Ухвала від 18.03.2025 по справі 953/2599/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 953/2599/24 Суддя 1ї інстанції: ОСОБА_1

Апеляційне провадження № 11-сс/818/321/25 Доповідач ОСОБА_2

Категорія: тримання під вартою

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

головуючого ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретаря судового засідання ОСОБА_5

за участю захисника ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 12 лютого 2025 року, якою задоволено клопотання прокурора Харківської обласної прокуратури ОСОБА_7 та продовжено строк застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 22024220000000265від 16лютого 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченогоч.3 ст.28 ч.2, ст. 111 КК України, до 12 квітня 2025 року, -

У С Т А Н О В И Л А:

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.

Слідчим відділом Управління СБ України в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22024220000000265від 16лютого 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченогоч.3 ст. 28, ч.2 ст. 111 КК України, в якому ОСОБА_8 підозрюється увчиненнідержавної зради, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України в умовах воєнного стану на шкоду економічній безпеці України шляхом надання іноземній державі допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчиненому за організованою групою.

15.04.2024 року ОСОБА_8 затриманий слідчим слідчого відділу Управління СБ України у Харківській області на підставіп. 1 ч. 1 ст. 208 КПК України.

16.04.2024 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 28, ч.2 ст.111 КК України.

17.04.2024 року ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова підозрюваному ОСОБА_8 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави, який в подальшому неодноразово продовжувався, останній раз до 12.04.2025 року.

27.12.2024 року ОСОБА_8 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 28, ч.2 ст. 111 КК України.

30.01.2025 року ОСОБА_8 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 28, ч.2 ст. 111 КК України.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 23.12.2024 року строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні продовжено до 6 місяців, а саме до 03.04.2025 року.

04.02.2025 року слідчим повідомлено про завершення досудового розслідування та надано підозрюваним та захисникам доступ для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.

10.02.2025 року до суду прокурор подав клопотання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 .

В обґрунтування клопотання прокурор посилалася на тяжкість кримінальних правопорушень, в яких підозрюється ОСОБА_8 та продовження існування ризиків, передбачених п. 1, 2, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Ухвалою слідчогосудді Київськогорайонного судум.Харковавід 12.02.2025року задоволеноклопотанняслідчого. Продовжено строк застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави до 12.04.2025 року, але не більше, ніж до початку підготовчого судового засідання.

Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.

В апеляційній скарзі захисник просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою обрати запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою або визначити розмір застави щодо підозрюваного.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що стороною обвинувачення не доведено вагомість аргументів, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Вказує, що підозра є необґрунтованою та у зв`язку з тим, що досудове розслідування вже завершено, то частина ризиків вже є неактуальними.

Також, зазначає, що ОСОБА_8 має міцні соціальні зв`язки, не має наміру переховуватись від слідства та суду.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор в судове засідання не з`явився, був належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи, причин своєї неявки суду не повідомив.

Враховуючи вимоги ч. 4 ст. 405, ч.2 ст. 422 КПК України, колегія суддів вважає за можливим проведення апеляційного перегляду ухвали слідчого судді за відсутності прокурора у кримінальному провадженні, оскільки неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.

Заслухавши доповідь судді, доводи захисника на підтримання вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Мотиви суду

Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Статтею 370 КПК України встановлено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України. Відповідно до частини 5 статті 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Окрім того, стаття 17 Закону України № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права, а стаття 18 цього Закону визначає порядок посилання на Конвенцію та практику суду.

Згідно ст.3 Загальної декларації прав людини, ст.5 Конвенції, п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», запобіжний захід у виді взяття під варту обирається лише тоді, коли на підставі наявних у справі фактичних даних із певною вірогідністю можна стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.

При розгляді апеляційної скарги колегія суддів перевіряє дотримання слідчим суддею вимог ст.177, 178 КПК України і бере до уваги сукупність усіх чинників і обставин, передбачених зазначеними нормами кримінального процесуального закону.

Згідно з вимогамист.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.

Відповідно до вимогст.178 КПК Українипри вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Згідно з ч.1ст.183 КПК Українитримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятоюстатті 176 цього Кодексу.

В силу ч.3ст.199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених устатті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Частиною 5статті 199 КПК України, передбачено, що слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Розглядаючи клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядкуст.199 КПК України, суд повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.

Перевіркою наданих до апеляційного суду матеріалів встановлено, що зазначені вимоги закону слідчим суддею дотримані.

Як убачається з наданих в апеляційний суд матеріалів, в повідомленні про підозру ОСОБА_8 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 28, ч.2 ст. 111 КК України, вказано зміст підозри та правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється останній, із зазначенням статей (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.

Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованих кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 28, ч.2 ст. 111 КК України, перевірялась судом першої інстанції при обранні йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою та матеріали провадження не містять нових даних на спростування цього.

Крім того, апеляційний суд зазначає, що у даному випадку органом досудового розслідування зібрані під час досудового розслідування докази, визнані достатніми для складання обвинувального акту та надано стороні захисту доступ до матеріалів досудового розслідування у відповідності до ст.290 КПК України.

