Постанова

від 12.02.2025 по справі 331/5662/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 331/5662/18

провадження № 61-13966св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивачка - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , товариство з обмеженою відповідальністю «Водний промисловий консалтинг»,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради, ОСОБА_3 , приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Єдемська-Фастовець Ольга Олександрівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 25 вересня

2024 року у складі колегії суддів: Кочеткової І. В., Гончар М. С., Онищенка Е. А., і виходив з такого.

Зміст позовної заяви та її обґрунтування

1. У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 , ТОВ «Водний промисловий консалтинг», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради, ОСОБА_3 , приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Єдемська-Фастовець О. О., про поділ сумісного майна подружжя.

2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що з 14 травня 2005 року вона перебувала з ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі. Від цього шлюбу вони з відповідачем мають доньку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом з нею.

3. На підставі рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 квітня 2017 року у справі № 335/3061/17 шлюб між ними було розірвано.

4. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя

від 28 серпня 2017 року у справі № 335/6853/17 з ОСОБА_2 стягнуто аліменти на користь позивача на утримання неповнолітньої доньки у розмірі 1/4 частини всіх видів доходів щомісячно, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

5. Посилалася на те, що під час її перебування у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 між ним та ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу № 2362 від 11 грудня 2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Журавльовим Д. В., за умовами якого до ОСОБА_2 перейшло право власності на нежитлову будівлю промислового цеху літ. А, загальною площею 635,7 кв. м, вартістю

950 000,00 грн, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

6. Зауважувала, що ОСОБА_2 без її згоди передав до статутного капіталу ТОВ «Водний промисловий консалтинг» зазначене нерухоме майно, що було оформлене актом приймання-передачі нерухомого майна від 07 вересня

2017 року. Статутний капітал зазначеного товариства складав 661 000,00 грн (частка ОСОБА_2 складала 634 560,00 грн - 96 % статутного капіталу, частка ОСОБА_3 складає 26 440,00 грн - 4 % статутного капіталу).

7. 08 вересня 2017 року на підставі зазначеного акту приймання-передачі нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ТОВ «Водний промисловий консалтинг» зареєстровано право власності на нерухоме майно - нежитлову будівлю промислового цеху, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

8. Крім того, 24 січня 2018 року між ОСОБА_2 (іпотекодержатель) та ТОВ «Водний промисловий консалтинг», в особі директора ОСОБА_3 (іпотекодавець), було укладено договір іпотеки, за умовами якого ТОВ «Водний промисловий консалтинг» (іпотекодавець) виступив майновим поручителем ОСОБА_3 (боржник), а предметом іпотеки виступило спірне нерухоме майно. У випадку невиконання ОСОБА_3 своїх боргових зобов`язань перед ОСОБА_2 спірне нерухоме майно повертається у власність ОСОБА_2 , але тепер вже не як сумісна власність подружжя, а особиста власність ОСОБА_2 .

9. Акцентувала увагу на тому, що зазначена нежитлова будівля є саме спільною сумісною власністю її та ОСОБА_2 у рівних частках, оскільки вона придбана у період шлюбу, незважаючи на те, що вона на час придбання майна не мала самостійного доходу через перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Вона, як дружина ОСОБА_2 , надавала свою письмову і нотаріально посвідчену згоду, на укладення договору купівлі-продажу вказаної нежитлової будівлі.

10. Вважала, що перехід права власності на спірне нерухоме майно до ТОВ «Водний промисловий консалтинг» потребував надання її письмової нотаріально посвідченої згоди, як співвласника, чого дотримано не було. Водночас, стверджувала, що на момент прийняття оспорюваних рішення та складання акту відповідач ОСОБА_2 та директор ТОВ «Водний промисловий консалтинг» ОСОБА_3 знали про її права на спірне нерухоме майно, а тому діяли недобросовісно. Більш того, в подальшому уклали договір іпотеки від 24 січня 2018 року з метою зміни правого режиму спірного майна.

