив проти її задоволення.

Розглянувши заяву про відстрочення виконання рішення суду та додані до неї матеріали, суд встановив наступне.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Згідно частини 1 статті 326 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Відповідно до ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Відстрочення виконання рішення - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. Надання відстрочки судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочки рішення має бути виконано повністю.

Підставою для відстрочення можуть бути конкретні існуючі, об`єктивні, виключні обставини, що ускладнюють виконання судового рішення у встановлений строк або фактично унеможливлюють таке.

При розгляді заяв щодо відстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому. Наявність підстав для відтермінування має бути доведена боржником. Строки відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку для повного виконання рішення суду. Надання такого не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника, натомість повинне базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.

Відповідно до ч. ч. 2, 7 ст. 331 ГПК України заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцяти денний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Стаття 42 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) визначає підприємництво як самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарську діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

При цьому, здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладення на підприємство тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.

Частина 2 статті 218 ГК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов`язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 по справі «Шмалько проти України» (заява №60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина «судового розгляду».

Враховуючи, що відстрочка та розстрочка судового рішення продовжує період відновлення порушеного права стягувача (в разі задоволення судом відповідних заяв), в цілях вирішення питання про можливість їх надання судом, а також визначення строку продовження виконання судового рішення, суди повинні брати до уваги закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, при цьому, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру..». У системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку. Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі оправданої затримки виконання рішення суду залежить зокрема від складності виконавчого провадження, суми та характеру, присудженого до виконання. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки або розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

Безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період, без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Враховуючи те, що існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов`язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.

Водночас, оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції", у справі "Ясюнієне проти Литви").

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.07.2018 у справі № 905/915/17.

Частиною 1 статті 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1 - 3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005 року).

Відповідач просить відстрочити виконання судового рішення обґрунтовуючи це тим, що його господарська діяльність не здійснюється, а проводиться виключно повернення переплат побутових споживачів та здійснюються заходи щодо стягнення дебіторської заборгованості споживачів, на яке значною мірою впливає запровадження на території України воєнного стану.

Доказів зупинення господарської діяльності суду не надано.

Жодних доказів, які б свідчили про складне матеріальне становище, на підтвердження своєї неплатоспроможності, (довідки з обслуговуючих банків про відсутність грошових коштів на рахунках, довідки про відсутність іншого майна у власності, тощо) відповідачем суду не надано.

Суд враховує, що рішення Господарського суду Чернівецької області прийнято 04.07.2024, проте доказів хоча б часткової сплати боргу позивачу відповідачем не надано. Виконавче провадження з примусового виконання рішення суду у цій справі на даний час не здійснюється.

Крім того ТОВ «Чернівцігаз Збут» не доведено, що наявність виконавчого провадження по даній справі перешкоджатиме йому повернути кошти з Державної казначейської служби України на підставі електронного подання Антимонопольного комітету України №33-29.4/1011279е від 22.11.2024.

Введення воєнного стану на території України не свідчить про те, що відповідач не може здійснювати господарську діяльність та набувати кошти. Відповідач не надав доказів того, що підприємство зупинило роботу у зв`язку з воєнним станом, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов`язки у зв`язку з воєнними діями, все, або частина складу рухомого майна підприємства задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало суб`єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану.

Суд вважає, що в ході розгляду заяви відповідачем не доведено належними та допустимими доказами існування обставин, які в розумінні ст.331 Господарського процесуального кодексу України можуть бути підставами для відстрочення виконання рішення суду у даній справі.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що доводи відповідача не є обставинами, які унеможливлюють своєчасне виконання рішення в справі №924/1877/23, тому суд відмовляє в задоволені заяви про відстрочку виконання рішення суду.

На підставі викладеного, керуючись статтями 232, 234, 235, 255, 256, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні заяви про відстрочення виконання судового рішення відмовити.

Повний текст ухвали складено 07.02.2025

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення суддею та може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені ст. ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяМ.І. Ніколаєв