Постанова

від 06.02.2025 по справі 904/4463/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2025 року

м. Київ

cправа № 904/4463/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жайворонок Т. Є. - головуючої, Булгакової І. В., Колос І. Б.,

за участю секретаря судового засідання Іщука В. В.,

представників учасників справи:

позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», м. Київ - не з`явився,

відповідача - Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз», м. Дніпро - не з`явився,

приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хорішка Олександра Олександровича - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хорішка Олександра Олександровича

про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування судових витрат, понесених приватним виконавцем під час розгляду касаційної скарги Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» на додаткову ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.11.2024 у справі № 904/4463/23,

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України»

до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз»

про стягнення заборгованості у сумі 12 393 110, 02 грн,

УСТАНОВИВ:

Господарський суд Дніпропетровської області згідно з ухвалою від 04.07.2024 скаргу АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» на бездіяльність приватного виконавця Хорішка О. О. задовольнив частково. Визнав неправомірною бездіяльність приватного виконавця Хорішка О. О. у ВП № НОМЕР_2 щодо незупинення вчинення виконавчих дій у строки, встановлені у частині другій статті 34 Закону України (далі - ЗУ) «Про виконавче провадження», при примусовому виконанні наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 09.01.2024 у справі № 904/4463/23 в частині стягнення заборгованості, що виникла у січні 2022 у сумі 2,32 грн, до виключення боржника з реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу. В решті вимог скарги суд відмовив.

Центральний апеляційний господарський суд згідно з постановою від 05.11.2024, що прийнята за результатами перегляду на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 04.07.2024, апеляційну скаргу АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» залишив без задоволення, ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 04.07.2024 - без змін. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги поклав на скаржника.

Верховний Суд згідно з постановою від 17.01.2025 касаційну скаргу АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» залишив без задоволення. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.11.2024 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 04.07.2024 у цій справі залишив без змін.

08.07.2024 приватний виконавець Хорішко О. О. направив до господарського суду заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» 25 000,00 грн понесених ним судових витрат на професійну правничу допомогу.

Господарський суд Дніпропетровської області згідно з додатковою ухвалою від 24.07.2024 вказану заяву задовольнив частково. Стягнув з АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» на користь приватного виконавця Хорішка О. О. 12 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, в решті вимог заяви - відмовив.

Центральний апеляційний господарський суд згідно з постановою від 05.11.2024, прийнятою за результатами перегляду додаткової ухвали суду першої інстанції, апеляційну скаргу АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» залишив без задоволення, а додаткову ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2024 у справі № 904/4463/23 - без змін.

Не погодившись з прийнятими у справі додатковою ухвалою місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції, АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить додаткову ухвалу суду першої інстанції від 24.07.2024 та постанову суду апеляційної інстанції від 05.11.2024, прийняту за результатами перегляду додаткової ухвали, скасувати. У справі ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви приватного виконавця Хорішка О. О. у повному обсязі та вирішити питання про розподіл судових витрат.

31.12.2024 до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому, крім іншого, приватний виконавець Хорішко О. О. просив стягнути з відповідача 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, навівши попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, та зазначив, що докази понесення таких витрат він надасть до Суду додатково.

Верховний Суд згідно з постановою від 23.01.2025 касаційну скаргу АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» залишив без задоволення, постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.11.2024, прийняту за результатами перегляду додаткової ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2024, та додаткову ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2024 у справі № 904/4463/23 - без змін.

27.01.2025 (у межах п`ятиденного строку після ухвалення постанови) від приватного виконавця Хорішка О. О. до Верховного Суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення з АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» 10 000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку із переглядом даної справи судом касаційної інстанції.

До вказаної заяви додано: договір від 07.06.2024 № 11/24 про надання правової допомоги, укладений між приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Хорішком О. О. та Адвокатським бюро «Наталії Косяк»; акт № 02/25 від 27.01.2025 приймання-передачі наданих послуг за вказаним договором про надання правової допомоги; ордер від 30.12.2024 серії АІ № 1781937 на надання правничої допомоги приватному виконавцю Хорішко О. О. у Верховному Суді адвокатом Косяк Н. В., виданий АБ «Наталії Косяк»; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Косяк Н. В. від 18.12.2020 серії КС № 9632/10; докази надсилання заяви з додатками в Електронний кабінет, в тому числі й АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз».

