Ухвала від 13.02.2025 по справі 953/2599/24

Справа № 953/2599/24

н/п 1-кс/953/1029/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2025 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:

слідчого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні Київського районного суду м. Харкова клопотання представника власника майна ОСОБА_3 , адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22024220000000265, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.28 ч.1 ст.111-2 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

04.02.2025 до Київського районного суду м. Харкова надійшло клопотання представника власника майна ОСОБА_3 , адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22024220000000265, вилученого під час обшуку, накладеного ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 03.05.2024.

В обґрунтування клопотання вказує, що ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 03.05.2024 було задоволено клопотання прокурора у кримінальному провадженні №22024220000000265 про арешт майна. Даною ухвалою, у тому числі, було накладено арешт на вилучене 15.04.2024 в ході проведення обшуку за адресою АДРЕСА_1 , майно, що належить ОСОБА_3 , дружині ОСОБА_5 , а саме гроші, мобільні телефони та інші речі, посилається на джерела походження грошових коштів. Також на ті обставини, що з моменту накладення арешту пройшло вже багато часу, в арешті її майна відпала потреба.

Заявник, його представник в судове засідання не прибула, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили, в заяві від 07.02.2025 представник ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_4 вимоги клопотання підтримав.

Слідчий та прокурор про дату, час та місце розгляду клопотання повідомлені своєчасно та належним чином, в судове засідання не з`явилися.

Слідчий подав до суду письмові заперечення проти даного клопотання, просить розглядати клопотання у його відсутність та вказує, що арештоване майно відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, тобто є речовим доказом та визнане слідчим як речові докази постановою від 16.04.2024, зняття арешту може призвести до наслідків, що можуть перешкодити кримінальному провадженню, санкція статті злочину, інкримінованого ОСОБА_6 передбачає конфіскацію, а тому скасування арешту є передчасним. Враховуючи суспільну небезпеку кримінального правопорушення, яке розслідується, його специфіку, ступінь тяжкості вважає, що на даному етапі арешт вказаного майна, належного ОСОБА_6 , а не заявнику та грошових коштів виправдовує потреби досудового розслідування, таке обмеження відповідає вимогам законності. На теперішній час 04.02.2025 досудове розслідування у кримінальному провадженні завершено, триває час ознайомлення сторони захисту з матеріалами кримінального провадження, повернення цих доказів призведе до знищення доказів та неможливості їх дослідження під час судового провадження.

Відповідно до вимог ст. 174 КПК України неявка слідчого та прокурора не перешкоджає розгляду клопотання.

Дослідивши всі надані доводи учасниками в обґрунтування заявленого клопотання, вислухавши заявника в судовому засіданні, слідчий суддя приходить до наступного.

Встановлено за представленими матеріалами, що в провадженні СВ УСБУ в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22024220000000265 від 16.02.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.28 ч.1 ст.111-2 КК України, в якому ОСОБА_6 є підозрюваним.

Заявник посилається на ті обставини, що ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 03.05.2024 року було накладено арешт на речі та грошові кошти ОСОБА_3 , вилученні під час обшуку 15.04.2024. Проте, як вбачається з копії наданої до заявником ухвали від 03.05.2024 по справі №953/2599/24, н/п 1-кв/953/3287/24 слідчим суддею було накладено арешт на майно ОСОБА_6 , доказів належності частини вилученого майна на праві власності заявнику ОСОБА_3 до суду взагалі не надано.

На підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 11.04.2024 проведено обшук, вході якого 15.04.2024 вилучено речі та грошові кошти ОСОБА_6 , які було визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні 16.04.2024, також слідчим суддею 03.05.2024 арешт накладено з метою збереження речових доказів.

Як вбачається з відповіді слідчого, наразі в арешті вказаного майна, що визнане речовими доказами потреба не минула, огляд цих доказів може бути необхідним при розгляді справи в суді, а повернення цього майна може призвести до негативних наслідків, незабезпечення конфіскації майна, як виду покарання за ст.111-2 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

З аналізу ст. 171-174 КПК України вбачається, що у клопотанні про скасування арешту в обов`язковому порядку має бути зазначено наступне: хто звертається із клопотанням про скасування арешту майна /власник майна тощо/; перелік і вид майна, арешт, який має бути скасовано; яким процесуальним документом та коли був накладений арешт; мотивація чому слід скасувати арешт. Також, до клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими заявник обґрунтовує доводи клопотання.

Відповідно до ч.1ст.170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Звертаючись до суду з клопотанням про скасування арешту, заявник посилається на те, що необхідність уподальшому арештімайна відпала, а тривалість арешту порушує права власника.

Досліджуючи обґрунтування заявника, слідчий суддя зазначає, що доводи про те, що доцільність арешту відпала є недоведеними та непідтвердженими належними доказами.

Так, за наданими відомостями слідчого, досудове розслідування по кримінальному провадженню № 22024220000000265 від 16.02.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.28 ч.1 ст.111-2 КК України, в якому ОСОБА_6 є підозрюваним завершено, триває стадія ознайомлення сторони захисту з матеріалами кримінального провадження, вилучені предмети мають статус речових доказів, які підлягають дослідженню під час розгляду справи судом, а тому станом на теперішній час є необхідність арешту. Доказів, що підтверджують належність вилученого 15.04.2024 майна під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 майна заявнику ОСОБА_3 не надано.

Згідно наданих до слідчого судді даних, вилучене майно є речовим доказом, арешт накладений в порядку п.1 ч.2 ст. 170 КПК України з метою збереження речового доказу.

Таким чином, встановлено, що арештоване майно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України, має доказове значення у кримінальному провадженні.

Відповідно до ст.98 КПК України матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом є речовими доказами по справі.

При цьому, накладення арешту на майно по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від інших правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Доводи заявника щодо відсутності потреби арешту не є належним чином підтвердженим, оскільки за доводами слідчого є необхідність даного арешту, і доказів на спростування заявником не надано.

Таким чином, станом на теперішній час заявником не доведено, що в подальшому арешті майна відпала потреба, або що арешт накладено не обґрунтовано, лише єдине посилання на належність особисто ОСОБА_3 , а не підозрюваному ОСОБА_6 права власності на частину вилученого майна майно не може бути підставою для скасування арешту.

Слідчий суддя роз`яснює заявникові, що в подальшому, під час судового слідства, він не позбавлений можливості звернутись повторно до суду для зміни місця зберігання майна або скасування арешту, за наявності для цього належних підстав, за наявності обґрунтованих доказів на підтвердження необхідності його зміни, або скасування.

Таким чином, дослідивши всі доводи заявника та представлені матеріали слідчого і прокурора по кримінальному провадженню № 22024220000000265, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.28 ч.1 ст.111-2 КК України, слідчий суддя зазначає, що порушень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, які б потягли за собою порушення права власності, у розумінні «справедливого балансу» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи та третіх осіб не встановлено за результатами розгляду даного клопотання, на підставі тих доказів, що надані.

З урахуванням викладеного вище, слідчий суддя вважає, що арешт майна ОСОБА_6 , накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 03.05.2024 не втратив своєї актуальності, а тому клопотання представника ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 задоволенню на теперішній час не підлягає, що не позбавляє заявника у разі наявності обґрунтованих підстав звертатись до суду повторно.

Керуючись ст.ст.55, 107, 220, 303-307, 372, 376 ч.2 КПК України, слідчий суддя,

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання представника власника майна ОСОБА_3 , адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22024220000000265, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.28 ч.1 ст.111-2 КК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя -