Ухвала

від 11.02.2025 по справі 903/329/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

11 лютого 2025 року

м. Київ

cправа № 903/329/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В. В. - головуючого, Васьковського О. В., Погребняка В. Я.

розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк»

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду

від 25.11.2024

та на постанову Господарського суду Волинської області

від 08.10.2024

у справі № 903/329/24

за заявою ОСОБА_1

про неплатоспроможність,-

ВСТАНОВИВ:

23.12.2024 Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою від 23.12.2024 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 та на постанову Господарського суду Волинської області від 08.10.2024 у справі № 903/329/24, сформована в системі "Електронний суд" 23.12.2024.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» у справі № 903/329/24 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Погребняка В.Я., судді - Васьковського О.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.01.2025.

Ухвалою Верховного Суду від 31.01.2025 касаційну скаргу Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» від 23.12.2024 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 та на постанову Господарського суду Волинської області від 08.10.2024 у справі № 903/329/24 залишено без руху. Повідомлено Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» про право звернутись до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку, протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, навівши підстави для поновлення строку та надавши належні докази отримання повного тексту оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції.

06.02.2025 від Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» надійшла заява від 06.02.2025 про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 у справі № 903/329/24, яка мотивована тим, що повний текст оскаржуваної постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 у справі № 903/329/24 складено 28.11.2024 і в той же день 28.11.2024 о 16:35 постанова була направлена скаржнику через систему «Електронний Суд», а отримана АТ «ПУМБ» через систему «Електронний Суд» 28.11.2024 о 17:09, і вже наступного дня передана в роботу представнику по справі - Панченко О.О. Але у період з 29.11.2024 по 22.12.2024 Панченко О.О. перебувала у відпустці, вона є єдиним представником АТ «ПУМБ» у справах про неплатоспроможність фізичних осіб. Відповідно до ч. 1 ст. 288 ГПК України касаційна скарга мала бути подана до 18.12.2024, але збіг відпустки представника по справі з початком перебігу строку на касаційне оскарження об`єктивно, на думку заявника, унеможливило подачу касаційної скарги у встановлений законодавством строк.

Розглянувши доводи заяви Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» від 06.02.2025 про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 у справі № 903/329/24, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для поновлення строку на касаційне оскарження наведені скаржником у заяві є неповажними, з огляду на таке.

Згідно вимог ч. ч. 1 та 2 ст. 288 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

За змістом ч. 1 ст. 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Суд зазначає, що клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

Отже, можливість поновлення пропущеного строку судом касаційної інстанції не є необмеженою, а вирішення цього питання пов`язується із наявністю поважних причин пропуску строку.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

Таким чином, для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Повний текст оскаржуваної постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 у справі № 903/329/24 складено та підписано 28.11.2024. Враховуючи зазначене, останній день строку встановленого для оскарження постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 в касаційному порядку припадав на 18.12.2024.

Скаржник звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 та на постанову Господарського суду Волинської області від 08.10.2024 у справі № 903/329/24 - 23.12.2024, сформована в системі «Електронний суд» 23.12.2024, тобто поза межами процесуального строку на касаційне оскарження.

Як вбачається з відповіді № 6924378 від 10.02.2025, сформованої засобами підсистеми ЄСІТС "Електронний суд", Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» має зареєстрований Електронний кабінет в підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС (дата реєстрації 24.12.2021). Перевірка здійснювалася за вказаним у касаційній скарзі кодом ЄДРПОУ: 14282829.

Оскаржуваною постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 у справі № 903/329/24 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" на постанову Господарського суду Волинської області від 08.10.2024 у справі № 903/329/24 залишено без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Зазначену постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 у справі № 903/329/24 в електронному вигляді: ст. 282 ГПКУ Постанова (повна) від 25.11.2024 у справі № 903/329/24 (суддя Саврій В.А.) надіслано в Електронний кабінет одержувача: Акціонерне товариство «Перший Український міжнародний банк» та доставлено в Електронний кабінет одержувача: 28.11.2024 о 17:16; дата отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до Електронного кабінету особи - 28.11.2024 о 17:22, що підтверджується довідкою про доставку документа в кабінет Електронного суду, яка отримана з автоматизованої системи документообігу суду комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду".

Також, оскаржувану постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 у справі № 903/329/24 в електронному вигляді: ст. 282 ГПКУ Постанова (повна) від 25.11.2024 у справі № 903/329/24 (суддя Саврій В.А.) надіслано в Електронний кабінет одержувача: Панченко Ольга Олексіївна (представник скаржника) та доставлено в Електронний кабінет одержувача: 28.11.2024 о 17:16; дата отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до Електронного кабінету особи - 28.11.2024 о 17:22, що підтверджується довідкою про доставку документа в кабінет Електронного суду, яка отримана з автоматизованої системи документообігу суду комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду".

05.10.2022 офіційно розпочали функціонування три підсистеми (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: "Електронний кабінет", "Електронний суд" підсистема відеоконференцзв`язку, у зв`язку з чим відповідно до ч. 6 ст. 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Пунктом 17 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС визначено, що особам, які зареєстрували електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Згідно з п. 37 наведеного розділу підсистема "Електронний суд" забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених. До електронних кабінетів користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя. Документи у справах надсилаються до електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувача (підписувачів), чи у вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Вищевказане підтверджує, та скаржником у заяві про поновлення строку на касаційне оскарження не заперечується, що копія оскаржуваної постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 у справі № 903/329/24 надходила до електронного кабінету скаржника - Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» - 28.11.2024.

Крім того, інформація про стан судових справ є відкритою і кожна заінтересована особа може дізнатися про прийняті судом рішення за допомогою контакт-центру суду та/або за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень.

В силу приписів статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Колегія суддів зазначає, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, зокрема, через , а особливо в даному випадку, коли саме скаржник зацікавлений в оперативному вирішенні питання щодо вчасного подання касаційної скарги, оскільки саме він не погоджується з рішенням суду і ставить під сумнів його законність.

При цьому, з відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, вбачається, що постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 у справі № 903/329/24 було оприлюднено 02.12.2024.

Відтак, навіть за таких обставин, скаржник мав можливість своєчасно ознайомитись з оскаржуваним судовим рішенням суду апеляційної інстанції з приводу відомого йому апеляційного провадження в Єдиному державному реєстрі судових рішень, оскільки, як було зазначено вище, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, зокрема, про наявність повного тексту оскаржуваного рішення.

Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (стаття 2 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Нормами статті четвертої цього Закону передбачено, що для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 42 ГПК учасники справи, зокрема, мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії.

Згідно з частиною першою статті 43 ГПК учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

Скаржник - Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» та його представник не були позбавлені об`єктивної можливості поцікавитися та дізнатися про відоме їм судове провадження та про рух апеляційної скарги, як в передбачений процесуальним законодавством спосіб, так і з використанням відкритого безоплатного цілодобового доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень, та, відповідно, звернутись до суду касаційної інстанції в установлений законом строк.

В свою чергу, подання касаційної скарги в установлений законом строк залежало виключно від волевиявлення скаржника, тобто мало суб`єктивний характер.

Скаржник, як учасник провадження у справі, зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" та від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

При цьому, відповідно до прецедентної практики Суду одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності (певності), який полягає у тому, що у разі винесення судом остаточного рішення у справі таке рішення не може бути піддано сумніву (див. Рішення у справі Brumaresku v Romania [GC], N 28342/95, п. 61, ЄСПЛ 1999-VII) та принцип res judicata, тобто принцип остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-Х).

Право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (див. пункти 22-23 Рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 року, пункти 37-38 Рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010 року).

Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений ГПК України.

Так, у справі "Брумареску проти Румунії" Європейський суд з прав людини зазначив, що право на справедливий розгляд в суді, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, має тлумачитися у світлі Преамбули до Конвенції, яка проголошує, між іншим, верховенство права як частину спільної спадщини Договірних Сторін. Одним з основних аспектів верховенства права є принцип правової певності, який вимагає, крім іншого, щоб у випадках, коли суди винесли остаточне рішення з якогось питання, їхнє рішення не підлягало сумніву.

Судова колегія зауважує, що згідно приписів ч. 1 ст. 119 ГПК України суд може поновити пропущений встановлений законом процесуальний строк у разі визнання причини його пропуску поважними.

З метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на касаційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, в тому числі спрямовані на своєчасне одержання судових рішень, а також якісну підготовку касаційної скарги, яка за своїм змістом і формою буде відповідати усім вимогам процесуального закону.

Однак, отримавши копію оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції в електронному вигляді в Електронний кабінет - 28.11.2024 та маючи доступ до Єдиного державного реєстру судових рішень, скаржник - Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» звернувся до суду касаційної інстанції із касаційною скаргою на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 у справі № 903/329/24 з пропуском строку на касаційне оскарження.

Відповідно до вимог ч. 1 статті 56 ГПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Суд наголошує, що доводи скаржника - Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» в заяві від 06.02.2025 про поновлення строку на касаційне оскарження про те, що у період з 29.11.2024 по 22.12.2024 представник скаржника - Панченко О.О. перебувала у відпустці, вона є єдиним представником АТ «ПУМБ» у справах про неплатоспроможність фізичних осіб, і що збіг відпустки представника по справі з початком перебігу строку на касаційне оскарження об`єктивно, на думку заявника, унеможливило подачу касаційної скарги у встановлений законодавством строк, не приймаються в якості поважних підстав для поновлення строку на касаційне оскарження, оскільки скаржник не був позбавлений права особисто подати касаційну скаргу як учасник справи № 903/329/24 до Верховного Суду у визначений законодавством строк.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (стаття 14 ГПК України).

Частинами другою та четвертою статті 13 ГПК України встановлено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд звертає увагу на те, що згідно вимог ГПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі "Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії" від 07.07.1989).

Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі "Тойшлер проти Германії" від 04.10.2001 наголошено, що обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.

При цьому сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див. mutatis mutandis, рішення у справах «Олександр Шевченко проти України» (Case of Aleksandr Shevchenko v. Ukraine) від 26.04.2007, № 8371/02 та «Трух проти України» (Trukh v. Ukraine ) від 14.10.2003, заява № 50966/99)).

Сторони мають цікавитися станом відомих їм судових проваджень, а особливо у випадку, коли скаржник зацікавлений у вирішенні питання про відкриття провадження у справі, оскільки саме він не погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій і ставить під сумнів їх законність.

Згідно вимог ч. ч. 1 та 2 ст. 288 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Отже, зазначені строки на оскарження судового рішення є загальновідомими, а з урахуванням наведеного скаржник та його представник мали правомірні очікування та в розумні інтервали часу мали вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Оцінивши вищевказані доводи заяви скаржника - Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» від 06.02.2025 про поновлення строку на касаційне оскарження, зазначені скаржником в якості підстав для поновлення строку, суд касаційної інстанції оцінює їх критично, оскільки вони не є беззаперечними та абсолютними свідченнями поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, внаслідок того, що відносяться до організаційних питань внутрішньої діяльності скаржника, мають суб`єктивний характер і не свідчать про існування об`єктивно непереборних причин неподання належним чином оформленої касаційної скарги у встановлений законом строк, з огляду на що колегія суддів визнає наведені скаржником підстави для поновлення строку на касаційне оскарження - неповажними та відмовляє у задоволенні цієї заяви.

Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Відповідно до частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Згідно з ч. 3 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Частиною третьою статті 292 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними.

Оскільки, наведені скаржником підстави для поновлення встановленого законом строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження у справі № 903/329/24 за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» від 23.12.2024 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 та на постанову Господарського суду Волинської області від 08.10.2024 слід відмовити на підставі п. 4 ч. 1 ст. 293 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 234, 235, частиною 3 статті 292, пунктом 4 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 903/329/24 за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» від 23.12.2024 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 та на постанову Господарського суду Волинської області від 08.10.2024.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. В. Білоус

Судді О. В. Васьковський

В. Я. Погребняк