Ухвала

від 07.02.2025 по справі 991/2930/19

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА ВИЩОГО АНТИКОРУПЦІЙНОГО СУДУ

Справа № 991/2930/19

Провадження №11-кп/991/62/25

Головуючий-суддя 1 інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

(про продовження строку дії обов?язків)

07 лютого 2025 року місто Київ

Суддя-доповідач Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду ОСОБА_2 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , обвинуваченої ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у кримінальному провадженні за №52019000000000669 від 30 липня 2019 року клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, покладених вироком Вищого антикорупційного суду від 13 грудня 2024 року на обвинувачену:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Караганди Республіки Казахстан, громадянки України, раніше не судимої, зареєстрованої у АДРЕСА_1 , жительки АДРЕСА_2 , освіта вища, на час інкримінованого злочину - віце-президент Національної академії аграрних наук України та голова комісії з розгляду земельних та майнових питань Національна академія аграрних наук України, не одруженої, має на утриманні двох малолітніх дітей,

у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.191, ч.3 ст.15, ч.5 ст.191 КК України,

в с т а н о в и л а:

Вироком Вищого антикорупційного суду від 13 грудня 2024 року у кримінальному провадженні №52019000000000669 від 30 липня 2019 року, у тому числі ОСОБА_6 визнано винуватою у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.191, ч.3 ст.15, ч.5 ст.191 КК України. На підставі ч.1 ст.70 КК України ОСОБА_6 визначено остаточне покарання у виді 7 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати 2 роки посади, пов`язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, та з конфіскацією 1/2 належного їй майна, вирішено питання початку строку відбування основного та додаткового покарання.

Також вирішено питання щодо застосування спеціальної конфіскації, речових доказів і документів, відшкодування процесуальних витрат та цивільного позову.

Крім того, вироком Вищого антикорупційного суду від 13 грудня 2024 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки, обвинуваченій ОСОБА_6 змінено запобіжний захід до набрання вироком законної сили та обрано запобіжний захід у виді особистого зобов`язання з покладенням обов`язків, передбачених ст.194 КПК України, строком до 13 лютого 2025 року включно: прибувати за кожною вимогою до суду та до органу виконання покарань; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; носити електронний засіб контролю; не відлучатися за межі м. Києва та Київської області без дозволу прокурора або суду; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

28 січня 2025 року та 31 січня 2025 року прокурор подала клопотання про продовження строку дії обов`язків, у якому, з урахування зміненого клопотання, просить продовжити обвинуваченій ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили строк дії обов`язків, покладених на неї вироком Вищого антикорупційного суду від 13 грудня 2024 року. Клопотання мотивоване тим, що колегія суддів Вищого антикорупційного суду при винесенні вироку дійшла висновку про наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, та на даний час ризик переховування від суду не зменшився і продовжує існувати. Такий ризик обумовлюється суворістю покарання, призначеного судом першої інстанції у виді позбавлення волі. Розуміючи невідворотність призначеного покарання, яке пов`язане виключно із реальним і тривалим його відбуванням, обвинувачена ОСОБА_6 може переховуватися від суду як на території України, так і за її межами. Оскільки ОСОБА_6 володіє паспортами громадянина України для виїзду за кордон: НОМЕР_1 від 04 травня 2018 року та НОМЕР_2 від 01 серпня 2024 року, в умовах воєнного стану може безперешкодно перетинати державний кордон, упродовж 2024 року тричі покидала територію України, та з огляду на тяжкість призначеного покарання, не виключено можливості перетину нею і нелегально. Крім того, ОСОБА_6 із 2013 року обіймає посаду віцепрезидента Національної академії аграрних наук України, має широке коло знайомих, у тому числі і серед службових осіб правоохоронних органів, та має реальну можливість покинути територію України з метою уникнення кримінальної відповідальності. Про обґрунтованість ризику переховування від суду свідчить також розмір доходів та майновий стан ОСОБА_6 , у тому числі наявність у власності та у користуванні автомобілів; більша частина об`єктів нерухомості, які перебувають у її власності, знаходяться у Закарпатській області, яка є прикордонною областю та створює додаткові умови для переховування її від суду. Таким чином, наведені обставини свідчать, що ризик переховування обвинуваченої ОСОБА_6 від суду не зменшився та продовжує існувати. Підставою для продовження строку дії обов`язків до набрання вироком законної сили зазначає об`єктивну неможливість розпочати апеляційний розгляд справи, у зв`язку з наявністю обставин, передбачених ч.1 ст.399 КПК України. Крім того, продовження строку дії обов`язків до набрання вироком законної сили відповідає вимогам, які передбачені п.2 ч.4 ст.374 КПК України.

