Постанова

від 29.01.2025 по справі 204/1128/24

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/425/25 Справа № 204/1128/24 Головуючий упершій інстанції: Токар Н. В. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2025 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого Красвітної Т.П.,

суддів: Городничої В.С., Петешенкової М.Ю.,

за участю секретаря Сахарова Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 27 травня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Придніпровської державної академії будівництва та архітектури, третя особа Український державний університет науки і технологій, про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 01 лютого 2008 року, відповідно до наказу Придніпровської державної академії будівництва та архітектури №38 КО, вона була прийнята на роботу підмінним вахтером гуртожитків №6 та №9. Наказом №415 КО від 28.12.2009 з 01 січня 2010 переведена вахтером гуртожитку №6, а 16 січня 2013 згідно наказу №22 КО, у зв`язку зі змінами штатного розпису, переведена на посаду чергової гуртожитку №6. 31 грудня 2023 року наказом №677 КО від 25.12.2023 позивач була звільнена із займаної посади, у зв`язку із скороченням штату на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України. Позивач зазначила, що наказ про звільнення прийнято з порушенням її прав, без попередження про вивільнення, без забезпечення переважного права залишення на роботі, без пропозиції щодо переведення на іншу посаду за наявності вакантних посад. Тому, уточнивши позовні вимоги, позивач просила поновити її на роботі на посаді чергової гуртожитку №6 Адміністративно-господарської частини Придніпровської державної академії будівництва та архітектури, стягнути на її користь з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.01.2024 до дня поновлення на роботі (а.с.64-66).

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 27 травня 2024 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового про задоволення позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах із Придніпровською державною академією будівництва та архітектури, працюючи з 01 лютого 2008 року на посаді підмінним вахтером гуртожитків №6 та №9, відповідно до наказу Придніпровської державної академії будівництва та архітектури №38 КО (а.с. 12-16).

Наказом №415 КО від 28.12.2009 з 01 січня 2010 ОСОБА_1 переведена вахтером гуртожитку №6, а 16 січня 2013 згідно наказу №22 КО, у зв`язку зі змінами штатного розпису, позивачка переведена на посаду чергової гуртожитку №6 (а.с. 16).

Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України №620 від 11.07.2023 «Про реорганізацію державного вищого навчального закладу «Український державний хіміко-технологічний університет» та Придніпровської державної академії будівництва та архітектури, Наказу Міністерства Освіти і Науки України №904 від 25.07.2023 «Про реорганізацію державного вищого навчального закладу «Український державний хіміко-технологічний університет» та Придніпровської державної академії будівництва та архітектури, змінами до нього, внесеними Наказом МОН №1119 від 13.09.2023, розпочату реорганізацію Придніпровської державної академії будівництва та архітектури.

Придніпровською державною академією будівництва та архітектури було прийнято рішення щодо скорочення штату працівників академії, що про було видано наказ від 13.10.2023 №552 КО «Про скорочення штату працівників» (а.с. 17-18). До вказаного наказу додано додаток №1 Перелік посад, які підлягають скороченню, відповідно до плану заходів щодо реорганізації академії. У вказаному переліку посад серед іншого визначено посаду чергового гуртожитку №6 у кількості двох одиниць (а.с. 17-20).

На виконання наказу від 13.10.2023 №552 КО «Про скорочення штату працівників», було створено комісію, яка провела аналіз продуктивності праці чергових гуртожитку №6 та рекомендовано адміністрації закладу до звільнення за скороченням штату працівників двох чергових гуртожитку №6 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Відповідно до наказу про скорочення штату працівників та з урахуванням наданого аналізу продуктивності праці чергових гуртожитку №6 проректором з соціально-економічної, адміністративної і господарської роботи було надано службову записку з переліком запропонованих до звільнення працівників за вказаними посадами загальною кількістю 33 посади. Серед інших у вказаному списку вказано дві посади чергового гуртожитку АДРЕСА_1 , які займали ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

На підставі наказу №552 КО «Про скорочення штату працівників» від 13.10.2023, на ім`я чергової гуртожитку № НОМЕР_1 ОСОБА_1 було сформовано повідомлення №209 про скорочення посади чергової гуртожитку, яку обіймала позивач. В повідомленні вказано про те, що у відповідача відсутня можливість запропонувати позивачу іншу роботу в порядку ст.49-2 КЗпПУ та рекомендовано з питань працевлаштування звернутись до державної служби зайнятості або працевлаштуватись самостійно. З вказаним повідомленням позивачку ознайомлено 04січня 2024року (а.с. 21).

Як зазначає відповідач, 30 жовтня 2023 року о 10 год. 20 хв. в телефонному режимі позивачку було повідомлено про майбутнє вивільнення та прохання з`явитись до відділу кадрів, на що була отримана відмова, у зв`язку з чим 30.10.2023 було складено відповідний акт (а.с.86 зворот). Факт такої розмови з представником відповідача позивачка не визнає.

Також 30.10.2023 на адресу позивачки засобами поштового зв`язку направлено лист за трек номером 4904412899734 з вкладенням повідомлення №209 про скорочення посади чергової гуртожитку. 27.11.2023 здійснено повернення листа за зворотною адресою, у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання (а.с.89,90,92 зворот, 93). Згідно пояснень позивачки, вказаний лист вона не одержувала.

Відповідно до наказу Придніпровської державної академії будівництва та архітектури №677 КО від 25.12.2023 позивачку було звільнено із займаної посади 31.12.2023, у зв`язку із скороченням штату, на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, та виплачено компенсацію за 22 дні невикористаної відпустки та вихідну допомогу у розмірі середньомісячного заробітку (а.с.94).

Згідно листа Первинної профспілкової організації Придніпровської державної академії будівництва та архітектури від 04.12.2024 №46, ОСОБА_1 була членом профспілки ППО ПДАБА, письмового звернення стосовно свого звільнення із посади чергової гуртожитку №6 до профспілкової організації ППО ПДАБА від неї не надходило. Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», якою передбачено, що у період дії воєнного стану норми статті 43 Кодексу законів про працю України не застосовується, крім випадків звільнення працівників підприємств, установ або організацій, обраних до профспілкових органів, Профспілкою ППО ПДАБА не розглядалося питання щодо надання згоди/відмови у звільненні ОСОБА_1 за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с. 216).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України Про реорганізацію державного вищого навчального закладу Український державний хіміко-технологічний університет та Придніпровської державної академії будівництва та архітектури від 11 липня 2023 року №620-р вирішено, зокрема, погодитися з пропозицією Міністерства освіти і науки щодо реорганізації державного вищого навчального закладу Український державний хіміко-технологічний університет (код згідно з ЄДРПОУ 02070758) та Придніпровської державної академії будівництва та архітектури (код згідно з ЄДРПОУ 02070772) шляхом приєднання їх до Українського державного університету науки і технологій (код згідно з ЄДРПОУ 44165850); реорганізацію здійснити в межах бюджетних призначень, передбачених зазначеному Міністерству для підготовки кадрів (п. 1 розпорядження).

Згідно пункту 2 наказу Міністерства освіти і науки України №904 від 25 липня 2023 року «Про реорганізацію державного вищого навчального закладу «Український державний хіміко-технологічний університет» та Придніпровської державної академії будівництва та архітектури», установлено, що Український державний університет науки і технологій є правонаступником усього майна, прав та обов`язків, зокрема, і Придніпровської державної академії будівництва та архітектури.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на 06.01.2025, відповідач у справі - Придніпровська державна академія будівництва та архітектури перебуває в стані припинення та не ліквідована.

У письмових поясненнях від 27.01.2025 Український державний університет науки і технологій зазначив, зокрема, що лише після затвердження та видачі МОН наказу про закріплення державного майна за Придніпровською державною академією будівництва та архітектури відбудеться процедура оформлення передавального акту. На сьогоднішній день передавальний акт не було створено та підписано.

