Рішення

від 28.01.2025 по справі 307/3037/23

ТЯЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 307/3037/23

Провадження № 2/307/586/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2025 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області

у складі головуючої судді Сас Л.Р.,

секретар судового засідання Кривошея Д.А.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

його представника - адвоката Самолюка В.В. (в режимі відоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , де треті особи - орган опіки та піклування Вільховецької сільської ради Тячівського району Закарпатської області та орган опіки та піклування Хустської міської ради Закарпатської області, про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми, визначення способу участі у вихованні неповнолітніх дітей,

встановив :

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Самолюк В.В. 19 липня 2023 року пред`явив до ОСОБА_2 позов про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми, визначення способів участі у вихованні неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з визначенням днів та періоду часу для побачення з дітьми без присутності матері.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 19 лютого 2011 року позивач ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_2 зареєстрували шлюб, під час перебування в якому у них народилося двоє дітей: син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

12 грудня 2022 року сторони розірвали шлюб. До розірвання шлюбу сторони проживали за адресою: АДРЕСА_1 .

У 2022 році відповідачка забрала неповнолітніх дітей та виїхала з ними. Відповідачка проживає по АДРЕСА_2 , що вбачається із рішення суду про розірвання шлюбу. Однак, інформація не відповідає дійсності, оскільки вона виїхала до Чеської Республіки та, без згоди позивача, забрала дітей із собою. З того часу вона чинить перешкоди позивачу у спілкуванні з дітьми та забороняє йому спілкуватися з дітьми у телефонному режимі.

У травні 2023 року, з метою побачення з дітьми, позивач поїхав до Чеської Республіки, оскільки дізнався у якій школі вони навчаються. Відповідачка довідалась про його приїзд та не дозволяла дітям відвідувати школу щоб запобігти їх зустрічі.

У зв`язку із чим позивач тільки на п`ятий день отримав короткочасне побачення з дітьми у школі. Місце проживання відповідачки у Чеській Республіці позивачу невідоме.

У зв`язку із наведеним просить, зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні із дітьми.

Згідно ухвали судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 26 липня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання, яке неодноразово відкладалося, востаннє на 26 лютого 2024 року.

Ухвалою суду від 26 лютого 2024 року до участі у справі залучено третю особу орган опіки та піклування Хустської міської ради Закарпатської області.

Ухвалою суду від 02 грудня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 28 січня 2025 року.

Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Самолюк В.В. просили позов задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Відповідачка ОСОБА_7 та її представник - адвокат Габор Я.В. у судове засідання не з`явилися, від представника відповідачки надійшла заява про розгляд справи без їх участі.

Представник третьої особи - органу опіки і піклування Вільховецької сільської ради Тячівського району, будучи належним чином повідомленим про судове засідання, що вбачається із довідки про доставку судової повістки за офіційною електронною адресою, у судове засідання не з`явився без повідомлення причин.

Представник третьої особи - органу опіки та піклування Хустської міської ради Тячівського району Закарпатської області, у судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи без його участі.

Вислухавши думку учасників справи, дослідивши докази та показання свідків, суд дійшов висновку про задоволення позову виходячи з таких підстав.

Відповідно до ч. ч.1 та 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною першоюстатті 15 ЦК Українивизначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За частиною першоюстатті 16 ЦК України, частиною першоюстатті 4 ЦПК України,кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

За змістом статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (стаття 264 ЦПК України).

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованихКонституцієюі законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Частиною третьоюстатті 51 Конституції Українипередбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Частиною першою статті 3 Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У статті 7 Конвенції передбачено, що кожна дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Відповідно достатті 16 Закону України «Про охорону дитинства»,батьки, інші члени сім`ї та родичі, зокрема ті, які проживають у різних державах, не повинні перешкоджати одне одному реалізувати право дитини на контакт з ними, зобов`язані гарантувати повернення дитини до місця її постійного проживання після реалізації нею права на контакт, не допускати неправомірної зміни її місця проживання.

Статтею 150 СК Українивизначено, що батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Згідно зіст. 151 СК України,батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.

Згідно вимогст. 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст. 153 Сімейного кодексу України,мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Згідно ізст. 157 Сімейного Кодексу України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому із батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Стаття 9 Конвенції про права дитини передбачає право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Такі ж положення містяться уст. 15 Закону України «Про охорону дитинства».

Таким чином, законодавством України закріплено обов`язок того із батьків, який проживає окремо, брати участь у вихованні дитини. У іншого з батьків виникає зустрічний обов`язок не чинити цьому перешкоди.

Згідностатті 158 Сімейного Кодексу України,за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання.

