Постанова

від 06.02.2025 по справі 130/264/24

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 130/264/24

Провадження № 22-ц/801/220/2025

Категорія: 45

Головуючий у суді 1-ї інстанції Заярний А. М.

Доповідач:Оніщук В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2025 рокуСправа № 130/264/24м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Оніщука В. В. (суддя-доповідач),

суддів: Сопруна В. В., Рибчинського В. П.,

з участю секретаря судового засідання Литвина С. С.,

учасники справи:

позивач керівник Жмеринської окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України, Вінницької обласної ради, Вінницької міської ради,

відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Комунальне некомерційне підприємство «Вінницька обласна дитяча клінічна лікарня Вінницької обласної Ради», Комунальне некомерційне підприємство «Вінницька міська клінічна лікарня «Центр матері та дитини»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Никитюка Олександра Івановича в інтересах ОСОБА_2 на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 14 листопада 2024 року, ухвалене у складі судді Заярного А. М. у залі суду,

встановив:

Короткий зміст вимог

У січні 2024 року керівник Жмеринської окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України, Вінницької обласної ради, Вінницької міської ради звернуся в суд із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Комунальне некомерційне підприємство «Вінницька обласна дитяча клінічна лікарня Вінницької обласної Ради», Комунальне некомерційне підприємство «Вінницька міська клінічна лікарня «Центр матері та дитини», про стягнення витрат на лікування потерпілих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Позов обґрунтовано тим, що вироком Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 19 липня 2023 року за результатом розгляду обвинувального акту у кримінальному провадженні №1202202013000089 від 04 березня 2022 року ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та засуджено до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки без позбавлення права керування транспортними засобами. На підставі ст. ст. 75,76 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на один рік. Цим же вироком ОСОБА_2 визнано винуватим у чиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та засуджено до покарання у вигляд позбавлення волі строком на 3 роки без позбавлення права керування транспортними засобами. На підставі ст. ст. 75,76 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на один рік. Вирок Жмеринського міськрайонного суду у справі набув законної сили 21 серпня 2023 року.

Зі змісту вироку вбачається, що ОСОБА_1 керуючи технічно справним автомобілем марки «БМВ X3», державний номерний знак НОМЕР_1 , перетнула горизонтальну лінію дорожньої розмітки 1.3 ПДР України, яку перетинати заборонено в результаті чого виїхала на призначений для зустрічного руху бік дороги, де з необережності допустила зіткнення із автомобілем марки «Ауді A6», під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався в попутному напрямку. Внаслідок ДТП пасажири автомобіля «БМВ X3» малолітня ОСОБА_3 , неповнолітня ОСОБА_4 та неповнолітня ОСОБА_5 отримали різного виду тілесні ушкодження тяжкого та середнього ступеня тяжкості.

Відповідно до висновку комплексної судової фото відео технічної транспортно трасологічної автотехнічної експертизи порушення вимог п. 11.4 ПДР України водієм ОСОБА_1 знаходяться в причинному зв`язку з наслідками дорожньо-транспортної пригоди.

Також, відповідно до висновку комплексної судової фото відео технічної транспортно трасологічної автотехнічної експертизи, у дорожній ситуації, яка склалась у діях водія ОСОБА_2 вбачається невідповідність дій вимогам п. 11.1,11.4 ПДР України. Невідповідність вимогам п. 11.4 ПДР України водієм ОСОБА_2 з технічної точки зору знаходяться в причинному зв`язку з виникненням події дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до листів Комунального некомерційного підприємства «Вінницька обласна дитяча клінічна лікарня Вінницької обласної Ради» (далі КНП «ВОДКЛ ВОР») від 11 жовтня 2023 року № 02/2094 та від 17 листопада 2023 року № 02/2353, надісланим на запити Жмеринської окружної прокуратури, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувала на стаціонарному лікуванні в КНП «ВОДКЛ ВОР» з 04 березня 2022 року по 14 березня 2022 року у відділенні черепно-лицьової хірургії. Загальна вартість її лікування за 10 ліжко-днів становить 58 566, 20 грн. Вартість одного ліжко-дня 5 856, 62 грн. З яких понесені витрати Національною службою здоров`я (Державний бюджет України) - 48 907, 14 грн, обласний бюджет Вінницької області 8 074, 44 грн, кошти КНП «ВОДКЛ ВОР» 1 584, 62 грн.

