Ухвала

від 11.02.2025 по справі 460/27546/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

11 лютого 2025 року

м. Київ

справа №460/27546/23

адміністративне провадження №К/990/41152/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

судді-доповідача - Радишевської О.Р.,

суддів - Соколова В.М., Смоковича М.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду в складі: головуючого судді (судді - доповідача) Радишевської Олесі Ростиславівни, судді Соколова Володимира Миколайовича, судді Смоковича Михайла Івановича від розгляду справи №460/27546/23 за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Рівненської області, за участю третьої особи - Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, про визнання протиправними та скасування рішень,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Рівненської області, за участю третьої особи - Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, з вимогами:

- визнати протиправними і нечинними з дня їх прийняття та скасувати індивідуальні акти - рішення про порушення дисциплінарної справи стосовно адвоката ОСОБА_1 та рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Рівненської області №Д/10-6 від 25.10.2023.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 06.02.2024 позовну заяву ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Рівненської області залишено без розгляду.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суд від 06.08.2024 ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 06.02.2024 про залишення позовної заяви без розгляду скасовано та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

19.08.2024 до Рівненського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом зупинення дії індивідуального акту - рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Рівненської області № Д/10-6 від 25.10.2023, яким зупинено право адвоката ОСОБА_1 на зайняття адвокатською діяльністю (свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю № 4676/10 від 24.11.2011) до 24.10.2024.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 21.08.2024 в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову від 19.08.2024 відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2024 ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 21.08.2024 скасовано та прийнято нову постанову, якою задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову. Зупинено дію рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Рівненської області № Д/10-6 від 25.10.2023 до вирішення справи судом.

28.10.2024 до Суду надійшла касаційна скарга Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2024 у справі №460/27546/23.

За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Смоковичу М.І., Соколову В.М.

Ухвалою Верховного Суду від 12.11.2024 касаційну скаргу Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2024 у справі №460/27546/23 залишено без руху та надано скаржнику строк у десять днів із дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліку касаційної скарги, зазначеного у мотивувальній частині ухвали, шляхом надання доказів сплатити судового збору у розмірі 3028,00 грн.

02.12.2024 до суду надійшла заява Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про усунення недоліків касаційної скарги, до якої долучено доказ сплати судового збору за подання касаційної скарги у цій справі.

Ухвалою Верховного Суду від 19.12.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2024 у справі №460/27546/23.

10.02.2025 до Суду надійшла заява від ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду в складі: головуючого судді (судді - доповідача) Радишевської Олесі Ростиславівни, судді Соколова Володимира Миколайовича, судді Смоковича Михайла Івановича від розгляду справи №460/27546/23.

Як на підставу заявленого відводу ОСОБА_1 посилається на пункт 4 частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), згідно з яким суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Свою заяву про відвід ОСОБА_1 мотивує тим, що у суддів касаційної інстанції, відповідно до положень статті 345 КАС України, є право вибору, в якому порядку розглянути справу №460/27546/23, а саме: в порядку письмового провадження без повідомлення сторін, або із повідомленням сторін, у разі наявності клопотань усіх учасників справи.

Водночас незалежно від бажання чи небажання Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Рівненської області, Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури брати участь у судовому засіданні, за твердженням заявниці, колегія суддів зобов`язана керуватися правом і бажанням позивачки у справі - ОСОБА_1 брати участь у відкритих судових засіданнях.

ОСОБА_1. наголошує, що вона є людиною, отож в силу присяги судді колегія суддів під час розгляду справи повинна діяти згідно з верховенством права людини ОСОБА_1 , а не відповідно до положень статті 345 КАС України, які знаходяться у безпосередній суперечності до верховенства права людини ОСОБА_1 брати участь у судових засіданнях особисто, безпосередньо.

Заявниця вказує, що колегія суддів також брала участь у розгляді іншої справі №260/10589/23, у якій, на її думку, неодноразово постановлено судові рішення з порушенням вимог закону. Так, у ОСОБА_1 виникли побоювання, що правосуддя і у цій справі буде здійснюватися колегією суддів з умисним порушенням закону, таємно, ігноруючи обов`язок ефективного захисту її прав, свобод та інтересів, а тому у поданих процесуальних документах та заявах по суті вона клопотала про розгляд справи виключно за участю сторін у відкритому судовому засіданні.

Проте станом на 09.02.2025 колегія суддів не вжила жодного заходу, передбаченого КАС України, для забезпечення права ОСОБА_1 на безпосередню участь ОСОБА_1 у відкритих судових засіданнях, не забезпечила право ОСОБА_1 бути почутою тощо.

У зв`язку з викладеним, заявниця стверджує, що колегія суддів умисно, безпідставно, свідомо, цілеспрямовано позбавляє позивачку у праві на публічний розгляд її справи.

Також ОСОБА_1 в своїй заяві про відвід просить Суд: 1) забезпечити трансляцію судових засідань у цій справі щодо розгляду заяви про відвід технічними засобами Касаційного адміністративного суду до мережі Інтернет на YouTube канал «Судова влада України» ІНФОРМАЦІЯ_1; 2) ухвалити судове рішення про участь ОСОБА_1 та її представника - Карповича Андрія Петровича в усіх судових засіданнях у цій справі щодо розгляду заяви про відвід в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів, при цьому повідомляти про дату і час судового засідання не менше чим за три дні до кожного судового засідання у справі, копії ухвал Суду надсилати на електронні адреси.