05 лютого 2025 року захисник обвинуваченої ОСОБА_6 - ОСОБА_5 подав заперечення на клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинувачену ОСОБА_6 , в якому просить клопотання задовольнити частково, застосувати щодо ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання з одночасним покладання обов`язків, а саме: прибувати за кожною вимогою до суду та до органу виконання покарань; повідомляти суд про зміну місця проживання та зміну місця роботи; не відлучатися за межі міста Києва та Київської області без дозволу прокурора або суду строком на два місяці, у покладенні обов`язку щодо носіння електронного засобу контролю - відмовити. Заперечення обґрунтовано тим, що 13 грудня 2024 року обвинувачена ОСОБА_6 звернулася за медичною допомогою до ДНУ «Центр інноваційних технологій охорони здоров`я» Державного управління справами, у подальшому її було направлено на госпіталізацію та проходження лікування. Станом на 05 грудня 2025 року вона продовжує проходити лікування в умовах стаціонару. За таких обставин носіння засобу електронного контролю може створити значні незручності під час проходження обвинуваченою ОСОБА_6 стаціонарного лікування, зокрема, необхідність постійного проходження лікувальних процедур, які несумісні з будь-якими електронними пристроями. Крім того, носіння електронного засобу контролю на невизначений строк до набрання вироком законної сили грубо порушує вимоги ст.194 КПК України, а також покладає на обвинувачену ОСОБА_6 надмірний процесуальних тягар без визначення строку, що істотно порушує положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Також, під час досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні та під час судового розгляду обвинуваченою ОСОБА_6 жодного разу не порушувалися покладені на неї обов`язки, 23 грудня 2024 року на виконання вироку Вищого антикорупційного суду від 13 грудня 2024 року нею було передано на зберігання до ЦМУ ДМС у м. Києві та Київські області паспорти громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_3 від 04 травня 2018 року та НОМЕР_4 від 01 серпня 2024 року. Інших документів, що дають право в`їзду/виїзду за межі території України обвинувачена ОСОБА_6 не отримувала, що виключає можливість перетину нею державного кордону з метою переховування від суду. Про відсутність обґрунтованих ризиків неналежної процесуальної поведінки обвинуваченою свідчать дані її особистого життя, соціальний статус, вік, міцність соціальних зв`язків та наявність постійного місця проживання.

Прокурор у судовому засіданні вимоги клопотання підтримала, просила його задовольнити та додатково пояснила, що обвинуваченою обов`язок носити електронний засіб контролю не виконується, на виклики працівників поліції для його встановлення вона не з`являється. Надані у судовому засіданні документи не підтверджують її постійного перебування у медичних закладах із часу проголошення вироку та у дні, коли їй пропонувалось з`явитись для встановлення пристрою, вона зверталась за медичною допомогою.

Захисник ОСОБА_5 просив задовольнити клопотання частково, надав пояснення, які відповідають доводам його заперечення, крім заперечень у частині повторного обрання запобіжного заходу.

Обвинувачена ОСОБА_6 підтримала доводи захисника та додатково пояснила, що перебувала на стаціонарному лікуванні майже з часу проголошення вироку, а також проходила медичні обстеження, тому не мала можливості з`явитися для застосування щодо неї електронного засобу контролю. Її стан здоров`я та проведення медичних обстежень не дає можливості носити електронні засоби контролю. У 2024 році вона отримала другий паспорт для виїзду за кордон з метою продовження дії візи США для виїзду у службове відрядження у разі необхідності, оскільки її продовження у наявному паспорті було неможливе.

Дослідивши матеріали провадження, заслухавши учасників кримінального провадження, суддя-доповідач доходить висновку, що клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинувачену ОСОБА_6 вироком Вищого антикорупційного суду від 13 грудня 2024 року, підлягає задоволенню з таких підстав.