Відповідно до КНП «ВОДКЛ ВОР» від 12 жовтня 2023 року № 02/2098 та від 17 листопада 2023 року № 02/2352, надісланим на запити Жмеринської окружної прокуратури, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебувала на стаціонарному лікуванні в КНП «ВОДКЛ ВОР» з 04 березня 2022 року по 22 березня 2022 року у відділенні черепно-лицьової хірургії. Загальна вартість її лікування за 18 ліжко-днів становить 105 419,16 грн. Вартість одного ліжко-дня 5 856, 62 грн. З яких понесені витрати Національною службою здоров`я (Державний бюджет України) - 88 032, 84 грн, обласний бюджет Вінницької області 14 533, 99 грн, кошти КНП «ВОДКЛ ВОР» 2 852,33 грн.

Відповідно до листів КНП «ВОДКЛ ВОР» від 12 жовтня 2023 року № 02/2103 та від 17 листопада 2023 року № 02/2351, надісланим на запити Жмеринської окружної прокуратури, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебувала на стаціонарному лікуванні в КНП «ВОДКЛ ВОР» з 18 березня 2022 року по 29 березня 2022 року у відділенні черепно-лицьової хірургії. Загальна вартість її лікування за 11 ліжко-днів становить 64 422, 82 грн. Вартість одного ліжко-дня 5 856, 62 грн. З яких понесені витрати Національною службою здоров`я (Державний бюджет України) - 53797,87 грн, обласний бюджет Вінницької області 8 881,88 грн, кошти КНП «ВОДКЛ ВОР» - 1 743,07 грн.

Відповідно до листів Комунального некомерційного підприємства «Вінницька міська клінічна лікарня «Центр матері та дитини» (далі КНП «ВМКЛ «ЦМтаД») від 20 жовтня 2023 року № 1197 та від 20 листопада 2023 року № 1321, надісланого на запит Жмеринської окружної прокуратури, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебувала на стаціонарному лікуванні в КНП «ВМКЛ» ЦМтаД». За період лікування у педіатричному відділенні старшого дитинства з приймальним блоком з 11 березня 2022 року по 18 березня 2022 року ОСОБА_5 проведено 7 ліжко-днів. Загальна вартість лікування ОСОБА_5 в період з 11 березня 2022 року по 18 березня 2022 року склала 42 288, 19 грн. Фактична вартість лікування ОСОБА_5 за кошти Національної служби здоров`я України (державний бюджет) 34 394,57 грн, за кошти Вінницької міської територіальної громади (місцевий бюджет) 7 715,33 грн, за кошти КНП «ВМКЛ» ЦМтаД» 178,29 грн.

Вказані періоди лікування потерпілих ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підтверджено висновками судово-медичних експертиз № 50 від 18 липня 2022 року, № 49 від 18 липня 2022 року, № 48 від 15 липня 2022 року, які зазначені в мотивувальній частині вироку Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 19 липня 2023 року у справі № 130/1700/22 відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Цивільний позов про відшкодування витрат на лікування потерпілих в межах кримінального провадження не заявлявся.

З огляду на викладене, позивач у заявленому позові просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 кошти, витрачені на лікування потерпілих внаслідок вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у сумі 270 696,37 грн, з яких на користь держави в особі Національної служби здоров`я України 225 132,42 грн та перерахувати до державного бюджету; в особі Вінницької обласної ради 37 670,33 грн та перерахувати до обласного бюджету Вінницької області; в особі Вінницької міської ради 7 893,62 грн та перерахувати до бюджету Вінницької міської територіальної громади.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 14 листопада 2024 року позов було задоволено повністю.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 кошти, витрачені на лікування потерпілих внаслідок вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у сумі 270 696,37 грн, з яких на користь держави:

- в особі Національної служби здоров`я України 225 132,42 грн та перерахувати до державного бюджету;

- в особі Вінницької обласної ради 37 670,33 грн та перерахувати до обласного бюджету Вінницької області;

- в особі Вінницької міської ради 7 893,62 грн та перерахувати до бюджету Вінницької міської територіальної громади.

Також вирішено питання судових витрат.

У своєму рішенні суд першої інстанції зазначив, що наслідок вчиненого відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 кримінального правопорушення державі в особі Вінницької обласної ради, Вінницької міської ради та Національній служби здоров`я України спричинено шкоду в розмірі 270 696,37 грн, які були витрачені на лікування потерпілих у КНП «ВОДКЛ ВОР» та КНП «ВМКЛ «ЦМтаД».

Розрахунок витрат на лікування потерпілих був визначений відповідно до встановленого законом порядку та наведений у відповідному розрахунку лікувального закладу. Доказів на спростування розміру таких витрат відповідачами або їх представниками суду не надано.

Пославшись на правові висновки ВСУ, викладені у постанові від 24 лютого 2016 року у справі №1343цс15), місцевий суд відхилив доводи відповідачів та вказав, що витрати лікувальних закладів на лікування потерпілих від злочину не можуть бути відшкодовані за договором обов`язкового страхування страховою компанією.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись із таким рішенням, адвокат Никитюк О. І. в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 04 грудня 2024 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Оніщук В. В., судді: Рибчинський В. П., Медвецький С. К.

Ухвалами Вінницького апеляційного суду від 09 грудня 2024 року апеляційну скаргу залишено без руху, витребувано справу із суду першої інстанції.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 16 грудня 2024 року суддю Медвецького С. К. замінено на суддю Сопруна В. В.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 18 грудня 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі, надано строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 13 січня 2025 року справу призначено до розгляду на 06 лютого 2025 року о 10 год. 20 хв.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції не застосував положення ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Посилання суду на висновок Верховного Суду України (постанова від 24.02.2016 у справі №1343цс15) та висновок Колегії суддів судової палати у цивільних справах ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ (ухвала від 23.10.2013 у справі № 6- 20740св13) не може вважатися правильним, оскільки зазначені судові рішення були ухвалені без застосування положень статей 24.2 та 24.3 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Крім цього, в ухвалі ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 жовтня 2013 року здійснюється посилання на ст. 93-1 КПК УРСР, хоч на той час уже діяв Кримінальний процесуальний кодекс України 2012 року. А ст. 127 КПК України містить норму наступного змісту: … обвинувачений, а також за його згодою будь-яка інша фізична чи юридична особа має право … відшкодувати шкоду, завдану потерпілому, територіальній громаді, державі внаслідок кримінального правопорушення. Тобто, ця норма матеріального права прямо передбачає, що відшкодувати шкоду має право не лише обвинувачений, а й будь-яка інша особа, в тому числі і страхова компанія.

Таким чином суд першої інстанції, допустивши порушення норм процесуального права та неправильно застосувавши норми матеріального права, невірно визначився із належними відповідачами, що в результаті призвело до ухвалення незаконного рішення.

Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У судовому засіданні представник ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав з посиланням на викладені у ній підстави, а також апеляційну скаргу підтримала відповідач ОСОБА_1 .

Прокурор та представник Вінницької міської ради в судовому засіданні щодо задоволення апеляційної скарги заперечували.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, а тому згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Фактичні обставини, встановлені судом

Вироком Жмеринського міськрайонного суду від 19 липня 2023 року у справі №130/1700/22 за результатами розгляду обвинувального акта у кримінальному провадженні №12022020130000089 від 04 березня 2022 року ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та засуджено до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки без позбавлення права керування транспортними засобами. На підставі ст. 75, 76 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на один рік. Цим же вироком ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та засуджено до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки без позбавлення права керування транспортними засобами. На підставі ст. 75, 76 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на один рік. Вирок Жмеринського міськрайонного суду від 19 липня 2023 року у справі №130/1700/22 набув законної сили 21 серпня 2023 року. Згідно змісту вироку Жмеринського міськрайонного суду 04 березня 2022 року ОСОБА_1 керуючи технічно справним автомобілем марки «БМВ X3», державний номерний знак НОМЕР_1 перетнула горизонтальну лінію дорожньої розмітки 1.3 ПДР України, яку перетинати заборонено в результаті чого виїхала на призначений для зустрічного руху бік дороги, де з необережності допустила зіткнення із автомобілем марки «Ауді A6», під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався в попутному напрямку. Внаслідок ДТП пасажири автомобіля «БМВ X3»: малолітня ОСОБА_3 , неповнолітня ОСОБА_4 та неповнолітня ОСОБА_5 отримали різного виду тілесні ушкодження (а. с. 32-36, том 1).

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 50 від 18 липня 2022 року ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження у вигляді: «забиття м`яких тканин в лівій лобній ділянці, лінійно-вдавленого перелому лобної кістки зліва, епідуральної гематоми в лівій лобній ділянці (50 мл)», які належать до тяжких тілесних ушкоджень, оскільки перелом лобної кістки є ушкодженням, що небезпечне для життя, в момент заподіяння (а. с. 37-38, том 1).

Відповідно до копії висновку судово-медичної експертизи № 49 від 18 липня 2022 року ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження у вигляді: «тупої травми кінцівок: закритого косого перелому лівої променевої кістки зі зміщенням; закритого вивиху правого стегна та забиття м`яких тканин правого колінного суглобу», які належать до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, за ознакою тривалого розладу здоров`я (понад 21 доби) (а. с. 39-40, том 1).