31.01.2025 від АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» до Верховного Суду надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу, що підлягають розподілу, в якій АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» просить відмовити позивачу у стягненні витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн та зменшити такий розмір, посилаючись на його неспівмірність.

У вказаному клопотанні АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» зазначило, що: доводи в касаційній скарги були фактично ідентичними доводам, викладеним у скарзі, апеляційній скарзі, а заперечення представника приватного виконавця за своєю сутністю не відрізнялися від тих, що були заявлені у суді першої та апеляційної інстанцій;

формування правової позиції замовника щодо відзиву на касаційну скаргу АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» на додаткову ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області 24.07.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.11.2024 не можна виокремлювати в окрему послугу, оскільки такий вид послуг охоплюється складанням відзиву на касаційну скаргу відповідача.

Згідно з ухвалою від 29.01.2024 Верховний Суд призначив до розгляду заяву приватного виконавця Хорішка О. О. про ухвалення додаткового рішення у цій справі у відкритому судовому засіданні на 06.02.2025.

06.02.2025 від представника приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хорішка О. О. адвоката Косяк Н. В. до Верховного Суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням адвоката на лікарняному та, відповідно, неможливістю явки представника в судове засідання.

У судове засідання 06.02.2025 представники учасників справи не з`явилися.

Вирішуючи питання щодо можливості розгляду справи 06.02.2025 Верховний Суд враховує, що явка учасників справи обов`язковою не визнавалася.

Згідно з частиною третьою статті 244 ГПК України передбачено строк розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення, який законодавцем визначено протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

З урахуванням наведеного та з метою дотримання строку розгляду заяви, визначеного у статті 244 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про можливість розгляду заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у судовому засіданні 06.02.2025 за відсутності представника приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хорішка О. О. - адвоката Косяк Н. В.

З урахуванням наведеного, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у судовому засіданні 06.20.2025 за відсутності представників учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи заяви приватного виконавця Хорішка О. О., додані до неї документи, заперечення АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» проти заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції, Верховний Суд вважає, що заява підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

У статті 221 ГПК України визначено, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до вимог частини третьої статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Особа, яка понесла судові витрати під час апеляційного чи касаційного перегляду додаткового судового рішення про розподіл судових витрат, має право на відшкодування таких витрат, що відповідатиме принципу господарського судочинства, передбаченому у пункті 12 частини третьої статті 2 ГПК України. Під час вирішення цього питання суд має керуватися критеріями, визначеними у частині п`ятій статті 126 та частині п`ятій статті 129 ГПК України.

Інакше розуміння позбавить особу права на відшкодування понесених нею судових витрат у разі необґрунтованого оскарження іншим учасником справи додаткового судового рішення, що нівелюватиме значення такої засади судочинства, як відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Близький за змістом висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22 і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від нього у цій справі.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначено згідно із Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI), відповідно до якого:

- договір про надання правничої допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (пункт 4 частини першої статті 1);

- видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами (ст. 19);

- гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30).

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правничої допомоги. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, встановлюється у формі фіксованого розміру та погодинної оплати, а суд не має права втручатися в ці правовідносини.

Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Згідно зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

У частині першій статті 124 ГПК України встановлено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, неподання якого має наслідком відмови судом стороні у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору (частина друга наведеної статті).

До того ж, згідно з вимогами частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Отже, відшкодування судових витрат здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Водночас на відміну від розгляду справи (в порядку загального провадження) в суді першої та апеляційної інстанцій (стаття 218, частина сьома статті 270 ГПК України), судове засідання в яких має стадію судових дебатів, розгляд справи в судовому засіданні в суді касаційної інстанції за змістом статті 301 ГПК України не передбачає проведення судових дебатів, а тому якщо справа в суді касаційної інстанції розглядається з повідомленням учасників справи, заява про відшкодування судових витрат в суді касаційної інстанції, за винятком витрат щодо сплаченого нею судового збору, має бути зроблена до закінчення проведення судового засідання в цьому суді, а відповідні докази - надані цією стороною або до закінчення судового засідання, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення касаційним судом.

