Постанова
від 05.02.2025 по справі 295/9678/23
КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 295/9678/23

провадження № 61-7867св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Житомирський міський голова Сухомлин Сергій Іванович, Департамент освіти Житомирської ради,

третя особа - перший заступник директора Департаменту освіти Житомирської міської ради Ковтуненко Світлана Анатоліївна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Богунського районного суду м. Житомира в складі судді Семенцова Л. М. від 13 грудня 2023 року та постанову Житомирського апеляційного суду в складі колегії суддів: Трояновської Г. С., Павицької Т. М., Талько О. Б. від 11 квітня 2024 року,-

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Житомирського міського голови Сухомлина С. І., Департаменту освіти Житомирської міської ради, в якому просила поновити її на роботі на посаді директора початкової шкоди № 11 м. Житомира; стягнути з Департаменту освіти Житомирської міської ради на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 липня 2023 року до дня поновлення на роботі, який на день пред`явлення позову становить 20 419,64 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказала, що вона працювала на посаді директора початкової школи № 11 м. Житомира на умовах безстрокового трудового договору. На виконання вимог абх. 3 частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» та абз. 2 підпункту 1 пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону, наказом директора Департаменту освіти Житомирської міської ради від 19 червня 2020 року № 353-к був припинений безстроковий трудовий договір та укладений строковий трудовий договір строком на 1 рік з 01 липня 2020 року до 30 червня 2021 року включно, а наказом від 23 квітня 2021 року № 151-к строковий трудовий договір продовжений на 1 рік з 01 липня 2021 року по 30 червня 2022 року.

Розпорядженням Житомирського міського голови Сухомлина С. від 30 червня 2022 року № 482 та наказом директора департаменту освіти від 30 червня 2022 року № 343/к вона була призначена на посаду директора початкової школи № 11 м. Житомира у період дії воєнного стану, без проведення конкурсу, на умовах строкового трудового договору до дати укладення строкового трудового договору з переможцем конкурсу проведеного після припинення чи скасування воєнного стану, але не більше ніж на дванадцять календарних місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану, з 01 липня 2022 року по 30 червня 2023 року.

Розпорядженням Житомирського міського голови Сухомлина С. від 22 червня 2023 року № 476 та наказу директора департаменту освіти від 30 червня 2022 року № 343/к ОСОБА_1 була звільнена з посади директора початкової школи № 11 м. Житомира з 30 червня 2023 року у зв`язку із закінченням строку трудового договору на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України.

Позивачка вважає, що її звільнення з посади директора школи незаконне. Зазначила, що розпорядження міського голови від 30 червня 2022 року № 482 та наказ директора департаменту освіти від 30 червня 2022 року № 343/к про призначення її на посаду директора школи не відповідають у повній мірі абз. 1 частини першої та абз. 2 частини сьомої статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», так як ними не передбачено призначення осіб на посади на більш короткі строки ніж на строки тривалості дії воєнного стану та 12 місяців з дня його припинення чи скасування. Наголосила, що в зазначених розпорядженні та наказі зазначено подвійний строк перебування на посаді обумовлений воєнним станом та конкретним періодом з 01 липня 2022 року по 30 червня 2023 року

Указувала на те, що строк її перебування на посаді з 01 липня 2022 року по 30 червня 2023 року у розпорядженні та наказі був передбачений відповідно до абз. 3 частини другої статті 22 та абз 2 підпункту 1 пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону, що випливає з попередніх наказів директора департаменту освіти Житомирської міської ради від 19 червня 2020 року № 353-к «Про припинення безстрокового та укладення строкового трудового договору з ОСОБА_1 » та від 23 квітня 2021 року № 151-к «Про продовження строкового трудового договору з ОСОБА_1 », був зазначений в наказі директора департаменту освіти від 30 червня 2022 року № 343/к «Про призначення ОСОБА_2 у період дії воєнного стану».

Зазначала, що рішенням Конституційного Суду України від 07 лютого 2023 року № 1-р/2023 року визнано неконституційним абз. 3 частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» і він втратив чинність із дня ухвалення цього рішення. Директори загальноосвітніх навчальних закладів згідно з Переліком посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року № 963, є педагогічними працівниками і вони підпали під дію визнаних неконституційними норм закону. Таким чином, однорічні строки її перебування на посаді, зазначені у наведених вище розпорядженнях міського голови та наказах директора департаменту освіти, не мають під собою правового підґрунтя і після ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення не повинні були прийматися до уваги при виданні міським головою розпорядження від 22 червня 2023 року № 476 «Про звільнення ОСОБА_2 » «у зв`язку із закінченням строку трудового договору - пункт 2 частини першої статті 36 КЗпП України, та першим заступником директора департаменту освіти при виданні наказу від 22 червня 2023 року № 331/к «Про звільнення ОСОБА_2 ».

