Постанова

від 11.02.2025 по справі 910/173/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2025 року

м. Київ

cправа № 910/173/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н. М. - головуючий, Кондратова І. Д., Кролевець О. А.,

за участю секретаря судового засідання - Долгополової Ю. А.,

представників учасників справи:

прокуратури - Баклан Н. Ю.,

позивача 1 - не з`явився,

позивача 2 - не з`явився,

відповідача - не з`явився,

третьої особи - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранат"

про розподіл судових витрат, пов`язаних з розглядом справи № 910/173/23 в суді касаційної інстанції

при розгляді касаційної скарги Заступника керівника Київської міської прокуратури

на рішення Господарського суду міста Києва

у складі судді Нечая О. В.

від 08.08.2023 та

на постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Алданова С. О., Євсіков О. О., Корсак В. А.

від 07.10.2024

за позовом Керівника Деснянської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, Управління освіти Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранат"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів: Північний офіс Держаудитслужби

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Керівник Деснянської окружної прокуратури міста Києва звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації та Управління освіти Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранат" про визнання недійсними додаткових угод № 1 від 05.07.2021, № 2 від 13.10.2021 та № 5 від 17.01.2022 до договору № 24 про закупівлю товарів за державні кошти від 09.03.2021 та стягнення 343 167,94 грн безпідставно сплачених коштів.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.08.2023 у справі № 910/173/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2024, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою від 28.01.2025 Верховний Суд закрив касаційне провадження у справі № 910/173/23 за касаційною скаргою Заступника керівника Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2024 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Касаційну скаргу Заступника керівника Київської міської прокуратури в частині оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2023 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2024 у справі № 910/173/23 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишив без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2024 у справі № 910/173/23 залишив без змін.

При прийнятті постанови Верховним Судом розподіл судових витрат в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, не здійснювався.

Водночас, Товариство з обмеженою відповідальністю "Гранат" у відзиві на касаційну скаргу зазначило, що очікує понести витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку із розглядом скарги прокурора в суді касаційної інстанції у розмірі 20 000,00 грн. При цьому, остаточні дані, що враховуватимуть загальну кількість судових засідань, кількість підготовлених процесуальних документів та інші фактори, що впливають на розмір таких витрат Товариством з обмеженою відповідальністю "Гранат" будуть надані суду в порядку частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

30.01.2025 на адресу Суду надійшла заява про розподіл судових витрат, пов`язаних з розглядом справи № 910/173/23 в суді касаційної інстанції, в якій Товариство з обмеженою відповідальністю "Гранат" просить ухвалити додаткову постанову, якою стягнути з Київської міської прокуратури на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранат" витрати на професійну правничу допомогу в сумі 23 000,00 грн.

06.02.2025 Київська міська прокуратура подала відзив на заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранат" про розподіл судових витрат, в якій просить відмовити у задоволенні заяви. Відзив обґрунтовано тим, що: заявлений Товариством з обмеженою відповідальністю "Гранат" розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 23 000 грн є суттєво завищеним і не відповідає критеріям «реальності» та «розумності»; договір про надання правової допомоги №19 від 10.09.2020, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гранат" та Адвокатським бюро "САЙКО ТА ПАРТНЕРИ", є типовим, не містить конкретизованого обсягу та виду правничих послуг, що будуть надані конкретному клієнту, ключові аспекти такої співпраці відображені у додатковій угоді №4 від 08.02.2023; документи, що підтверджують витрати адвокатського бюро, пов`язані зі змістом правової допомоги, що надається клієнту до заяви не долучено, а також відповідні рахунки на оплату і квитанції про сплату послуг правничої допомоги до акта № 8 про надання послуг не долучено; із змісту відзиву адвоката Сайко Ю.В. на касаційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури, вбачається, що у ньому наводяться доводи, які надавались адвокатом у відзивах до суду першої та апеляційної інстанцій, що по суті є результатом технічної роботи по копіюванню

фрагментів та перенесення його у текст відзиву, що дає підстави для висновку, що адвокатом здійснено формальний підхід до написання процесуального документу у суді апеляційної інстанції; правове обґрунтування відзиву не містить нової правової позиції, а лише надається оцінка постановам, на які посилався прокурор в касаційній скарзі, що не охоплює значного обсягу дослідження нормативно-правової бази.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, Верховний Суд виходить з такого.

Згідно із пунктом 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із частиною 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в пункті 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з яким договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно із статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частин 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у частині 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, також визначені положеннями частин 6, 7 та 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7 та 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Такі висновки щодо застосування статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

Згідно із частиною 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи викладене, в силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Крім того, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.05.2023 у справі № 915/1788/21).

Товариством з обмеженою відповідальністю "Гранат" на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в сумі 23 000,00 грн в суді касаційної інстанції надано:

- копію ордеру АІ №1325567;

- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Сайко Ю.В.;

- копію договору про надання правової допомоги № 19 від 10.09.2020;

- копію додаткової угоди №4 від 08.02.2023;

- копію акта №8 про надання правничої допомоги від 29.01.2025 , в якому зазначено, що адвокат надав клієнту наступні послуги: 1) підготування та надіслання 07.01.2025 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відзиву на касаційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури подану на рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2024 у справі № 910/17З/2З, що включає: правовий аналіз доводів касаційної скарги стосовно перспектив їх спростування; аналіз постанов Верховного Суду, на які посилався скаржник у касаційний скарзі, та які стали підставою для відкриття касаційного провадження за пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, на предмет ix подібності з правовідносинами у справа № 910/173/2З, опрацювання нормативної бази та судової практики, що потенційно може спростувати доводи, викладені в касаційній скарзі: витрачено часу - 7 годин; розмір гонорару - 21 000,00 грн; 2) участь 28.01.2025 у судовому засіданні в Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду у справі № 910/173/2З, яке було призначено об 11 год. 50 хв.: витрачено часу - 0,5 години; розмір гонорару - 2 000,00 грн. Всього 23 000 грн.

Отже, Товариством з обмеженою відповідальністю "Гранат", згідно з вимогами статті 74 Господарського процесуального кодексу України, було надано докази в обґрунтування понесених витрат.

Разом з тим, у відзиві на касаційну скарзі відповідач зазначив, що понесе витрати на професійну правничу допомогу, виходячи з попереднього визначення, у розмірі 20 000,00 грн.

У заяві про розподіл судових витрат відповідач просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 23 000,00 грн.

Відповідно до частини 6 статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Отже, відповідач, відповідно до частини 6 статті 129 Господарського процесуального кодексу України станом на 30.01.2025 (звернення до Суду із клопотанням про розподіл судових витрат) повинен був навести суду належне обґрунтування та відповідно, довести обставини того, що станом на час подання заяви про попереднє визначення суми судових витрат не міг передбачити витрати на надання послуг (виконання робіт) та, які саме.

Натомість, заява відповідача про розподіл судових витрат взагалі не містить будь-яких пояснень та обґрунтувань щодо такого перевищення на 3 000,00 грн. Водночас, Суд враховує, що відповідач просить стягнути 21 000, 00 грн за підготування та надіслання відзиву на касаційну скаргу, при цьому у самому відзиві на касаційну скаргу зазначив, що очікує понести витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку із розглядом скарги прокурора в суді касаційної інстанції у розмірі 20 000,00 грн.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (подібні за змістом висновки наведено у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 927/153/22).

У постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі №910/20852/20, у додаткових постановах Верховного Суду від 29.02.2024 у справі № 917/272/23, від 05.03.2024 у справі № 916/2266/22, від 17.04.2024 у справі № 910/19865/21 зазначено, що Суд при зменшенні витрат на правову допомогу враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини.

Суд враховує, що правова позиція Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранат" була сталою і не зазнавала змін протягом розгляду спору в судах першої та апеляційної інстанцій, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося, а адвокат Сайко Ю. В. надавав правову допомогу Товариству з обмеженою відповідальністю "Гранат" у судах першої та апеляційної інстанцій, тому, відповідно, був обізнаний у справі з усіма деталями, що з неї випливають. Отже, підготовка відзиву на касаційну скаргу не вимагала значного обсягу юридичної роботи.

Разом з тим, колегія суддів враховує, що представник відповідача у суді касаційної інстанції приймав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, що, відповідно, не потребувало витрат на транспорт, часу на доїзд до приміщення суду і очікування тощо (див. додаткові постанови Верховного Суду від 05.11.2024 у справі № 27/55(914/536/23), від 26.11.2024 у справі № 922/1792/24).

Щодо доводів скаржника, викладених у касаційній скарзі, про те, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Гранат" не надано доказів оплати понесених витрат на професійну правничу допомогу, Суд вважає за необхідне заначити, що у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 зроблено висновок про те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Відтак, відсутність доказів сплати Товариством з обмеженою відповідальністю "Гранат" за надану професійну правничу допомогу не може бути підставою для відмови у задоволенні клопотання про розподіл судових витрат.

З огляду на наведене, врахувавши результати розгляду Верховним Судом касаційної скарги Заступника керівника Київської міської прокуратури, дослідивши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранат" про ухвалення додаткової постанови щодо розподілу судових витрат, пов`язаних з розглядом касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранат" у даній справі у Верховному Суді, а також надані заявником документи, відзив Київської міської прокуратури на заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранат" про розподіл судових витрат, беручи до уваги складність цієї справи, Суд дійшов висновку про стягнення з Київської міської прокуратури на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранат" 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції, які відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру і ці витрати є співрозмірні з виконаною роботою у суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ :

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранат" про розподіл судових витрат, пов`язаних з розглядом справи № 910/173/23 в суді касаційної інстанції, задовольнити частково.

2. Стягнути з Київської міської прокуратури (адреса: 03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 45/9, ідентифікаційний код - 02910019) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранат" (адреса: 02094, м. Київ, вул. вул. Краківська, буд. 18-А, ідентифікаційний код - 21620913) 5000,00 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з касаційним розглядом справи № 910/173/23.

3. В іншій частині у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранат" про розподіл судових витрат, пов`язаних з розглядом справи № 910/173/23 в суді касаційної інстанції, відмовити.

4. Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. М. Губенко

Судді І. Д. Кондратова

О. А. Кролевець