Відповідно до частини восьмої статті 40 КАС України суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.

Отже, вказаною нормою передбачено вирішення питання про відвід в порядку письмового провадження, тобто без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Водночас, за ініціативою самого суду, питання про відвід може бути розглянуте у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

У цій справі Суд не вбачає підстав для вирішення питання про відвід у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та, відповідно, проводити трансляцію судового засідання.

Вирішуючи, чи є заява про відвід обґрунтованою, Суд керується таким.

Підстави для відводу судді встановлені статтями 36 та 37 КАС України.

Зокрема, положення статті 36 КАС України передбачають випадки, коли суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу), а саме:

1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;

2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;

3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді;

5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу, яка встановлює недопустимість повторної участі суддів в розгляді адміністративної справи.

До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Так, метою запровадження інституту відводу судді (суддів) є гарантування безсторонності суду, зокрема, запобігання упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У зв`язку із цим Суд звертає увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно із законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручання, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної.

Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції «неупередженість (безсторонність) судді», а тому під час з`ясування основних критеріїв неупередженості Суд уважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема, у рішенні від 09.11.2006 у справі «Білуха проти України», заява №33949/02) обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:

1) «об`єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність; вирішальною є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;

2) «суб`єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.

Таким чином, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.

Особа, яка подала заяву про відвід судді, повинна довести на підставі доказів факт упередженості судді у розгляді справи. Водночас відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Не є підставами для відводу судді заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, непідтверджених належними і допустимими доказами.

Проте жодних доказів та фактів, які б підтверджували пряму чи опосередковану заінтересованість суддів Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду в складі: головуючого судді (судді - доповідача) Радишевської Олесі Ростиславівни, судді Соколова Володимира Миколайовича, судді Смоковича Михайла Івановича в результаті розгляду справи №460/27546/23 або наявність обставин, які викликають сумнів у їхній упередженості чи об`єктивності при розгляді цієї справи, із заяви ОСОБА_1 про відвід не вбачається.

Наведені ОСОБА_1 доводи, що правосуддя у цій справі буде здійснюватися колегією суддів з умисним порушенням закону, таємно, ігноруючи обов`язок ефективного захисту її прав, свобод та інтересів є власним та суб`єктивним припущенням заявниці.

За змістом частини четвертої статті 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Отже, посилання ОСОБА_1. на ухвалення колегією суддів судових рішень у іншій справі №260/10589/23 з порушенням вимог закону фактично зводяться до її незгоди з процесуальними діями, рішеннями суду, що не є підставою для відводу відповідно до вимог процесуального закону.

Згідно з положеннями пунктів 2, 3, 5 частини першої статті 340 КАС України суддя-доповідач в порядку підготовки справи до касаційного розгляду вирішує письмово заявлені клопотання учасників справи, питання про можливість попереднього розгляду справи або письмового провадження за наявними у справі матеріалами у суді касаційної інстанції, а також інші питання, необхідні для касаційного розгляду справи.

Відповідно до частини третьої статті 340 КАС України після проведення підготовчих дій у справі суддя-доповідач призначає справу до касаційного розгляду у судовому засіданні чи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Таким чином, вирішення питання щодо клопотань позивачки про здійснення розгляду справи за участю сторін, за участю позивачки та її представника в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів, можливе лише за наслідками проведення суддею-доповідачем підготовчих дій у справі.

Станом на момент постановлення цієї ухвали підготовчі дії у справі суддею-доповідачем ще не завершені. Відповідно, Суд не вирішував клопотання учасників справи про розгляд справи за їх участю, а тому посилання ОСОБА_1. на позбавлення її права на публічний розгляд справи є безпідставним та невмотивованим.

З огляду на наведене, Суд уважає необґрунтованим заявлений ОСОБА_1 відвід колегії суддів Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду в складі: головуючого судді (судді - доповідача) Радишевської Олесі Ростиславівни, судді Соколова Володимира Миколайовича, судді Смоковича Михайла Івановича від розгляду справи №460/27546/23.

Відповідно до частини третьої статті 40 КАС України питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Згідно з частиною четвертою статті 40 КАС України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Ураховуючи наведене, питання про відвід колегії суддів Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду в складі: головуючого судді (судді - доповідача) Радишевської Олесі Ростиславівни, судді Соколова Володимира Миколайовича, судді Смоковича Михайла Івановича від розгляду справи №460/27546/23, відповідно до частини четвертої статті 40 КАС України, підлягає передачі на розгляд іншому судді, визначеному у порядку, встановленому частиною першою статті 31 КАС України.

Керуючись статтями 36, 39, 40, 243, 248 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду в складі: головуючого судді (судді - доповідача) Радишевської Олесі Ростиславівни, судді Соколова Володимира Миколайовича, судді Смоковича Михайла Івановича від розгляду справи №460/27546/23 визнати необґрунтованою.

Передати заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду в складі: головуючого судді (судді - доповідача) Радишевської Олесі Ростиславівни, судді Соколова Володимира Миколайовича, судді Смоковича Михайла Івановича від розгляду справи №460/27546/23 за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Рівненської області, за участю третьої особи - Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, про визнання протиправними та скасування рішень до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає указану справу, у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, для розгляду заяви.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська

Судді: В.М. Соколов

М.І. Смокович