Постанова

від 10.02.2025 по справі 910/5946/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

(додаткова)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" лютого 2025 р. Справа№ 910/5946/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Мальченко А.О.

Скрипки І.М.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансвояж" про ухвалення додаткового рішення подану

в межах розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Глуско Рітейл"

на рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2024 (повний текст рішення складено 26.09.2024)

у справі № 910/5946/24 (суддя Підченко О.Ю.)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансвояж"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глуско Рітейл"

про стягнення 180 052, 77 грн, -

ВСТАНОВИВ:

У 2024 році Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансвояж" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глуско Рітейл" про стягнення 180 052, 77 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.09.2024 поовні вимоги задоволено частково. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Глуско Рітейл" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансвояж" інфляційні втрати в розмірі 94 332,91 грн, 3% річних в розмірі 19 795,60 грн та судовий збір в розмірі 1 918,49 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Товариства з обмеженою відповідальністю "Глуско Рітейл" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2024 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат і 3% річних відмовити.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.10.2024 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Скрипка І.М., Мальченко А.О.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2024 року 1. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Глуско Рітейл" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2024 у справі №910/5946/24 залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2024 року у справі №910/5946/24 залишено без змін.

17.12.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансвояж", позивача у справі, надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат понесених під час розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Глуско Рітейл".

Супровідним листом від 18.12.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/5946/24.

23.12.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів з Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №910/5946/24.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з частиною 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Частиною 4 ст. 244 ГПК України передбачено, що у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.

Враховуючи вищевикладене та зважаючи на те, що розгляд апеляційної скарги у даній справі відбувався без повідомлення учасників справи, колегія суддів вважає за необхідне вирішення вказаного питання про ухвалення додаткового рішення здійснити без виклику учасників справи.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансвояж" про ухвалення додаткового рішення у справі №910/5946/24 колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Колегія суддів підкреслює, що за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Натомість положеннями пункту 2 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19.

Одночасно, відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в якості доказів понесення адвокатських витрат відповідачем, разом з заявою про ухвалення додаткового рішення, надано акт приймання-передачі №8 наданих послуг та поенсених витрат по договору №30-11/2021 від 30.11.2021

Відповідно до відображеної у звітах за надані послуги (виконану роботу), адвокатом надано послуги правничої допомоги згідно договору про надання правової допомоги №30-11/2021 від 30.11.2021 в розрізі деталізації:

1.1. Формування правової позиціх ТОВ «Трансвояж» відповідно до результатів аналізу матеріалів апеляційного провадження, тривалістю 0.5 год.

1.2. Підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу ТОВ «Глуско Рітейл» до Північного апеляційного господарського суду, тривалістю 2 год.

Загальний розмір витрат понесених у зв`язку з наданням професійної правничої допомоги позивачем склав в сумі 10 000 грн.

Крім того, колегія суддів зазначає, що в додатках до заяви про ухвалення додаткового рішення надано Договір про надання правової допомоги №30-11/2021 від 30.11.2021 року, ордер про надання правничої допомоги ТОВ «Трансвояж» серії АІ №1216455.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частиною 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не було подано заперечень щодо заяви про ухвалення додаткового рішення.

Як вже було зазначено, відповідачем було подано відзив на апеляційну скаргу від 14.11.2024 року. (т. 1 а.с. 133-146).

Водночас, як вже було зазначено вище Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2024 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Глуско Рітейл" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2024 у справі №910/5946/24 залишено без задоволення, рішення на рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2024 у справі № 910/5946/24 залишено без змін.

Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"), присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (постанова Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19).

Колегія суддів бере до уваги, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від №640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19 тощо). Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Відповідно до статті 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України передбачено право учасників справи користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Керуючись зазначеними критеріями, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу, дослідивши заяву про розподіл судових витрат та додані до неї документи, а також клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, колегія суддів враховує: складність справи, зокрема, спір стосувався стягнення заборгованості за договором про надання послуг; виконання робіт і послуг адвоката, а саме: у контексті надання правової (правничої) допомоги під час розгляду цієї справи у апеляційному суді, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт/надання послуг; обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; значення справи для сторони, а також ураховує: пов`язаність цих витрат з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони тощо.

Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Колегія суддів дійшла висновку, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, оскільки наданий адвокатом обсягом послуг, втраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат.

При цьому, колегія суддів бере до уваги не змінність позиції адвоката у суді першої та апеляційної інстанцій, відсутності необхідності вивчати додаткові джерела права, законодавства, що регулює спір у справі.

Враховуючи час, витрачений адвокатом, обсягом робіт, їх співмірністю, з міркувань, наведених у заяві, схожість за змістом доводів у відзиві на позовну заяву та позовній заяві, колегія суддів вважає, що немає очевидних підстав стверджувати про необхідність підготовки до розгляду справи в суді апеляційної інстанції, яка потребувала значних витрат часу від представника. Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути ані способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, ані становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу, керуючись принципами справедливості, верховенства права, критеріями реальності адвокатських витрат у контексті їхньої дійсності та необхідності, а також критерію розумності їхнього розміру.

Отже, відповідно до вимог ст. ст. 123, 126, 129 ГПК України, з урахуванням вказаних висновків Великої Палати Верховного Суду, Касаційного господарського суду та критерії "необхідності і обґрунтованості", з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 8 000 грн витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 244 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансвояж" про ухвалення додаткового рішення у справі №910/5946/24 - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Глуско Рітейл" (03110, місто Київ, ВУЛИЦЯ СОЛОМ`ЯНСЬКА, будинок 11 ЄДРПОУ 24812228) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансвояж" (03142, місто Київ, ВУЛИЦЯ ВАСИЛЯ СТУСА, будинок 35/37, офіс 906, ЄДРПОУ 41153176) 8 000 грн (вісім тисяч гривень) 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити Господарському суду міста Києва.

4. Повернути до Господарського суду міса Києва матеріали справи №910/5946/24.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді А.О. Мальченко

І.М. Скрипка