Ухвала

від 06.02.2025 по справі 752/12962/20

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/12962/20

Провадження №: 1-кп/752/1471/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.02.2025 м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва у складі

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

у ході проведення судового засідання з розгляду кримінального провадження № 32020100000000173 за обвинуваченням

ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Лопушна Вижницього району Чернівецької обл., зареєстрований і проживає за адресою: АДРЕСА_1 , пенсіонер, неодружений,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 212 КК України;

ВСТАНОВИВ:

До Голосіївського районного суду міста Києва від Прокуратури міста Києва надійшов обвинувальний акт від 30.06.2020 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 212, ч. 1 ст. 366 КК України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.03.2020 за № 32020100000000173, а також реєстр матеріалів досудового розслідування та цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про стягнення з ОСОБА_4 на користь Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві 11 641 211,00 грн заборгованості (6 084 497,00 грн заборгованості зі сплати податку на додану вартість та 5 556 713,38 грн заборгованості зі сплати податку на прибуток).

16.06.2021 у кримінальному провадженні завершено підготовче засідання та призначено судовий розгляд.

Відповідно до ухвали від 08.05.2024 кримінальне провадження закрито в порядку п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з закінченням строку досудового розслідування, визначеного ст. 219 КПК України після повідомлення особі про підозру.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 08.10.2024 ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 08.05.2024 скасовано та призначено новий розгляд у кримінальному провадженні № 32020100000000173 в суді першої інстанції.

Після надходження матеріалів кримінальної справи до суду першої інстанції та призначення кримінального провадження до нового судового розгляду стороною захисту було заявлено клопотання про закриття кримінального провадження з посиланням на закінчення строку досудового розслідування, визначеного ст. 219 КПК України з моменту повідомлення ОСОБА_4 про підозру.

Згідно з представленим суду обвинувальним актом досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , обіймаючи посаду директорв Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "ТІТАЛ" (ідентифікаційний код 24571799), яке перебувала на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві, виконуючи адміністративно-господарські обов`язки, будучи службовою особою суб`єкта підприємницької діяльності, вчинив умисне ухилення від сплати податків, що входять у систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства, незалежно від форм власності, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів у особливо великих розмірах.

Відповідно до заявленого клопотання воно є невідкладним, узгоджується з ч. 7 ст. 284 КПК України, тоді як здійснення судового провадження за наявності підстав для закриття кримінального провадження становить істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та тягне за собою безумовне скасування судового рішення, ухваленого за результатами такого судового розгляду, а враховуючи хронологію вчинення процесуальних дій та прийняття рішень на стадії досудового розслідування, очевидним є пропуск строку досудового розслідування та скерування обвинувального акта за обвинуваченням ОСОБА_4 до суду поза межами строку досудового розслідування.

На переконання сторони захисту строки досудового розслідування у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 мають рахуватися з 28.07.20216, коли до Єдиного державного реєстру судових рішень було внесено відомості про кримінальне провадження № 320161000900000068, яке у подальшому об`єднувалося з іншими кримінальними провадженнями. У зв`язку з цим, порядок обчислення процесуальних строків у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_4 не підлягає правовому регулюванню Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" № 2147-VІІІ від 03.10.2017 (надалі по тексту - Закон № 2147-VIII) у частині застосування п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України з огляду на те, що під час здійснення кримінального провадження має застосовуватися той нормативно-правовий акт, який набув чинності та залишається чинним на момент виникнення і припинення правовідносин, адже інакше застосування законодавства не буде найбільш сприятливим тлумачення для особи як того вимагає Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод. Також захист посилався на те, що ОСОБА_4 не було ні вручено, ні надіслано повідомлення про завершення досудового розслідування, він не ознайомився з матеріалами досудового розслідування, що не зупиняло строк досудового розслідування, який сплив 13.04.2020, тоді як обвинувальний акт направлено до суду лише 07.07.2020.

На переконання сторони захисту посилання суду апеляційної інстанції в ухвалі від 08.05.2024 на постанову Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду від 11.03.2023 у справі № 711/8244/18 не є релевантним, адже фактичні обставини у ній не відповідають цьому кримінальному провадженню, яке є об`єднаним.

06.02.2025 в судовому засідання захисник підтримав клопотання про закриття кримінального провадження та вказав на необхідність його невідкладного вирішення.

Обвинувачений, на уточнюючі запитання суду зазначив, що підтримує подане захисником клопотання, винуватість у висунутому обвинуваченні не визнає.

Прокурор навів категоричні заперечення з приводу закриття провадження, зауважив, що це питання вже поставало предметом розгляду суду і, як висловився суд апеляційної інстанції, положення п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України не можуть бути застосовані у цьому кримінальному провадженні, строки досудового розслідування не були порушені, підстав для їх продовження прокурором чи слідчим суддею були відсутні.

Проаналізувавши обставини, що підтверджуються реєстром матеріалів досудового розслідування, поданим обвинувальним актом та заслухавши позиції сторін суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість клопотання захисту про закриття кримінального провадження, адже обвинувальний акт було направлено до суду поза строками досудового розслідування, які закінчилися 13.04.2020. Ухвалюючи зазначене рішення, суд зважає на наступне.

З представлених суду документів вбачається наступне.

28.07.2016 уповноваженим слідчим до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 320161000900000068 внесено відомості про вчинення невстановленими особами кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

20.01.2020 уповноваженим слідчим Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32020100000000035 внесено відомості про вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.

12.02.2020 прокурором Прокуратури міста Києва винесено постанову про об`єднання матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 320161000900000068 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України та у кримінальному провадженні № 32020100000000035 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.

12.02.2020 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 366 КК України та, відповідно з цієї дати розпочався перебіг строку досудового розслідування.

20.03.2020 за постановою уповноваженого прокурора Прокуратури міста Києва з матеріалів досудового розслідування за № 320161000900000068 виділено матеріали досудового розслідування щодо вчинення ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 212 КК України. Відповідно до цієї постанови виділені матеріали зареєстровані за № 32020100000000173.

23.03.2020 у кримінальному провадженні № 32020100000000173 складено повідомлення про завершення досудового розслідування, яке, за твердженнями прокурора, уповноважений слідчий, на виконання його доручення, направив обвинуваченому засобами поштового зв`язку, що доводиться супровідним листом, який має вихідний реєстраційний номер.

Крім того, відповідно до реєстру матеріалів досудового розслідування 07.04.2020 у кримінальному провадженні № 32020100000000173 знову складено повідомлення про завершення досудового розслідування, яке, за твердженнями прокурора, уповноважений слідчий направив обвинуваченому засобами поштового зв`язку, що доводиться супровідним листом, що має вихідний реєстраційний номер.

У свою чергу, сторона захисту стверджує, що ОСОБА_4 не отримував не одне з цих повідомлень, так само як і його захисник.

При цьому стороною захисту вжито заходів для з`ясування відповідних обставин як направлення, так і отримання ОСОБА_4 та захисником ОСОБА_6 цього повідомлення, проте не було їх здобуто.

Зокрема, захисником ОСОБА_4 - адвокатом ОСОБА_7 скеровано запит до Територіального управління Бюро економічної безпеки у м. Києві щодо надання інформації в рамках кримінального провадження № 32020100000000173 з приводу доказів фактичного направлення, складених старшим слідчим першого СВ РКП СУФР ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_8 вказаного вище повідомлення про завершення досудового розслідування. Направлення адвокатського запиту було обумовлено змінами у законодавстві щодо реформування діяльності правоохоронних органів та відповідало п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28.10.2021 № 1127 "Деякі питання застосування окремих положень законодавства у процесі реорганізації Державної фіскальної служби", згідно з яким Бюро економічної безпеки постановлено прийняти в упорядкованому стані від Державної фіскальної служби лише архівні кримінальні справи, досудове розслідування щодо яких закінчено, та речові докази, які були вилучені в ході досудових розслідувань.

У відповіді на адвокатський запит зазначено, що станом на 17.04.2024 до Територіального управління Бюро економічної безпеки у м. Києві матеріали кримінального провадження № 32020100000000173 від 20.03.2020 не надходили, запитувані відомості відсутні.

