Рішення

від 03.02.2025 по справі 915/1025/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2025 року Справа № 915/1025/24

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Семенчук Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Могили А.С.

за участю сторін:

від позивача - Зінченко А.І., адвокат,

від відповідача - в судове засідання не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву, сформовану в системі "Електронний суд" 21.12.2024 (вх. № 16183/24 від 23.12.2024) Приватного акціонерного товариства "Миколаївський експертно-технічний центр" про ухвалення додаткового рішення, у справі

за позовом: Приватного акціонерного товариства "АКЗ", вул. Робоча, 2а, м. Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область

представник позивача: Зінченко Андрій Ігорович

електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Миколаївський експертно-технічний центр", вул. Севастопольська, 67, м. Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область

про: стягнення 51 563, 02 грн.

Приватне акціонерне товариство "АКЗ" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, сформованою в системі "Електронний суд" 27.08.2024 (вх. № 10225/24 від 27.08.2024) про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Миколаївський експертно-технічний центр" 33 840, 00 грн., що зберігаються відповідачем без достатніх правових підстав, 14 762, 48 грн. інфляційного збільшення та 2 960, 54 грн. як 3 % річних, 3 028, 00 грн. судового збору та 5 600, 00 грн. вартості професійної правничої допомоги адвокатом.

21.11.2024 на адресу Господарського суду Миколаївської області через систему «Електронний суд» представником позивача подано заяву про відмову від позову, сформовану в системі «Електронний суд» 20.11.2024 (вх. № 14568/24) в якій у порядку ст. 191 ГПК України заявив про відмову від позову в повному обсязі та клопоче про постановлення ухали про закриття провадження у справі. Зазначає, що позивач і представник позивача розуміють положення ч. 2 ст. 191 ГПК України та наслідки відповідних процесуальних дій.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 18.12.2024 відмову від позову прийнято. Провадження у справі закрито на підставі п. 4 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

23.12.2024 на адресу Господарського суду Миколаївської області через систему «Електронний суд» представником відповідача подано заяву про ухвалення додаткового рішення, сформовану в системі «Електронний суд» 21.12.2024 (вх. № 16183/24) в якій просить суд ухвалити додаткове рішення про стягнення з Приватного акціонерного товариства «АКЗ» на користь ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «МИКОЛАЇВСЬКИЙ ЕКСПЕРТНО-ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР» витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.

30.12.2024 на адресу Господарського суду Миколаївської області через систему «Електронний суд» представником позивача подано клопотання про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, сформоване в системі «Електронний суд» 29.12.2024 (вх. № 16447/24) .

30.12.2024 на адресу Господарського суду Миколаївської області через систему «Електронний суд» представником відповідача подано заяву, сформовану в системі «Електронний суд» 30.12.2024 (вх. № 16501/24) в якій просить суд долучити до матеріалів справи копію акту від 24.12.2024 до договору № 08/11 про надання правничої допомоги від 08.11.2024.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 06.01.2025 ухвалено розгляд заяви, сформованої в системі «Електронний суд» 21.12.2024 (вх. № 16183/24) ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «МИКОЛАЇВСЬКИЙ ЕКСПЕРТНО-ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР» про ухвалення додаткового рішення здійснювати поза межами встановленого Господарським процесуальним кодексом України строку «у розумний строк». Призначено розгляд заяви на 14.01.2025.

14.01.2025 судове засідання з розгляду заяви ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «МИКОЛАЇВСЬКИЙ ЕКСПЕРТНО-ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР» про ухвалення додаткового рішення не відбулось, у зв`язку з перебуванням судді Семенчук Н.О. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 27.01.2025 розгляд заяви ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «МИКОЛАЇВСЬКИЙ ЕКСПЕРТНО-ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР» про ухвалення додаткового рішення призначено на 03.02.2025.

Розглянувши заяву, сформовану в системі "Електронний суд" 21.12.2024 (вх. № 16183/24 від 23.12.2024) Приватного акціонерного товариства "Миколаївський експертно-технічний центр" про ухвалення додаткового рішення, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч. 3 ст. 130 ГПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Заява відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу подана у встановлений строк.

У відзиві на позовну заяву відповідач навів попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн.

У заяві про ухвалення додаткового рішення відповідач просить стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн.