11. З огляду на наведене та ураховуючи уточнення позовних вимог,

ОСОБА_1 просила суд:

- визнати об`єктом спільної власності подружжя, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , нежитлову будівлю промислового цеху літ. А, загальною площею 635,7 кв. м, пл. основн. 684,5 кв. м, висота 7,25 м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1315434423101;

- визнати недійсним та скасувати рішення загальних зборів учасників

ТОВ «Водний промисловий консалтинг» від 06 вересня 2017 року, оформлене протоколом № 2 загальних зборів учасників ТОВ «Водний промисловий консалтинг» від 06 вересня 2017 року, про внесення до статутного капіталу

ТОВ «Водний промисловий консалтинг» нежитлової будівлі промислового цеху, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати недійсним та скасувати акт прийому-передачі нерухомого майна, виданий 07 вересня 2017 року ТОВ «Водний промисловий консалтинг», за яким ОСОБА_2 передав, а ТОВ «Водний промисловий консалтинг» прийняло на баланс зазначене нерухоме майно;

- скасувати реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності за ТОВ «Водний промисловий консалтинг» на нерухоме майно - нежитлову будівлю промислового цеху, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати недійсним договір іпотеки від 24 січня 2018 року, укладений між ТОВ «Водний промисловий консалтинг» та ОСОБА_2 щодо нежитлової будівлі, промислового цеху, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Єдемською-Фастовець О. О., реєстраційний номер № 248, іпотекодержатель - ОСОБА_2 ;

- в порядку поділу майна подружжя визнати за нею право приватної власності на 1/2 частину нежитлової будівлі промислового цеху, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Основний зміст та мотиви судових рішень судів у справі

12. Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 28 вересня

2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

13. Визнано об`єктом спільної власності подружжя,

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 нежитлову будівлю промислового цеху літ. А, загальною площею 635,7 кв. м, пл. основн. 684,5 кв. м, висота 7,25 м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1315434423101.

14. Визнано недійсним та скасовано рішення загальних зборів учасників

ТОВ «Водний промисловий консалтинг» від 06 вересня 2017 року, оформлене протоколом № 2 загальних зборів учасників ТОВ «Водний промисловий консалтинг» від 06 вересня 2017 року, про внесення до статутного капіталу

ТОВ «Водний промисловий консалтинг» нежитлової будівлі промислового цеху.

15. Визнано недійсним та скасовано акт прийому-передачі нерухомого майна, виданий 07 вересня 2017 року ТОВ «Водний промисловий консалтинг», за яким ОСОБА_2 передав, а ТОВ «Водний промисловий консалтинг» прийняло на баланс нерухоме майно - нежитлову будівлю промислового цеху.

16. Визнано недійсним договір іпотеки від 24 січня 2018 року, укладений між

ТОВ «Водний промисловий консалтинг» та ОСОБА_2 щодо нежитлової будівлі, промислового цеху, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Єдемською-Фастовець О. О., реєстраційний номер № 248.

17. У порядку поділу майна подружжя визнано за позивачкою

ОСОБА_1 право приватної власності на 1/2 частину нежитлової будівлі промислового цеху. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

18. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірне майно було придбане у період шлюбу сторін, відповідачем не спростовано презумпцію спільності права власності подружжя, а тому передача такого майна у власність відповідачу ТОВ «Водний промисловий консалтинг» без нотаріально посвідченої згоди позивачки є такою, що здійснена з порушенням вимог частин першої-третьої статті 65 Сімейного кодексу України. Зазначене є підставою для визнання недійсними усіх угод щодо спірного майна, які були укладені відповідачем без нотаріально посвідченої згоди позивачки. Підстави для додаткового скасування реєстрації права на нерухоме майно відсутні.

19. Постановою Запорізького апеляційного суду від 28 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 28 вересня 2022 року скасовано, прийнято нову постанову. У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ТОВ «Водний промисловий консалтинг», треті особи: Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради, ОСОБА_3 , приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Єдемська-Фастовець О. О., про поділ сумісного майна подружжя відмовлено.

20. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована помилковістю висновку суду першої інстанції щодо належності спірного майна до спільної сумісної власності подружжя. Зауважено, що згідно з преюдиційними обставинами, встановленими рішенням Орджонікідзевського районного суду

м. Запоріжжя від 18 червня 2020 року у справі № 331/329/19, яке залишене без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 02 березня 2021 року та постановою Верховного Суду від 01 листопада 2021 року, спірна нежитлова будівля була придбана ОСОБА_2 на підставі укладеного з ОСОБА_5 договору комісії від 10 листопада 2004 року та внесеними відповідачем цього ж числа грошовими коштами до каси ФОП ОСОБА_5 .