Поряд з цим захисник ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_6 скерувала до національного оператора поштового зв`язку Акціонерного товариства "Укрпошта" запит для підтвердження прийняття поштових відправлень від Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві та/або старшого слідчого першого СВ РКП СУФР ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_9 та інших слідчих на ім`я та адресу ОСОБА_4 та свою адресу.

На цей адвокатський запит отримано відповідь (лист від 23.04.2024 № 1.10.004.-10891-24) про неможливість представлення інформації про пересилання реєстрованих поштових відправлень в період з 23.03.2020 по 30.06.2020, адже такі відомості зберігаються протягом шести місяців, а саме інформація може бути надана відправнику, адресату (одержувачу) або їх законним представникам за їх заявою.

Крім того, на повторний адвокатський запит від 25.04.2024 від Акціонерного товариства "Укрпошта" отримано відповідь аналогічного змісту, тобто вжиті заходи, зокрема, скерування адвокатських запитів, не призвели до встановлення фактів направлення і отримання ОСОБА_4 та його захисником повідомлення про завершення досудового розслідування.

Таким чином, матеріали кримінального провадження №32020100000000173 від 20.03.2020 на період його нового розгляду в суді першої інстанції так і не містять достеменного підтвердження належного направлення стороні захисту, зокрема підозрюваному ОСОБА_4 та його захиснику повідомлення про завершення досудового розслідування.

Відсутність доказів вручення повідомлення про підозру ОСОБА_4 та захиснику, а також відсутність підтвердження того, що ОСОБА_4 ознайомився з матеріалами досудового розслідування вказує на те, що строк досудового розслідування не продовжувався і закінчився 12.04.2020, а з 13.04.2020 є пропущеним.

У розрізі наведеного суд звертається до позиції, викладеній у постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного суду від 13.09.2023 у справі № 752/15156/20, де зауважено на необхідності наявності доказів належного вручення чи направлення стороні захисту повідомлення про завершення досудового розслідування. Тоді як за умови відсутності доказів належного вручення чи направлення стороні захисту повідомлення про завершення досудового розслідування, яке стає початковим моментом відліку для зупинення строку досудового розслідування за правилами ч. 5 ст. 219 КПК України, ознайомлення сторони захисту із матеріалами кримінального провадження поза кінцевим строком досудового розслідування необхідно вважати таким, що відбулося поза межами строку досудового розслідування.

У той же час, 25.06.2020 слідчим суддею Голосіївського районного суду міста Києва у справі № 752/7053/20 постановлено ухвалу, за якою підозрюваному ОСОБА_4 і захиснику ОСОБА_6 встановлено строк для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження № 32020100000000173.

Надаючи оцінку наявності ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва у справі № 752/7053/20 щодо встановлення строку для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження № 32020100000000173, суд виходить з того, що визначення строку для ознайомлення з матеріалами досудового розслідування стороні захисту само по собі не несе в собі юридичних наслідків і не констатує наявність строку досудового розслідування, не надає органу досудового розслідування правомочність обчислювати строк ознайомлення стороні захисту з матеріалами кримінального провадження з 24.03.2020 та 01.07.2020.

З 19.05.2020 по 26.06.2020 адвокати ОСОБА_6 та ОСОБА_10 ознайомлювалися з матеріалами досудового розслідування.

30.06.2020 в кримінальному провадженні № 32020100000000173 прокурором затверджено обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 212 КК України.

07.07.2020 канцелярією Голосіївського районного суду міста Києва зареєстровано обвинувальний акт з додатками, що надійшли від Прокуратури міста Києва.

На переконання сторони захисту, кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 № 32020100000000173 підлягає закриттю в порядку п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, оскільки після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 КПК України.

Основоположним доводом захисту у цій позиції є те, що п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України підлягає застосуванню у цьому кримінальному провадженні, адже відомості про одне з кримінальних проваджень за ч. 1 ст. 366 КК України були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань після введення в дію положень Закону 2147-VIIІ.

Так, завданнями кримінального провадження, що закріплені у ст. 2 КПК України, є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Приписами ч. 2 ст. 9 КПК України на прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого покладаються зобов`язання всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Статтею 113 КПК закріплено поняття процесуальних строків, як проміжку часу, що встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом, у межах яких учасники кримінального провадження зобов`язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії. Будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.

