Рішення

від 11.12.2007 по справі 02/63-92

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ 

 РІШЕННЯ 

від

"11" грудня 2007 р.                                                      

по справі  № 02/63-92

 від 11-25.12.2007р.                       справа  № 02/63-92

за позовом Військового прокурора

Луцького гарнізону в інтересах держави в особі:

1) Кабінету Міністрів України

2) Міністерства оборони України

до 

Товариства з обмеженою відповідальністю «Луцький завод «Прогрес»

про визнання недійсними договорів

                                                                                               Суддя     Костюк 

С.В.

Представники :

від позивачів:    1) Демидюк В.М., доручення №9-1/5400 від

05.10.2007р.

                             2) н/з

від відповідача : Вальчук Н.В., довіреність

від 23.02.2007р.

В судовому засіданні взяв участь

помічник військового прокурора Луцького гарнізону ОСОБА_1

Сторонам роз'яснено права та

обов'язки, передбачені ст.22 ГПК України. Заяви про відвід судді та фіксацію

судового процесу технічними засобами не поступило.

За згодою представників сторін в

судовому засіданні 11.12.2007р. оголошено вступну та резолютивну частини

Постанови.

Суть спору: Військовий прокурор

Луцького гарнізону в інтересах держави в особі Верховної Ради України, Кабінету

Міністрів України, Міністерства оборони України звернувся до суду з позовом в

порядку ст. 2 ГПК України та просить визнати недійсними

- договір від 28.07.2006 за 3

227/ДБ-15 СПЗ про спільну діяльність у будівництві житла (без об'єднання

вкладів учасників); з моменту укладення;

          - договір від 01.08.2006 № ДУ-1/15

СПЗ про врегулювання відносин сторін по договору про спільну діяльність у

будівництві житла.

          Обгрунтовуючи заявлену вимогу

прокурор зазначає, що договір від 28.07.2006 за своєю природою фактично є

договором про спільну діяльність з об'єднанням вкладів учасників; пунктом 5.2

якого передбачено розподіл спільної діяльності сторін; згідно умов договору

вкладом Міністерства оборони України (позивача 3) є земельна ділянка загальною

площею 19,6га, розташована по вул. Наримській, 96„к” в м. Дніпропетровську

(військове містечко №1). Дана земельна ділянка відведена МО згідно рішення

Дніпропетровського міськвиконкому №1 від 3.01.1953 та 26 грудня 1969 на неї

виданий державний акт №84; на даний час вилучення даної ділянки не має;

укладенням оспорюваного договору сторонами змінено цільове призначення

зазначеної ділянки з земель оборони на землі житлової та громадської забудови,

що суперечить ч. 2 ст. 20 Земельного кодексу України.

          При укладені договору від 01.08.2006

МО порушено порядок відчуження і реалізації військового житла, який

визначається Кабінетом Міністрів України та Положення про порядок відчуження і

реалізації військового майна Збройних сил України, затверджене Постановою КМ

України.

          Відповідно до якого рішення про

відчуження військового майна приймає Кабінет Міністрів України із затвердженням

за пропозицією МО погодженою з Міністерством економіки переліку такого майна за

відповідною формою. Повноваження на реалізацію військового майна надає КМ

відповідно до результатів конкурсів (тендерів) проведених МО за погодженням з

Мінекономіки та Фондом Держмайна України. Всупереч зазначеним вимогам МО

реалізує військове майно, що не перебуває у переліку військового майна, яке

підлягає відчуженню. та перевищило свої повноваження щодо користування

земельною ділянкою. оскільки змінено її цільове призначення. Зазначеними діями

порушено вимоги ст. 77 Земельного кодексу України, ст. 1 Закону України „Про

використання земель оборони”, ст. 6 Закону України „Про правовий режим майна у

Збройних силах України”, пункти 3.6 Положення про порядок відчуження і

реалізацію військового майна Збройних Сил України.

Позивач - Кабінет Міністрів України

(позивач-1), від імені якого виступає Головне управління юстиції у Волинській

області в направленому на адресу суду поясненні № 9-6/6133 від 12.11.2007р.

вказує, що при укладенні спірних угод Міністерство оборони України перевищило

свої повноваження в частині користування земельною ділянкою, оскільки не є її постійним

землекористувачем та розпорядження військовим майном (майновим комплексом),

оскільки рішення Кабінетом Міністрів щодо його відчуження не приймалось, а тому

підтримує вимоги військового прокурора про визнання недійсними договорів №

227/ДБ-15 СПЗ від 28.07.2006р. та № ДУ-1/15 СПЗ від 01.08.2006р.