Отже, враховуючи, що на час розгляду справи апеляційним судом Придніпровська державна академія будівництва та архітектури перебуває в стані припинення та не ліквідована; приймаючи також до уваги, що передавальний акт не складено та не затверджено, - належним відповідачем є саме Придніпровська державна академія будівництва та архітектури.

Відповідно до частини шостої статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою, отже трудовий договір є основною, базовою формою виникнення трудових правовідносин.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (частина друга статті 40 КЗпП України).

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

У постанові Верховного Суду України від 09 серпня 2017 року у справі №6-1264цс17 вказано, що «розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди мають з`ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення. Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника».

У даній справі судом установлено, що з повідомленням №209 про скорочення посади чергової гуртожитку ОСОБА_1 було ознайомлено 04січня 2024року (а.с. 21), тобто через 4 дня після звільнення її із займаної посади 31.12.2023.

Відповідач зазначає, що 30 жовтня 2023 року о 10 год. 20 хв. він в телефонному режимі повідомив позивачку було про майбутнє вивільнення та прохання з`явитись до відділу кадрів, на що була отримана відмова, у зв`язку з чим 30.10.2023 було складено відповідний акт (а.с.86 зворот).

Однак, позивачка категорично заперечує факт повідомлення її у телефонному режимі 30 жовтня 2023 року працівниками відповідача.

Будь-яких інших належних доказів передання відповідачем телефонограми позивачці з повідомленням про скорочення посади чергової гуртожитку, зокрема, що вона є користувачем телефону з номером НОМЕР_2 , аудіозапис розмови, виписку телефонного оператора щодо реєстрації відповідної розмови, тощо - суду не представлено; клопотання про витребування відповідних доказів судом - не заявлено, що підтверджується матеріалами справи, протоколами судових засідань.

30.10.2023 на адресу позивачки засобами поштового зв`язку направлено лист за трек-номером 4904412899734 з вкладенням повідомлення №209 про скорочення посади чергової гуртожитку.

Однак, вказане вище поштове відправлення не було отримане позивачкою, а тому не може вважатися належним виконанням роботодавцем свого обов`язку з повідомлення працівника за два місяці про його звільнення.

Судом установлено, що ОСОБА_1 відпрацювала у листопаді 2023 року - 22 дні (зміни), а у грудні 2023 - 21 день (зміну), що підтверджується копіями табелів обліку робочого часу та довідки про доходи від 03.12.2024 №99-35-335 (а.с. 217, 218).

Відповідачем не обґрунтовано неможливість своєчасного персонального повідомлення позивачки про майбутнє вивільнення за місцем її роботи (гуртожитку №6) особисто, враховуючи, що вона систематично з`являлась на робочому місці, а роботодавцю достеменно відомо про дні чергування ОСОБА_1 .

Відповідачем не спростовані доводи позивачки, що про наступне звільнення за скороченням вона за два місяці повідомлена не була.

Колегія зауважує, що оскільки на відповідача покладено обов`язок попередження працівника за 2 місяці про наступне вивільнення, то обов`язок доказування цього факту покладений на роботодавця.

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; приймаючи до уваги, що відповідачем не доведено належного виконання ним обов`язку персонального попередження позивачки за два місяці про наступне її вивільнення (звільнення з роботи), - колегія дійшла висновку про недотримання роботодавцем при звільненні позивачки положень ч. 1 ст. 49-2 КЗпП України та наявність, у зв`язку з цим, підстав для задоволення позову, поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді чергової гуртожитку №6 Адміністративно-господарської частини Придніпровської державної академії будівництва та архітектури з 01 січня 2024 року.

Відповідно до статті 235 КЗпП України в разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Отже, виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 6-511цс16 та від 22 листопада 2017 року у справі №299/967/15 і постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 826/808/16.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» та за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, з відповідними змінами та доповненнями (далі - Порядок №100).