Як вбачається з копії висновку судово-медичної експертизи № 48 від 15 липня 2022 року ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження у вигляді: «закритої черепно-мозкової травми: забиття головного мозку середньої тяжкості; ізольовані субдуральна гематома та субарахноїдальний крововилив в правій лобно-скроневій ділянці», які належать до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, за ознакою тривалого розладу здоров`я (понад 21 доби) (а. с. 41-43, том 1).

Відповідно до листів Комунального некомерційного підприємства «Вінницька міська клінічна лікарня «Центр матері та дитини» від 20.10.2023 № 1197 та від 20 листопада 2023 року № 1321 та доданих до них документів, надісланого на запит Жмеринської окружної прокуратури, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебувала на стаціонарному лікуванні в Комунальному некомерційному підприємстві «Вінницька міська клінічна лікарня «Центр матері та дитини». За період лікування у педіатричному відділенні старшого дитинства з приймальним блоком з 11 березня 2022 року по 18 березня 2022 року ОСОБА_5 проведено 7 ліжко-днів. Загальна вартість лікування ОСОБА_5 в період з 11 березня 2022 року по 18 березня 2022 року склала 42 288,19 грн. Фактична вартість лікування ОСОБА_5 за кошти Національної служби здоров`я України (державний бюджет) 34 394,57 грн, за кошти Вінницької міської територіальної громади (місцевий бюджет) - 7715,33грн, за кошти Комунального некомерційного підприємства «Вінницька міська клінічна лікарня «Центр матері та дитини» - 178, 29 грн (а. с. 44-76; 91-99, том 1).

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засновником КНП «ВМКЛ «ЦМтаД» є Вінницька міська рада (а. с. 77-84, том 1).

Відповідно до статуту КНП «ВМКЛ «ЦМтаД», затвердженого рішенням Вінницької міської ради від 24 червня 2022 року № 1094 (далі статут КНП «ВМКЛ «ЦМтаД») КНП «ВМКЛ «ЦМтаД» є закладом охорони здоров`я комунальним унітарним некомерційним підприємством, що надає послуги вторинної спеціалізованої медичної допомоги населенню в порядку та на умовах, встановлених законодавством України та цим Статутом (п. 1.1 статуту КНП «ВМКЛ «ЦМтаД»). Підприємство засноване на комунальній власності Вінницької міської територіальної громади. Власником підприємства є Вінницька міська територіальна громада в особі Вінницької міської ради (надалі- Власник). Підприємство підзвітне та підконтрольне Власнику. Органом управління є департамент охорони здоров`я Вінницької міської ради (надалі Орган управління) (п. 1.3, 1.4 статуту КНП «ВМКЛ «ЦМтаД»). Майно КНП «ВМКЛ «ЦМтаД» є комунальною власністю і закріплюється за ним на праві оперативного управління. Майно підприємства становлять необоротні та оборотні активи, основні засоби та грошові кошти, а також інші цінності, передані йому Власником. (п. 4.1 статуту КНП «ВМКЛ «ЦМтаД»).

Джерелами формування майна та коштів КНП «ВМКЛ «ЦМтаД» є комунальне майно, передане підприємству відповідно до рішення про його створення; кошти бюджету Вінницької міської територіальної громади (бюджетні кошти); субвенції з обласного та державного бюджетів, в тому числі на реалізацію програм у галузі охорони здоров`я; плата за надані послуги: кошти від здачі в оренду майна, закріпленого на праві оперативного управління, кошти та інше майно, одержані від реалізації продукції (робіт, послуг); цільові кошти; кошти, отримані за договорами з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення; кредити банків; майно, придбане у інших юридичних або фізичних осіб; майно, що надходить безоплатно або у вигляді безповоротної фінансової допомоги чи добровільних благодійних внесків, пожертвувань юридичних і фізичних осіб, надходження коштів на виконання програм соціально-економічного розвитку регіону, програм розвитку медичної галузі; майно та кошти, отримані з інших джерел, не заборонених законодавством України (п. 5.6 статуту КНП «ВМКЛ «ЦМтаД») (, ТОМ 1а. с. 85-88).

Рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради від 10.02.2022 №377 та додатками до рішення, затверджено фінансовий план КНП «Вінницька міська клінічна лікарня «Центр матері і дитини» на 2022 рік (а. с. 100-128, том 1).