21. Додатковою постановою Запорізького апеляційного суду від 16 травня 2023 року заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Ями Д. М. про ухвалення додаткового рішення у цій справі задоволено частково.

22. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на правову допомогу, понесені під час розгляду справи в апеляційному суді у цій справі, в розмірі 15 000,00 грн.

23. Додаткове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 15 000,00 грн забезпечуватиме баланс рівноваги між інтересами сторін у справі, відповідатиме принципу розумності та співмірності.

24. Постановою Верховного Суду від 20 червня 2023 року касаційні скарги

ОСОБА_1 задоволені частково. Постанову Запорізького апеляційного суду від 28 березня 2023 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю змінено, викладено її мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Постанову Запорізького апеляційного суду

від 28 березня 2023 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Водний промисловий консалтинг» про визнання недійсним та скасування рішення загальних зборів скасовано, рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 28 вересня 2022 року у цій частині залишено в силі. Постанову Запорізького апеляційного суду від 28 березня

2023 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним та скасування акта прийому-передачі нерухомого майна, визнання недійсним договору іпотеки, визнання права приватної власності на частину спірного майна та додаткову постанову Запорізького апеляційного суду від 16 травня 2023 року скасовано, передано справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

25. Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що, оскільки метою заявленого позивачкою позову є поділ спільного сумісного майна, набутого за час перебування сторін у шлюбі, позовна вимога про визнання майна об`єктом спільної сумісної власності не є ефективним способом захисту права одного з подружжя на поділ їхнього майна у рівних частках. За наявності належних, допустимих і достатніх доказів суд встановлює належність майна до об`єктів спільної сумісної власності подружжя у мотивувальній частині судового рішення.

26. Крім того, з огляду на те, що ТОВ «Водний промисловий консалтинг» не скористалося своїм правом на подання апеляційної скарги, приєднання до апеляційної скарги, а ОСОБА_2 не навів переконливих доводів, яким чином судове рішення суду першої інстанції порушує його права та інтереси в частині визнання недійсним та скасування рішення загальних зборів учасників товариства, помилковими визнано висновки суду апеляційної інстанції про наявність правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції у зазначеній частині.

27. Щодо позовних вимог про визнання недійсним та скасування акта прийому-передачі нерухомого майна, визнання недійсним договору іпотеки та визнання права власності на частину майна в порядку його поділу, суд апеляційної інстанції не звернув уваги та не дав належної правової оцінки заяві ОСОБА_1 від 11 грудня 2006 року, що посвідчена приватним нотаріусом, в якій вона дала згоду своєму чоловікові ОСОБА_2 на укладання та підписання договору купівлі-продажу нежитлової будівлі та зробив передчасний висновок про відмову в задоволенні зазначених позовних вимог.

28. Додаткове рішення суду першої інстанції скасоване як похідне.

29. Постановою Запорізького апеляційного суду від 25 вересня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 28 вересня 2022 року у цій справі в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним та скасування акта прийому-передачі нерухомого майна, визнання недійсним договору іпотеки, визнання права приватної власності скасовано.

30. У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним та скасування акта прийому-передачі нерухомого майна, визнання недійсним договору іпотеки, визнання права приватної власності відмовлено. В іншій частині рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 28 вересня 2022 року не переглядалося.

31. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на правову допомогу, понесені під час розгляду справи в апеляційному суді у цій справі у розмірі 10 000,00 грн.

32. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що спірна нерухомість була набута сторонами під час зареєстрованого шлюбу на підставі договору купівлі-продажу, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вказане майно належало їм на праві спільної сумісної власності. Однак, судом не враховано, що інший з подружжя, який був співвласником майна, внесеного до статутного капіталу товариства з метою захисту свого права при поділі їх спільного сумісного майна набуває право вимагати виплати вартості частки члена подружжя у статутному капіталі. Визнання недійсними подальших правочинів, вчинених товариством як власником спірної нерухомості, на вимогу подружжя, яке не надавало своєї згоди на внесення нерухомості до статутного майна товариства, не призведе до відновлення порушеного права позивачки, а отже є неефективним способом захисту її порушеного права.

33. Вирішуючи питання щодо відшкодування витрат на правничу допомогу у цій справі, враховуючи її складність і об`єм виконаних адвокатом Ямою Д. М. робіт, апеляційний суд дійшов висновку, що достатньою компенсацією відповідачу буде сума у розмірі 10 000,00 грн.

34. Додатковою постановою Запорізького апеляційного суду від 11 грудня 2024 року задоволено заяву представника ОСОБА_2 адвоката Ями Д. М. про ухвалення додаткового рішення.

35. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати, понесені ним за подачу апеляційної скарги, у розмірі

8 182, 20 грн.

Узагальнені доводи касаційної скарги

36. 17 жовтня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Запорізького апеляційного суду від 25 вересня 2024 року та залишити в силі рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 28 вересня 2022 року.

37. Підставами касаційного оскарження вказаної постанови апеляційного суду заявниця зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, посилаючись на те, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16?ц, від 18 березня 2020 року у справі № 464/104/16-ц, від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20, від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц, у постановах Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 червня 2024 року у справі № 712/3590/22, від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17, від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, у постановах Верховного Суду від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц, від 04 грудня 2019 року у справі № 910/17755/18, від 16 червня 2021 року у справі № 544/4741/19, від 30 жовтня 2023 року у справі № 344/16831/20, від 20 червня 2024 року у справі № 331/5662/18 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також не дослідив зібрані у справі докази та не надав їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

38. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суд апеляційної інстанції не врахував вказівки Верховного Суду, надані у цій справі при направленні справи на новий розгляд, зокрема не надав правової оцінки її заяві від 11 грудня 2006 року про надання згоди ОСОБА_2 на укладення та підписання договору купівлі-продажу нежитлової будівлі.

39. Вважає, що ефективним способом захисту її прав є саме поділ спільного сумісного майна подружжя. Акцентує увагу на тому, що наявність письмової згоди одного з подружжя на укладення іншим з подружжя договору купівлі-продажу майна, зафіксована у такому договорі, свідчить про придбання майна за спільні кошти у спільну сумісну власність.

40. Зауважує, що Верховним Судом у цій справі було залишено в силі рішення суду першої інстанції в частині визнаннянедійсним та скасуваннярішення загальних зборів учасників ТОВ «Водний промисловий консалтинг»

від 06 вересня 2017 року, оформленого протоколом № 2 загальних зборів учасників ТОВ «Водний промисловий консалтинг» від 06 вересня 2017 року, про внесення до статутного капіталу товариства спірної житловоїбудівлі. Зазначене в свою чергу є підставою для скасування державної реєстрації прав.

41. З огляду на те, що договір іпотеки було укладено також без її згоди та на підставі недійсного акту приймання-передачі від 07 вересня 2017 року, а його сторони знали про належність предмета іпотеки їй на праві спільної сумісної власності, а тому діяли недобросовісно, він підлягає визнанню недійсним. Додатково посилається на обізнаність ОСОБА_2 про подання нею позову про поділ спільного сумісного майна подружжя, а тому його дії щодо передачі спірного майна в іпотеку свідчать про зловживання правом.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

42. Ухвалою Верховного Суду від 01 листопада 2024 року касаційну скаргу залишено без руху для усунення недоліків.

43. Ухвалою Верховного Суду від 13 листопада 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 331/5662/18, витребувано матеріали справи з суду першої інстанції. Відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення дії постанови Запорізького апеляційного суду від 25 вересня 2024 року до закінчення касаційного провадження.

44. 26 грудня 2024 року матеріали цивільної справи № 331/5662/18 надійшли на адресу Верховного Суду.

45. Ухвалою Верховного Суду від 05 лютого 2025 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов

Фактичні обставини справи, встановлені судами

46. 14 травня 2005 року було зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , після реєстрації шлюбу дружина отримала подвійне прізвище « ОСОБА_1 ».

47. ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народилася донька ОСОБА_4 , на утримання якої відповідач ОСОБА_2 зобов`язаний сплачувати аліменти відповідно до рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 28 серпня 2017 року у справі № 335/6853/17.

48. 10 листопада 2004 року між ОСОБА_2 та ПП ОСОБА_5 було укладено договір комісії на придбання нежитлової будівлі з підвалом, за умовами якого комісіонер зобов`язався за дорученням, за рахунок та в інтересах клієнта придбати нежитлову будівлю промислового цеху з підвалом, а саме: будівлю промислового цеху літ. А, загальною площею 635,7 кв. м, з підвалом, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом участі у прилюдних торгах, які буде проводити ЗФ СДП «Укрспец`юст», де балансоутримувачем нежитлової будівлі (боржником) є СУАЧП «Євробетон Січ».

49. На виконання вказаного договору комісії ОСОБА_2 10 листопада

2004 року передав ПП ОСОБА_5 560 000,00 грн.

50. З копії рішення № 11 від 10 листопада 2004 року та копії видаткового касового ордеру № 7 від 10 листопада 2004 року встановлено, що ОСОБА_2 , як власник ПП «Магістраль ЮГ», отримав від ПП «Магістраль ЮГ» безвідсоткову позику у сумі 560 000,00 грн строком на 3 роки для сплати вказаної суми за договором комісії, укладеним з ПП ОСОБА_5 , предметом якого є придбання на публічних торгах приміщення цеху літера А по АДРЕСА_1 (майно СП «Євробетон Січ»).

51. 11 грудня 2006 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Журавльовим Д. В., зареєстрований в реєстрі за № 2362, відповідно до якого до відповідача ОСОБА_2 перейшло право власності на нежитлову будівлю промислового цеху з підвалом, а саме: будівлю промислового цеху (літ. А, загальною площею 635,7 кв. м,

пл. основн. 684,5 кв. м, висота 7,25 м, фундамент - з/бетонні блоки; стіни, перегородки - з/бетонні панелі; перекриття - з/бетонні плити; покрівля - рулона, а/цементна; підлога - бетонна; двері, вікна - металеві, дерев`яні; внутрішнє оздоблення - штукатурка; водопостачання; електрика) каналізація; підвал (літ. пд.) з входом (літ. а), пл. основн. 92,1 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер об`єкта нерухомого майна: 1315434423101.

52. Вказаний договір купівлі-продажу був укладений зі згоди позивачки ОСОБА_1 .

53. Зазначена вище нежитлова будівля промислового цеху з підвалом була придбана ОСОБА_5 на прилюдних торгах 11 листопада 2005 року за ціною 443 610,00 грн без ПДВ.

54. Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 квітня 2017 року у справі № 335/3061/17 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано.

55. Рішенням загальних зборів засновників товариства від 01 серпня

2017 року, яке оформлене протоколом № 1, вирішено створити ТОВ «Водний промисловий консалтинг» зі статутним капіталом у розмірі 661 000,00 грн (статутний капітал розподілено таким чином: частка ОСОБА_2 складає 634560 гривень - 96 % статутного капіталу, частка ОСОБА_3 складає

26440 гривень - 4 % статутного капіталу) та призначити на посаду директора товариства ОСОБА_3 . Вказане товариство зареєстровано 03 серпня

2017 року у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується копією витягу із вказаного реєстру № 1003637812 від 19 лютого 2018 року.

56. Відповідно до протоколу № 2 загальних зборів учасників ТОВ «Водний промисловий консалтинг», код ЄДРПОУ: 41495426, від 06 вересня 2017 року учасники ТОВ «Водний промисловий консалтинг» ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за взаємною згодою вирішили, що ОСОБА_2 передає до статутного капіталу ТОВ «Водний промисловий консалтинг» нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 11 грудня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Журавльовим Д. В. та зареєстрованого в реєстрі за № 2362.

57. На виконання вказаного рішення загальних зборів учасників товариства 07 вересня 2017 року складений акт приймання-передачі нерухомого майна між учасником ТОВ «Водний промисловий консалтинг» ОСОБА_2 та

ТОВ «Водний промисловий консалтинг» в особі директора ОСОБА_3., за яким ОСОБА_2 передав, а ТОВ «Водний промисловий консалтинг» прийняло на баланс нерухоме майно - нежитлову будівлю промислового цеху

літ. А, загальною площею 635,7 кв. м, висота 7,25 м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

58. На підставі зазначеного акту приймання приймання-передачі нерухомого майна від 07 вересня 2017 року зареєстровано 08 вересня 2017 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності за

ТОВ «Водний промисловий консалтинг» на нерухоме майно - нежитлову будівлю промислового цеху.