Оскільки вона вважала своє звільнення незаконним, тому також просила стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 липня 2023 року до дня пред`явлення позову в сумі 20 419,64 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 13 грудня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що уклавши строковий трудовий договір, позивачка мала усвідомлювати, що вона буде працювати на посаді директора Житомирської початкової школи № 11 Житомирської міської ради протягом строку, визначеного укладеним із нею 30 червня 2022 року строковим трудовим договором та по закінченню обумовленого договором строку буде звільнена із займаної посади на підставі наказу уповноваженого органу управління комунальною власністю.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції вказав, що в позовній заяві позивачкою не заявлено вимог про визнання незаконним наказу заступника директора Департаменту освіти Житомирської міської ради від 22 червня 2023 року № 331/к щодо звільнення її із займаної посади директора Житомирської початкової школи № 11 Житомирської міської ради, у зв`язку із чим на час розгляду справи зазначений наказ є чинним та до суду не оскаржувався.

Суд дійшов висновку, що оскільки позовна вимога про поновлення на роботі є похідною від вимоги щодо визнання незаконним наказу про звільнення з роботи, з якою позивачка до суду не зверталась, так само, як і з вимогою щодо визнання незаконним наказу директора Департаменту освіти Житомирської міської ради від 30 червня 2022 року № 343/к про її призначення на посаду, враховуючи, що позов мотивований поміж тим невідповідністю цього наказу вимогам абз. 1 частини першої та абз. 2 частини сьомої статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», то позовна вимога щодо поновлення на роботі не ґрунтується на вимогах закону та задоволенню не підлягає.

Місцевий суд також вказав, що, враховуючи безпідставність позовних вимог про поновлення на роботі на посаді директора початкової школи № 11 м. Житомира, то заявлена в позові похідна вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, є також безпідставною.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Житомирського апеляційного суду від 11 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 13 грудня 2023 року змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що свою волю на укладення 30 червня 2022 року строкового трудового договору позивачка виявила, а отже, і волю на припинення такого трудового договору після закінчення строку, на який він був укладений.

Таким чином розпорядження Житомирського міського голови від 22 червня 2023 року № 476 та наказ Департаменту освіти Житомирської міської ради від 22 червня 2023 року № 331/к про звільнення ОСОБА_1 з посади директора початкової школи № 11 м. Житомира 30 червня 2023 року у зв`язку із закінченням строку трудового договору на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України є правомірним та свідчить про дотримання вимог статті 23 КЗпП України.

ОСОБА_1 є керівником, який отримує пенсію за віком, та повноваження якого, як керівника, є відмінними від повноважень педагога, а тому положення абз. 3 частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» в контексті рішення Конституційного Суду України від 07 лютого 2023 року № 1-рп/2023 на неї не поширюються.

Виходячи із наведеного, апеляційний суд вважав, що вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову, проте частково припустився помилки щодо мотивів такої відмови, оскільки не оскарження позивачем наказу про звільнення за наявності вимоги про поновлення на роботі не є підставою для відмови в позові, оскільки підстави для поновлення на роботі є прямим наслідком дій роботодавця щодо законності звільнення працівника, а тому апеляційний суд вважав, що рішення місцевого суду необхідно змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи аргументів касаційної скарги

У травні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 13 грудня 2023 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 11 квітня 2024 року, у якій просить скасувати зазначені судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставами касаційного оскарження судових рішень ОСОБА_1 зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме, статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Узагальнені аргументи відзивів на касаційну скаргу

У серпні 2024 року Житомирський міський голова Сухомлин Сергій подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому просить зазначені касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Зазначає, що ОСОБА_1 не довела у встановленому порядку порушення норм матеріального чи процесуального права.

У вересні 2024 року представник Департаменту освіти Житомирської міської ради - адвокат Козуб О. М. подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Зазначає, що звільнення позивачки відповідно до пункту 2 статті 36 КЗпП України у зв`язку із закінченням строку дії трудового договору є таким, що відповідає вимогам закону та умовам договору. Стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідною вимогою від позовної вимоги про поновлення на роботі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 24 липня 2024 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано цивільну справу № 295/9678/23 з Богунського районного суду м. Житомира.

Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2024 року зазначену справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що після прийняття у січні 2020 року Верховною Радою України «Про повну загальну середню освіту» (далі - Закон) на виконання абзацу третього частини другої статті 22 Закону та абзацу другого підпункту 1 пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону з позивачкою згідно з наказом директора департаменту світи Житомирської міської ради від 19 червня 2020 року № 353-к був припинений безстроковий трудовий договір та був укладений строковий трудовий договір строком на один рік з 01 липня 2020 року до 30 червня 2021 року включно.

У 2021 році згідно з наказом директора департаменту освіти від 23 квітня 2021 року № 151-к був продовжений строковий трудовий договір строком на один рік з 01 липня 2021 року по 30 червня 2022 року.

У 2022 році згідно з розпорядженням Житомирського міського голови Сергія Сухомлина від 30 червня 2022 року № 482 та наказом директора департаменту освіти від 30 червня 2022 року позивачку призначено на посаду директора початкової школи № 11 м. Житомира у період дії воєнного стану, без проведення конкурсу, на умовах строкового трудового договору до дати укладення строкового трудового договору з переможцем конкурсу проведеного після припинення чи скасування воєнного стану, але не більше ніж на двадцять календарних місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану, з 01 липня 2022 року по 30 червня 2023 року.

У 2023 році згідно з розпорядженням Житомирського міського голови Сергія Сухомлина від 22 червня 2023 року № 476 та наказом директора департаменту освіти від 30 червня 2022 року № 343/к позивачку було звільнено з посади директора початкової шкоди № 11 м. Житомира з 30 червня 2023 року у зв`язку із закінченням строку трудового договору - пункт 2 частини першої статті 36 КЗпП України.

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Статтею 43 Конституції України, визначено, що кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Усі трудові правовідносини повинні ґрунтуватися на принципах соціального захисту та рівності для всіх підприємств, установ, організацій незалежно від форма власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором, що, зокрема, має відображатись у встановленні вичерпного переліку умов та припинення таких відносин.

Частиною другою статті 2 КЗпП України передбачено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

За приписами частин першої та третьої статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації, або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з врахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Порядок оформлення трудових відносин за строковим трудовим договором такий же, як і за безстроковим, але при цьому факт укладення трудового договору на певний строк чи на час виконання певної роботи повинен бути відображений, зокрема, у наказі чи розпорядженні роботодавця, яким оформляється цей трудовий договір.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення його строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення.

08 березня 2020 року набрав чинності Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020 року, яким визначено правові, організаційні та економічні засади функціонування і розвитку системи загальної середньої освіти.

Відповідно до абзацу третього частини другої статті 22 Закону України "Про повну загальну середню освіту" (в редакції чинній, на момент укладення з позивачем строкового трудового договору), педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років.

Підпунктом 2 пункту 3розділу X "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про повну загальну середню освіту" від 16 січня 2020 року №463-ІХ (в редакції чинній, на момент укладення з позивачем строкового трудового договору) передбачено, що набрання чинності цим Законом є підставою для припинення безстрокового трудового договору з педагогічними працівниками державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, яким виплачується пенсія за віком, згідно з пунктом 9 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України.

До 01 липня 2020 року керівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти зобов`язані були припинити безстрокові трудові договори з педагогічними працівниками таких закладів освіти, яким виплачується пенсія за віком, з одночасним укладенням з ними трудових договорів строком на один рік. У разі незгоди з продовженням трудових відносин на умовах строкового трудового договору педагогічні працівники, яким виплачується пенсія за віком, звільняються згідно з пунктом 9 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України. Після закінчення строку трудового договору з такими педагогічними працівниками можуть укладатися строкові трудові договори відповідно до абзацу третього частини другої статті 22 цього Закону.

Крім того, Закон України «Про повну загальну середню освіту» (в редакції, чинній, на момент укладення з позивачем строкового трудового договору) містив імперативну норму про те, що безстроковий трудовий договір безумовно припиняється, а працівнику гарантується продовження роботи на певний строк, подання заяви працівником не вимагається, та після створення адміністрацією нових умов роботи такий працівник може відмовитися працювати на нових умовах. Для того, щоб працівник виявив свою незгоду з новими умовами роботи, адміністрація створює умови роботи (видає наказ про припинення безстрокового трудового договору і укладення строкового трудового договору) і лише після цього з`ясовує, чи бажає працівник продовжувати роботу, чи ні.

У 2022 році на виконання вимог абзацу 3 частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» із позивачкою було укладено строковий трудовий договір про роботу на посаді директора початкової школи № 11 м. Житомира з 01 липня 2022 року по 30 червня 2023 року.

У 2023 році згідно з розпорядженням Житомирського міського голови Сергія Сухомлина від 22 червня 2023 року № 476 та наказом директора департаменту освіти від 30 червня 2022 року № 343/к позивачку було звільнено з посади директора початкової шкоди № 11 м. Житомира з 30 червня 2023 року у зв`язку із закінченням строку трудового договору - пункт 2 частини першої статті 36 КЗпП України.

Між позивачкою та відповідачем був укладений строковий трудовий договір в період дії абзацу третього частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту», якою було визначено, що педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років.

Отже, укладаючи строковий трудовий договір, сторонами визнавалась та обставина, що 18 березня 2020 року набрав чинності Закон України «Про повну загальну середню освіту», абзацом третім частини другої статті 22 якого встановлено, що «педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років».

Рішенням Конституційного Суду України від 07 лютого 2023 року № 1-р/2023 в справі № 1-5/2020(118/20) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), абзац третій частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020 року № 463-IX, згідно з яким «педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років».

У вказаному рішення Конституційний Суду України зазначив, що оспорювані приписи Закону ставлять педагогічних працівників у нерівне, невигідне і вразливе становище залежно від наявності у них певного виду власності (пенсійних виплат) та форми власності відповідного закладу загальної середньої освіти: ці приписи Закону поширюються на педагогічних працівників державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, однак не поширюються на педагогічних працівників тих закладів загальної середньої освіти, що не належать до державної або комунальної власності. Тому приписи абзацу третього частини другої статті 22 Закону не відповідають частинам першій, другій статті 24 Конституції України.

Згідно із частиною 2 статті 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

У рішенні Конституційного Суду від 07 лютого 2023 року у справі № 1-5/2020(118/20) встановлено, що абзац третій частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020 року № 463IX не відповідає Конституції України та втрачає чинність із дня ухвалення Судом цього Рішення.

За загальним правилом, ухвалення рішення Конституційного Суду України не призводить до автоматичного відновлення попереднього стану оформлення трудових відносин (відновлення безстрокових трудових договорів замість строкових або поновлення на посадах звільнених), проте надає додаткові можливості/механізми захисту порушених прав працівників залежно від фактичних обставин, документального оформлення та актуального стану справи.

Судом встановлено, що на час укладання з ОСОБА_1 строкового трудового договору абзац третій частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» був чинним.

Разом з тим, після ухвалення рішення Конституційного Суду України, у позивачки виникла можливість привести строковий трудовий договір у відповідність із чинним трудовим законодавством, зокрема перевести у безстроковий.

Не визнаючи права позивачки на можливість укладення безстрокового трудового договору, згідно з розпорядженням Житомирського міського голови Сергія Сухомлина від 22 червня 2023 року № 476 та наказом директора департаменту освіти від 30 червня 2022 року № 343/к позивачку було звільнено з посади директора початкової шкоди № 11 м. Житомира з 30 червня 2023 року у зв`язку із закінченням строку трудового договору - пункт 2 частини першої статті 36 КЗпП України.

Статтею 9 КЗпП України встановлено, що умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України, є недійсними.

Таким чином, законом передбачено, що навіть за наявності угоди сторін до трудового договору не можуть включатися умови, які погіршують становище працівника, а відтак стаття 9 КЗпП України імперативно кваліфікує такі умови недійсними.

Поза увагою судів попередніх інстанцій залишилось те, що починаючи з 07 лютого 2023 у відповідача виник обов`язок перевести позивачку з строкового трудового договору на безстроковий у зв`язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення № 1-р/2023.

Колегія суддів вважає, що апеляційний суд зробив помилковий висновок про те, що оскільки ОСОБА_1 є керівником, яка отримує пенсію за віком, та повноваження якої, як керівника, є відмінними від повноважень педагога, а тому положення абз. 3 частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» в контексті рішення Конституційного Суду України від 07 лютого 2023 року № 1-р/2023 на неї не поширюються, оскільки директори загальноосвітніх навчальних закладів згідно з Переліком посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року № 963, є педагогічними працівниками і на них поширювалась дія визнаного неконституційним і таким, що втратив чинність, абзацу третього частини другої статті 22 Закону.