На підтвердження понесення витрат відповідач подав суду договір про надання правничої допомоги № 08/11 від 08.11.2024, укладений між відповідачем Приватним акціонерним товариством «Миколаївський експертно-технічний центр» та адвокатом Севастьяновою О.М., додаткову угоду до нього від 08.11.2024, рахунок-фактуру № 08/11 від 08.11.2024 на суму 3000, 00 грн., рахунок-фактуру № 20/12 від 20.12.2024 на суму 3000, 00 грн., платіжну інструкцію кредитного переказу коштів № 8403455252 від 13.12.2024 на суму 3000, 00 грн. та платіжну інструкцію кредитного переказу коштів № 8403455262 від 20.12.2024 на суму 3000, 00 грн.

Так, 08.11.2024 між Севастьяновою Оксаною Миколаївною (адвокат) та Приватним акціонерним товариством «Миколаївський експертно-технічний центр» (клієнт) укладено договір про надання правничої допомоги № 08/11 (далі - Договір), у відповідності до умов якого адвокат надає правову допомогу клієнтові у вигляді представництва його інтересів в Господарському суді Миколаївської області у справі № 915/1025/24, подання відповідного відзиву від імені Приватного акціонерного товариства «Миколаївський експертно-технічний центр», інших процесуальних документів з правом оскарження рішень згідно діючого законодавства України.

Відповідно до п. 3 договору за надання адвокатом правничої допомоги за цим договором, що вказана в пункті 1 Договору, клієнт зобов`язаний виплатити адвокату гонорар (винагороду) та оплатити фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору в розмірі та на умовах визначених в додатку до цього договору.

Відповідно до п. 7 договору цей договір діє з дати його укладення та до 31.12.2024 включно (строк дії цього договору), сторони погодили, що в разі постановлення судового рішення (рішення, ухвали), яким вирішено справу (спір) по суті, до закінчення строку дії цього договору передбаченого в цьому пункті, строк дії цього договору закінчується в день отримання такого судового рішення (ухвали тощо). Сторони цього договору погодили та встановили, що із закінченням строку дії цього договору усі зобов`язання адвоката за цим договором вражаються виконаними належним чином та припиненими.

Відповідно до п. 12 договору додаткові угоди та додатки до цього договору є невід`ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані сторонами та скріплені печатками (у разі наявності печаток).

08.11.2024 між адвокатом та клієнтом укладено додаток № 1 до Договору про надання правничої допомоги № 08/11 від 08.11.2024 про наступне.

1. Розмір гонорару адвокату за надання правової допомоги, згідно цього договору є фіксованим та складає 6000, 00 грн.

2. Гонорар (вартість правничої допомоги) за цим договором оплачується в наступному порядку:

-3000, 00 грн. оплачується клієнтом протягом 10 (десяти) днів з дати підписання Додатку № 1 до договору;

-3000, 00 грн. оплачується клієнтом протягом 10 (десяти) днів з дати проголошення Господарським судом Миколаївської області рішення у справі.

4. Правова допомога, яку Адвокат надає Клієнтові за цим Договором (перелік не є вичерпним):

- Юридичний аналіз документів, які надані Клієнтом та формування правової позиції;

- Підготовка та подання відзиву, формування додатків до відзиву;

- Підготовка та подання процесуальних документів в ході розгляду справи після відкриття провадження (заяв, клопотань, письмових пояснень, додаткових пояснень тощо);

- Отримання інформації у Миколаївському окружному адміністративному суді щодо руху справи та надання інформації Клієнту;

- Надання Клієнтові усних консультацій з приводу вчинених процесуальних дій в рамках справи;

- Участь в судових засіданнях у справі;

- Інше.

Відповідач зазначив, що на виконання умов Договору про надання правничої допомоги № 08/11 від 08.11.2024 між адвокатом та клієнтом складено акт про наступне:

Адвокат надала правову допомогу шляхом представництва інтересів клієнта по справі № 915/1025/24 у Господарському суді Миколаївської області шляхом аналізу позовної заяви та комплектації документів для відзиву, складання відзиву, його подання до суду, ухвалу про закриття провадження внаслідок відмови позивача від позову у справі отримано в Електронний кабінет адвоката та Клієнта.

Клієнт копію рішення отримав, будь-яких претензій до адвоката не має.

Як вбачається із матеріалів справи, правничу допомогу надавала адвокат Севастьянова Оксана Миколаївна, повноваження якого підтверджується ордером серії ВН № 1431317 від 08.11.2024, та якою підписувався відзив на позовну заяву, сформований в системі «Електронний суд» 11.11.2024.

