Ухвала

від 25.02.2025 по справі 460/27546/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

25 лютого 2025 року

м. Київ

справа №460/27546/23

адміністративне провадження №К/990/41152/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

судді-доповідача - Радишевської О.Р.,

суддів - Соколова В.М., Смоковича М.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду в складі: головуючої судді (судді-доповідача) Радишевської Олесі Ростиславівни, суддів Соколова Володимира Миколайовича та Смоковича Михайла Івановича від розгляду справи №460/27546/23 за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Рівненської області, за участю третьої особи - Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, про визнання протиправними та скасування рішень,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Рівненської області, за участю третьої особи - Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, з вимогами:

- визнати протиправними і нечинними з дня їх прийняття та скасувати індивідуальні акти - рішення про порушення дисциплінарної справи стосовно адвоката ОСОБА_1 та рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Рівненської області №Д/10-6 від 25.10.2023.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 06.02.2024 позовну заяву ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Рівненської області залишено без розгляду.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суд від 06.08.2024 ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 06.02.2024 про залишення позовної заяви без розгляду скасовано та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

19.08.2024 до Рівненського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом зупинення дії індивідуального акту - рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Рівненської області № Д/10-6 від 25.10.2023, яким зупинено право адвоката ОСОБА_1 на зайняття адвокатською діяльністю (свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю № 4676/10 від 24.11.2011) до 24.10.2024.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 21.08.2024 в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову від 19.08.2024 відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2024 ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 21.08.2024 скасовано та прийнято нову постанову, якою задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову. Зупинено дію рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Рівненської області № Д/10-6 від 25.10.2023 до вирішення справи судом.

28.10.2024 до Суду надійшла касаційна скарга Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2024 у справі №460/27546/23.

За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Смоковичу М.І., Соколову В.М.

Ухвалою Верховного Суду від 12.11.2024 касаційну скаргу Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2024 у справі №460/27546/23 залишено без руху та надано скаржнику строк у десять днів із дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліку касаційної скарги, зазначеного у мотивувальній частині ухвали, шляхом надання доказів сплатити судового збору у розмірі 3028,00 грн.

02.12.2024 до суду надійшла заява Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про усунення недоліків касаційної скарги, до якої долучено доказ сплати судового збору за подання касаційної скарги у цій справі.

Ухвалою Верховного Суду від 19.12.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2024 у справі №460/27546/23.

24.02.2025 через підсистему «Електронний суд» до Суду від ОСОБА_1 надійшла заява про відвід колегії суддів Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду в складі: головуючої судді (судді-доповідача) Радишевської Олесі Ростиславівни, суддів Соколова Володимира Миколайовича та Смоковича Михайла Івановича від розгляду справи №460/27546/23.

У заяві про відвід ОСОБА_1 вказує на наявність юридичних підстав, які ставлять під сумнів легітимність здійснення правосуддя Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду.

Позивачка посилається на попередню редакцію статті 125 Конституції України, яка до прийняття Закону України від 02.06.2016 № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» визначала, що найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є саме Верховний Суд України.

ОСОБА_1 наголошує, що зазначеним Законом України від 02.06.2016 №1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» було змінено статтю 125 Конституції України, в результаті чого вона була викладена в новій редакції, яка визначила Верховний Суд найвищим судом у системі судоустрою України.

Також заявниця звертає увагу на те, що Закон України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», який регламентує організацію та діяльність Верховного Суду, було прийнято за годину до прийняття Закону України від 02.06.2016 №1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)».

На думку заявниці, Закон України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суперечить і не відповідає частині другій статті 8 Конституції України, з підстав його прийняття до внесення Законом України від 02.06.2016 №1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» відповідних змін до статті 125 Конституції України.

Так, на думку позивачки, Верховний Суд, у складі якого діє Касаційний адміністративний суд, не утворений згідно з Конституції України, отож жоден суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду не має брати участі у розгляді справи №260/27546/23.

У зв`язку з наведеним, позивачка просить відвести колегію суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у складі: судді-доповідача Радишевській О.Р., суддів: Соколова В.М., Смоковича М.І. від розгляду справи №260/27546/23.

Також у заяві про відвід ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з клопотанням щодо внесення до Конституційного Суду України подання стосовно перевірки Закону України від від 02.06.2016 №1402-VII «Про судоустрій та статус суддів» на відповідність частині другій статті 8 Конституції України, що віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України.

Відповідно до частини восьмої статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.

Отже, вказаною нормою передбачено вирішення питання про відвід в порядку письмового провадження, тобто без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Водночас, за ініціативою самого суду, питання про відвід може бути розглянуте у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

У цій справі Суд не вбачає підстав для вирішення питання про відвід у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Оцінюючи доводи заяви про відвід, Суд керується таким.

Статтею 36 КАС України встановлено підстави для відводу (самовідводу) судді, відповідно до частини першої якої суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):

1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;

2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;

3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді;

5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої-третьої статті 39 КАС України за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід.

За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи.

Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Отож варто зазначити, що для відведення судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які викликають сумнів у його неупередженості або об`єктивності.

Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.

Така підстава для відводу судді як наявність обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності при розгляді конкретної справи, покликана забезпечити гарантування права особи на незалежний та безсторонній суд у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР.

Водночас реалізація принципу верховенства права, визначеного у статті 6 КАС України, є неможливою без забезпеченої можливості доступу особи до незалежного, неупередженого суду, провадження в якому відповідає вимогам справедливого судового розгляду. При цьому безсторонність суду як відсутність упередженості необхідно оцінювати у кожному конкретному випадку відповідно до суб`єктивного та об`єктивного критеріїв.

Розглянувши доводи ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду в складі: головуючої судді (судді-доповідача) Радишевської Олесі Ростиславівни, суддів Соколова Володимира Миколайовича та Смоковича Михайла Івановича від розгляду справи №460/27546/23, Суд дійшов висновку про її необґрунтованість.

Заява ОСОБА_1 не містить конкретних вказівок на обставини, які за суб`єктивними чи об`єктивними критеріями виключають участь зазначеної колегії суддів Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду у розгляді цієї справи, відповідно до статті 36 КАС України.

Посилання заявниці на те, Верховний Суд був створений із численними порушеннями вимог законодавства, Суд відхиляє як безпідставні.

Відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.

За змістом статті 125 Конституції України встановлено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. З метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

Частиною третьою статті 125 Конституції України [у редакції Закону України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02.06.2016 №1401-VIII, що набрав чинності 30.09.2016], якій кореспондує частина друга статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, визначено, що найвищим судом у системі судоустрою є Верховний Суд.

Відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 4 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII протягом дванадцяти місяців з дня набрання чинності цим Законом утворюється Верховний Суд у порядку та у складі, що визначені цим Законом, та призначаються судді Верховного Суду за результатами конкурсу, проведеного відповідно до цього Закону.

09.11.2017 в Єдиному державному реєстрі про проведення державної реєстрації юридичної особи - у разі, коли державна реєстрація юридичної особи була проведена після набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» - вчинено запис номер 1 070 102 0000 071690 про реєстрацію Верховного Суду (ідентифікаційний код юридичної особи 41721784).

Відповідно до пункту 8 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» та постанови Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 № 2 «Про визначення дня початку роботи Верховного Суду» днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.

Отже, Верховний Суд створено на підставі Конституції України, суддів визначено за конкуром за процедурою, яка визначена Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», та призначено відповідним Указом Президента України.

Щодо наявності часового інтервалу між прийняттям Законів України від 02.06.2016 № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» та від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», Суд указує таке.

Положення Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» набули чинності та почали застосовуватися лише після набрання чинності Законом України від 02.06.2016 № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», що забезпечило взаємозв`язок між змінами до Конституції України в частині, що стосується визначення Верховного Суду як найвищого суду в системі судоустрою України, та новим правовим регулюванням системи судоустрою України.

Оскільки Закон України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» був прийнятий на основі чинних на той момент положень Конституції України з урахуванням майбутніх змін, що були введені Законом України від 02.06.2016 № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», немає підстав уважати, що прийняття Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», до внесення указаних змін до статті 125 Конституції України, є порушенням законодавчого процесу та ставить під сумнів легітимність Верховного Суду.

За наведених обставин, підстави для відведення колегії суддів Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду відсутні.

Також Суд зазначає, що заявлене ОСОБА_1 клопотання про внесення до Конституційного Суду України подання щодо перевірки Закону України від 02.06.2016 №1402 «Про судоустрій та статус суддів» на відповідність частині другій статті 8 Конституції України не може бути розглянуте на етапі вирішення заяви про відвід колегії суддів Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду.

Відповідно до частини третьої статті 40 КАС України питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Згідно з частиною четвертою статті 40 КАС України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Ураховуючи наведене, питання про відвід колегії суддів Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду в складі: головуючої судді (судді-доповідача) Радишевської Олесі Ростиславівни, суддів Соколова Володимира Миколайовича та Смоковича Михайла Івановича від розгляду справи №460/27546/23, відповідно до частини четвертої статті 40 КАС України, підлягає передачі на розгляд іншому судді, визначеному у порядку, встановленому частиною першою статті 31 КАС України.

Керуючись статтями 36, 39, 40, 243, 248 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду в складі: головуючої судді (судді-доповідача) Радишевської Олесі Ростиславівни, суддів Соколова Володимира Миколайовича та Смоковича Михайла Івановича від розгляду справи №460/27546/23 визнати необґрунтованою.

Передати заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду в складі: головуючої судді (судді-доповідача) Радишевської Олесі Ростиславівни, суддів Соколова Володимира Миколайовича та Смоковича Михайла Івановича від розгляду справи №460/27546/23 за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Рівненської області, за участю третьої особи - Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, про визнання протиправними та скасування рішень до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає указану справу, у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, для розгляду заяви.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач: Судді:О.Р. Радишевська В.М. Соколов М.І. Смокович