У частинах першій - третій статті 126 ГПК України зазначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Ці витрати підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи разом з іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає опис робіт, виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до вимог частин четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах відомості щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформації щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та, навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто за нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат згідно з частинами п`ятою та шостою статті 126 ГПК України покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами

Отже, у розумінні положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Така правова позиція наведена Великою Палатою Верховного Суду у додаткових постановах від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19, Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у додатковій постанові від 03.11.2023 у справі № 914/2355/21.

З огляду на наведене розмір судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язаних з підготовкою до розгляду справи у судовому засіданні, має бути доведений та документально обґрунтований відповідно до вимог статті 74 ГПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, приватний виконавець Хорішко О. О. у відзиві на касаційну скаргу відповідно до вимог частини першої статті 124 ГПК України зазначив, що очікує понести витрати на правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн, та вказав, що докази понесення таких витрат будуть надані Суду протягом п`яти днів після ухвалення постанови касаційним судом.

У заяві про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу заявник просить стягнути з АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» вартість наданих йому послуг АБ «Наталії Косяк» у Касаційному господарському суді у розмірі 10 000,00 грн. Заява надійшла до Суду у встановлений законом п`ятиденний строк.

Відповідно до пункту 2 частини восьмої статті 129 ГПК України заявник надав: копію договору про надання правової допомоги від 07.06.2024 № 11/24, укладеного приватним виконавцем Хорішком О. О. (клієнтом) та АБ «Наталії Косяк» (виконавцем) (далі - Договір), відповідно до предмета якого клієнт доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язанням за винагороду (гонорар) надати послуги адвоката, спрямовані на юридичне супроводження питань, пов`язаних з оскарженням дій або бездіяльності приватного виконавця, стягнення шкоди (та всіх інших спорах пов`язаних з діяльністю приватного виконавця) у справі № 904/4463/23.

Згідно з пунктом 4.1 Договору вартість послуг являється гонораром фіксованого розміру за надані послуги з урахуванням складності справи, кваліфікації і досвіду адвоката, фінансового стану клієнта та інших істотних обставин, відповідає розумності та з урахуванням витраченого адвокатом часу з надання професійної правничої допомоги, спрямованої на повне юридичне супроводження питань, пов`язаних з оскарженням дій або бездіяльності приватного виконавця, для забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

У пункті 4.1.3 Договору визначено, що вартість послуг на всіх стадіях (частинах) судового розгляду у Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду у справі № 904/4463/23 становить 50 000 грн незалежно від кількості судових засідань.

Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами їх зобов`язань (пункт 7.1).

Також надав копію акта приймання-передачі наданих послуг від 27.01.2025 до Договору, згідно з яким адвокат надав таку правничу (правову) допомогу: ознайомлення з касаційною скаргою АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» на додаткову ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.11.2024 у справі № 904/4463/23, кількість витраченого часу - 2 год, вартість - відповідні послуги надаються в якості супутніх послуг, а саме в якості підготовки до судового засідання, супроводження розгляду справи № 904/4463/23 та вартість включалася до вартості професійної правничої допомоги адвокатом Косяк Н. В. відповідно до умов Договору.

Вказує, що:

- на формування правової позиції замовника щодо відзиву на касаційну скаргу АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» на додаткову ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.11.2024 у справі № 904/4463/23, кількість витраченого часу становить 2 год, вартість - 2 500 грн;

- на складання відзиву на касаційну скаргу АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» (вих. № 32/12 від 31.12.2024) кількість витраченого часу становила 6 години, вартість - 2 500 грн;

- на направлення відзиву на касаційну скаргу з додатками сторонам у справі з урахуванням наявності світла та інтернету у робочий час засобами Електронного кабінету представника приватного виконавця у підсистемі «Електронний суд ЄСІТС», кількість витраченого часу становила 1 година, вартість вказана як відповідні послуги надаються в якості супутніх послуг, а саме в якості підготовки до судового засідання, супроводження розгляду справи № 904/4463/23 та вартість включалася до вартості професійної правничої допомоги, наданої адвокатом Косяк Н. В. відповідно до умов Договору;

- на підготовку адвоката до судового засідання у Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду, витрачений час на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікування та безпосередня участь у судових засіданнях, кількість витраченого часу становила 1 годину, вартість - 2 500 грн;

- на учать адвоката Косяк Н. В. у судових засідання у Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду з розгляду касаційної скарги АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» на додаткову ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.11.2024 у справі № 904/4463/23, кількість витраченого часу - 1 година, вартість - 2 500 грн.

