Ухвала від 13.02.2025 по справі 953/2599/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №: 953/2599/24 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження №: 11-сс/818/225/25 Головуючий апеляційної інстанції: ОСОБА_2

Категорія: продовження строку тримання під вартою підозрюваному

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , при секретареві ОСОБА_5 , без участі прокурора, без участі всіх інших учасників по даній справі, а саме самого підозрюваного та його захисника, належним чином повідомлених про розгляд справи, від яких надійшли заяви про розгляд справи без них, за умови, що заяв про відкладення розгляду справи ні від кого не надходило, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою захисника підозрюваного адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Київського районного суду м.Харкова від 24 01 2025 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Вказаною ухвалою слідчого судді клопотання слідчого,погоджене прокурором, задоволено та продовжено щодо підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» на 24 дня, тобто до 16 лютого 2025 року включно, в межах строку досудового розслідування.

Зобов`язано старшого слідчого в ОВС 1 відділення слідчого відділу Управління СБ України в Харківській області ОСОБА_8 повідомити близького родича підозрюваного ОСОБА_7 про продовження взяття під варту останнього.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погодившись зі вказаним рішенням, посилаючись на його незаконність і необґрунтованість, захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді та запобіжний захід у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 . В доповненнях до апеляційної скарги апелянт вказав, якщо на думку суду апеляційної інстанції наявні підстави для продовження запобіжного заходу, то він просить ухвалу слідчого судді змінити та визначити розмір застави.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог вказує на недоведеність існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, оскільки підозрюваний ОСОБА_7 має постійне місце працевлаштування та репутацію законослухняного громадянина, не має жодних нарікань з боку керівництва чи свідчень про антисоціальну поведінку від органу досудового розслідування, є несудимим, а у кримінальному провадженні відсутня матеріальна шкода.

Крім того, апелянт вказує, що підозра про яку повідомлено ОСОБА_7 є необґрунтованою, оскільки її обґрунтованість підтверджується тими доказами, які не досліджувались слідчим суддею безпосередньо, а лише у форматі дослідження протоколів відповідних допитів, що є істотним порушенням вимог ст.ст.176, 194 КПК України.

На підставі викладеного вважає, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, оскільки слідчий суддя не врахував сукупність обставин, які характеризують особу підозрюваного та всупереч вимогам закону продовжив запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Доповнюючи апеляційнускаргу,апелянт зазначає,що 04022025він отримавповідомлення прозавершення досудовогорозслідування у кримінальному провадженні №22024220000000265. У зв`язку з цим захисник робить висновок, що орган досудового розслідування вже зібрав всі необхідні та достатні докази, а тому, на його думку, істотно змінилася потенційна небезпечність підозрюваного, оскільки відпадають ризики, передбачені п.п.2,3 ч.1 ст.177 КПК України.

При цьому захисник звертає увагу на те, що слідчий суддя мав право визначити розмір застави у даному кримінальному провадженні, але не зробив цього.

Позиції учасників апеляційного провадження.

Підозрюваний,захисник тапрокурор продату та час розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином, на особистій участі не наполягали. Будь-яких заяв, які б свідчили про неможливість розгляду апеляційної скарги без їхньої участі, від останніх не надходило.

Перед початком судового засідання від захисника підозрюваного адвоката ОСОБА_6 надійшла заява з проханням судове засідання проводити без нього та ОСОБА_7 , апеляційну скаргу задовольнити.

Від прокурора ОСОБА_9 також надійшло клопотання в якому він просив судове засідання проводити за його відсутності. Одночасно прокурор зазначив, що 12 02 2025 ухвалою слідчого судді продовжено строк тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 на 60днів, тобто до 12 квітня 2025 року, але не пізніше дати проведення підготовчого судового засідання.

Враховуючи вимоги ч.4 ст.405, ч.2 ст.422 КПК України, колегія суддів вважає за можливе проведення апеляційного перегляду ухвалислідчого судді за відсутності підозрюваного чи йогозахисника та прокурора.

Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю доповідача, дослідивши представлені матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи із наступного.

Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою слідчий суддя, суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та відомості, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Під час апеляційного розгляду, колегією суддів встановлено, що рішення слідчого судді є обґрунтованим та постановлено з дотриманням зазначених вимог чинного та міжнародного законодавства.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що слідчим відділом Управління СБ України в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22024220000000265 від 16 02 2024 року за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.1 ст.111-2 КК України.

Так, 15 04 2024 о 20-48 годині ОСОБА_7 був затриманий слідчим слідчого відділу Управління СБ України у Харківській області на підставіп.1 ч.1 ст.208 КПК України.

16 04 2024 громадянину України ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.2 ст.111 КК України, увчиненнідержавної зради, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України в умовах воєнного стану на шкоду, економічній безпеці України шляхом надання іноземній державі допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.