Відповідно до інформації, наданої Національною службою здоров`я України (далі НСЗУ) між НСЗУ та КНП «Вінницька міська клінічна лікарня «Центр матері та дитини» у 2022 році було укладено договори про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій. Послуги КНП «Вінницька міська клінічна лікарня «Центр матері та дитини» пов`язані з наданням медичних послуг за програмою медичних гарантій пацієнтам, оплачено НСЗУ замовником медичних послуг за рахунок коштів Державного бюджету України (а. с. 131-133, том 1; , а. с. 99-102; 119-122, том 2).

Згідно із листом виконавчого комітету Вінницької міської ради від 12 грудня 2023 року №01/00/011/76514 за інформацією, наданою департаментом охорони здоров`я Вінницької міської ради, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проходила лікування у відділенні старшого дитинства у період з 11 березня 2022 року по 18 березня 2022 року, а також з 07.11.2022 по 17.11.2022, вартість лікування ОСОБА_5 за кошти Національної служби здоров`я України (державний бюджет) 34 394,57грн, за кошти Вінницької міської територіальної громади (місцевий бюджет) - 7715,33 грн, за кошти Комунального некомерційного підприємства «Вінницька міська клінічна лікарня «Центр матері та дитини» - 178,29 грн. Загальна вартість за лікування пацієнтки за листопад 2022 року склала 31645,20грн, з них затрачено за рахунок коштів бюджету ВМТГ 6793,70грн, за кошти НСЗУ 24704,60грн, за кошти Комунального некомерційного підприємства «Вінницька міська клінічна лікарня «Центр матері та дитини» (благодійна допомога) 146,90грн. За період з 01 березня 2022 року по 06 грудня 2023 року кошти за перебування потерпілої ОСОБА_5 на стаціонарному лікуванні в сумі 73933,39 грн на рахунок закладу не надходили. Станом на 07 грудня 2023 року, протягом 2023 року кошти за перебування потерпілої ОСОБА_5 на стаціонарному лікуванні до бюджету Вінницької міської територіальної громади не надходили (а. с. 136-137, том 1).

Згідно із листами Комунального некомерційного підприємства «Вінницька обласна дитяча клінічна лікарня Вінницької обласної Ради» (далі КНП «ВОДКЛ ВОР») від 11 жовтня 2023 року № 02/2094 та від 17 листопада 2023 року № 02/2353, надісланим на запити Жмеринської окружної прокуратури, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувала на стаціонарному лікуванні в КНП «ВОДКЛ ВОР» з 04 березня 2022 року по 14 березня 2022 року у відділенні черепно-лицьової хірургії. Загальна вартість її лікування за 10 ліжко - днів становить 58 566,20 грн. Вартість одного ліжко-дня 5 856,62 грн. З яких понесені витрати Національною службою здоров`я (Державний бюджет України) - 48 907, 14 грн, обласний бюджет Вінницької області 8 074, 44 грн, кошти КНП «ВОДКЛ ВОР» - 1584,62 грн (а. с. 138-144, том 1; а. с. 67, том 2).

Відповідно до статуту КНП «ВОДКЛ ВОР», затвердженого рішенням 11 сесії Вінницької обласної ради 8 скликання від 30.07.2021 № 188 (далі статут КНП «ВОДКЛ ВОР»), КНП «ВОДКЛ ВОР» створене за рішенням Вінницької обласної Ради відповідно до ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» шляхом перетворення Вінницької обласної дитячої клінічної лікарні у комунальне некомерційне підприємство (п.1.2 статуту КНП «ВОДКЛ ВОР»). Відповідно до п.10 розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» підприємство є об`єктом спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, управління яким здійснює Вінницька обласна рада (далі Орган управління, Засновник). Власником підприємства є територіальні громади сіл, селищ, міст Вінницької області в особі Вінницької обласної Ради. Підприємство підпорядковане, підзвітне та підконтрольне Вінницькій обласній Раді (п. 1.3 статуту КНП «ВОДКЛ ВОР»). КНП «ВОДКЛ ВОР» є закладом охорони здоров`я комунальним унітарним некомерційним підприємством, що надає послуги третинної (високоспеціалізованої), вторинної (спеціалізованої) та первинної медичної допомоги, в тому числі стаціонарної, поліклінічної (консультативної) і виїзної медичної допомоги, паліативної медичної допомоги, медичної реабілітації дитячому населенню області та інших регіонів (від 0-18 років) в порядку та на умовах, встановлених законодавством України та цим статутом (п. 1.4 статуту КНП «ВОДКЛ ВОР»). Майно підприємства становлять необоротні та оборотні активи, основні засоби та грошові кошти, а також інші цінності, передані йому Органом управління майном, вартість яких відображається у самостійному балансі підприємства (п. 7.1 статуту КНП «ВОДКЛ ВОР»). Майно КНП «ВОДКЛ ВОР» є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст області і закріплюється за ним на праві оперативного управління (п. 7.2 статуту КНП «ВОДКЛ ВОР»). Джерелами формування майна є: грошові та матеріальні внески Органу управління майном; доходи, одержані від реалізації послуг, інших видів господарської діяльності; доходи від цінних паперів; кредити банків та інших кредиторів; капітальні вкладення і дотації з бюджетів; майно набуте у встановленому законодавством порядку; інші джерела, не заборонені законодавством України (п. 7.6 статуту КНП «ВОДКЛ ВОР»). Майно набуте згідно законодавства при здійсненні підприємством господарської діяльності є спільною власністю територіальних громад області (п. 7.7 статуту КНП «ВОДКЛ ВОР») (а. с. 145-154, том 1).

