Постанова

від 18.12.2007 по справі 5/600

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002, м.Житомир, майдан Путятинський,

3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "18" грудня 2007 р.                                                          

Справа № 5/600

Житомирський

апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  Веденяпіна О.А.

суддів:                                                                       

Зав'язуна В.С.

Черпака Ю.К.

при

секретарі                                                            Жарській

І.В. ,

за

участю представників сторін:

від

позивача:     Невісевич М.В. (довіреність

№35 від 10.02.2007 року)

від

відповідача: не з'явився;

від

третьої особи: не з'явився,

розглянувши

апеляційну скаргу підприємця ОСОБА_1

на

рішення господарського суду Житомирської області

від

"02" жовтня 2007 р. у справі № 5/600 (суддя Брагіна Я.В.)

за

позовом підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний

ринок"

(м.

Коростишів Житомирської області) 

до

підприємця ОСОБА_1 (м. Коростишів Житомирськоїобласті)

за

участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на

стороні відповідача, - комунального підприємства "Коростишівський міський

ринок"

(м.

Коростишів Житомирської області) 

про

стягнення 6 475,00 грн., - 

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2007 року підприємство Коростишівської райспоживспілки

"Кооперативний ринок" звернулось до господарського суду Житомирської

області з позовом про стягнення з підприємця ОСОБА_1 заборгованості по орендній

платі в сумі 350,00 грн. за період з 01.12.2005 року по 31.01.2006 року, пені в

сумі 7,27 грн. та 4 200,00 грн. неустойки за період з 01.02.2006 року по

15.02.2007 року.

В  ході  розгляду 

справи  позивач уточнив    позовні 

вимоги  і  просив  

стягнути   з   підприємця   

ОСОБА_1  на свою  користь 

6 475,00 грн. боргу, з яких 175,00 грн. - борг по орендній платі та 6

300,00 грн. - неустойка за користування торговим місцем.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 13 червня

2007 року комунальне підприємство "Коростишівський міський ринок"

залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних

вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 02 жовтня

2007 року у справі №5/600 позов задоволено частково.

Стягнуто з підприємця ОСОБА_1 на користь підприємства

Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок"  175,00 грн. 

орендної  плати, 5 559,23 грн.

неустойки, 90,33 грн. витрат, пов'язаних із сплатою державного мита, 104,50

грн. витрат по оплаті за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В позові про стягнення 740,77 грн. неустойки відмовлено. 

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, підприємець ОСОБА_1 подала

апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначене рішення та прийняти новий

судовий акт, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення норм

матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі підприємець ОСОБА_1, з посиланням на ст. 761

Цивільного кодексу України зазначає, що підприємство Коростишівської

райспоживспілки "Кооперативний ринок" не є власником торгового місця

№67, а отже є неналежним позивачем.

Крім того, вказує, що місцевим господарським судом при прийнятті

оспорюваного рішення порушені ст. 232 Господарського кодексу України, ст. ст.

125,126 Земельного кодексу України, п.2,п.6 Правил торгівлі на ринках, не

застосовані ст.41 Конституції України, ст.ст. 14,203,215,228 Цивільного кодексу

України.   

Позивач у письмовому відзиві на апеляційну скаргу зазначає про

необґрунтованість доводів, викладених у скарзі, просить залишити рішення

місцевого господарського суду без змін, а скаргу - без задоволення.

Третя особа письмового відзиву на апеляційну скаргу не подала, її

представник в судове засідання не з'явився.

Відповідач та його представник в засідання суду не з'явився.

Колегія суддів вважає, що неприбуття в судове засідання

відповідача, його представника та представника третьої особи не перешкоджає

судовому розгляду справи, оскільки сторони належним чином повідомлені про дату,

час та місце апеляційного розгляду, .

Представник позивача в судовому засіданні заперечує проти доводів,

викладених в апеляційній скарзі, просить залишити скаргу без задоволення, а

судове рішення - без змін.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи та

доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного господарського суду

вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

При цьому виходить з наступного.

Рішенням господарського суду Житомирської області у справі

12/192"НМ" відмовлено в позові підприємства Коростишівської

райспоживспілки "Кооперативний ринок" до підприємця ОСОБА_1 про

зобов'язання звільнити торгове місце №67.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду у справі

12/192"НМ" від 26 грудня 2006 року апеляційну скаргу підприємства

Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок"

задоволено,  вищезазначене рішення

скасовано. Зобов'язано підприємця ОСОБА_1 звільнити торгове  місце №67 на території підприємства

Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок".

Ухвалою Вищого господарського суду України від 06 березня 2007

року касаційну скаргу підприємця ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Відповідно до ч.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу

України факти встановлені рішенням 

суду  під час розгляду однієї

справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті

самі сторони.

Отже, встановлені факти, встановлені постановою Житомирського  апеляційного господарського суду є

обов'язковими для вирішення спору у даній справі.

Як встановлено постановою Житомирського апеляційного суду  від 26 грудня 2006 року договір оренди  торгового місця №67 укладено з підприємцем

ОСОБА_1 строком до 31 грудня 2005 року, тому після закінчення строку дії  договору, 

орендар зобов'язаний звільнити вказане торгове місце.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має

виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу,

інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог

-    відповідно до звичаїв  ділового обороту або інших вимог, що звичайно

ставляться.

Ст. 759 вказаного кодексу встановлено, що за договором найму

(оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у

користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої

встановлюється договором найму (п.1 ст.762 Цивільного кодексу України).

Оскільки додатковою угодою сторони погодили розмір орендної плати

в сумі 175,00 грн. в місяць, місцевий господарський обґрунтовано прийшов до

висновку про задоволення позову в частині стягнення орендної плати в сумі

175,00 грн. (орендна плата за грудень 2005 року).

Щодо стягнення неустойки, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.785 Цивільного кодексу України у разі припинення

договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані,

в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який

було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець

має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за

користування річчю за час прострочення.

Нарахування неустойки проводитиметься за період з 01 січня 2006

року по 19 червня 2007р., оскільки станом на 19 червня 2007 року (останнє

уточнення позовних вимог) відповідач не звільнив торгове місце №67, її розмір

становитиме 6171,73 грн.

Оскільки позивачем нараховано неустойку за період з 01 січня 2006

року до 31 червня 2007 року, суд першої інстанції правомірно відмовив позивачу

в частині стягнення неустойки в сумі 128,27 грн.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися

до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст.256 ЦК

України)

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна

давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ст.258 цього Кодексу для окремих видів законом може

встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала

порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про

стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно приписів  п.1  ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг

строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла

довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позовна давність застосовується судом  лише 

за  заявою сторони у спорі,

зробленою до винесення ним рішення (п.3 ст.267 ЦК України).

Позивач  звернувся до

господарського суду 21 лютого 2007 року, тобто з  пропуском строку позовної давності щодо

стягнення 612,50грн. неустойки

Позивач не звертався до суду із заявою щодо поновлення строку для

звернення до суду з позовом, доказів, які б підтверджували пропуск строку

позовної давності з поважних причин не надав.

Згідно п. 4 ст. 267 вищевказаного Кодексу, сплив  позовної давності, про застосування  якої заявлено стороною у спорі,  є підставою 

для відмови у позові.

Враховуючи викладене та заяву відповідача щодо пропуску строку

позовної давності позивачем, господарський суд обґрунтовано відмовив в позові в

частині стягнення 612,50 грн. неустойки.

Разом з тим, доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку

позовної давності в частині стягнення неустойки в сумі 5 559,23грн. за період з

21 лютого 2006 року по 21 лютого 2007 року (звернення з позовом до суду) та за

період з 22 лютого 2007 по 19 червня 2007 року спростовуються нижченаведеним.

Відповідно до п.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними

санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової

суми  (неустойка, штраф, пеня), яку

учасник  господарських відносин

зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської

діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

П.6 ст.232 Господарського кодексу України встановлено, що

нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше

не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня,

коли зобов'язання мало бути виконано.

Зокрема п.2 ст.785 Цивільного кодексу України встановлено

неустойку  у розмірі подвійної орендної

плати за користування річчю за час прострочення.

Оскільки на час звернення до суду - 21 лютого 2007 року,

відповідач не звільнив торгове місце, нарахування неустойки  за користування торговими місцями проводиться

за час прострочення відповідно до п.2 ст.785 Цивільного кодексу України.

Скорочений строк позовної давності в один рік за період з 21 лютого 2006 року

по 21 лютого 2007 року позивачем не пропущено.

Таким чином, неустойка за період з 21 лютого 2006 року по 19

червня 2007 року в сумі 5 559,23грн. нарахована позивачем правомірно.

Доводи відповідача щодо того, що підприємство Коростишівської

райспоживспілки "Кооперативний ринок" не є власником торгового місця

№67, а отже є неналежним позивачем спростовуються матеріалами справи, зокрема,

постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 26 грудня 2006

року у справі 12/192 "НМ", договором №83 від 01 січні 2005 року та

додатковою угодою до договору, який є договором оренди торговельного місця, що

укладений відповідно до пункту 20 Правил торгівлі на ринках,  затверджених наказом Міністерства економіки

та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ

України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету

стандартизації, метрології та сертифікації України від 26.02.2002 року

№57/188/84/105 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 22.03.2002 року

за № 288/6576.

Відповідно до пункту 13 Правил торгівлі на ринках торговельне   місце - це 

площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю

(вагів, лотків тощо) та здійснення продажу продукції з прилавків (столів),

транспортних засобів, причепів, візків, у контейнерах, кіосках, палатках тощо.

Щодо укладення договорів оренди землі та оренди  спірних торгових місць з третьою особою слід

зазначити, що оренда торгових місць та оренда землі не є тотожними поняттями.

Така ж правова позиція викладена у постанові Житомирського

апеляційного суду від 26  грудня 2006

року у справі №12/192"НМ", постановах Вищого господарського суду

України у справах №12/190"НМ", №12/194"НМ",

№12/188"НМ".

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського

суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість

позовних вимог  в частині  стягнення 

орендної  плати  в 

сумі  175 ,00 грн. та 5 559,23

грн. неустойки.

За таких обставин, рішення господарського суду Житомирської

області від 02 жовтня 2007 року у справі №5/600 відповідає обставинам справи та

прийнято відповідно до чинного законодавства, підстави для його зміни чи

скасування відсутні.

 Керуючись ст.ст.  101,103,105 Господарського процесуального

кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Житомирської області від 02 жовтня

2007 року у справі №5/600 залишити без змін, а апеляційну скаргу підприємця

ОСОБА_1 - без задоволення.

2. Справу №5/600 повернути до господарського суду Житомирської

області. 

Головуючий

суддя                                                                

Веденяпін О.А.

судді:

Зав'язун В.С. 

                               Черпак Ю.К. 

Віддрук.

4 прим.:

1

- до справи;

2,3

- сторонам;

 4 - в наряд.