Зміст оскаржуваного рішення підтверджує, що слідчий суддя також дослідив доводи клопотання щодо обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попереднього судового рішення про продовження строку тримання під вартою підозрюваного та, з урахуванням особливостей даного кримінального провадження, об`єму висунутої підозри, необхідності виконання процесуальних дій, обґрунтовано дійшов висновку про наявність обставин, які виправдовують подальше тримання підозрюваного під вартою у межах продовженого строку досудового розслідування.

Надаючи оцінку продовження існування ризику переховування підозрюваної від органів досудового розслідування або суду, колегія суддів зазначає, що ЄСПЛ в своїх рішеннях «Панченко проти Росії» та «Бекчиєв проти Молдови» неодноразово зазначав, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 р. ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Судом першої інстанції також правильно взято до уваги й самі фактичні обставини (фабули злочинів) згідно підозри, що свідчить про підвищену суспільну небезпеку як інкримінованих злочинів, так й самої особи підозрюваного.

Колегія суддів враховує, що Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним, та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

За таких обставини, враховуючи, що дії ОСОБА_8 , за вчинення яких йому повідомлено підозру, класифікуються як особливо тяжкий злочин в сфері злочинів проти основ національної безпеки, внаслідок чогоколегія суддіввбачає,що існуєсуспільний інтересякий свідчить проте,що більшм`який запобіжнийзахід,ніж продовженнязастосування триманняпід вартоюне зможезапобігти ризикам,передбаченим п.1 ч.1 ст.177 КПК України.

За таких обставин колегія суддів зазначає, що саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій є об`єктивні підстави вважати, що продовжують існувати ризики того, що підозрюваний може вдатися до втечі, переховуватись від правоохоронних органів та суду, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків досудового розслідування, а також належне дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов`язків.

Так, при встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, статті 95, 224 КПК).

Таким чином, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Зазначене вказує на продовження існування ризику можливого впливу на свідків та великий обсяг слідчих та розшукових дій, а тому посилання суду щодо не доведення продовження існування ризиків можливого впливу на свідків та знищення або спотворення будь-яких речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставини кримінального правопорушення є безпідставним та обумовленим складністю кримінального провадження.

Крім того, колегія суддів, з урахуванням специфіки кримінальних правопорушень які інкриміновані підозрюваній вбачає продовження існування ризиків, передбачених п. 1, 2, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.

Зазначене вказує на неможливість в даному конкретному випадку застосування до підозрюваного іншого більш м`якого виду запобіжного заходу.

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.

При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

З врахуванням зазначених обставин, суті самої підозри, висновки суду, що продовження саме такого суворого виду запобіжного заходу забезпечить належну процесуальну поведінку ОСОБА_8 та слугуватиме досягненню процесуальним задачам і меті досудового розслідування є законними та обґрунтованими.

Посилання захисника на можливість обрання щодо підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу, суперечать приписам ч.6 ст.176 КПК України, якими передбачено, що під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями109-114-2,258-258-5,260,261,437-442Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених устатті 177цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначенийпунктом 5частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою, у зв`язку з чим, доводи захисника про те, що прокурором не доведено необхідності застосування підозрюваний запобіжного заходу саме у виді тримання під вартою не заслуговують на увагу.

Частину шосту статті 176 КПК України визнано такою, що відповідає Конституції України (є конституційною), згідно з Рішенням Конституційного Суду№ 7-р(II)/2024від 19.06.2024 року.

Конституційний Суд України у рішенні зауважив, що застосування зачастиною шостоюстатті 176 Кодексу під час дії воєнного стану запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до особи, яку підозрюють або обвинувачують у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України, громадської безпеки, миру, безпеки, людства та міжнародного правопорядку, за наявності ризиків, визначенихстаттею 177Кодексу, є потрібним засобом для забезпечення ефективності розслідування цих злочинів і виконання завдань кримінального провадження в умовах воєнного стану, що обумовлено потребою посиленого захисту суверенітету, територіальної цілісності, недоторканності, обороноздатності, державної, економічної й інформаційної безпеки України.

Також, Конституційний Суд України зазначив, щочастина шостастатті 176 Кодексу не суперечитьстаттям 3,8, частинампершій,другійстатті 29,частині першійстатті 55,частині першійстатті 62,частині першійстатті 64 Конституції України, оскільки ця норма Кодексу забезпечує посилені гарантії захисту конституційного права на свободу та особисту недоторканність особи від свавільного втручання, що їх визначеночастиною другоюстатті 29 Конституції України.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає необґрунтованими, а тому і такими, що не підлягають задоволенню доводи апеляційної скарги захисника про відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, та про необхідність зміни запобіжного заходу.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу органу досудового розслідування, що ОСОБА_9 дійсно досить тривалий час перебуває під вартою, а досудове розслідування не закінчено, чим порушуються засади кримінального провадження (п.21 ч.1 ст.7 КПК України) та приписи ч.4 ст.28 КПУ України.

За таких обставин, ухвала слідчого судді відповідно до вимог ст.370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування, про що йде мова в апеляційній скарзі захисників, колегія суддів не вбачає.

Істотних порушень вимог КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.407,419, 422 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Київського районногосуду м.Харковавід 12лютого 2025року пропродовження строкузапобіжного заходуу видітримання підвартою щодопідозрюваного ОСОБА_8 залишити без змін.

Ухвала апеляційногосуду набираєзаконної силиз моментуїї проголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Колегія суддів:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4