Ухвала від 11.03.2025 по справі 953/2599/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 641/406/25 Головуючий 1ї інстанції: ОСОБА_1

Апеляційне провадження № 11-сс/818/321/25 Доповідач ОСОБА_2

Категорія: тримання під вартою

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

головуючого ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретаря судового засідання ОСОБА_5

за участю захисника ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харків в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Комінтернівського районного суду м.Харкова від 11 лютого 2025 року, якою задоволено клопотання слідчого СВ ВП № 2 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області ОСОБА_7 , погодженого прокурором Слобідської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_8 , та застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою щодо підозрюваної ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 12025221150000090 від 19 січня 2025року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, до 11 квітня 2025 року -

У С Т А Н О В И Л А:

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.

В провадженні СВ ВП № 2 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиногореєстру досудових розслідуваньза№ 12025221150000090 від 19 січня 2025року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, в якому ОСОБА_9 підозрюється утаємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно, в умовах воєнного стану.

11.02.2025 року ОСОБА_9 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.

11.02.2025 року слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням, погодженим з прокурором, про застосування запобіжного заходу виді тримання під вартою стосовно підозрюваної ОСОБА_9 .

В обґрунтування клопотання слідчий посилався на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_9 злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та наявність ризиків, передбачених п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України.

Ухвалою слідчого судді Комінтернівського районного суду м.Харкова від 11 лютого 2025 року задоволено клопотання та застосовано до ОСОБА_9 запобіжний захід у виді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» до 11.04.2025 року, а також визначено заставу у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 151 400 грн.

У разі внесення застави вирішено покласти на підозрювану обов`язки, передбачені ч.5ст.194 КПК України: прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за викликом; не відлучатися з населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.

В апеляційній скарзі захисник просить ухвалу слідчого скасувати, постановити нову, якою застосувати до підозрюваної запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.

В обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що стороною обвинувачення не доведено та не обґрунтовано наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор до початку судового розгляду подав до апеляційного суду заяву в якій просить провести судовий розгляд без його участі та просить відмовити у задоволені апеляційної скарги.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про можливість проведення розгляду без участі прокурора у кримінальному провадженні.

Заслухавши доповідь судді, заслухавши доводи захисника на підтримання вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Мотиви суду

Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Статтею 370 КПК України встановлено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України. Відповідно до частини 5 статті 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Окрім того, стаття 17 Закону України № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права, а стаття 18 цього Закону визначає порядок посилання на Конвенцію та практику суду.

Згідно ст.3 Загальної декларації прав людини, ст.5 Конвенції, п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», запобіжний захід у виді взяття під варту обирається лише тоді, коли на підставі наявних у справі фактичних даних із певною вірогідністю можна стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.

При розгляді апеляційної скарги колегія суддів перевіряє дотримання слідчим суддею вимог ст.177, 178 КПК України і бере до уваги сукупність усіх чинників і обставин, передбачених зазначеними нормами кримінального процесуального закону.

Виходячи зі змісту ч.2 ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.

Слідчий суддя, перевіряючи законність та обґрунтованість клопотання про застосування щодо підозрюваної ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, у відповідності до вимог ст.193,194КПК України заслухавдоводи учасниківсудового провадження,належним чиномдослідив фактичніобставини,вказані уклопотанні слідчого,і дійшоввмотивованого висновкупро необхідністьобрання щодопідозрюваної такоговиняткового видузапобіжного заходуяк триманняпід вартою,оскільки останнійобґрунтовано підозрюєтьсяу вчиненнізлочину,передбаченого ч.4ст.185КК України,а наявністьсамої обґрунтованоїпідозри підтверджуєтьсявідповідними письмовимидоказами,зібраними підчас досудовогорозслідування.

Як убачається з наданих в апеляційний суд матеріалів, в повідомленні про підозру ОСОБА_9 за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, вказано зміст підозри та правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється остання, із зазначенням статей (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.

Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_9 інкримінованого їйзлочину,передбаченого ч.4ст.185КК України,підтверджується відомостями,які містятьсяу: заяві потерпілого; протоколах допиту потерпілого, свідків; протоколах пред`явлення особи для впізнання за фотознімками; протоколі огляду предметів ; висновку експерта.

Зазначені докази цілком слушно на думку слідчого судді, не містять ознак очевидної беззаперечної недопустимості та неналежності та є достатніми для висновку про наявність обґрунтованої підозри.