Позивач подав заперечення проти стягнення витрат, оскільки заявлена сума у 6000, 00 грн. не є адекватною фактичній залученості до справи представника відповідача в силу ч. 2 ст. 124 ГПК України у зв`язку з неподанням попереднього розрахунку судових витрат, акту прийняття правничої допомоги, детального опису робіт (надання послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги у справі та того факту, що на час несення відповідачем витрат було завідомо відомо, що позивач відмовився від позову.

Представник позивача в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення.

За приписами ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розмір понесених стороною судових витрат на професійну правничу допомогу встановлюється судом, зокрема, на підставі договору про надання правничої допомоги та відповідних доказів щодо вартості наданих послуг (виконаних робіт).

За змістом частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення представництва є договір.

Згідно з частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»).

За змістом частини третьої статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Отже, надання адвокатом правничої допомоги в порядку представництва у суді здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, положення щодо якого містяться, зокрема у главі 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору. Згідно з положеннями цієї статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно із статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити такі висновки:

(1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені у частині другій статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»);

(2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;

(3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

(4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

(5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як положеннями цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;

(6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Аналогічні правові висновки Верховного Суду викладені у постановах від 06 березня 2019 року у справі № 922/1163/18, від 07 вересня 2020 року у справі № 910/4201/19.

Як зазначалося, у додатковій угоді № 1 до Договору про надання правничої допомоги № 08/11 від 08.11.2024 сторони погодили, що розмір гонорару адвокату за надання правової допомоги, згідно цього договору є фіксованим та складає 6000, 00 грн.

Таким чином, розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у договорі у вигляді фіксованої суми.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як «форма винагороди адвоката», але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21

У разі погодження між адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) та клієнтом фіксованого розміру гонорару такий гонорар обчислюється без прив`язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) часу на надання правничої допомоги клієнту. Подібні висновки Верховного Суду містяться у постанові від 19.11.2021 у справі № 910/4317/21.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

З урахуванням викладеного, вартість послуг з надання правничої допомоги була погоджена між відповідачем та адвокатом у фіксованому розмірі, який не змінюється в залежності від обсягу наданих послуг та витраченого адвокатом часу, а отже, є чітко визначеним.

Відповідно до частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, незначний обсяг матеріалів справи, враховуючи обсяг підготовлених та поданих до суду відповідачем заяв та матеріалів, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, заявлений до стягнення розмір витрат на правничу допомогу відповідача не відповідає принципам розумності в даних правовідносинах, у зв`язку з чим їх відшкодування з огляду на обставини даної справи матиме надмірний характер.

Принцип невтручання у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом передбачає відсутність у суду повноважень будь-яким чином безпосередньо впливати на сторін договору та на укладення як договору в цілому, так і щодо його окремих положень. Також суд не наділений повноваженнями втручатися у розрахунки між клієнтом та його адвокатом, не є стороною договірних відносин.

Разом з тим, здійснюючи розподіл судових витрат, суд, хоч і враховує умови договору про надання правової допомоги та додаткові докази на підтвердження понесених учасником справи судових витрат, однак при такому розподілі керується виключно положеннями процесуального законодавства.

З огляду на викладене вище, оцінивши наведені відповідачем доводи щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та подані на їх підтвердження докази, врахувавши заперечення позивача, надавши оцінку дотриманню критеріїв формування розміру гонорару адвоката, з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи, обсягу наданих адвокатом послуг, керуючись принципами справедливості, верховенства права, критеріями реальності адвокатських витрат в контексті їхньої дійсності та необхідності, а також критерію розумності їхнього розміру, суд вважає, що обґрунтованим та розумним розміром компенсації за надані адвокатом послуги з надання правничої допомоги відповідачу є 2000, 00 грн..

Керуючись ст.ст. 126, 129, 232, 233, 236 - 238, 240, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Заяву, сформовану в системі «Електронний суд» 21.12.2024 (вх. № 16183/24 від 23.12.2024) Приватного акціонерного товариства "Миколаївський експертно-технічний центр" про ухвалення додаткового рішення " - задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "АКЗ" (вул. Робоча, 2а, м. Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, код ЄДРПОУ 31268743) на користь Приватного акціонерного товариства "Миколаївський експертно-технічний центр" (вул. Севастопольська, 67, м. Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, код ЄДРПОУ 23083365) 2 000, 00 грн. витрат на правничу допомогу.

3. В решті заяви відмовити.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК.

Повний текст додаткового рішення складено та підписано суддею 10.02.2025.

Суддя Н.О. Семенчук