Згідно листів Вінницької обласної Ради від 22 листопада 2023 року № 1549/01.01-15/2023, від 22 листопада 2023 року № 1555/01.01-15/2023, від 22 листопада 2023 року № 1551/01.01.-15/2023, наданих на запити Жмеринської окружної прокуратури від 08 листопада 2023 року № 52-4182 вих-23, від 08 листопада 2023 року № 52-4181вих-23,від 08 листопада 2023 року № 52-4180вих-23, вбачається, що Вінницька обласна Рада до суду з позовом про стягнення витрат на лікування потерпілих ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 внаслідок вчинення кримінального правопорушення не зверталася (а. с. 70, 91, 115, том 2).

Відповідно до листів Національної служби здоров`я, повідомлено, що заходи претензійно-позовного характеру, спрямовані на стягнення витрат на лікування ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не вживались. Водночас, НСЗУ не заперечує щодо звернення до суду в інтересах держави прокуратурою стосовно відшкодування витрат на лікування потерпілих від кримінального правопорушення (а. с. 75 85, том 2).

Згідно листів КНП «Вінницька обласна дитяча клінічна лікарня Вінницької обласної Ради» від 12 жовтня 2023 року № 02/2103 та від 17 листопада 2023 року № 02/2351, надісланим на запити Жмеринської окружної прокуратури, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебувала на стаціонарному лікуванні в КНП «ВОДКЛ ВОР`з18 березня 2022 року по 29 березня 2022 року у відділенні черепно-лицьової хірургії. Загальна вартість її лікування за 11 ліжко-днів становить 64422,82 грн. Вартість одного ліжко-дня 5856,62 грн. З яких понесені витрати Національною службою здоров`я (Державний бюджет України) - 53 797, 87 грн, обласний бюджет Вінницької області 8 881,88 грн, кошти КНП «ВОДКЛ ВОР» - 1743,07 грн (а. с. 88, том 2).

Відповідно до відповіді, наданої Департаментом охорони здоров`я та реабілітації Вінницької ОВА від 11 грудня 2023 року № 09-6657 добровільного відшкодування витрат особами, внаслідок протиправних дій яких проводилося лікування потерпілих ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на рахунок КНП «ВОДКЛ ВОР» не надходило (а. с. 93, том 2).

Відповідно до листів КНП «ВОДКЛ ВОР» від 04 грудня 2023 року № 01/2482, від 01 грудня 2023 року № 01/2476 та від 01 грудня 2023 року № 01/2477 добровільного відшкодування коштів, витрачених на лікування неповнолітніх потерпілих від кримінального правопорушення ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не відбувалось та КНП «ВОДКЛ ВОР» до суду з позовом щодо відшкодування зазначених коштів не зверталося. Проти подання прокурором в інтересах КНП «ВОДКЛ ВОР» позовної заяви про стягнення коштів на відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи потерпілої від злочину ОСОБА_5 в сумі 64422,82грн, ОСОБА_4 в сумі 105419,16грн та ОСОБА_3 в сумі 58566,20грн не заперечували (а. с. 94-96, том 2).

Відповідно до листів КНП «ВОДКЛ ВОР» від 12 жовтня 2023 року № 02/2098 та від 17 листопада 2023 року № 02/2352 добровільного відшкодування коштів, витрачених на лікування неповнолітньої потерпілої від кримінального правопорушення ОСОБА_4 не відбувалось та КНП «ВОДКЛ ВОР» до суду з позовом щодо відшкодування зазначених коштів не зверталося (а. с. 105-112, том 2).