Як убачається з матеріалів справи позивачка була призначена на посаду директора початкової школи № 11 м. Житомира у період дії воєнного стану, без проведення конкурсу, на умовах строкового трудового договору до дати укладення строкового трудового договору з переможцем конкурсу проведеного після припинення чи скасування воєнного стану, але не більше ніж на двадцять календарних місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану.

Відповідно до абз. 1 частини п`ятої статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у період діє воєнного стану особи призначаються на посади державної служби, посади в органах місцевого самоврядування, посади керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки, комунальних підприємств, установ, організацій керівником державної служби або суб`єктом призначення, сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради, начальником відповідної військової адміністрації без конкурсного відбору, обов`язковість якого передбачена законом, на підставі поданої заяви, заповненої особової картки встановленого зразка та документів, що підтверджують наявність у таких осіб громадянства України, освіти та досвіду роботи згідно з вимогами законодавства, встановленими щодо відповідних посад.

Абзацом 2 частини сьомої статті 10 цього Закону визначено, що після припинення чи скасування воєнного стану, але не пізніше шести місяців з дня його припинення чи скасування, на посади державної служби, посади в органах місцевого самоврядування, посади керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки, посади керівників комунальних підприємств, установ, організацій, на які особи призначені відповідно до абзацу першого частини п`ятої цієї статті оголошується конкурс. Граничний строк перебування особи на посаді, на яку її призначено відповідно до абзацу першого частини п`ятої цієї статті, становить 12 місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану.

Відповідно до Закону України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, яким у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У подальшому строки воєнного стану продовжувались Законами України на підставі відповідних Указів Президента України.

Оскільки станом на час розгляду справи воєнний стан триває, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що підстав для припинення трудового договору з позивачкою немає.

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Зважаючи на те, що в справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, судові рішення в частині відмови в поновленні позивачки на роботі на посаді директора початкової шкоди № 11 м. Житомира з 30 червня 2023 року підлягають скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про задоволення позову.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, ухвалене органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню (частина сьома статті 235 КЗпП)

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 826/808/16 (провадження № 11-134ас18) зазначено, що «згідно з частиною другою статті 235 КЗпП при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу. Законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин».

Колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що рішення апеляційного суду в частині позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу належить скасувати, оскільки не встановлено фактичних обставин необхідних для її задоволення (зокрема, розмір середньої заробітної плати, кількість робочих днів тощо) та передати справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. У зв`язку із наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити частково, оскаржувані судові рішення скасувати у частині відмови у задоволенні позовних вимог про поновлення позивачки на роботі, ухвалити нове судове рішення про задоволення позову; справу у частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 13 грудня 2023 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 11 квітня 2024 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про поновлення на робот скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Житомирського міського голови Сухомлина Сергія Івановича, Департаменту освіти Житомирської міської ради, третя особа - перший заступник директора Департаменту освіти Житомирської міської ради Ковтуненко Світлана Анатоліївна, в частині поновлення на роботі задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 на посаді директора початкової школи № 11 м. Житомира.

Постанову Житомирського апеляційного суду від 11 квітня 2024 року в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до апеляційного суду.

Постанова суду в частині поновлення позивачки на роботі допустити до негайного виконання.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов

СудКасаційний цивільний суд Верховного Суду
Дата ухвалення рішення05.02.2025
Оприлюднено12.02.2025
Номер документу125063332
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них про поновлення на роботі, з них

Судовий реєстр по справі —295/9678/23

Постанова від 05.02.2025

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Червинська Марина Євгенівна

Ухвала від 21.10.2024

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Червинська Марина Євгенівна

Ухвала від 24.07.2024

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Червинська Марина Євгенівна

Ухвала від 13.06.2024

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Червинська Марина Євгенівна

Постанова від 11.04.2024

Цивільне

Житомирський апеляційний суд

Трояновська Г. С.

Постанова від 11.04.2024

Цивільне

Житомирський апеляційний суд

Трояновська Г. С.

Ухвала від 09.02.2024

Цивільне

Житомирський апеляційний суд

Трояновська Г. С.

Ухвала від 09.02.2024

Цивільне

Житомирський апеляційний суд

Трояновська Г. С.

Рішення від 13.12.2023

Цивільне

Богунський районний суд м. Житомира

Семенцова Л. М.

Рішення від 13.12.2023

Цивільне

Богунський районний суд м. Житомира

Семенцова Л. М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні