Ухвала

від 11.02.2025 по справі 487/1163/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

11.02.25

22-ц/812/258/25

Провадження №22-ц/812/258/25

У Х В А Л А

11 лютого 2025 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого: Базовкіної Т.М.,

суддів: Царюк Л.М., Ямкової О.О.,

із секретарем судового засідання: Колосовою О.М.,

розглянувши впорядку спрощеногопровадження увідкритому судовомузасіданні завідсутності учасниківцивільну справу №487/1163/23 за апеляційною скаргою Миколаївської міської ради на рішення, яке постановив Заводський районний суд міста Миколаєва під головуванням судді Афоніної Світлани Миколаївни у приміщенні цього суду 25 листопада 2024 року, повний текст якого складений 27 листопада 2024 року, за заявою Акціонерного товариства «Сенс Банк», заінтересовані особи: Миколаївська міська рада, Радсадівська сільська рада Миколаївського району Миколаївської області, про визнання спадщини відумерлою,

у с т а н о в и в :

У березні 2023 року Акціонерне товариство «Сенс Банк» (далі АТ «Сенс Банк») звернулося до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою, заінтересовані особи: Миколаївська міська рада, Радсадівська сільська рада Миколаївського району Миколаївської області.

Заяву мотивовано тим, що 12 вересня 2007 року Закрите акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі ЗАТ «Альфа-Банк»), правонаступником якого було Приватне акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі ПАТ «Альфа-Банк»), правонаступником якого, в свою чергу, є АТ «Сенс Банк», та ОСОБА_1 уклали рамкову угоду, згідно з якою сторони домовились, що на підставі цієї угоди та договорів про відкриття кредитної лінії, договорів про надання траншу банк надає позичальнику кредитні продукти, загальний розмір яких не повинен перевищувати 85000 доларів США. На підставі укладених 12 вересня 2007 року та . 14 вересня 2007 року договорів про надання траншу № SME0003758 та № SME0003811 позичальник отримав грошові кошти в сумі 68245 доларів США і 16500 доларів США, відповідно. З метою забезпечення виконання зобов`язань за рамковою угодою та договорами про надання траншу № SME0003758 та № SME0003811 банк та ОСОБА_1 12 вересня 2007 року та 29 червня 2011 року уклали договори іпотеки, за якими позичальник передав банківській установі в іпотеку нерухоме майно квартиру АДРЕСА_1 . 30 березня 2015 року АТ «Альфа-Банк» стало відомо, що ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_1 помер. Згідно з розрахунком кредитора станом на 24 січня 2023 року за договором про надання траншу№ SME0003758 наявна заборгованість у розмірі 57058,92 доларів США, з яких: заборгованість за кредитом 45820,45 доларів США; заборгованість за відсотками 11238,11 доларів США, а за договором про надання траншу № SME0003811 - у розмірі 8030,88 доларів США, з яких: заборгованість за кредитом 6304,28 доларів США; за відсотками 1726,60 доларів США.

13 липня 2015 року АТ «Альфа-Банк» направило претензію кредитора до Третьої миколаївської державної нотаріальної контори, на підставі якої була заведена спадкова справа №442/2015, заяви від спадкоємців про прийняття спадщини не надходили. 18 липня 2016 року АТ «Альфа-Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 як до спадкоємця майна померлого ОСОБА_1 , яка проживала на момент смерті зі спадкодавцем та фактично прийняла спадщину, про звернення стягнення на спадкове майно, але заочним рішенням Заводського районного суду міста Миколаєва від 12 жовтня 2020 року, яке залишено без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 17 листопада 2021 року, у задоволенні позову відмовлено.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, виходив з того, що відповідачка у справі - дочка померлого ОСОБА_2 була зареєстрована разом із спадкодавцем за однією адресою, але фактично з ним не проживала, тому спадщину не прийняла.

Посилаючись на те, що заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_1 до нотаріальної контори не надходили, дочка померлого боржника спадщину не прийняла, інші спадкоємці відсутні, а згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 є власником нерухомого майна: двокімнатної квартири АДРЕСА_1 та частку житлового будинку АДРЕСА_2 , положення статті 1277 ЦК України заявник просив суд визнати вказане нерухоме майно ка відумерлою спадщиною та передати його у власність територіальної громади.

Представник заінтересованої особи - Миколаївської міської ради надав заперечення на заяву, в яких просив у її задоволенні відмовити, зазначивши, що заявник не надав доказів на підтвердження того, що у померлого ОСОБА_1 інших спадкоємців, крім його доньки, немає, про їх витребування судом клопотання не заявляв, тоді як спадкоємець міг проживати разом із померлим, але просто не звернувся до нотаріальної контори та не заявив про відмову від спадщини. Також заявником не надано претензії, з якою він звертався до нотаріальної контори.

Рішенням Заводського районного суду міста Миколаєва від 25 листопада 2024 року заяву АТ «Сенс Банк» задоволено.

Визнано відумерлою спадщину після смерті ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , - квартиру АДРЕСА_3 ; квартиру АДРЕСА_4 , та 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_2 .

Передано спадщину: у вигляді квартири АДРЕСА_3 , та квартири АДРЕСА_4 , у власність територіальної громади м. Миколаєва в особі Миколаївської міської ради; 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_2 , у власність Радсадівської селищної територіальної громади.

При ухваленні рішення суд виходив із факту відсутності спадкоємців після смерті ОСОБА_1 , оскільки не має доказів щодо прийняття спадщини спадкоємцями будь-якої черги, а також врахував право кредитора спадкодавця звернутися із заявою про визнання спадщини відумерлою після спливу одного року з часу відкриття спадщини у відповідності до приписів статті 1277 ЦК України.

В апеляційній скарзі Миколаївська міська просить рішення суду скасувати, ухваливши нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви АТ «Сенс Банк».

Апеляційна скарга мотивована тим, що заявник звернувсяіз заявоюпро визнанняспадщини відумерлоюлише післясмерті ОСОБА_1 ,помилково незазначивши пронеобхідність визнативідумерлою спадщинутакож іпісля смерті ОСОБА_3 (дружини). Заявником не надано жодних доказів та будь-якої інформації щодо рухомого майна спадкодавця, яке було передано у заставу, що перешкоджає повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи. До того ж до заяви про визнання спадщини відумерлою не додано жодних рішень суду про стягнення з померлого на користь банку будь-яких сум. Також Миколаївська міськарада зауважує,що після смерті позичальника ОСОБА_1 було здійснено часткове погашення заборгованості, а це може вказувати на наявність інших заінтересованих осіб у справі та існування спору про право цивільне. Миколаївської міської ради вказує, що судом першої інстанції не враховано те, що визнання спадщини відумерлою оспорюється заінтересованою особою, що свідчить про наявність спору про право, а отже заява підлягала залишенню судом без розгляду після відкриття провадження у справі.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що 12 вересня 2007 року між ЗАТ «Альфа-Банк», правонаступником якого були почергово: ПАТ «Альфа-Банк», АТ «Альфа-Банк», а на день звернення до суду із заявою - є АТ «Сенс Банк» (том 1, а.с. 8-10), та ОСОБА_1 укладено рамкову угоду, згідно з якою сторони домовились, що на підставі цієї угоди та договорів про відкриття кредитної лінії, договорів про надання траншу банк надає позичальнику кредитні продукти, загальний розмір яких не повинен перевищувати 85000 доларів США (том 1, а.с. 12).

В той же день сторони уклали договір про надання траншу № SME0003758, на підставі якого позичальник отримав грошові кошти в сумі 68245 доларів США зі сплатою 14,5% річних, які зобов`язувався повернути у строки та на умовах, визначених договором (том 1, а.с. 13-15).

10 червня 2011 року ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 уклали додаткову угоду до договору № SME0003758, відповідно до якої процентна ставка за користування кредитними коштами встановлена на рівні 19,0% річних з 10 червня 2011 року та в розмірі 12% річних з 11 червня 2011 року (том 1, а.с. 16).

14 вересня 2007 року ЗАТ «Альфа-Банк» ТА ОСОБА_1 уклали договір про надання траншу № SME0003811, за умовами якої ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 16500 доларів США зі сплатою 14,5% річних, а відповідно до додаткової угоди від 24 березня 2009 року процентна ставка за користування кредитними коштами становить 8,0 % з 12 лютого 2009 року та 14,6:% річних з 12 липня 2009 року (том 1, а.с. 17-20).

З метою забезпечення виконання зобов`язань за рамковою угодою та договорами про надання траншу № SME0003758 та № SME0003811 12 вересня 2007 року ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 та 29 червня 2011 року ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 уклали договори іпотеки, за якими позичальник передав банківській установі в іпотеку нерухоме майно квартиру АДРЕСА_1 (том 1, а.с. 21-28).

ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_1 помер (том 1, а.с. 31).

Згідно з розрахунком кредитора станом на 24 січня 2023 року за договором про надання траншу № SME0003758 наявна заборгованість у розмірі 57058,92 доларів США, з яких: заборгованість за кредитом 45820,45 доларів США; заборгованість за відсотками 11238,11 доларів США, а за договором про надання траншу № SME0003811 - у розмірі 8030,88 доларів США, з яких: заборгованість за кредитом 6304,28 доларів США; за відсотками 1726,60 доларів США (том 1, а.с. 42-106)

На підставі заяви-претензії АТ «Альфа-Банк» від 13 липня 2015 року з вимогами до спадкоємців Третьою Миколаївською державною нотаріальною конторою заведена спадкова справа № 422/2015 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 . Інформація про інших спадкоємців у спадковій справі відсутня (том 1, а.с. 153-174).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 є власником нерухомого майна: двокімнатної квартири АДРЕСА_1 та частку житлового будинку АДРЕСА_2

Звернувшись із заявою про визнання спадщини (у складі якої є нерухоме майно), яка відкрилася після смерті ОСОБА_1 , відумерлою, заявник посилався, насамперед, на наявність у спадкодавця непогашеної заборгованості перед Банком та відсутність у нього спадкоємців, які прийняли спадщину, з чим погодився суд першої інстанції.

Правовідносини, що виникли у справі, яка переглядається, у тому числі, регулюються главою 86 ЦК України про спадщину.

Зокрема, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу) (частини перша та друга статті 1220 ЦК України).

Відповідно до глави 86 ЦК України за загальним правилом спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово та на підставі споріднення. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Однак, положення зазначеної глави ЦК України передбачають також спадкування не тільки на підставі споріднення, а й за фактом спільного проживання (статті 1258-1265). Зокрема, за положеннями статті 1264 і 1265 ЦК України передбачається, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини та інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно (п`ята черга спадкування), причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.

Відтак, законодавство про спадщину передбачає, що перехід прав на спадкове майно відбувається на підставі споріднення або факту спільного проживання зі спадкодавцем протягом п`яти років до часу відкриття спадщини як член сім`ї спадкодавця. Правопідверджуючим документом на спадкове майно при цьому є свідоцтво про право на спадщину (стаття 66 Закону України «Про нотаріат»). Відсутність таких спадкоємців та інших осіб, що спільно проживали зі спадкодавцем як члени сім`ї, свідчить про відсутність спадкоємців усіх п`яти черг, передбачених законом.

Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням (частина третя статті 1277 ЦК України та частина перша статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» в редакції, чинній на час подання позову до суду).

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (частини 1, 2 статті 1223 ЦК України).

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу (частини 1, 3 статті 1268 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (частина 1 статті 1269 ЦК України).

Частини перша та друга статті 1277 ЦК України в редакції, чинній на час подання заяви до суду, визначає, що у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини.

Заява про визнання спадщини відумерлою може також бути подана кредитором спадкодавця. У такому разі суд залучає до розгляду справи органи місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини та/або за місцезнаходженням нерухомого майна, що входить до складу спадщини.

Аналіз наведених положень спадкового права та статті 1277 ЦК України дає підстави для висновку, що при розгляді заяв про визнання спадщини відумерлою незалежно від суб`єкта звернення суд має встановити: склад спадкового майна та наявність/відсутність спадкоємців (за законом або заповітом), які у встановлений законом строк та спосіб (шляхом звернення із заявою про прийняття спадщини, шляхом проживання разом із спадкодавцем на день смерті, в силу віку або недієздатності, зокрема, обмеженої) прийняли спадщину.

В силу вимог частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій (частина 5 статті 12 ЦПК України).

Відповідно до частини 7 статті 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які входять до предмета доказування (частина 2 статті 77 ЦПК України) у справах про визнання спадщини відумерлою, можна встановити лише при дослідженні документів, наявних у спадковій справі, а також доказів щодо наявності (відсутності) у спадкодавця спадкоємців, підстав для спадкування та прийняття ними спадщини, складу спадкового майна.

Тому належними доказами щодо фактів, які необхідно встановити для вирішення зави про визнання спадщини відумерлою, є копії документів відповідної спадкової справи, зокрема, поданих заяв про прийняття спадщини, виданих свідоцтв про право на спадщину, довідок житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця.

У випадках, коли щодо отримання доказів у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, є складнощі, суд за їх клопотанням зобов`язаний витребувати такі докази (частина 1 статті 84 ЦПК України).

В суді першої інстанції представник Миколаївської міської ради, заперечуючи проти задоволення заяви банку, посилався, зокрема, на те, що, імовірно, після смерті ОСОБА_1 були спадкоємці за законом, які прийняли спадщину на підставі факту проживання разом із спадкодавцем.

Згідно постанови Миколаївського апеляційного суду від 17 листопада 2021 року у справі № 487/3658/16-ц, копія якої долучена до заяви, ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 , яка була дружиною ОСОБА_1 , що підтверджується витребуваним апеляційним судом актовим записом № 38 від 03 січня 2019 року. Також суд встановив на підставі спадкової справи № 13/2018 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , що спадщину прийняла донька спадкодавця ОСОБА_2 .

Крім того, з тексту іпотечного договору від 09 червня 2011 року слідує, що передане в іпотеку майно - квартира АДРЕСА_4 у спільною сумісною власністю і згоду на його укладання надавала дружина іпотекодавця.

В силу частин 1, 2 статті 1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Справи про визнання спадщини відумерлою розглядуються судами в порядку окремого провадження (стаття 293 ЦПК України, Глава 9 Розділу IV ЦПК України).

Частинами 1, 2 статті 294 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справ окремого провадження суд зобов`язаний роз`яснити учасникам справи їхні права та обов`язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи.

З метою з`ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази.

Суд першої інстанції, розглядаючи справу, вказаних положень процесуального закону та особливостей розгляду справ даної категорії, предмету доказування у справі, яка переглядається, не врахував, не роз`яснив право заявникові та заінтересованим особам, з огляду на зміст заперечень щодо задоволення заяви, на подання додактових доказів, не вирішив питання витребування додаткових доказів для встановлення обставин щодо перебування спадкодавця ОСОБА_1 у шлюбі на день смерті, наявності спадкоємців за законом (крім дочки ОСОБА_2 ), які на день смерті проживали разом з ним, тоді як вказані обставини мають вирішальне значення для розгляду заяви про визнання спадщини відумерлою.

Відповідно до частин 1-3 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Враховуючи викладені вимоги закону, обставини справи, з метою виконання вимог цивільного законодавства, фактичного усунення суду першої інстанції від повного та всебічного встановлення обставин справи, апеляційний суд у силу своїх повноважень з метою сприяння всебічному і повному з`ясуванню обставин справи щодо наявності спадкоємців після смерті ОСОБА_1 , дійшов висновку про необхідність витребувати у Заводського районного суду міста Миколаєва цивільну справу № 487/3658/16-ц; у Миколаївському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) - інформацію про те, чи перебував у зареєстрованому шлюбі на день смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (актовий запис про смерть № 908 від 24 лютого 2015 року), ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1 , якщо так, з ким перебував у шлюбі і коли шлюб було зареєстровано; у Департаменті надання адміністративних послуг (depap@mkrada.gov.ua) - відомості про зареєстроване місця проживання ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в місті Миколаєві, станом на день смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 та осіб, які були з ним зареєстровані.

Керуючись статтям 84, 294, 367 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Витребувати : 1) із Заводського районного суду міста Миколаєва цивільну справу 487/3658/16-ц;

2) у Миколаївському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) інформацію про те, чи перебував у зареєстрованому шлюбі на день смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (актовий запис про смерть № 908 від 24 лютого 2015 року), ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1 , якщо так, з ким перебував у шлюбі і коли шлюб було зареєстровано;

3) з Департаменту надання адміністративних послуг (depap@mkrada.gov.ua) відомості про зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в місті Миколаєві, станом на день смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 та осіб, які були з ним зареєстровані.

Витребувану інформацію прошу надати Миколаївському апеляційному суду до 03 березня 2025 року.

Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий Т.М. Базовкіна

Судді: Л.М. Царюк

О.О. Ямкова

Повна ухвала складена 11 лютого 2025 року