Ухвала

від 06.02.2025 по справі 711/9229/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

06 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 711/9229/23

провадження № 61-1057ск25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В.,

Коротуна В. М.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 11 червня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 грудня 2024 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дом сервіс» про захист прав споживачів,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив:

визнати дії ТОВ «Дом сервіс» щодо надання йому послуг з обслуговування житлового будинку та прилеглої прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_1 , такими, що здійснені з використанням нечесної підприємницької діяльності;

визнати недійсним договір про надання послуг з обслуговування житлового будинку та прилеглої прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_1 між ним та ТОВ «Дом сервіс»;

визнати, що тариф/ціна/вартість послуги з обслуговування житлового будинку та прилеглої прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_1 , за якою ТОВ «Дом сервіс» нарахувало та нараховує йому зобов`язання у період з 01 листопада 2017 року по дату подання позовної заяви, визначена неналежним чином;

визнати, що у правовідносинах між ним та ТОВ «Дом сервіс» щодо надання послуги з обслуговування житлового будинку та прилеглої прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_1 , порушується принцип рівності сторін договору;

визнати порушеними права споживача ОСОБА_1 внаслідок надання йому, як співвласнику багатоквартирного будинку адресою: АДРЕСА_1 , послуг з обслуговування житлового будинку прилеглої прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_1 ТОВ «Дом сервіс» у період з 01 листопада 2017 року по дату подання позовної заяви;

зобов`язати ТОВ «Дом сервіс» припинити здійснювати нарахування йому за послугу з обслуговування житлового будинку та прилеглої прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_1 , та припинити надавати послуги, від яких він відмовився листом від 09 вересня 2021 року, а саме послуги, щодо яких не узгоджені умови і не укладено письмового договору між ним та ТОВ «Дом сервіс»;

зобов`язати ТОВ «Дом сервіс» відновити становище, яке існувало до порушення його прав щодо надання йому послуги з обслуговування житлового будинку та прилеглої прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_1 , а саме - скасувати йому нарахування зобов`язання за вказану послугу за весь період, коли тариф/ціна/вартість з обслуговування житлового будинку та прилеглої прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_1 , була визначена неналежним чином;

визнати припиненими правовідносини між ним та ТОВ «Дом сервіс» щодо надання останнім послуг, від яких він відмовився листом від 09 вересня 2021 року, а саме послуг, щодо яких не узгоджені умови і не укладено письмового договору між ним та ТОВ «Дом сервіс»;

стягнути з ТОВ «Дом сервіс» на його користь моральну шкоду у сумі

50 000,00 грн.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 11 червня 2024 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду

від 18 грудня 2024 року, у задоволенні позову відмовлено.

20 січня 2025 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 11 червня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 грудня 2024 року.

Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновків, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження з огляду на таке.

Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно зі статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, як суду права, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з частиною четвертою статті 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду, зокрема, малозначних справ; справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно частини четвертої статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» передбачено, що з 01 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі 3 028,00 грн.

Предметом спору у цій справі є вимоги про визнання дій такими, що здійснені з використанням нечесної підприємницької діяльності; визнання недійсним договору про надання послуг з обслуговування житлового будинку та прилеглої прибудинкової території; визнання, що тариф/ціна/вартість послуги з обслуговування житлового будинку та прилеглої прибудинкової території визначена неналежним чином; визнання, що у правовідносинах порушується принцип рівності сторін договору; визнання порушеними права споживача внаслідок надання йому послуг з обслуговування житлового будинку; зобов`язання припинити здійснювати нарахування за послугу з обслуговування житлового будинку та прилеглої прибудинкової території; зобов`язання відновити становище, яке існувало до порушення його прав щодо надання йому послуги з обслуговування житлового будинку та прилеглої прибудинкової території; визнання припиненими правовідносини щодо надання послуг та стягнення моральної шкоди у сумі 50 000,00 грн.

Тобто предметом спору є вимоги немайнового та майнового характеру.

Ціна позову в цій справі у частині вимог майнового характеру 50 000 грн не перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 грн х 80 = 242 240,00грн). Справа № 711/9229/23 в частині позовних вимог немайнового характеру є незначної складності та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе, користуючись власними повноваженнями, визнати цю справу малозначною.

Касаційна скарга заявника та додані до неї матеріали не містять посилань на випадки передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено інших випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення;

Верховним Судом взято до уваги, що під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.

Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки ухвалені у цій справі судові рішення касаційному оскарженню не підлягають.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.

Разом із тим, не потребують окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 19, 260, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 11 червня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 грудня 2024 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дом сервіс» про захист прав споживачів.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:М. Є. Червинська Є. В. Коротенко В. М. Коротун