          Міністерство оборони України

(позивач-2) на адресу суду направило пояснення, в якому зазначає, що договори

відносно яких заявлено спір були укладені МО відповідно до вимог діючого

законодавства, зокрема Законів України "Про використання земель

оборони", "Про збройні сили України", "Про правовий режим

майна у Збройних Силах України", Цивільного, Господарського та Земельного

Кодексів України та в межах наданих МО повноважень; під час укладення спірних

договорів між сторонами було досягнуто усіх обов'язкових істотних умов

договору. При цьому зазначає, що питання укладення договорів про спільну

діяльність перевірялось рахунковою палатою України, перевіркою встановлено, що

договори відповідали вимогам чинного законодавства, а тому вважає, що позовні

вимоги військової прокуратури Луцького гарнізону є необґрунтованими та

безпідставними.

          Помічник військового прокурора

Луцького гарнізону ОСОБА_1 в судове засідання представив додаткові матеріали,

надані на запит Міністерством оборони України та Постанову Верховного суду

України від 04.07.2006р.

          При дослідженні додатково

представлених доказів з'ясувалось, що при виконанні договорів, які є предметом

спору, 13.09.2006р. було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна між

Державою в особі Верховної Ради України та Міністерства оборони України

(Продавець) та ТзОВ «Луцький завод «Прогрес» (Покупець), відповідно до пункту

1.1 якого Продавець продав, а Покупець купив нерухоме майно - об'єкти нерухомого

майна військового містечка № 1 МО України згідно Додатку № 1 до даного договору

(списане у відповідності до Реєстру списаних будівель, споруд та інженерних

мереж військового містечка № 1  м.

Дніпропетровськ, які підлягають реалізації), яке знаходиться за адресою м.

Дніпропетровськ, вул. Наримська, 96-к, військове містечко № 1.

          В судове засідання 11.12.2007р.

відповідачем представлено копію реєстру списаних будівель, споруд та інженерних

мереж військового містечка №1 м. Дніпропетровськ, які підлягають реалізації ,

копія даного реєстру на вимогу надана військовому прокурору.

          Заслухавши представників сторін, які

взяли участь у справі та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку , що

вимога прокурора про визнання недійсними договорів є безпідставною, а тому в

позові слід відмовити.

          Даного висновку суд дійшов виходячи з

наступного.

          Як вбачається з позовної заяви

прокурор ставить вимогу визнати недійсним договір про спільну діяльність від

28.07.2006р. та договір від 01.08.2006р. про врегулювання відносин сторін по

договору про спільну діяльність у будівництві житла  з тих підстав , що при їх укладенні порушено

Порядок відчуження і реалізації військового майна, який визначається КМУ та

Положення про порядок відчуження і реалізації військового майна Збройних сил

України, затвердженого Постановою КМУ від 28.12.2000р. №19/19.

          Предметом договору від 28.07.2007р.

між МО (сторона 1) та ТзОВ «Луцький завод «Прогрес» (сторона 2) є проведення

спільної діяльності сторін щодо будівництва комплексу житлових будинків з

об'єктами соціальної інфраструктури, та вбудовано-прибудованими приміщеннями

соціально-побутового, торгівельного та адміністративного призначення орієнтовно

загальною площею квартир орієнтовно 43668кв.м згідно з проектно-кошторисною

документацією, що підлягають будівництву на земельній ділянці орієнтовно

загальною площею 19,6га, яка розташована по вул. Наримська, 96к в м.

Дніпропетровську (військове містечко №1).

          Як слідує з договору сторона 1

забезпечує свою частку шляхом здійснення оцінки права забудови зазначеної

земельної ділянки. До складу частки позивача - 3 на цілі спільної діяльності

також включається здійснення технічного нагляду та прийняття будівель в  експлуатацію, участі в узгодженням по

переоформленню права користування земельною ділянкою на відповідача. Сторони

домовились, що частка МО у спільній діяльності в  грошовому еквіваленті орієнтовно становить

30000000 (тридцять мільйонів) гривень(п.3.2. договору).

          Відповідач забезпечує свою частку

виконанням покладених на нього цим договором функцій шляхом фінансування

будівництва, передачі рухомого та нерухомого майна та інших

товарно-матеріальних цінностей та за допомогою ведення загальних справ сторін

договору, в порядку і на умовах передбачених договором. Відповідач здійснює

зазначений свій вклад в будівництво квартир, будинків з об'єктами соціальної

інфраструктури та адміністративного призначення. Сторони домовились, що частка

відповідача у спільній діяльності в грошовому еквіваленті орієнтовно становить

90000000 (дев'яносто мільйонів) гривень(п.3.2.2 договору).

          Пунктом 4 Договору сторони погодили,

що відповідач управляє введенням справи спільної діяльності на підставі цього

договору, здійснює представництво інтересів сторона 1 у органах державної

виконавчої влади з керівництва спільною діяльністю, представляє сторони перед

третіми особами , в тому числі з представництва й захисту  інтересів сторін цього договору в місцевих органах

виконавчої влади і самоврядування, а 

також погодили, що для досягнення цього договору відповідач приймає

повноваження на виконання функцій замовника по будівництву об'єкту договору з

переліком визначених зобов'язань.

          Згідно п.5.1 Договору після введення

"Об'єкту" в експлуатацію сторона 1 отримує квартири, загальна площа

яких дорівнює його вкладу, відповідач отримує квартири, а  також не житлові приміщення

соціально-побутового, торгівельного та адміністративного призначення, загальна

площа яких дорівнює вкладу відповідача.

          Пунктом 3.3 Договору передбачено, що сторони

за взаємною згодою можуть здійснювати додаткові функції та змінювати порядок

виконання договірних зобов'язань щодо досягнення цілей спільної діяльності, про

що укладається додатковий договір.

          01.08.2006р. між  МО (сторона 1) та відповідачем був укладений

договір №ДУ-1/15 СПЗ про врегулювання відносин за договором про спільну

діяльність у будівництві житла (без об'єднання вкладів учасників) №227/ДБ-15

СПЗ від 28.07.2006р. (надалі - додатковий договір).

          Відповідно до пункту 2 додаткового

договору з урахуванням внесених змін додатковим договором 2 сторони домовились,

що вартість частки МО в спільній діяльності становить 30000000 (тридцять

мільйонів) гривень.

          Пунктом 3 додаткового договору з

урахуванням внесених змін додатковою угодою 2 сторони погодили, що грошові

кошти, визначені в пункту 2 цієї угоди відповідач перераховує у розмірі :

          17250000 (сімнадцять мільйонів двісті

п'ятдесят тисяч) гривень відповідач перераховує до 25.08.206р. на рахунок,

вказаний позивачем - 3, до спеціального фонду державного бюджету;

          750000 (сімсот п'ятдесят тисяч)

гривень відповідач передає до 25.08.2006р. позивачу - 3 будівельні матеріали,

обладнання ;

          3000000 (триста тисяч) гривень

відповідач перераховує до 25.08.2006р. на рахунок вказаний позивачем - 3 , за

окремим договором за виконання частини функцій замовника будівництва ;

          10659414,30 (десять мільйонів шістсот

п'ятдесят тисяч чотириста чотирнадцять) гривень 30 копійок відповідач

перераховує протягом десяти банківських днів з моменту укладення договору на

рахунок, вказаний позивачем - 3, за відчуження нерухомого майна. При цьому, в

разі перерахування зазначеної суми грошових коштів на рахунок, вказаний

стороною 1, за відчуження нерухомого майна, дана сума повинна бути сплачена з

ПДВ в розмірі 2131882,80 (два мільйони сто тридцять одна тисяча вісімсот

вісімдесят дві) гривні 80 копійок, а разом - 12791297,16 (двадцять мільйонів

сімсот дев'яносто одна тисяча двісті дев'яносто сім) гривень 16 копійок у

відповідності до чинних правил оподаткування операцій купівлі-продажу;

          1040585,7 (один мільйон сорок тисяч

п'ятсот вісімдесят п'ять) гривень 70 копійок відповідач перераховує протягом

десяти банківських днів на рахунок, вказаний стороною 1, за відчуження

елементів благоустрою та інженерного забезпечення. При цьому, в разі

перерахування зазначеної суми грошових коштів на рахунок вказаний МО, за

відчуження елементів благоустрою та інженерного забезпечення, дана сума повинна

бути сплачена з ПДВ в розмірі 208117,14 (двісті вісім тисяч сто сімнадцять)

гривень 14 копійок, а разом - 1248702,84 (один мільйон двісті сорок вісім тисяч

сімсот дві) гривні 84 копійки у відповідності до чинних правил оподаткування

операцій купівлі-продажу.

          Додатковим договором визначено, що

сторони з виконанням вимог додаткового договору за взаємною згодою сторін

згідно зі статтею 214 Цивільного кодексу України відмовляються від виконання

договору про спільну діяльність у будівництві житла (без об'єднання вкладів

учасників) №227/ДБ-15 СПЗ від 28.07.2006р. та цього договору.

          Статтею 1130 Цивільного кодексу

України передбачено, що за договором про спільну діяльність сторони (учасники)

зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення

певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватись

на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання

вкладів учасників.

          Згідно частини 2 статті 1131

Цивільного кодексу України умови договору про спільну діяльність, у тому числі

координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий

статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків

учасників, їх участь в результатах спільних дій та інші умови визначаються за

домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної

діяльності.

          Законами про окремі види спільної

діяльності, в даному випадку, є Закон України "Про планування і забудову

територій", Закон України "Про інвестиційну діяльність", Закон

України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при

будівництві житла та операціях з нерухомістю".

          Відповідно до підпункту 7.5.3

договору №227/ДБ-15 СПЗ від 28.07.2006р. будівництво буде розпочато після збору

вихідних даних ( в  тому числі зміна

в  установленому законодавством України

порядку цільового призначення земельної ділянки, оформлення користування

земельною ділянкою, цільовим призначенням якої є будівництво), розробки

проектно-кошторисної документації, її погодження, експертиза та затвердження,

відведення земельної ділянки.

          Підпункти 7.5.1, 7.5.2 пункту 7.5

договору №227/ДБ-15 СПЗ від 28.07.2006р. передбачено збір вихідних даних ( в

тому числі зміна в установленому законодавством порядку цільового призначення

земельної ділянки, оформлення користування земельною ділянкою, цільовим

призначенням якої є будівництво), розробка проектно-кошторисної документації,

її погодження, експертиза та затвердження, відведення земельної ділянки до

стадії будівництва.

          Зазначені положення договору не

суперечать статтям 24,29 Закону України "Про планування і забудову

територій" , наказу Державного комітету будівництва, архітектури та

житлової політики України від 5 грудня 2000 року №273.

          Пунктом 6.1 договору №227/ДБ-15 СПЗ

від 28.07.2006р. передбачено, що МО забезпечує в установленому законодавством

України порядку оформлення за рахунок та за участю відповідача землевпорядної

документації, оформлення користування земельною ділянкою, цільовим призначенням

якої є будівництво та обслуговування "Об'єкту".

          Документація оформляється відповідно

до вимог ст.ст.20,38 Земельного кодексу України та ст.22 Закону України

"Про основи містобудування".

          Водночас, діючим законодавством не

заборонено укладати договір на забудову земельної ділянки до оформлення зміни

її цільового призначення. Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України

приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі,

одержання документів. що підтверджує право на неї, забороняється, але умовами

договору №227/дб-14 СПЗ від 28.07.2006р. визначено, що здійснення будь-яких дій

по будівництву будуть розпочинатися тільки після оформлення всієї документації.

          Припинення права самостійного

користування названою земельною ділянкою буде здійснюватися МО шляхом

добровільної відмови за його заявою до власника земельної ділянки, що

відповідає вимогам статті 142 Земельного кодексу України та і умовам договору

та додаткової угоди.

          Статтею 4 Закону України "Про

інвестиційну діяльність" передбачено укладення відповідних договорів із

безпосередньо забудовником після затвердження проектної документації та

отримання відповідних дозволів. Умови договору №227/ДБ-15 СПЗ від 28.07.2006р.

передбачають вчинення сторонами ряду заходів : організаційних, правових,

фінансових ( у тому числі залучення коштів від фізичних та юридичних осіб в

порядку передбаченому законодавством). Управління спільними справами відповідно

пункту 4.2 договору №227/ДБ-15 СПЗ від 28.07.2006р. здійснює відповідач.

          Договір №227/ДБ-15 СПЗ від

28.07.2006р. (із доповненнями внесеними договорами ДУ-1/15 СПЗ від 01.08.2006р.

та №ДУ-2/15 СПЗ від 23.08.2006р.) відповідає вимогам Закону України "Про

фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та

операціях з нерухомістю".

          Щодо підтвердження прокурора про

зміну цільового призначення земельної ділянки, то дане не підтверджується

жодним доказом по справі.

          Крім того, позивач 2 - Міністерство

оборони України, в інтересах якого заявлено позов, у наданому суду поясненні

вказує, що позовні вимоги  військової

прокуратури Луцького гарнізону є необґрунтованими та безпідставними, оскільки

оспорювані договори були укладені, відповідно до вимог діючого законодавства.

Питання щодо правомірності укладення договорів перевірялось розрахунковою

палатою України в ході перевірки встановлено, що договори відповідали чинному

законодавству.

          В процесі розгляду справи відповідачем

представлено реєстр списаних будівель, споруд та інженерних мереж військового

містечка №1 в м.Дніпропетровську, які підлягають реалізації.

          Як зазначив в судовому засіданні

прокурор дана обставина при заявлені позову не була відома.

          В силу ст.33 ГПК України кожна

сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу

своїх вимог і заперечень.

          Враховуючи те, що прокурор та позивач

- 1 не представили жодних доказів в підтвердження зазначених в позові обставин,

суд не вбачає підстав для визнання недійсними спірних договорів, а тому

відмовляє в задоволенні позову.

          Тому, керуючись ст.ст. 33,38. 82-85

Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

          В позові відмовити.

Суддя                                                                                     

С.В. Костюк

          Дата виготовлення повного

тексту рішення 25.12.2007р.

          Суддя                                                            

Костюк С.В.