Відповідно до копії Поліса № ЕР -207313159 ОСОБА_2 застрахував свою цивільну відповідальність у ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжна вієнна іншуранс груп» (а. с. 231-232, том 2).

Відповідно до копії Поліса № ЕР- 203297208 ОСОБА_1 застрахувала свою цивільну відповідальність у ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжна вієнна іншуранс груп» (а. с. 142-143, том 3).

Позиція суду апеляційної інстанції

Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків.

Згідно з частиною третьою ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За змістом частин першої, другої та п`ятої ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Указаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає у повній мірі.

Ухвалюючи оскаржуване рішення та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину.

Визначена сума коштів на лікування потерпілого стягується судом з обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, при ухваленні вироку за позовом закладу охорони здоров`я або прокурора.

Оскільки станом на час подання позову витрати закладів охорони здоров`я на лікування потерпілих від злочину у розмірі270696,37грн не відшкодовані відповідачами, суд дійшов висновку, що відповідно до частини першої ст. 1206 ЦК України позов підлягає до задоволення у повному обсязі.

Також,суд зазначив,що у даному спорі інтереси держави полягають у захисті прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізується у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої ст. 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до частини другої ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

Цивільно-правова відповідальність може мати місце при наявності складу адміністративного чи кримінального правопорушення. Саме склад адміністративного чи кримінального правопорушення є тим юридичним фактом який породжує правовідносини між порушником і потерпілим та створює певні правомірні вимоги потерпілого та обов`язки порушника відшкодувати шкоду завдану протиправними діями.

Зобов`язання із заподіяння шкоди це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування заподіяної шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати заподіяну шкоду в повному розмірі.

Завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує зобов`язання між особою, яка таку шкоду завдала, та потерпілою особою. Залежно від змісту такого зобов`язання воно може бути грошовим або негрошовим.

Як зазначалося, вироком Жмеринського міськрайонного суду від 19 липня 2023 року у справі №130/1700/22 за результатами розгляду обвинувального акта у кримінальному провадженні №12022020130000089 від 04 березня 2022 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винуватими у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Загальні положення про відшкодування шкоди передбачені главою 82 ЦК України.

Відповідно до частин першої, другої ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.

За ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За фактом завдання шкоди виникає деліктне зобов`язання, яке припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка її завдала. Сторонами деліктного зобов`язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (ч. 1 ст. 1187 ЦК України).

Разом з тим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Власне обґрунтовуючи свої заперечення стосовно пред`явлених вимог та висновків суду першої інстанції, представник відповідача покликається на те, що у випадку, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні у межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди, який хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому сплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди.

Так, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 , як власника наземного транспортного засобу була застрахована, при цьому страхова компанія не є відповідачем та відповідні вимоги до неї не пред`являлися, однак, на думку апелянта, саме така повинна відповідати за пред`явленими вимогами у спірних правовідносинах.

Колегія суддів виходить з того, страхування це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (ст. 1 ЗУ «Про страхування».

Відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України).

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (ст. 980 ЦК України).

Розрізняють добровільну та обов`язкову форми страхування (ст. 5 ЗУ «Про страхування»).

Види обов`язкового страхування в Україні визначені у ст. 7 ЗУ «Про страхування». До них п. 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема, ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (ст. 3 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 5 вказаного Закону).

Відповідно до п. 2.1. ст.2 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», його норми мають перевагу над нормами інших законів у цій сфері страхування.

Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за цим законом є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників (ст. 3 Закону).

Стаття 4 цього закону визначає суб`єктів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, зокрема до таких відносяться страхувальники та інші особи, відповідальність яких застрахована, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ), потерпілі.

Згідно зі ст. 6 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми, в порядку визначеному законом.

Відповідно до ст. 9 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

За змістом пункту 22.1 ст. 22, ст. 23 цього Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

За змістом ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (ст. 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на його отримання, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинне відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

В свою чергу, відповідно до пункту 24.1 ст. 24 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров`я.

Колегія суддів виходить з того, що деліктне зобов`язання первісне, основне зобов`язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди, натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, внаслідок якої завдано шкоди, буде кваліфікована як страховий випадок.

Якщо потерпілий одержав відшкодування від завдавача шкоди у розмірі, який у повному обсязі відшкодовує завдану шкоду, деліктне зобов`язання між потерпілим і особою, яка завдала шкоди, припиняється згідно зі ст. 599 ЦК України виконанням, проведеним належним чином.