Чинний КПК України не визначає порядок дій судді-доповідача у разі звернення сторони обвинувачення до суду апеляційної інстанції з клопотанням про продовження строку дії обов`язків, у випадку, коли питання про прийняття апеляційних скарг судом апеляційної інстанції, у порядку ст.398 КПК України не вирішено, а тому суддя-доповідач враховує вимоги ч.1 ст.405 КПК України з урахуванням положень ч.6 ст.9 КПК України.

Відповідно до ст.131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

До клопотання слідчого, прокурора про застосування, зміну або скасування заходу забезпечення кримінального провадження додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, у рамках якого подається клопотання.

Вказані вимоги прокурором при поданні клопотання про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинувачену ОСОБА_6 , виконані.

Згідно з ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу, у тому числі є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду.

Вичерпний перелік обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу, визначено ст.178 КПК України.

Згідно з ч.1 ст.179 КПК України особисте зобов`язання полягає у покладенні на обвинуваченого зобов`язання виконувати покладені на нього судом обов`язки, передбачені ст.194 КПК України.

Відповідно до ч.7 ст.194 КПК України обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст.199 КПК України.

Згідно з абзацом дванадцятим п.2 ч.4 ст.374 КПК України, у резолютивній частині вироку у разі визнання особи винуватою зазначаються рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.

ЄСПЛ у справі «Руслан Яковенко проти України» (Заява № 5425/11) від 04 червня 2015 року зазначив: «...підсудний вважається таким, що перебуває під вартою «після засудження компетентним судом» у розумінні підпункту «а» пункту 1 статті 5 Конвенції, з моменту оголошення вироку судом першої інстанції, навіть якщо він ще не набрав законної сили і його можна оскаржити». Таким чином, враховуючи зміст даного рішення у взаємозв`язку з вимогами національного законодавства, встановлення строку дії запобіжного заходу до набрання вироком законної сили спрямоване на забезпечення дієвості кримінального провадження як гарантія виконання покарання, призначеного судом, та є законним після ухвалення судом першої інстанції відповідного обвинувального вироку.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи дані про особу обвинуваченої ОСОБА_6 , зокрема, характер та ступінь тяжкості злочинів, у вчиненні яких вона обвинувачується, оскільки злочин, передбачений ч.5 ст.191 КК України, належить до умисних особливо тяжких злочинів, вчинений в особливо великих розмірах та за попередньою змовою групи осіб; враховуючи роль обвинуваченої ОСОБА_6 як виконавця цих злочинів; майновий стан; те, що обвинувачена ОСОБА_6 у 2024 році отримала інший паспорт України для виїзду за кордон, а також те, що на час подання клопотання вирок законної сили не набрав, суддя-доповідач доходить висновку, що ризик переховування обвинуваченої ОСОБА_6 , який врахований судом першої інстанції при застосуванні до неї найбільш м`якого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, не зменшився та продовжує існувати. Надані стороною захисту медичні документи не свідчать про неможливість покладення на обвинувачену обов`язку носити електронний засіб контролю.

Таким чином, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченої ОСОБА_6 , суддя-доповідач вважає необхідним продовжити строк дії обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України та покладених на неї вироком Вищого антикорупційного суду від 13 грудня 2024 року до набрання вироком законної сили чи прийняття іншого судового рішення щодо її обвинувачення по суті апеляційних скарг.

На підставі наведеного та керуючись ст.177, 191, 199, 405 КПК України, суддя-доповідач

п о с т а н о в и л а:

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити строк дії обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України та покладених на підставі вироку Вищого антикорупційного суду від 13 грудня 2024 року на обвинувачену ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до набрання вироком законної сили чи прийняття іншого судового рішення щодо її обвинувачення по суті апеляційних скарг, а саме:

- прибувати за кожною вимогою до суду та до органу виконання покарань;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- носити електронний засіб контролю;

- не відлучатися за межі міста Києва та Київської області без дозволу прокурора або суду;

- залишити на зберіганні відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора САП ОСОБА_4 .

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя - доповідач ОСОБА_2