27 12 2024 громадянину України ОСОБА_7 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.1 ст.111-2 КК України, тобто у вчиненні пособництва державі-агресору рф у формі добровільного збору та передачі матеріальних ресурсів представнику держави-агресора рф, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.

17 04 2024 ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Харкова підозрюваному ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 13 06 2024 включно, без визначення розміру застави.

Постановою заступника керівника Харківської обласної прокуратури від 05 06 2024 строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні продовжено до 3 місяців, тобто до 16 07 2024.

10 06 2024 ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Харкова підозрюваному ОСОБА_7 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 16 07 2024 включно, без визначення розміру застави.

11 07 2024 ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Харкова строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, з урахуванням його складності, продовжено до 6 місяців, тобто до 16 10 2024.

Цього ж дня ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Харкова підозрюваному продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 08 09 2024 включно, без визначення розміру застави.

04 09 2024 ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Харкова підозрюваному ОСОБА_7 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 16 10 2024 включно, без визначення розміру застави.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 10 10 2024 продовжено строк досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні до десяти місяців, тобто до 16 02 2025.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 10 10 2024 ОСОБА_7 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 08 12 2024 включно, без визначення розміру застави.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 03 12 2024 підозрюваному продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 31 01 2025 включно, без визначення розміру застави.

Дія запобіжного заходу, застосованого до підозрюваного ОСОБА_7 , закінчувалася 31 01 2025 року, що стало підставою звернення сторони обвинувачення до слідчого судді з клопотанням про продовження строку тримання під вартою.

23 01 2025 року Київського районного суду м.Харкова надійшло клопотання старшого слідчого в ОВС 1 відділення слідчого відділу Управління СБ України в Харківській області ОСОБА_8 про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 ..

В обґрунтування клопотання сторона обвинувачення посилається на наявність ризиків, передбачених п.п.1,2,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, зазначає, що строк дії запобіжного заходу спливає, проте завершити досудове розслідування до цього часу не представляється можливим, оскільки для всебічного повного та неупередженого дослідження обставин кримінального провадження, необхідно здійснити низку додаткових процесуальних та слідчих дій, а саме:отримати тимчасовий доступ до документів операторів зв`язку з метою встановлення місць перебування підозрюваних під час безпосереднього вчинення ними злочинних дій; здійснити процесуальні дії, направлені на розсекречення матеріальних носіїв інформації, які використовувались в ході проведення негласних слідчих (розшукових) дій, задля унеможливлення в ході судового розгляду вказаного провадження визнання недопустимими доказів, отриманих за результатами проведення НСРД; вирішити питання щодо остаточної правової кваліфікації дій підозрюваних з урахуванням отриманих та з`ясованих фактичних обставин; повідомити про змінену підозру в остаточній редакції; виконати інші слідчі та процесуальні дії, необхідність у яких може виникнути за наслідками проведення вищезазначених процесуальних дій, виконати вимоги ст.ст.290, 291, 293 КПК України з підозрюваними і їх захисниками; надати стороні захисту необхідний час для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження; скласти обвинувальний акт, реєстр матеріалів досудового розслідування.

Задовольняючи клопотанняслідчого пропродовження строкудії запобіжногозаходу увиді триманняпід вартоюстосовно підозрюваного ОСОБА_7 ,слідчий суддявважав обґрунтованоюпідозру увчиненні останнімкримінального правопорушення,передбаченого ч.2ст.28,ч.1ст.111-2КК України,яка підтвердженазібраними підчас досудовогорозслідування фактичнимидоказами,наявними вматеріалах справи,а такожвважав встановленимта доведенимпродовження існуванняризиків,передбачених п.п.1,3,5ч.1ст.177КПК України,а самете,що підозрюваний через тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, розуміючи складність проведення досудового розслідування, зокрема в умовах дії воєнного стану, усвідомлюючи неможливість повного контролю державною владою кордонів та території України в умовах Збройної агресії російської федерації проти України, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, зокрема на тимчасово окупованих частинах території України та на території російської федерації; може незаконно впливати на інших підозрюваних, оскільки вказані особи знайомі, підтримують особисті дружні відносини, діяли за попередньою змовою групою осіб, та на свідків у даному кримінальному проваджені; маючи зв`язки з представниками держави-агресора рф,може продовжити вчиняти кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Разом з цим слідчий суддя вважав необґрунтованим та недоведеним існування ризику, передбаченого п.2 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки за матеріалами кримінального провадження проведені обшуки, вилучені матеріали, проводяться експертизи та дослідження, а інших доказів на підтвердження наявності даного ризику під час судового розгляду не надано.