59. 24 січня 2018 року укладений договір іпотеки між ОСОБА_2 (іпотекодержатель) та ТОВ «Водний промисловий консалтинг» в особі директора ОСОБА_3 (іпотекодавець), який посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Єдемською-Фастовець О. О. і зареєстровано в реєстрі за № 248, за умовами якого ТОВ «Водний промисловий консалтинг» в особі директора ОСОБА_3. (іпотекодавець) виступив майновим поручителем ОСОБА_3 (боржник) перед іпотекодержателем за договором позики, посвідченим приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Єдемською-Фастовець О. О. 24 січня 2018 року за реєстровим № 247 (повернення суми позики у розмірі 650 000,00 грн до 23 січня 2019 року), а предметом іпотеки виступило спірне нерухоме майно.

60. З протоколу загальних зборів учасників товариства № 3/18 від 16 січня 2018 року, підписи у якому посвідчено 16 січня 2018 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Козиряцькою О. В. і зареєстровано в реєстрі за № 98,99, а також з договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Водний промисловий консалтинг» від 16 січня 2018 року вбачається, що ОСОБА_2 продав свою частку у статутному капіталі

ТОВ «Водний промисловий консалтинг» іншому учаснику цього товариства ОСОБА_3 .

Позиція Верховного Суду

61. Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

62. Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

63. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

64. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

65. Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

66. Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

67. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

68. Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду

від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158гс18, пункт 5.5)). Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі

№ 310/11024/15-ц).

69. Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають ураховувати його ефективність. Це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

70. Ефективність способу захисту порушених прав позивача підлягає оцінці саме на час вирішення спору, коли суд встановлює чи в межах відповідної вимоги може бути захищене право або інтерес позивача та чи відповідне рішення призведе до того, що заявнику не потрібно буде додатково звертатися до суду із позовом.

71. Спірні правовідносини стосуються поділу спільного сумісного майна подружжя, яке було передане одним із подружжя до статутного капіталу товариства без згоди іншого.

72. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 368 ЦК України).

73. Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

74. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

75. Отже, у сімейному законодавстві України встановлено спростовну презумпцію спільності права власності на майно подружжя, яка полягає у тому, що майно, набуте за час шлюбу, вважається об`єктом права спільної сумісної власності (виключення зазначені у статті 57 СК України), допоки одним із подружжя, який це заперечує, не доведено інше.

76. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 червня 2024 року у справі № 712/3590/22 викладено правовий висновок, що вчинення згоди іншим з подружжя на розпорядження спільним майном є одностороннім правочином, розрахованим на його сприйняття іншими особами, а саме - подружжям, який є стороною договору, та третьою особою (інша сторона договору). Волевиявлення іншого з подружжя (співвласника) на розпорядження спільним майном, яке виражено у згоді, адресоване та сприймається як подружжям, який виступає стороною договору, так і контрагентом за таким договором.

77. Згода іншого з подружжя (співвласника) на розпорядження майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, поширюється як на випадки відчуження майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, так і на випадки набуття майна подружжям у право спільної сумісної власності.

78. Крім того, Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у зазначеній постанові зауважено, що у разі, якщо інший з подружжя надав згоду на розпорядження майном (коштами) для набуття майна в спільну сумісну власність і така згода зафіксована безпосередньо у договорі купівлі-продажу майна, який вчинено іншим з подружжя, то суд не може своїм рішенням підміняти домовленість подружжя про набуття майна в спільну сумісну власність.

79. Встановивши, що спірна нежитлова будівля була набута сторонами під час зареєстрованого шлюбу на підставі договору купівлі-продажу, укладеного за нотаріально посвідченою згодою позивачки, а відповідачем ОСОБА_2 презумпція спільності права власності подружжя не спростована, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що спірне майно (будівля промислового цеху літ. А, загальною площею 635,7 кв. м, з підвалом, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ) належить сторонам на праві спільної сумісної власності.

80. Судове рішення апеляційного суду в цій частині відповідачем не оскаржується.

81. Статтями 203, 215 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом і повинен бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

82. Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою до іншої сторони чи сторін правочину; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення того, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину та має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, на захист якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, у чому полягає його порушення, і в залежності від цього у який ефективний спосіб порушене право може бути захищено (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2022 року у справі № 125/2157/19).

83. Згідно із частиною першою статті 317 ЦК України права володіння, користування та розпоряджання своїм майном належать власнику. Якщо майно належить особі не на праві особистої приватної власності, а разом з іншим співвласником на праві спільної сумісної власності, то розпорядження майном здійснюється за згодою останнього. Відсутність такої згоди іншого зі співвласників (другого з подружжя) на укладення правочину щодо спільного майна свідчить про відсутність у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень на укладення такого правочину. У таких випадках відсутня воля власника спільного майна, на боці якого виступають обидва співвласники (подружжя), на вчинення правочину.