Отже, підставою для проведення розрахунків є акт приймання-передачі наданих послуг.

При розгляді цієї заяви приватного виконавця про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу Суд покликається до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2024 у справі № 921/357/20, відповідно до якої чинне законодавство не містить заборони на користування професійною правничою допомогою учасниками справи під час звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного (приватного) виконавця. Відсутні подібні обмеження щодо використання правничої допомоги і суб`єктами оскарження. Згідно зі статтею 344 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника. Отже, відшкодування судових витрат має відбуватися на будь-якій стадії судового провадження, зокрема і на стадії судового контролю за виконанням судових рішень.

У постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд вказав про те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Суд також виходить з того, що чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

У частинах четвертій - шостій, сьомій, дев`ятій статті 129 ГПК України визначені випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку / дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Як вже зазначалося, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правничу допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правничу допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

Верховний Суд неодноразово вказував, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з урахуванням конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує і Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Близька за змістом правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123 - 130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Отже, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформації щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та, навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази відповідно до частини першої статті 86 ГПК України суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому згідно зі статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75- 79 ГПК України.

Суд зазначає, що подані приватним виконавцем докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в цілому у сукупності відповідають вимогам статей 73, 75- 79 ГПК України.

Суд, у контексті оцінки доказів, поданих приватним виконавцем для обґрунтування його клопотання, звертається до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, зокрема, про те, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не має права втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Проте Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язанням, що склалися між адвокатом та клієнтом, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки може призвести до порушення принципу верховенства права.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних

Верховний Суд зазначає, що такі послуги як «формування правової позиції замовника щодо відзиву на касаційну скаргу», «складання відзиву на касаційну скаргу» по суті є однією послугою та складовими такої дії, як підготовка відзиву на касаційну скаргу.

Крім того, Суд також враховує, що правова позиція приватного виконавця була сталою і не зазнавала змін протягом розгляду скарги відповідача у судах першої та апеляційної інстанцій, а відзив приватного виконавця на касаційну скаргу відповідача майже не відрізняється від відзиву на апеляційну скаргу товариства.

Враховуючи матеріали справи, а також клопотання АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз», Суд доходить висновку, що не має очевидних підстав стверджувати, що необхідна підготовка до розгляду цієї справи у касаційному провадженні вимагала значного обсягу юридичної роботи та потребувала значних витрат часу представника приватного виконавця.

Отже, керуючись зазначеними у цій додатковій постанові критеріями, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу, дослідивши клопотання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хорішка О. О. про ухвалення додаткового рішення та надані ним документи щодо понесених ним витрат, Суд з огляду на міркування, викладені у цій додатковій постанові, доходить висновку про непокладення усієї заявленої до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу на АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз».

Ураховуючи наведене та оцінивши доводи клопотання приватного виконавця про ухвалення додаткового рішення, враховуючи також подане АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, з урахуванням наведених критеріїв їх оцінки та керуючись статтями 2, 80, 123, частиною четвертою статті 126, статтею 129 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку про стягнення з АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» на користь приватного виконавця Хорішка О. О. 5 000,00 (п`ять тисяч) грн витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції, які відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критеріям пропорційності, справедливості, необхідності та розумності їхнього розміру, і ці витрати є співмірними з виконаною його представником роботою у суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Клопотання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хорішка Олександра Олександровича про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування судових витрат, понесених приватним виконавцем під час розгляду касаційної скарги Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» на додаткову ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.11.2024 у справі № 904/4463/23 задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» (49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Шевченка, буд. 2, код ЄДРПОУ 03340920) на користь приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хорішка Олександра Олександровича (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 25-А, корп. 1, оф. 2, РНОКПП НОМЕР_1 ) 5 000,00 (п`ять тисяч) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

3. Видачу наказу доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя Т. Є. Жайворонок

Судді: І. В. Булгакова

І. Б. Колос