Крім того,слідчим суддеюв оскаржуванійухвалі об`єктивновраховані відомостіпро особупідозрюваного,вагомість наявнихдоказів провчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушеннязгідно зпідозрою,тяжкість покарання,що загрожуватимейому уразі визнаннявинуватим увчиненні кримінальногоправопорушення,а також необхідність проведення ряду слідчих дій для завершення досудового розслідування.

На підставівикладеного,слідчий суддядійшов висновкупро продовженнястроку тримання ОСОБА_7 під вартою до16 02 2025 року включно, без визначення розміру застави.

Колегія суддів, з урахуванням стадії досудового розслідування, погоджується з висновками слідчого судді щодо продовження існування ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).

Надаючи оцінку можливості підозрюваним переховуватися відорганів досудовогорозслідування та/абосуду,незаконно впливатина іншихпідозрюваних тасвідків,продовжити вчинятикримінальне правопорушення,у якомупідозрюється,колегія суддівбере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого кримінального правопорушення може вдатися до відповідних дій.

Згідно звідомостями,що єнаявними вматеріалах кримінальногопровадження, ОСОБА_7 підозрюється увчиненні особливотяжкого кримінальногоправопорушення,а самеу сферіоснов національноїбезпеки України,за якепередбачене покаранняу виді позбавлення волі на строк від десяти до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п`ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.

Враховуючи тяжкість вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, не виключається можливість переховування останнього від органів досудового розслідування та суду, зокрема на тимчасово окупованих частинах території України та на території російської федерації.

Зважаючи на дружні відносини з ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , з якими ОСОБА_7 під час вчинення інкримінованих дій діяв за попередньою змовою, існує імовірність незаконного впливу на останніх з боку підозрюваного з метою зміни ними показань.

Також наявні підстави вважати, що ОСОБА_7 може продовжити вчиняти кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, зважаючи на його стійкі ідеологічні переконання, спрямовані на підтримку дій держави-агресора рф та міцні соціальні зв`язки з представниками держави-агресора.

Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним засобом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_7 підтверджується фактичними доказами, що містяться в матеріалах провадження. Вказані докази та обставини вчинення кримінального правопорушення, яке інкримінується підозрюваному, свідчать про достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, запобігання яким шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів є неможливим та неефективним.

Порядок розгляду слідчим суддею клопотання про продовження запобіжного заходу відповідає вимогам п.п.3, 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практиці Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Згідно з п.48 рішення «Чеботарь проти Молдови» №3561/06 від 13 11 2007 року Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності до ст.5, 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, в кінцевому рахунку, пред`явленні обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання». (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п.32, Series A, №182 та «Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, п.55, Series A, № 300-A).

Згідно зі сформованою практикою Європейського суду з прав людини тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Крім того, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

З урахуванням конкретних обставин цього кримінального провадження та характеру дій, які інкримінуються підозрюваному, а саме того, що він підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, вчиненого у сфері основ національної безпеки України та є найбільш небезпечним посяганням на суспільні відносини, які забезпечують державну безпеку, обороноздатність, незалежність країни, її конституційний ладв умовах воєнного стану,що свідчить про підвищену суспільну небезпеку вчиненого та особи, яка його вчинила, колегія суддів вважає, що у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства.

Крім цього, у рішенні ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14 березня 1984 року суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23 жовтня 1994 року «факти, які є причиною виникнення підозрі не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вироку) чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу) кримінального розслідування».

З висновками слідчого судді щодо доведеності обґрунтованості підозри, наявності ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України та необхідності продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_7 погоджується і колегія суддів.

Слідчим суддею враховані всі підстави та обставини, передбачені ст.178 КПК України, відомості про особу та наявні докази про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим, та обставини, передбачені ст.ст.177, 178 КПК України, згідно з якими слідчий суддя не вбачав підстав для скасування, зміни запобіжного заходу чи визначення розміру застави.

Враховуючи наявність обґрунтованої підозри, зазначених в клопотанні ризиків та беручи до уваги необхідність виконати низку процесуальних дій, результати яких мають значення для судового розгляду, колегія суддів бере до уваги обґрунтування сторони обвинувачення щодо необхідності продовження ОСОБА_7 строку тримання під вартою, без визначення застави.

Враховуючи вищенаведені відомості, у колегії суддів не виникає сумнівів щодо обґрунтованості та доведеності ризиків, якими сторона обвинувачення обґрунтовує в суді першої інстанції та при апеляційному розгляді, необхідність продовження такого запобіжного заходу як тримання ОСОБА_7 під вартою, оскільки на момент розгляду апеляційної скарги ризики, які існували на час обрання цього запобіжного заходу, не зменшилися, а їх доведеність об`єктивно вбачається з системного аналізу відомостей, що стосуються особи підозрюваного та обставин кримінального правопорушення.