84. Водночас пунктом 6 статті 3 ЦК України до засад цивільного законодавства віднесено, серед іншого, добросовісність.

85. Відповідно до частини другої статті 369 ЦК України та частини другої статті 65 СК України при укладенні одним з подружжя договору щодо розпорядження спільним майном вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.

86. Наявність згоди одного з подружжя на укладення другим з подружжя договору щодо розпорядження спільним майном наділяє його необхідним обсягом повноважень на вчинення такого правочину.

87. З аналізу зазначених норм закону в їх взаємозв`язку можна зробити висновок, що презумпція розпорядження спільним майном одним з подружжя за згодою другого з подружжя встановлена саме на користь добросовісного набувача прав на таке майно.

88. Тому укладення одним з подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише в тому разі, якщо суд встановить, що третя особа (контрагент за таким договором) діяла недобросовісно, зокрема знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності і що той з подружжя, хто укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 29 червня 2021 року у справі № 916/2813/18).

89. У постанові від 22 вересня 2022 року у справі № 125/2157/19 Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що з метою захисту прав співвласників майна, у тому числі майна подружжя, норми цивільного та сімейного законодавства (стаття 369 ЦК України, частина третя та четверта статті 60 СК України) містять приписи, згідно з якими для укладення одним з подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

90. Зазначені приписи не тільки забезпечують права одного з подружжя, а й обмежують права іншого з подружжя у відчуженні спільного подружнього майна, оскільки ставлять правомочності одного з подружжя на відчуження майна в залежність від наявності належним чином оформленої згоди іншого з подружжя на таке відчуження. Відсутність такої згоди свідчить про відсутність повноважень в одного з подружжя (відчужувача) на відчуження подружнього майна.

91. Схожий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду

від 05 вересня 2024 року у справі № 908/1339/23 (908/1600/23).

92. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 не надавала згоди на передачу ОСОБА_2 спірного нежитлового приміщення до статутного капіталу ТОВ «Водний промисловий консалтинг», що не відповідає вимогам частин першої-третьої статті 65 СК України.

93. Такі порушення стали підставою для визнаннясудом першої інстанції недійсним та скасування рішення загальних зборів учасників ТОВ «Водний промисловий консалтинг» від 06 вересня 2017 року, оформленого протоколом № 2 загальних зборів учасників товариства від 06 вересня 2017 року, про внесення до статутного капіталу товариства нежитлової будівлі промислового цеху літ. А, загальною площею 635,7 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1315434423101.Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 28 вересня 2022 року у частині вирішення зазначеної позовної вимоги було залишено в силі постановою Верховного Суду від 20 червня 2023 року, ухваленою у цій справі.

94. Колегія суддів акцентує увагу на тому, що справа направлялася Верховним Судом на новий апеляційний розгляд лише у частині вирішення позовних вимог про визнання недійсним та скасування акта прийому-передачі нерухомого майна, визнання недійсним договору іпотеки, визнання права приватної власності на частину спірного майна у порядку його поділу.

95. Велика Палата Верховного Суду зауважувала, що залежно від установлених судами обставин конкретної справи документ, який сторони справи іменують як «акт приймання-передачі», може як підтверджувати певні факти та бути документом первинного бухгалтерського обліку, так і мати ознаки правочину, тобто бути спрямованим на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

96. Встановлення правової природи акта приймання-передачі - це питання дослідження як його змісту, так і інших доказів, наявних у матеріалах справи. Висновок із цього приводу в разі його необхідності для вирішення справи повинен робити суд у межах кожної окремої справи.

97. Таким чином, суд досліджує акт у кожному конкретному випадку та надає йому оцінку залежно від того, чи підтверджує він волевиявлення сторін, а також чи створює він юридичні наслідки.

98. У спірних правовідносинах акт приймання-передачі нерухомого майна до складу статутного капіталу ТОВ «Водний промисловий консалтинг» став підставою для переходу права власності на нерухоме майно до товариства. Цей акт підписано на підставі рішення загальних зборів учасників ТОВ «Водний промисловий консалтинг» від 06 вересня 2017 року, оформленого протоколом № 2 загальних зборів учасників ТОВ «Водний промисловий консалтинг» від 06 вересня 2017 року. Акт приймання-передачі нерухомого майна підтверджує волевиявлення сторін, а також має юридичні наслідки - перехід права власності на нерухоме майно.