Разом з цим, поняття витрат, понесених лікувальним закладом на лікування потерпілого від злочину, не є тотожним поняттю майнової шкоди особи, яка потерпіла від неправомірних дій винної особи.

Більше того, враховуючи викладене та те, що сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик, при цьому, такий договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам (потерпілим) внаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу, колегія суддів приходить переконання про те, що на спірні правовідносини не поширюються на договірні відносини, які мали місце між ОСОБА_2 , як страхувальником та ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», як страховиком, оскільки Національна служба здоров`я України, Вінницька обласна рада, Вінницька міська рада, у інтересах яких подано позов прокурором, не є потерпілими особами внаслідок вчиненого відповідачами ДТП, де встановлена їх вина, у розумінні ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Таким чином, витрати лікувальних закладів на лікування власне потерпілих від ДТП не можуть бути відшкодовані страховою компанією за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Схожого висновку дійшов Верховний Суд України у своїй постанові від 24 лютого 2016 року у справі № 6-1343цс15.

При цьому, дійсно відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18), у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди, який хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди.

Про зазначене чітко вказує і представник відповідача в апеляційній скарзі, помилково залишаючи поза увагою те, що Національна служба здоров`я України, Вінницька обласна рада, Вінницька міська рада, у інтересах яких подано позов прокурором, не є потерпілими особами внаслідок ДТП.

В свою чергу, за змістом ч. 1, 3 ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього кримінального правопорушення, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, спільній власності територіальних громад, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету, за рахунок якого таке лікування фінансувалося. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, який за відповідні надані медичні послуги отримує кошти згідно з договором про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, такі кошти зараховуються до Державного бюджету України.

Пунктом 3 постанови Пленуму ВСУ «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину та судових витрат» № 11 від 07 липня 1995 року роз`яснено, що питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженим постановою КМУ № 545 від 16 липня 1993 року(далі Порядок). Як передбачено цим Порядком, сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості його лікування. Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебував на лікуванні. До справи має бути приєднана довідка-розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого. Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров`я або на рахунок юридичної особи, якій належить заклад.

Пунктом 3 указаного Порядку встановлено, що визначена сума коштів на лікування потерпілого стягується судом з обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, при ухваленні вироку за позовом закладу охорони здоров`я або прокурора. У разі коли при ухваленні вироку сума коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого, ще не була визначена і рішення про їх відшкодування не було прийнято, стягнення провадиться в порядку цивільного судочинства за позовом вказаних юридичних осіб. У такому ж порядку відшкодовуються витрати на стаціонарне лікування особи, яка постраждала від злочину, в разі закриття кримінального провадження за нереабілітуючими обставинами.

Проаналізувавши у повній мірі вищенаведені норми та вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення у повному обсязі.

Заявлений розмір витрат на лікування потерпілих від злочину у розмірі 270696,37 грн закладів охорони здоров`я відповідачем не оскаржується та жодним чином не спростований.

Враховуючи викладене та те, що на час подання позову витрати закладу охорони здоров`я на лікування потерпілих від злочину не були відшкодовані відповідачами, колегія суддів погоджується з тим, що відповідно до частини першої ст. 1206 ЦК України позов підлягає до задоволення у повному обсязі, а відповідні витрати стягненню солідарно із відповідачів у примусовому порядку.

При цьому, апеляційний суд враховує те, що фінансування закладів охорони здоров`я здійснюється, у тому числі, за рахунок коштів державного, обласного та міського бюджетів, а невжиття відповідними органами державної влади та місцевого самоврядування заходів для відшкодування витрат на лікування осіб, які є потерпілими від злочину, свідчить про неналежне здійснення ними відповідних повноважень на захист майнових прав держави та територіальної громади, тому з цим позовом до суду обґрунтовано звернувся прокурор, з метою захисту їх інтересів.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення процесуального права або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. При вирішенні вказаної справи судом правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанціїбез змін як законне та обґрунтоване.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої ст. 382 ЦПК України, ст. 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає, понесені судові витрати у суді апеляційної інстанції слід залишити за ним.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів,

постановив:

Апеляційну скаргу адвоката Никитюка Олександра Івановича в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 14 листопада 2024 року залишити без змін.

Судові витрати понесені ОСОБА_2 у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, залишити за ним.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Повна постанова складена 10 лютого 2025 року.

Головуючий В. В. Оніщук

Судді В. В. Сопрун

В. П. Рибчинський