Доводи, на які посилається в апеляційній скарзі захисник підозрюваного стосовно недоведення ризиків, заявлених в клопотанні слідчого, спростовуються відомостями, що є наявними в кримінальному провадженні, що свідчить про постановлення слідчим суддею обґрунтованого та вмотивованого рішення, відповідно до вимог ст.370 КПК України.

Доводи захисника ОСОБА_6 щодо наявності у підозрюваного місця постійного працевлаштування та міцних соціальних зв`язків, колегія суддів не може взяти до уваги, оскільки ці обставини, виходячи з апеляційної скарги, існували і на час подій, які інкримінуються ОСОБА_7 і вони не стали стримуючим фактором для підозрюваного при вчиненні протиправного діяння.

Тим більше, самі по собі ці обставини не спростовують та не мінімізують наявних ризиків, запобігти яким в даному випадку може лише застосування такого виняткового запобіжного заходу як тримання під вартою.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 наводить доводи з приводу безпідставності продовження підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою через те, що докази у вказаному кримінальному провадженні отриманні, на його переконання, з істотним порушенням вимог КПК України, проте, виходячи зі стадії процесу досудового розслідування, колегія суддів не може взяти їх до уваги, оскільки дослідження вказаних питань можливо лише під час розгляду справи по суті, в тому числі наявності та відсутності підстав, які виключають кримінальну відповідальність, а також дослідження доказів з приводу їх належності, процесуальної допустимості та достатності для вирішення питання щодо винуватості або не винуватості підозрюваного в цьому кримінальному провадженні.

Доводи захисника, які полягають у тому, що 04022025він отримавповідомлення прозавершення досудовогорозслідування у кримінальному провадженні №22024220000000265, а тому, на його думку, істотно змінилася потенційна небезпечність підозрюваного, не знаходять свого підтвердження, оскільки 24 01 2025, тобто на момент, коли було розглянуто клопотання слідчого, погоджене прокурором, та продовжено строк тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , таких відомостей у розпорядженні слідчого судді не було, а тому запобіжний захід було продовжено до 16 лютого 2025 року включно, в межах строку досудового розслідування, зокрема у зв`язку з необхідністю виконати низку додаткових процесуальних та слідчих дій, потрібних для завершення досудового розслідування.

Зауваження апелянта, які полягають у тому, що слідчий суддя мав право визначити розмір застави у даному кримінальному провадженні, але не зробив цього, не беруться до уваги апеляційним судом, оскільки вони є хибними з огляду на наступне.

Відповідно до ч.6 ст.176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.109-114-2,258-258-6,260,261,437-442Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених устатті 177цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначенийпунктом 5частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 19 06 2024 р. № 7-р(ІІ)/2024 зазначив, що виходячи зі змісту приписів статей 3, 8, частин першої, другої статті 29, частини першої статті 55, частини першої статті 62, частини першої

статті 64 Конституції України, під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за частиною шостою статті 176 Кодексу є можливість, за певних підстав та обставин, визначених статтями 177, 178 Кодексу, застосувати заставу як більш м`який запобіжний захід. Отже, за частиною шостою статті 176 Кодексу запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не визначено як безальтернативний винятковий запобіжний захід.

Ключовими моментами даного фрагменту рішення Конституційного Суду України є те, що у слідчого судді, суду є можливість, а не обов`язок за певних підстав та обставин, визначених статтями 177, 178 КПК України, застосувати заставу як більш м`який запобіжний захід.

У даному випадку колегія суддів погоджується із висновком слідчого судді щодо відсутності підстав для застосування до підозрюваного такого альтернативного виду запобіжного заходу як застава на підставі ч.ч.3, 4 ст.183 КПК України та вважає, що у даному випадку слідчим суддею було у повному обсязі дотримано вимог, передбачених ст.ст.177, 178 КПК України.

За таких обставин, з огляду на значимі для цього провадження дані, на переконання колегії суддів, слідчий суддя постановив рішення на основі всебічно з`ясованих обставин, при цьому дослідив належним чином всі наявні відомості в матеріалах провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких постановив відповідне рішення.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів дійшла висновку про законність та обґрунтованість ухвали слідчого судді про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 та відсутності підстав для зміни чи скасування рішення за доводами апеляційної скарги захисника підозрюваного.

Керуючись ч.6 ст.9, ст.ст.7, 176-206, 392, 393, 404, 405, ч.1 ст.407, 418, 419, 423, 424-426 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу Київського районного суду м.Харкова від 24 01 2025 року про продовження щодо підозрюваного за ч.2 ст.28, ч.1 ст.111-2 КК України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» до 16 02 2025 року включно, в межах строку досудового розслідування, - залишити без змін.

Апеляційну скаргу захисника підозрюваного, - залишити без задоволення.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення.

Оскарження даної ухвали, у відповідності до ч.2 ст.424 КПК України, в касаційному порядку не передбачено, оскільки така ухвала не перешкоджає подальшому кримінальному провадженню.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4