Зважуючи на такий обсяг відомостей, матеріали судового провадження об`єктивно свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права підозрюваної, як вжиття запобіжних заходів у зв`язку з наявністю саме обґрунтованої підозри, так як наявні у матеріалах провадження докази формують внутрішнє переконання, в тому числі й для стороннього спостерігача, причетності ОСОБА_9 до вчинення кримінального правопорушення, згідно підозри, що фактично й не оскаржується захисником

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 р. ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Судом першої інстанції також правильно взято до уваги й самі фактичні обставини (фабули злочину) згідно підозри, а саме те, що ОСОБА_9 підозрюється у вчиненні умисного тяжкого злочину, а саме таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно в умовах воєнного стану, що свідчить про підвищену суспільну небезпеку як інкримінованого злочину, так й самої особи підозрюваної.

Колегія суддів враховує, що Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним, та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

За таких обставини, враховуючи, що дії ОСОБА_9 , за вчинення яких їй повідомлено підозру, класифікуються як тяжкий злочин,а саме кримінальнеправопорушення противласності, вчинене повторно, в умовах воєнного стану, внаслідок чогоколегія суддіввбачає,що існуєсуспільний інтерес,який свідчить проте,що більшм`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою не зможе запобігти ризикам, передбаченим п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України.

За таких обставин колегія суддів зазначає, що саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій є об`єктивні підстави вважати, що підозрювана може переховуватись від правоохоронних органів та суду, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків досудового розслідування, а також належне дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов`язків.

Крім того,ЄСПЛ в своїх рішеннях «Панченко проти Росії» та «Бекчиєв проти Молдови» неодноразово зазначав, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.

Колегія суддів зазначає, що при встановленні наявності ризику впливу на потерпілих та свідків, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 ст.23, ст.224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК).

Таким чином, ризик впливу на потерпілого та свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

А тому, доводи апелянта про те, що фактично лише тяжкість інкримінованого злочину формально стала єдиною підставою для обрання найбільш суворого виду запобіжного заходу - тримання під вартою є необґрунтованими.

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.

При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

За таких обставин доводи апелянта про недоведеність висновків суду першої інстанції з цього приводу та їх декларативність не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, не є слушними та не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не ґрунтуються на відомостях провадження.

Зважаючи на вагомість доказів та обґрунтованість підозри у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення проти власності, вчинене в умовах воєнного стану, за яке передбачено покарання лише у виді позбавлення волі від п`яти до восьми років, а також враховуючи особу підозрюваної, яка раніше судима, вчинила кримінальне правопорушення в період невідбутого покарання (випробувального строку), слідчий суддя, керуючись положеннями ч.1 ст.194 КПК України, обґрунтовано, враховуючи суспільний інтерес, який в даному випадку превалює над приватним, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, слідчий суддя дійшов до цілком правильного висновку про застосування щодо ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Колегія суддів приймає до уваги, що ОСОБА_9 має певні соціальні зв`язки, однак такі відомості не спростовують та не мінімізують наявних ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, запобігти яким в даному випадку може лише застосування такого виняткового запобіжного заходу як тримання під вартою. Крім того, зазначені обставини існували на час інкримінованих підозрюваній дій, однак, згідно підозри, вони не стали для неї стримуючим фактором для уникнення від вчинення дій відповідно до повідомлення про підозру.

Таким чином відсутні підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної, тому колегія суддів погоджується з рішенням слідчого судді щодо необхідності задоволення клопотання слідчого, оскільки слідчий та прокурор в повному обсязі довели суду обставини, які виправдовують обмеження ОСОБА_9 на свободу саме в такий спосіб процесуального примусу.

Крім того, слідчим суддею враховані всі підстави та обставини, передбачені ст. 178 КПК України, відомості про особу та наявні докази, про вчинення підозрюваною кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує їй у разі визнання винуватою та обставини, передбачені ст. 177, 178 КПК, згідно яких суд вправі визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків.

Розмір заставиповинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб виключити або максимально мінізувати у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Підстав для зменшення розміру застави, визначеної судом першої інстанції при обранні запобіжного заходу, на цьому етапі провадження колегія суддів не вбачає, оскільки матеріали кримінального провадження підтверджують наявність обставин, які дають підстави вважати, що саме обраний судом розмір застави зможе достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає необґрунтованими, а тому і такими, що не підлягають задоволенню доводи апеляційної скарги захисника про відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, та про необхідність зміни запобіжного заходу.

За таких обставин, ухвала слідчого судді відповідно до вимог ст.370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування, про що йде мова в апеляційній скарзі захисника, колегія суддів не вбачає.

Істотних порушень вимог КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.407,419, 422 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Комінтернівського районногосуду м.Харковавід 11лютого 2025року прозастосування запобіжногозаходу увиді триманняпід вартоющодо підозрюваної ОСОБА_9 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Колегія суддів:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4