Відповідно дост. 159 Сімейного Кодексу України,якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Згідно з частинами четвертою, п`ятоюстатті 19 СК України,при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, орган опіки та піклування подає письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Olsson v. Sweden» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, Серія A, № 250, статті 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема,стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободне надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 19 жовтня 2023 року у справі «Терещенко проти України», (заява № 35481/20) зазначив, що відповідні загальні принципи за статтею 8 Конвенції, які вимагають від національних органів влади встановлювати справедливий баланс між інтересами дитини та інтересами батьків і надавати особливого значення найкращим інтересам дитини під час вирішення спорів між батьками щодо доступу до дітей, узагальнені, серед інших джерел, в рішеннях у справах «Сахін проти Німеччини» [ВП] (Sahin v. Germany) [GC], заява № 30943/96, пункт 66, ЄСПЛ 2003VIII, і «Странд Лоббен та інші проти Норвегії» [ВП] (Strand Lobben and Others v. Norway) [GC], заява № 37283/13, пункти 202-207,від 10 вересня 2019 року. Суд уже встановлював порушення статті 8 Конвенції у справах, коли обмеження щодо періодичності та інших аспектів побачень заявників з їхніми дітьми були встановлені без належної оцінки всіх відповідних аспектів справи та відповідних інтересів (див., наприклад, рішення у справі «Cinta v Romania» («Чінта проти Румунії»), заява № 3891/19, пункти 45-58,від 18 лютого 2020 року) (пункти 10, 11 рішення).

Європейський суд з прав людини зауважив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, №167; 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, №10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Отже, рівноцінне спілкування малолітньої дитини з батьком в тій же мірі, що і з матір`ю відповідає її якнайкращим інтересам.

За статтями12,81 ЦПК України,кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Приписамист. 76 ЦПК Українивизначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частинами 1, 2ст. 77 ЦПК Українивизначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 2ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Приписамист. 81 ЦПК Українивизначено, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 та НОМЕР_2 вбачається, що ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , а ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_4 та їхніми батьками записані: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а. с. 8, 9).

Рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 12 грудня 2022 року розірвано шлюб, зареєстрований 19 лютого 2011 року виконкомом Вільховецько Лазівської сільської ради Тячівського району Закарпатської області, актовий запис № 15, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а. с. 6, 7).

Із довідки, виданої Вільховецькою сільською радою 13 липня 2023 року № 828 відомо, що зареєстроване місце проживання ОСОБА_2 - АДРЕСА_1 (а. с. 10).

Із акта обстеження умов проживання, проведеного на підставі ухвали Тячівського районного суду Закарпатської області від 28 липня 2023 року, виконувачем обов`язків начальника ССД Вільховецької сільської ради та фахівця із соціальної роботи відомо, що з метою з`ясування обставин та умов проживання позивача проведено обстеження по АДРЕСА_1 ; за вказаною адресою проживають: батько ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , матір ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зі слів батька він любить своїх дітей та хоче з ним спілкуватися; після обстеження умов проживання встановлено, що вони належні та батько може забрати дітей до себе (а. с. 15).

Із довідки, виданої старостою Кірешського старостинського округу Хустської міської ради від 29 червня 2022 року № 235 та акту обстеження житлово-побутових і матеріальних умов відомо, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , проживає по АДРЕСА_2 , в будинку її батьків; разом з нею проживають її діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (60, 61).

Із висновку служби у справах дітей Вільховецької сільської ради Тячівського району Закарпатської області від 08 лютого 2024 року № 9 відомо, що орган опіки та піклування Вільховецької ТГ Вільховецької сільської ради вирішив зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 у спілкуванні із дітьми: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 58, 59).

Орган опікита піклуванняХустської міськоїради Тячівськогорайону Закарпатськоїобласті подавзаяву проте,що орган опікита піклуванняне моженадати судуоб`єктивний висновок,оскільки відповідачка ОСОБА_2 разом іздітьми наданий часне проживаєна територіїХустської громади,а фактичнопроживає уЧеській Республіці.Адреса перебуванняоргану опікита піклуванняневідома,на телефоннідзвінки ОСОБА_2 не відповідає(а.с.84).

Свідок ОСОБА_8 під чассудового розглядупоказав,що уквітні 2022році невістка ОСОБА_2 забрала двохдітей таповідомила,що їхнеобхідно відвезти доамбулаторії,так якті скаржилисяна поганесамопочуття,і більшене повернулася.Пізніше виявилося,що вона здітьми поїхаладо своїхбатьків ус. Кіреші, Хустського району. Причину такої поведінки вона відмовилася пояснити. Влітку ОСОБА_6 деякий час жив із своїм батьком, так як у період літніх канікул відвідував репетиторів. Іншу дитину ОСОБА_9 , мати до батька та баби з дідом не пускала. Син з невісткою розлучилися, однією з причин розірвання шлюбу стало те, що вона безпідставно ревнувала його. Після розлучення відповідачка дітей до батька не відпускала, а згодом із дітьми виїхала в Чехію.

Свідок ОСОБА_10 , котра є бабою дітей, надала аналогічні показання та додатково зазначила, що 15 квітня 2022 року вона із невісткою зранку працювала у магазині, все було як завжди, а потім вона поїхала з дітьми до амбулаторії і більше не повернулася. Також пояснила, що після того, як ОСОБА_6 повернувся після літніх канікул в с. Кіреші до будинку батьків невістки, вона відмовилася відпускати дітей до них, посилаючись на те, що вони налаштовують дітей проти неї. Вони намагалися поговорити з її батьками, про поведінку невістки, однак такі розмови були безрезультатними.

Під чассудового розглядупозивач ОСОБА_1 зазначив, що він хотів побачити дітей, для чого поїхав до Чеської Республіки та пішов в школу, де вони навчаються. Однак, коли він прийшов у школу, то дітей в школі не було, відповідачка умисно не пустила їх в школу, з метою запобігти їхній зустрічі. Через декілька днів він ще раз прийшов в школу і йому вдалося ненадовго побачити дітей.

Судом також досліджений звукозапис телефонної розмови позивача з дітьми, під час якої діти підтвердили, що люблять батька та хочуть його бачити.

З урахуванням системного аналізу зазначених вище норм та доказів, суд зазначає, що позивач є батьком дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а тому, відповідно, має право на спілкування із ними.

Жодних доказів, які б свідчили про неможливість батька спілкуватися з дітьми, чи обставин, які б свідчили, що спілкування батька з дітьми може зашкодити їхньому розвитку, суду не надано і під час судового розгляду таких не встановлено.

Таким чином, вирішуючи спір, суд виходить з рівності прав та обов`язків матері та батька у вихованні дітей одночасно враховуючи, що така рівність не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини.

Крім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов`язки щодо батьків (стаття 142 СК України), у тому числі, й на рівне виховання батьками.

Позивач та відповідачка мають рівні права та обов`язки щодо дітей. Жодних переваг, пріоритету у спілкуванні та вихованні синів відповідачка не має, хоча діти проживають з нею.

Наслідки особистого конфлікту між сторонами ускладнюють погодження ними форм та методів спілкування з синами, тож зобов`язання матері не чинити відповідні перешкоди батькові дітей, визначене судовим рішенням, сприятиме розумінню того, що права кожного з батьків є рівними. Діти повинні спілкуватися як з матір`ю, так і з батьком.

Отже, виходячи насамперед із інтересів дітей, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову та визначення ОСОБА_1 способу у спілкуванні та вихованні синів, згідно порядку та графіку, викладеного позивачем в позовній заяві.

При цьому, суд враховує інтереси дітей, а також інтереси позивача та відповідачки, оскільки такий графік зустрічей не порушує режиму дня та навчання дітей, не буде відривати їх від звичайного середовища, не заважатиме нормальному їх спілкуванню, створювати сприятливі умови психічного розвитку дітей та при цьому не порушить принципу рівності прав батьків при участі у їх вихованні.

Такий спосіб участі батька у вихованні синів та спілкуванні з ними відповідатиме інтересам дітей, забезпечує справедливу рівновагу між дітьми та батьками, а також рівність прав батьків щодо дитини.

Окремо суд зауважує, що у більшості випадків потреба втручання держави шляхом вирішення судами спорів між батьками щодо їх участі у вихованні дітей обумовлена поведінкою самих батьків та їх небажанням віднайти порозуміння між собою в позасудовому порядку в найкращих інтересах своїх дітей.

Правосуддя у справах про піклування про дитину завжди супроводжується емоційними і мінливими стосунками між батьками, отже остаточність судового рішення у цій категорії справ є завжди тимчасовою і часто нетривалою. Правосуддя не в змозі регулювати та встановлювати сталі людські стосунки (постанова Верховного Суду від 07.12.2023 року у справі № 569/14585/21).

Враховуючи вікові зміни дітей, їх розвиток та потреби, батьки не позбавлені права в майбутньому змінити як добровільно, так і в судовому порядку, встановлений судовим рішенням у цій справі спосіб участі батька у вихованні дітей, що буде відповідати їхнім інтересам.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 у спілкуванні із дітьми: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визначити ОСОБА_1 спосіб участі у вихованні дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме:

безперервне побачення із дітьми у період часу з 10 год. суботи до 19 год. неділі кожного другого та останнього тижня місяця без присутності матері;

побачення із дітьми у день їхного народження, ІНФОРМАЦІЯ_7 , з 10 год. по 15 год., без присутності матері;

безперервне побачення у період шкільних канікул дітей, у період з 01 по 31 липня, без присутності матері.

Стягнути з ОСОБА_2 накористь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1073, 60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, і може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , житель АДРЕСА_1 .

Представник позивача: ОСОБА_11 , АДРЕСА_3 .

Відповідачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце проживання якої зареєстроване по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер платника податків - НОМЕР_3 .

Представник відповідачки: ОСОБА_12 , АДРЕСА_4 .

Треті особи: орган опіки та піклування Вільховецької сільської ради Тячівського району Закарпатської області, місцерозташування: вул Центральній, 118, в с. Вільхівці, Тячівського району Закарпатської області, ЄДРПОУ 04351618.

Орган опіки та піклування Хустської міської ради Закарпатської області, місцерозташування: вул. 900-річчя Хуста, 27 у м. Хуст, Закарпатської області, ЄДРПОУ 04053714.

Повний текст рішення складено 06 лютого 2025 року.

Суддя Л.Р.Сас