Згідно з абзацом третім пункту 2 Порядку №100 середньомісячна заробітна плата за час затримки розрахунку обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку № 100 основною для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час затримки розрахунку, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на час відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку №100).

Відповідно до довідки про доходи від 03.12.2024 №99-35-335, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 328,80 грн (заробітна плата за листопад 2023 року 7078,79 грн + заробітна плата за грудень 2023 року 7059,55 грн / 43 робочих дня) (а.с. 218).

Кількість робочих днів вимушеного прогулу ОСОБА_1 з 01.01.2024 року по 29.01.2025 року, тобто по день ухвалення судового рішення апеляційним судом, становить 283 робочих дня.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 93050,40 грн (328,80 грн х 283 днів).

Крім того, за ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць; поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

Отже, наявні підстави допустити до негайного виконання судове рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення середньої зарплати в межах суми платежу за один місяць.

Щодо обґрунтування позовних вимог ненаданням згоди профспілкової організації на звільнення позивачки, колегія зазначає наступне.

Згідно листа Первинної профспілкової організації Придніпровської державної академії будівництва та архітектури від 04.12.2024 №46, зокрема, ОСОБА_1 була членом профспілки ППО ПДАБА, профспілкою ППО ПДАБА не розглядалося питання щодо надання згоди/відмови у звільненні ОСОБА_1 за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) визначене у статті 43 КзпП України.

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом №2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в зв`язку з військовою агресією рф проти України, в Україні було введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, з подальшими його продовженнями, який триває і наразі.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року №2136-IX, у період дії воєнного стану норми статті 43 Кодексу законів про працю України не застосовуються, крім випадків звільнення працівників підприємств, установ або організацій, обраних до профспілкових органів.

Отже, у період дії воєнного стану норми статті 43 Кодексу законів про працю України щодо розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації не застосовуються.

Разом з тим, колегія наголошує, що вказаним вище Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» не передбачено обмеження права працівника, яке закріплене у ч. 1 ст. 49-2 КЗпП України та кореспондується із обовязком роботодавця персонально повідомити працівника про наступне вивільнення за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України не пізніше ніж за два місяці.

На викладене вище місцевий суд уваги не звернув, у повному обсязі фактичні обставини справи не встановив, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позовних вимог.

Пунктом 13 ст.141 ЦПК України визначено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до частин першої, шостої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі, зокрема у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Враховуючи задоволення позовних вимог, з Придніпровської державної академії будівництва та архітектури на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати у вигляді сплаченого нею судового збору при поданні позовної заяви у розмірі 1816,80 грн (за вимогу щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу).

Приймаючи до уваги, що позивачка звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» за вимогу про поновлення на роботі, з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір у розмірі3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. за подання позовної заяви та апеляційної скарги (1211,20 грн + 1816,80 грн).

Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Красногвардійського районногосуду м.Дніпропетровська від27травня 2024року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 доПридніпровської державноїакадемії будівництвата архітектурипро поновленняна роботіта стягненнязаробітної платиза часвимушеного прогулу задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді чергової гуртожитку №6 Адміністративно-господарської частини Придніпровської державної академії будівництва та архітектури з 01 січня 2024 року.

Стягнути з Придніпровської державної академії будівництва та архітектури (код ЄДРПОУ 02070772) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 93050 (дев`яносто три тисячі п`ятдесят) грн 40 коп.

Стягнути з Придніпровської державної академії будівництва та архітектури (код ЄДРПОУ 02070772) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати у розмірі 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн 80 коп.

Стягнути з Придніпровської державної академії будівництва та архітектури (код ЄДРПОУ 02070772) в дохід держави судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.

Допустити донегайного виконаннясудове рішення вчастині поновлення ОСОБА_1 на роботі та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий Т.П. Красвітна

Судді В.С. Городнича

М.Ю. Петешенкова