Як визначено у ст. 115 КПК України при обчисленні строків місяцями строк закінчується у відповідне число останнього місяця. Якщо закінчення строку, який обчислюється місяцями, припадає на той місяць, який не має відповідного числа, то строк закінчується в останній день цього місяця.

Положенням ст. 116 КПК України передбачено, що процесуальні дії мають виконуватися у встановлені цим кодексом строки.

Відповідно до ч. 1 ст. 219 КПК України у редакції, чинній станом на 12.02.2020 та станом на лютий 2025 року строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 301 КПК України прокурор зобов`язаний не пізніше трьох днів після отримання матеріалів дізнання разом з повідомленням про підозру, а в разі затримання особи в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 298-2 цього Кодексу, протягом двадцяти чотирьох годин звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру або про звільнення від кримінальної відповідальності.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 219 КПК Україниу редакції, чинній станом на 12.02.2020 досудове розслідування повинно бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

Кримінальне правопорушення, в якому обвинувачено ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 212 КК України кваліфікувався як тяжкий злочин, за ч. 1 ст. 366 КК України - як злочин невеликої тяжкості.

За приписами ч. 7 ст. 217 КПК України днем початку досудового розслідування у провадженні, виділеному в окреме провадження, є день, коли було розпочато розслідування, з якого виділено окремі матеріали, а у провадженні, в якому об`єднані матеріали кількох досудових розслідувань, - день початку розслідування того провадження, яке розпочалося раніше.

Відповідно до ч. 6 ст. 219 КПК України загальний строк досудового розслідування при об`єднанні кримінальних проваджень у порядку, передбаченому ст. 217 цього Кодексу, визначається: 1) у провадженнях, які розслідувалися в один проміжок часу, - шляхом поглинання меншого строку більшим; 2) у провадженнях, які розслідувалися в різні проміжки часу, - шляхом додавання строків досудового розслідування по кожному із таких проваджень, які не пересікаються, в межах строків досудового розслідування злочину, який передбачає найбільш тривалий строк досудового розслідування з урахуванням можливості його продовження, передбаченої частиною другою цієї статті.

Частиною 2 ст. 294 КПК України передбачено можливість продовження строку досудового розслідування.

Відповідно до ст. 283 КПК України прокурор зобов`язаний у найкоротший строк після повідомлення особі про підозру здійснити одну з таких дій: закрити кримінальне провадження; звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

Частиною 5 ст. 294 КПК України унормовано, що строк досудового розслідування, який закінчився, не підлягає поновленню.

Згідно з положеннями ст. 293 КПК України одночасно з переданням обвинувального акта до суду прокурор зобов`язаний під розписку надати їх копію та копію реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному, його захиснику, законному представнику.

Відповідно до ч. 5 ст.115 КПК України при обчисленні строків днями та місяцями не береться до уваги той день, від якого починається строк.

Згідно із Законом № 2147-VIII частину 1 ст. 284 КПК України було доповнено пунктом 10, відповідно до якого, кримінальне провадження закривається, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи.

Відповідно до Закону № 2147-VIII п. 11-27, 45 п. 7 параграфу 1 цього розділу вводяться в дію через три місяці після набрання чинності цим Законом, не мають зворотньої дії в часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення, внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін.

Згідно з параграфом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2147-VIII вказані вище зміни вводяться в дію через три місяці після набрання чинності цим Законом, не мають зворотної дії в часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення були внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін.

Описані зміни набули чинності з 16.03.2018.

Розглядаючи клопотання про закриття кримінального провадження у цій кримінальній справі, суд покликається на постанову Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 31.10.2022 № 753/12578/19 та зазначає наступне.

Кримінальне процесуальне законодавство України визначає порядок провадження в кримінальних справах, тобто порядок вчинення процесуальних дій і прийняття кримінальних процесуальних рішень, встановлює кримінальну процесуальну форму, зокрема підстави, умови і порядок здійснення процесуальних дій, види, зміст і форму процесуальних рішень, які можуть бути прийняті під час кримінального провадження.

Вимоги щодо будь-якого кримінального процесуального закону не повинні суперечити вимогам, які ставляться до Кримінального процесуального кодексу України як нормативно-правового акта, зокрема приписам статей 4-9 КПК.

За своєю юридичною силою норми, визначені положеннями вказаних статей, є фундаментальними для кримінального процесу, вони уособлюють і визначають своїм змістом юридичну природу інших його норм, які регламентують окремі інститути (субінститути) кримінального процесуального права, що регулюють специфічні прояви окремих кримінальних процесуальних відносин (зокрема, щодо продовження строків досудового розслідування), які є складовими системної множинності відносно самостійних процесуальних правовідносин його суб`єктів.

Приписи закону, яким до КПК внесені зміни, із набранням чинності є нормами кримінального процесуального закону, а отже, мають віддзеркалювати своїм змістом загальні положення і засади цього закону і застосовуватись у тій частині, яка узгоджується із ними, оскільки вони є невід`ємною складовою системи кримінальних процесуальних гарантій (способів і засобів забезпечення здійснення правосуддя), що по суті включає в себе можливість реалізації прав та обов`язків усіма суб`єктами кримінального процесу для досягнення його мети та ефективного вирішення завдань кримінального провадження.

Стороні обвинувачення кримінальні процесуальні гарантії забезпечують можливість здійснення своїх обов`язків для виконання завдань кримінального провадження, а іншим учасникам кримінального процесу - реально використовувати надані їм права для захисту своїх прав та законних інтересів.

Кримінальний процесуальний кодекс України як кримінальне процесуальне законодавство є систематизованим зведенням кримінальних процесуальних норм, які регулюють порядок досудового розслідування та судового провадження. У випадках, коли положення КПК не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади такого провадження, визначені положеннями ч. 1 ст. 7 КПК (ч. 6 ст. 9 КПК).

Конституція України, закріпивши в положеннях ч. 1 ст. 58 приписи щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі лише у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи.

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України (рішення Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 № 6-рп/201), за висновками якого: закони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія закону не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності законом.

Отже, зворотна дія закону полягає в перегляді вже існуючих правозастосовних актів, прийнятих на основі старої норми або в застосуванні нової норми при наданні правової оцінки юридичним фактам, правовідносинам, що мали місце (відбулися) під час дії старої норми. Якщо ж в межах цих відносин нова норма поширюється лише на ті юридичні факти, права та обов`язки, які мають місце (залишаються існувати, виникають) після введення закону в дію, то ця норма матиме пряму дію (діятиме негайно).

Закріплення принципу незворотності дії закону у часі на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта (Рішення Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп).

У Рішенні від 03.10.1997 № 4-зп Конституційний Суд України також надав роз`яснення порядку набрання чинності Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами. Зокрема, зазначається, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше, тобто діє правило "lex posterior derogat priori" - "наступний закон скасовує попередній".

Таким чином, повноважний орган конституційної юрисдикції визначив порядок подолання правових колізій шляхом застосування принципу, відповідно до якого новий закон скасовує положення закону, прийнятого раніше, якщо обидва ці закони регулюють аналогічні види правовідносин та містять суперечливі між собою положення. Отже, під час здійснення кримінального провадження має застосовуватися той нормативно-правовий акт, який набув чинності та залишається чинним на момент виникнення та припинення правовідносин.

Продовження строків досудового розслідування є відносно самостійним кримінальним процесуальним субінститутом і етапом розвитку правовідносин відповідних суб`єктів, який виникає за наявності умов і підстав, врегульованих положеннями параграфа 4 глави 24 КПК.

Кримінальні процесуальні відносини із продовження строків досудового розслідування є формою кримінальної процесуальної діяльності, що виникають у зв`язку із юридичними фактами, визначеними положеннями статей 295, 295-1 КПК. Їх зміст відображений у двох аспектах: формальному (юридичному) - встановлені кримінальним процесуальним законом права і обов`язки суб`єктів, та фактичному - конкретні процесуальні дії, що вчинюються суб`єктами, які спрямовані на реалізацію суб`єктивних прав і юридичних обов`язків. Виникають такі відносини з моменту направлення в спосіб, передбачений кримінальним процесуальним законом, або безпосереднього подання відповідного клопотання до повноважного щодо продовження процесуального строку суб`єкта.

Як вказувалося вище, виходячи з приписів ч. 7 ст. 217 КПК днем початку досудового розслідування у провадженні, виділеному в окреме провадження, є день, коли було розпочато розслідування, з якого виділено окремі матеріали, а у провадженні, в якому об`єднані матеріали кількох досудових розслідувань, - день початку розслідування того провадження, яке розпочалося раніше (у редакції Закону № 2147-VIII).

Загальний строк досудового розслідування за правилами ч. 6 ст. 219 КПК України при об`єднанні кримінальних проваджень у порядку, передбаченому ст. 217 Цього Кодексу, визначається: у провадженнях, які розслідувалися в один проміжок часу, - шляхом поглинання меншого строку більшим; у провадженнях, які розслідувалися в різні проміжки часу, - шляхом додавання строків досудового розслідування по кожному із таких проваджень, які не пересікаються, в межах строків досудового розслідування злочину, який передбачає найбільш тривалий строк досудового розслідування з урахуванням можливості його продовження, передбаченої ч. 2 цієї статті.

Отже, кримінальні процесуальні норми, викладені у ст. 217, 219 КПК, визначають день початку здійснення досудового розслідування об`єднаних і виділених проваджень і особливості обрахування загального строку досудового розслідування таких проваджень. Натомість жодних приписів щодо порядку вирішення питання про продовження строків досудового розслідування в таких провадженнях, відмінних від загальних положень і приписів ст. 294 КПК, вказані вище норми не містять.

При цьому відповідно до п. 4 параграфа 2 "Прикінцеві положення" Закону № 2147-VIII зміни щодо судового контролю за продовженням строку досудового розслідування не мають зворотної дії в часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення внесені в Єдиного реєстру досудових розслідувань після введення в дію цих змін.

Разом із тим загальні положення КПК не містять підґрунть до встановлення всупереч приписам ст. 5 КПК окремих правових режимів щодо вирішення питання про продовження строків досудового розслідування, якщо такі відносини виникли з моменту введення в дію Закону № 2147-VIII. Порядок і підстави проведення процесуальної дії і прийняття процесуального рішення визначаються положеннями КПК, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення, а не датою внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до ЄРДР.

Отже, положення п. 4 параграфа 2 "Прикінцевих положень" Закону № 2147-VIII щодо здійснення судового контролю за продовженням строку досудового розслідування підлягають застосуванню з урахуванням положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 58 Конституції України, ст. 5, 8, 9 КПК.

Згідно із Законом України від 22.11.2018 року № 2617-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень" ч. 3 ст. 294 КПК викладено у наступній редакції: "Якщо з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину досудове розслідування (досудове слідство) неможливо закінчити у строк, зазначений у п. ч. 3 ст. 219 цього Кодексу, такий строк може бути продовжений у межах строків, встановлених п. 2 і 3 ч. 4 ст. 219 цього Кодексу: до трьох місяців - керівником окружної прокуратури, керівником обласної прокуратури або його першим заступником чи заступником, заступником Генерального прокурора; до шести місяців - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з керівником обласної прокуратури або його першим заступником чи заступником, заступниками Генерального прокурора; до дванадцяти місяців - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим із Генеральним прокурором чи його заступниками.

Таким чином, з набранням чинності Законом № 2617-VIII, який діє з 01.07.2020 (по теперішний час), в частині врегулювання порядку продовження строків досудового розслідування злочинів набула чинності нова редакція ч. 3 ст. 294 КПК, відмінна від положень процесуального закону в редакції Закону № 2147-VІІІ, який діяв з 16.03.2018 до 01.07.2020.

З урахуванням вищенаведених положень Конституції України, КПК та юридичних позицій Конституційного Суду України можна стверджувати, що Закон № 2147-VIII застосовується до тих правовідносин, які продовжують існувати або виникли після набрання ним чинності. Отже, здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час продовження строків досудового розслідування злочинів за ч. 3 ст. 294 КПК передбачено до теперішнього часу.

Як вбачається з представлених суду матеріалів та відповідно до відповідей прокурор на уточнюючі запитання суду, питання про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 після повідомлення йому про підозру взагалі не поставало і не вирішувалося, прокурором відповідна постанова не виносилася, слідчим суддею строк не продовжувався.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 31.10.2022 у справі № 753/12578/19 зазначено, що незастосування положень Законів № 2147-VIII і № 2617-VIII у справах, де відомості про кримінальне правопорушення внесені в Єдиного реєстру досудових розслідувань після введення в дію відповідних змін, а також у тих випадках, коли вказані провадження об`єднані із тими, де відомості про кримінальне правопорушення внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань до 16.03.2018, є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону через недотримання встановленої законом форми здійснення судового контролю за вирішенням питання про продовження строків досудового розслідування.

З установлених судом у цьому кримінальному провадженні фактичних даних слідує, що кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 об`єднані кримінальні провадження, відомості про кримінальні правопорушення у яких внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань як до 16.03.2018 (№ 320161000900000068), так і після (№ 32020100000000035, № 32020100000000173).

Отже, кримінальне провадження № 320161000900000068 обґрунтовано слід вважати таким, що було розпочато до введення в дію змін, внесених до КПК України за Законом № 2147-VIII щодо порядку обрахунку і продовження строків досудового розслідування, а кримінальні провадження № 32020100000000035 та № 32020100000000173 - після введення в дію описуваних змін до законодавства.

У зв`язку з цим п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України може бути застосований, а кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 закрите, адже судовий контроль за продовженням строку досудового розслідування не здійснювався, строк досудового розслідування не було продовжено, повідомлення про завершення досудового розслідування не вручено і не направлено стороні захисту, строк досудового розслідування не зупинявся і сплинув 13.04.2020. У той же час матеріалами справи підтверджується, що направлення обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування до суду відбулося 07.07.2020, тобто з простроченням, яке тривало з 13.04.2020.

Дотримання процесуальних строків є однією з основних гарантій справедливого кримінального процесу, так як має вберегти особу від безпідставного, надміру тривалого перебування під загрозою можливого кримінального покарання та суттєвого обмеження прав та свобод, яких неминуче зазнає особа, перебуваючи у статусі підозрюваного або обвинуваченого.

Згідно з ч. 5 ст. 28 КПК України кожен має право, щоб обвинувачення щодо нього в найкоротший строк або стало предметом судового розгляду, або щоб відповідне кримінальне провадження щодо нього було закрите.

За своєю правовою природою закриття кримінального провадження являє собою систему кримінальних процесуальних норм, що регулюють процедуру розгляду кримінального провадження судом, який, в результаті аналізу та оцінки зібраних у справі доказів, на підставах, передбачених КПК України, робить висновок про недоцільність або неможливість продовження судового розгляду та приймає рішення про відмову від подальшого його проведення, про що вказує у відповідній ухвалі.

Отже, особа не може необмежений час перебувати в стані підозрюваного - якщо публічне обвинувачення з будь-яких причин не має можливості визначити обвинувачення, склавши обвинувальний акт, та спрямувати справу до суду протягом визначеного законом строку - особа має бути звільнена від підозри. Таким чином, такий процесуальний строк досудового розслідування - є одним із найважливіших проявів правового принципу верховенства права, який вимагає належної правової визначеності у такому особливо вразливому статусі людини як підозрюваний.

Тому, застосування передбачених законом наслідків пропуску такого строку як строк досудового розслідування не є зайвим формалізмом, оскільки строки досудового розслідування є граничними, а положення ч. 5 ст. 294 КПК України виключає можливість суду поновити строк досудового розслідування, що завершився.

У зв`язку з викладеним, клопотання сторони захисту судом задовольняється.

Частиною 4 ст. 174 КПК України унормовано, що суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку закриття кримінального провадження судом.

У порядку ч. 4 ст. 174 КПК України судом скасовується арешт, накладений за ухвалами слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва у частині, що стосується майна особи обвинуваченого ОСОБА_4 та арешту коштів на рахунках тієї юридичної особи, яку він очолював.

Процесуальні витрати, що складаються з вартості проведених експертних досліджень на стадії досудового розслідування покладаються на рахунок Держави.

Наявність речових доказів у цьому кримінальному провадженні документально не підтверджена.

Заявлений прокурором цивільний позов по суті не вирішуються і залишається судом без розгляду в порядку ст. 129 КПК України, адже у кримінальному провадженні обвинувальний вирок не постановлюється і воно закривається без вирішення питання про реабілітацію обвинуваченого чи визнання його винуватості.

Керуючись ст. 283-288, 369-371, 372, 376, 395 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання захисника ОСОБА_5 про закриття кримінального провадження задовольнити.

Кримінальне провадження № 32020100000000173 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 366 КК України закрити на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Скасувати арешт, накладений за ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 24.02.2020 у справі № 752/15196/18 об`єкт нерухомого майна: гараж № НОМЕР_1 розташований за адресою: АДРЕСА_3 (загальна площа 15,9 кв.м.); об`єкт житлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_4 (загальною площею 149,1 кв.м., житловою площею 102,9 кв.м.); об`єкт житлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_5 (загальною площею 136,8 кв.м., житловою площею 70,5 кв.м.); об`єкт житлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_2 (загальною площею 47,1 кв.м., житловою площею 30,4 кв.м.), що на праві власності належать ОСОБА_4 .

Скасувати арешт, накладений за ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 19.02.2020 у справі № 752/15196/18 на грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках ТОВ "КОМПАНІ "ТІТАЛ" (код ЄДРПОУ 24571799), відкритих в АТ "ПУМБ" (МФО 334851) № НОМЕР_2 (код 980 гривня), (код 978 євро), (840 долар США), № НОМЕР_3 (код 980 гривня), (код 978 євро), (840 долар США).

Скасувати арешт, накладений за ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 19.02.2020 у справі № 752/15196/18 на грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках ТОВ "КОМПАНІ "ТІТАЛ" (код ЄДРПОУ 24571799), відкритих в АТ "АЛЬФА-БАНК" У М.КИЄВI (МФО 300346) № НОМЕР_4 (код 980 гривня), (код 978 євро), (840 долар США), (код 643 Російський рубль), (код 933 Білоруський рубль), НОМЕР_18 код 980 гривня), (код 978 євро), (840 долар США), (код 643 Російський рубль), (код 933 Білоруський рубль).

Скасувати арешт, накладений за ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 19.02.2020 у справі № 752/15196/18 на грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках ТОВ "КОМПАНІ "ТІТАЛ" (код ЄДРПОУ 24571799), відкритих в АТ "УкрСиббанк" (МФО 351005) № НОМЕР_5 (код 980 гривня), № НОМЕР_6 (код 980 гривня).

Скасувати арешт, накладений за ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 19.02.2020 у справі № 752/15196/18 на грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках ТОВ "КОМПАНІ "ТІТАЛ" (код ЄДРПОУ 24571799), відкритих в Ф.ГОЛОВНЕ УПРАВЛIННЯ ПО АТ ОЩАД м. КИЇВ (МФО 322669) № НОМЕР_7 (код 980 гривня), № НОМЕР_8 (код 978 євро), № НОМЕР_9 (код 980 гривня), № НОМЕР_10 (код 980 гривня).

Скасувати арешт, накладений за ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 19.02.2020 у справі № 752/15196/18 на грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках ТОВ "КОМПАНІ "ТІТАЛ" (код ЄДРПОУ 24571799), відкритих в АТ "Укрексімбанк" (МФО 322313) № НОМЕР_11 (код 980 гривня), (код 978 євро), (840 долар США), (код 643 Російський рубль), № НОМЕР_12 (код 980 гривня), (код 978 євро), (840 долар США), (код 643 Російський рубль), № НОМЕР_13 (код 980 гривня), № НОМЕР_14 (код 980 гривня), № НОМЕР_15 (код 980 гривня), № НОМЕР_16 (код 978 євро), № НОМЕР_17 (код 980 гривня).

Процесуальні витрати на залучення експерта віднести на рахунок Держави.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Голосіївський районний суд міста Києва протягом семи днів з дня її проголошення.

У разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо воно не скасоване, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали проголошено 11.02.2025 о 17:45.

Суддя ОСОБА_1