99. Двосторонній акт у цих правовідносинах свідчить про погоджену дію шляхом волевиявлення обох сторін правочину на набуття певних цивільних прав та обов`язків.

100. Прийняття рішень та укладення акта приймання-передачі нерухомого майна від 07 вересня 2017 року 2017 року є комплексом дій, вчинених з метою передачі майна до складу статутного капіталу ТОВ «Водний промисловий консалтинг», а тому правочин з відчуження нерухомого майна, оформлений актом приймання передачі, може бути визнаний недійсним.

101. Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 18 грудня 2024 року у справі

№ 916/379/23 (пункти 93-103).

102. Частиною першою статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

103. Дійсно, двостороння реституція є обов`язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути залишена поза увагою сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов`язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину (аналогічний висновок викладено в пунктах 64 і 65 постановах Верховного Суду від 23 вересня 2021 року у справі

№ 904/1907/15, від 20 липня 2022 року у справі № 923/196/20).

104. Частиною третьою статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

105. З урахуванням наведеного, законним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання недійсним правочину з відчуження нерухомого майна, оформленогоактом прийому-передачі нерухомого майна від 07 вересня 2017 року про передачу ОСОБА_8 до статутного капіталу ТОВ «Водний промисловий консалтинг» нежитлової будівлі промислового цеху літ. А, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з огляду на порушення вимог частин першої-третьої статті 65 СК України (розпорядження одним з подружжя нерухомим майном без згоди іншого з подружжя).

106. Подальші дії щодо передачі ТОВ «Водний промисловий консалтинг» такого майна в іпотеку є також незаконними, з огляду на відсутність правових підстав у товариства для набуття права власності на нього.

107. Слід також звернути увагу, що ТОВ «Водний промисловий консалтинг» судові рішення у цій справі не оскаржувало, не заявляло про створення перешкод у здійсненні господарської діяльності.

108. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України).

109. Отже нежитловабудівля промислового цеху літ. А, що знаходиться за адресою: вул. Крива Бухта, буд. 1, м. Запоріжжя, підлягає поділу між подружжям у рівних частинах (по 1/2).

110. Беручи до уваги зазначене, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин (у межах апеляційного перегляду справи), нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, у зв`язку з чим дійшов загалом обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування акта прийому-передачі нерухомого майна, визнання недійсним договору іпотеки, визнання права власності на частину спірного майна подружжя у порядку його поділу.

111. Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог, які переглядалися судом апеляційної інстанції, та ухвалюючи нове судове рішення про відмову у їх задоволенні, апеляційний суд помилково послався на необхідність захисту прав позивачки шляхом заявлення вимог про виплату вартості частки члена подружжя у статутному капіталі товариства, не врахувавши, що передача спільного сумісного майна сторін до статутного капіталу була здійснена без згоди позивачки, як його співвласниці, а позивачка має право на обрання способу захисту свого права.

112. Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

113. З огляду на те, що законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції (в межах вирішення позовних вимог про визнання недійсним та скасування акта прийому-передачі нерухомого майна, визнання недійсним договору іпотеки, визнання права приватної власності на частину спірного майна) було помилково скасоване судом апеляційної інстанції, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 та скасування постанови Запорізького апеляційного суду від 25 вересня 2024 року із залишенням в силі у зазначеній частині рішення суду першої інстанції.

114. За відсутності правових підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 відсутні правові підстави для стягнення на його користь понесених ним судових витрат у суді апеляційної інстанції. Додаткова постанова є частиною основного судового рішення, а тому підлягає скасуванню разом з основним судовим рішенням.

Керуючись статтями 402, 409, 413, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Постанову Запорізького апеляційного суду від 25 вересня 2024 року скасувати.

3. Залишити в силі рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 28 вересня 2022 року в частині вирішення позовних вимог про визнання недійсним та скасування акта прийому-передачі нерухомого майна, визнання недійсним договору іпотеки, визнання права приватної власності на частину спірного майна.

4. Додаткову постанову Запорізького апеляційного суду від 11 грудня 2024 рокускасувати.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович