Постанова від 22.01.2025 по справі 910/8162/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2025 р. Справа№ 910/8162/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Алданової С.О.

Корсака В.А.

за участю:

секретаря судового засідання: Звершховської І.А.,

представників сторін:

від позивача: Тихонов О.А. (в залі суду),

від відповідача: Волкодав Д.Е. (директор), Боднар М.М. (поза межами приміщення суду),

розглянувши

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерполіхім»

на рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 (повний текст складено 09.04.2024)

та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Шакур»

на рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 (повний текст складено 09.04.2024)

та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2024 (повний текст складено 08.05.2024)

у справі № 910/8162/23 (суддя Удалова О. Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерполіхім»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шакур»

про стягнення 16 246 611,58 грн,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.

У травні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерполіхім» (далі - ТОВ «Інтерполіхім», Товариство) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шакур» (далі - ТОВ «Шакур») 16 246 611,58 грн збитків.

На обґрунтування заявлених вимог Товариство посилається на неналежне виконанням відповідачем зобов`язань за договором від 19.08.2022 №1908/ШЗб (далі - Договір) в частині повернення переданого на зберігання товару у встановлений договором строк та незабезпечення умов для зберігання товару, у зв`язку з чим товар втратив якісні властивості.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Шакур» на користь ТОВ «Інтерполіхім» 14 074 618,63 грн збитків і 211 119,26 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Суд дійшов висновку, що ТОВ «Інтерполіхім» довело наявність підстав для задоволення вимог про стягнення 13 745 001,00 грн вартості товару на момент його придбання та 329 617,63 грн вартості послуг зі зберігання з серпня 2022 року по березень 2023 року. Інші вимоги ТОВ «Інтерполіхім» до ТОВ «Шакур», зокрема, транспортних витрат та упущеної вигоди суд визнав недоведеними.

Короткий зміст додаткового рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 22.04.2024 заяву ТОВ «Інтерполіхім» про покладення судових витрат задоволено частково на суму 134 962,29 грн. Заяву ТОВ «Шакур» про стягнення судових витрат задоволено частково на суму 26 550,13 грн. Стягнуто з ТОВ «Шакур» (після зарахування в порядку ч. 11 ст. 129 ГПК України) на користь ТОВ «Інтерполіхім» 108 412,16 грн судових витрат, пов`язаних з розглядом справи. В іншій частині заяв відмовлено.

Суд визнав заяви учасників справи про відшкодування понесених ними витрат частково обґрунтованими, а витрати, понесені сторонами, такими, що підлягають відшкодуванню пропорційно до задоволених позовних вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги на ТОВ «Шакур» та узагальнення її доводів.

Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 04.03.2024, ТОВ «Шакур» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині задоволення позовних вимог ТОВ «Інтерполіхім» про стягнення з ТОВ «Шакур» 14 074618,63 грн збитків та 211 119,26 грн судового збору та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ «Інтерполіхім» відмовити в повному обсязі, в іншій частині рішення залишити без змін, а також судові витрати, які були понесені скаржником ТОВ «Шакур» при оплаті судового збору за подачу апеляційної скарги, покласти на ТОВ «Інтерполіхім».

Відповідач зазначає, що оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині задоволення позовних вимог.

На думку апелянта, оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням та недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з неправильною та не повною оцінкою доказів, недослідженням доказів, що містяться в матеріалах справи, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, та помилковими висновками.

ТОВ «Шакур» зауважує, що жоден результат аналізу не доводить вини відповідача, а лише підтверджує те, що добриво, яке було передане на зберігання, не відповідало вимогам ТУ ПрАТ «Азот», має закінчений гарантійний строк зберігання, невідомі умови зберігання до передання відповідачу на зберігання та не відповідало сертифікатам якості, наданим позивачем, що призвело до протікання у ньому хімічних процесів та як наслідок - до утворення надлишку води, тобто з незалежних від ТОВ «Шакур» причин якісні характеристики товару були втрачені.

Також ТОВ «Шакур» подало заяву про уточнення прохальної частини апеляційної скарги щодо скасування додаткового рішення та нового розподілу понесених сторонами витрат, пов`язаних з розглядом справи, у якій просило: рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 в частині задоволення позовних вимог ТОВ «Інтерполіхім» про стягнення з ТОВ «Шакур» 14 074 618,63 грн збитків і 211 119,26 грн судового збору - скасувати та ухвалити нове рішення у відповідній частині, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ «Інтерполіхім» відмовити в повному обсязі, та в іншій частині оскаржуване рішення залишити без змін; додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2024 про розподіл понесених сторонами витрат на професійну правничу допомогу та інших витрат, пов`язаних з розглядом справи - скасувати; стягнути з ТОВ «Інтерполіхім» на користь ТОВ «Шакур» судові витрати, які були понесені при оплаті судового збору за подачу апеляційної скарги, у розмірі 253 343,11 грн, стягнути з ТОВ «Інтерполіхім» на користь ТОВ «Шакур» інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи у загальному розмірі 172 046,10 грн, що складаються з: 15 790,00 грн - витрат на отримання лабораторних досліджень від ТОВ «Укрхіманаліз»; 2 815,20 грн - витрат на отримання лабораторних досліджень від 29.12.2022 Вінницької філії ДУ «Держгрунтохорона»; 12 420,00 грн - витрат на отримання звіту ТОВ «Науково-Сервісна Фірма «Отава»; 6 180,00 грн - витрат на отримання Експертного висновку Вакала С.В. з оцінки якісних показників рідких добрив марки КАС-32 від 22.02.2023; 95 000,00 грн - витрат на отримання Висновку експерта Юрченка Є.М. ТОВ «Київська незалежна судово-експертна установа» № 3148 від 05.10.2023; 12 000,00 грн. - витрат на отримання Висновку експерта Вакала С.В. Науково-дослідного інституту мінеральних добрив і пігментів Сумського державного університету від 07.11.2023; 2 416,60 грн - витрат на забезпечення участі експерта Вакала С.В. у судовому засіданні; 21 000,00 грн - вхитрат на відібрання Київською торгово-промисловою палатою зразків КАС із резервуарів; 2 948,30 грн - витрат на проїзд до селища Бар Вінницької області; 1 476,00 грн - витрат на отримання лабораторних досліджень від 22.11.2023 Вінницької філії ДУ «Держгрунтохорона».

Позиції учасників справи щодо апеляційної скарги ТОВ «Шакур».

ТОВ «Інтерполіхім» надало відзив на апеляційну скаргу, у якому проти доводів ТОВ «Шакур» заперечує, наводить власні доводи на їх спростування та вважає, що апеляційна скарга ТОВ «Шакур» задоволенню не підлягає.

ТОВ «Шакур» надало додаткові пояснення (основні тези) щодо основних підстав поданої ним апеляційної скарги, у яких наводить обставини, які вважає встановленими судом помилково, а також дійсні, на його думку, обставини.

ТОВ «Інтерполіхім» надало заперечення на подані ТОВ «Шакур» додаткові пояснення, у якому вважає, що висновки суду, на які посилається відповідач, насправді повністю відповідають і встановленим обставинам, і наявним у справі доказам; всі вказані відповідачем як начебто додаткові пояснення доводи були як предметом дослідження суду першої інстанції, так і предметом дослідження у справі №910/9014/23.

ТОВ «Шакур» надало додаткові письмові пояснення щодо сертифікатів / паспортів якості на товар та інше.

ТОВ «Інтерполіхім» у зв`язку з поясненнями, наданими в судових засіданнях 07.08.2024 та 21.08.2024 представниками ТОВ «Шакур», повідомило що зазначені пояснення явно суперечать наявним у справі документам.

ТОВ «Інтерполіхім» надало додаткові пояснення, у яких вважає, що доводи, викладені відповідачем у додаткових письмових поясненнях від 24.09.2024, не мають значення для правильного розгляду справи.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги ТОВ «Інтерполіхім» та узагальнення її доводів.

Не погодившись з додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 22.04.2024, ТОВ «Інтерполіхім» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 у справі №910/8162/23 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з ТОВ «Шакур» витрат на транспортування товару до складу відповідача в розмірі 481 944,00 грн та упущеної вигоди в розмірі 1 690 048,95 грн; ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення відповідних вимог в повному обсязі; в іншій частині рішення залишити без змін; судові витрати у справі покласти на ТОВ «Шакур».

Позивач вважає, що суд невірно застосував наведені у рішенні норми матеріального права, а саме ст. 224 ГК України, ст. 22, 623, 951 ЦК України. Скаржник вважає, що зроблені ним витрати для транспортування товару до сховища ТОВ «ШАКУР» безумовно відповідають ознакам, встановленим ч. 2 ст. 224 ГК України для збитків, а також підтверджені належними доказами.

Не погоджуючись з висновком суду про відмову у задоволенні вимог про стягнення упущеної вимоги, скаржник зазначає, що належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами підтвердив, що мав реальну можливість продажу покупцеві (ТОВ Агрофірма «Єдність») наявних запасів КАС-32 у кількості 518,22 тн за ціною 34 000,8 грн за тону (вартість включає доставку товару до покупця).

Позиції учасників справи щодо апеляційної скарги ТОВ «Інтерполіхім».

ТОВ «Шакур» надало відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначає, що витрати на транспортування не є збитками, оскільки такі витрати не мають обов`язкового характеру, тобто необхідних ознак збитків, а факт їх наявності та розмір не знаходяться у безпосередньому причинному зв`язку з начебто встановленим судом першої інстанції неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором зберігання.

Також ТОВ «Шакур» погоджується з висновком місцевого суду, що упущена вигода, на яку розраховував позивач, є абстрактною, оскільки позивач на момент укладення 04.01.2023 з ТОВ «Агрофірма «Єдність» угоди на поставку товару вже знав про невідповідність його якості.

Відповідач просить апеляційну скаргу ТОВ «Інтерполіхім» в частині, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення витрат на транспортування та упущеної вигоди залишити без задоволення, а рішення в цій частині - без змін.

ТОВ «Інтерполіхім» надало відповідь на відзив, у якій проти доводів поданого ТОВ «Шакур» відзиву на апеляційну скаргу заперечує та наводить власні доводи на їх спростування.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційних скарг по суті.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.04.2024 для розгляду апеляційної скарги ТОВ «Шакур» сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Алданова С.О., Корсак В.А.

Згідно з протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 30.04.2024 апеляційну скаргу ТОВ «Інтерполіхім» передано колегії у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Алданова С.О., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.04.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/8162/23 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою ТОВ «Інтерполіхім» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 до надходження матеріалів справи №910/8162/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.04.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/8162/23 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою ТОВ «Шакур» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 до надходження матеріалів справи №910/8162/23.

23.05.2024 матеріали справи №910/8162/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Інтерполіхім» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 у справі №910/8162/23. Розгляд справи призначено на 24.06.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2024 апеляційну скаргу ТОВ «Шакур» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 у справі №910/8162/23 залишено без руху.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2024 заяву представника ТОВ «Шакур» Боднара М.М. про участь у судовому засіданні, призначеному на 24.06.2024 о 12 год 00 год, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2024 принято доповнення до апеляційної скарги ТОВ «Шакур» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 у справі №910/8162/23. Продовжено ТОВ «Шакур» строк для усунення недоліків апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 у справі №910/8162/23.

10.06.2024 до апеляційної інстанції від представника ТОВ «Шакур» Боднара М.М. на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2024 надійшла заява про усунення недоліків з доданими до неї доказами сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі (платіжна інструкція №3674 від 10.06.2024).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Шакур» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2024 у справі №910/8162/23. Постановлено здійснювати розгляд апеляційних скарг ТОВ «Інтерполіхім» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 та ТОВ «Шакур» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2024 у справі №910/8162/23 в одному апеляційному провадженні. Розгляд справи призначено на 24.06.2024. Доручено представнику ТОВ «Шакур» Боднару М.М. забезпечити проведення судового засідання у справі №910/8162/23 в режимі відеоконференції 24.06.2024 о 12 год 00 хв. Запропоновано учасникам справи надати відзив на апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня вручення копії даної ухвали. Роз`яснено апелянту право подати до суду відповідь на відзив протягом десяти днів з дня вручення йому відзиву на апеляційну скаргу.

У судових засіданнях 24.06.2024, 07.08.2024, 21.08.2024, 02.10.2024, 14.10.2024, 13.11.2024 та 09.12.2024 суд оголошував перерву у розгляді справи до 07.08.2024, до 21.08.2024, до 02.10.2024, до 14.10.2024, до 13.11.2024, до 09.12.2024 та до 22.01.2025 відповідно.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Статтею 269 ГПК України встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1).

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2).

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3).

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч. 5).

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

19.08.2022 ТОВ «Інтерполіхім» (власник) та ТОВ «Шакур» (зберігач) уклали договір №1908/ШЗб (далі - договір), за умовами п. 1.1 якого зберігач зобов`язався на умовах, встановлених договором, за винагороду прийняти на відповідальне зберігання передані йому власником рідкі мінеральні добрива, а саме КАС-32 у кількості до 570,000 т (далі - товар), і повернути його на першу вимогу.

Згідно з п. 1.2.1 кількість товару, приймання, розміщення, зберігання та відвантаження товару власника здійснюється на виробничо-складських площах зберігача, розташованих за адресою: вул. Залізнична, 5-А, Вінницька область, Барський район, м. Бар.

Відповідно до п. 3.4, 3.7 договору зберігач зобов`язаний забезпечити повне збереження, необхідний режим і технологію зберігання товару; видати за першою вимогою власника належний йому товар або його частину, або оформити його відпуск за реквізитами, вказаними власником.

Товар у день передачі на зберігання відповідає сертифікату якості заводу виробника (п. 3.9 договору).

За умовами п. 3.10 договору зберігач бере на себе зобов`язання забезпечити надійне зберігання товару впродовж встановленого терміну у повному обсязі за кількістю та якістю.

Згідно з п. 5.1 договору зберігач не несе відповідальності за погіршення якості товару, яке сталося з незалежних від нього причин, за умови дотримання вимог до зберігання товару, передбачених розділом третім Договору. У разі виявлення протягом строку зберігання або при відвантаженні товару погіршення його якості (у тому числі, якщо таке погіршення виявлене третьою особою, якій відвантаження товару здійснюється за вказівкою власника), сторони здійснюють відбір проб товару в погодженому ними порядку. Відібрані в такий спосіб проби кожна зі сторін має право за власний рахунок передати належно акредитованій лабораторії для проведення експертизи відповідності якості товару показникам, заявленим у сертифікаті якості на товар. Зберігач несе відповідальність за погіршення якості товару у разі встановлення його вини.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами (п. 6.1 договору).

Строк дії договору - з дати підписання до 31.12.2023. Строк дії договору може бути пролонговано на інший період, що має бути вказано у додатку до договору (п. 6.4 договору).

На виконання умов договору за відповідними актами ТОВ «Інтерполіхім» передало ТОВ «Шакур» на зберігання 518,22 т товару, а саме:

- з 20.08.2022 по 25.08.2022 - 246,94 т;

- з 01.09.2022 по 03.09.2022 - 271,28 т.

Контрольні проби товару, які відібрані ТОВ «Шакур» під час приймання товару на зберігання:

- проба без зазначення дати (серпень-вересень 2022 року), а/м НОМЕР_1 , аналіз зроблено НДІ МІНДІП Сумського державного університету на замовлення ТОВ «Шакур», висновок від 22.02.2023, результат - зразок № 2 відповідає вимогам КАС-32;

- проба від 23.08.2022, а/м НОМЕР_2 , водій Костенко М.С., аналіз зроблено ДУ «Інститут охорони грунтів» на замовлення Товариства, протокол від 26.01.2023 №11, результат - зразок відповідає вимогам КАС-32;

- проба від 01.09.2022, а/м НОМЕР_3 , водій Ботир А.О., аналіз зроблено ТОВ «Укрхіманаліз» на замовлення ТОВ «Шакур», сертифікат аналізу від 06.01.2023 №10539, результат - зразок відповідає вимогам КАС-32;

- проба від 01.09.2022, а/м НОМЕР_2, водій ОСОБА_1 , аналіз зроблено ДП «Науковий токсикологічний центр ім. Л.І. Медведя» на замовлення Товариства, протокол від 20.02.2023 №3/28-А-228-23/1406/29, результат - зразок відповідає вимогам КАС-32;

На виконання умов договору ТОВ «Інтерполіхім» сплатило ТОВ «Шакур» 329 617,63 грн за послуги зі зберігання товару, що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача.

У зв`язку з підписанням з ТОВ Агрофірма «Єдність» специфікації від 04.01.2023 про поставку протягом січня-лютого 2023 року добрив рідких азотних КАС-32 ТОВ «Інтерполіхім» на початку січня 2023 року в телефонному режимі повідомило ТОВ «Шакур» про намір відвантажити товар та надати найближчим часом відповідних транспортні інструкції.

Листом від 12.01.2023 № 1/Ін/2 ТОВ «Шакур» повідомило ТОВ «Інтерполіхім», що під час проведення планових контрольних замірів 27.12.2022 виявило суттєве падіння густини товару та передало зразки товару до лабораторії для дослідження на відповідність ТУ У 20.1-00203826-024:2020.

Листом від 27.01.2023 № 2/Ін/2 ТОВ «Шакур» надало сертифікат аналізу ТОВ «Укрхіманаліз» від 06.01.2023 №10539/2 про визначення заявлених показників згідно з ТУ У 20.1-00203826-024:2016 у зразку добрива рідкого КАС, відібраному відповідачем 01.09.2022. Згідно з вказаним сертифікатом за перевіреними показниками зразок добрива рідкого (КАС) у межах похибки експерименту відповідає вимогам, наданим замовником.

За січень-березень 2023 року ТОВ «Інтерполіхім» та ТОВ «Шакур» провели низку досліджень, зокрема, контрольні проби товару, відібрані зі сховища ТОВ «Шакур» у м. Бар (місце зберігання товару):

- проба від 02.01.2023 № 029/23, РВС-400 (резервуар вертикальний стальний) №2 (з дна резервуару), проба від 02.01.2023 №030/22 РВС-400 №3, аналіз зроблено ДУ «Інститут охорони ґрунтів» на замовлення Товариства, протокол від 26.01.2023 №11, результат - зразки не відповідають вимогам КАС-32;

- проба від 02.01.2023, РВС-400 №2 (з дна резервуару), аналіз зроблено ДУ «Інститут охорони ґрунтів» на замовлення Товариства, протокол від 03.02.2023 № 23, результат - зразок не відповідає вимогам КАС-32, додано води орієнтовно 20% від сумарної маси продукту;

- проба від 02.01.2023, РВС-400 №2 (з дна резервуару), аналіз зроблено ТОВ НСФ «ОТАВА» на замовлення ТОВ «Шакур», звіт від 10.02.2023 №1857/2023, результат - встановлення складу нерозчинних домішок, можливе потрапляння реагентів для водоочистки;

- проба від 02.01.2023 №1, РВС-400, аналіз зроблено НДІ МІНДІП Сумського державного університету на замовлення ТОВ «Шакур», висновок від 22.02.2023, результат - зразок №1 не відповідає вимогам КАС-32 і може розглядатися як розбавлене добриво;

- проба від 23.02.2023 №84, РВС-400, №2 (нижній шар), протокол випробувань від 23.02.2023 №84, проба від 23.02.2023 №85, (нижній шар) резервуар РВС-400, №3, протокол випробувань від 23.02.2023 №85, аналіз зроблено ДУ «Інститут охорони ґрунтів», Вінницька філія, на замовлення ТОВ «Шакур», результати - висновків не вказано, за результатами випробувань зразки не відповідають вимогам КАС-32;

- проба від 04.03.2023 №1638/32-1, РВС-400 №2 (усереднена), проба від 04.03.2023 №1638/32-2, РВС-400 №3 (верхній шар), проба від 04.03.2023 №1638/32-3, РВС-400 №3 (нижній шар), аналіз зроблено ДП «Науковий токсикологічний центр ім. Л.І. Медведя» на замовлення Товариства, протокол від 20.03.2023 №3/28-А-476-23/1638/32, результати - зразки суттєво відрізняються між собою за кольором, не відповідають вимогам КАС-32 майже за всіма показниками.

Листом від 13.02.2023 №25 ТОВ «Інтерполіхім» повідомило ТОВ «Шакур» про вимушене зупинення реалізації товару, вимагало повідомити у п`ятиденний строк про наявність товару відповідної кількості й якості та забезпечити своєчасне та безперебійне відвантаження КАС-32 належної якості відповідно до транспортних інструкцій Товариства. Також як альтернативний варіант врегулювання ситуації позивач запропонував відповідачу викупити товар за цінами на дату отримання позивачем листа №1/Ін/2 - на 14.01.2023.

ТОВ «Шакур» листом від 07.03.2023 №1/Ін/5 направило Товариству оферту про внесення змін до п. 1.1 Договору від 19.08.2022 № 1908/11136 шляхом викладення його в такій редакції:

« 1.1. Зберігач зобов`язався на умовах, встановлених цим договором, за винагороду прийняти на відповідальне зберігання передані йому Власником рідкі мінеральні добрива, відмінні від марки добрив КАС-32, у кількості до 570,000 тон (далі по тексту - товар) і повернути даний товар Власнику на першу його вимогу».

Позивач відхилив вказану оферту листом від 28.03.2023 №67.

У провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа №910/9014/23 за позовом ТОВ «Шакур» до Товариства «Інтерполіхім» про внесення змін до п. 1.1 розділу 1 договору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.10.2023 у справі №910/9014/23 у задоволенні позову відмовлено повністю.

ТОВ «Інтерполіхім» зауважує, що було змушене відмовитися від поставки товару на адресу ТОВ Агрофірма «Єдність», оскільки ТОВ «Шакур» не виконало вимоги, вказані в листі від 13.02.2023 №25.

Також Товариство зазначає, що стан якості товару під час зберігання погіршився настільки, що використання його за призначенням стало неможливим, а відновлення його характеристик до рівня діючих вимог за ТУ У 20.1-00203826-024:2020 було пов`язано з витратами, які або співставні з вартістю придбання Товару, або приблизно втричі перевищують вартість його придбання, що було для позивача неприпустимим.

ТОВ «Інтерполіхім» листом від 10.04.2023 №70 повідомило ТОВ «Шакур» про відмову від товару в порядку ст. 951 ЦК України та заявило вимогу про відшкодування вартості товару в розмірі 14 556 562, 63 грн (13 745 001,00 грн - вартість товару, 481 944,00 грн - вартість транспортування, 329 617,63 грн - вартість зберігання до 01.04.2023) і компенсації завданих збитків відповідно до ст. 623 ЦК України у розмірі 1 690 048,95 грн.

Листом від 21.04.2023 №1/Ін/7 ТОВ «Шакур» відмовило у задоволенні вказаних вимог.

За таких обставин ТОВ «Інтерполіхім» звернулось з позовом про стягнення 14 556 562,63 грн в рахунок відшкодування вартості КАС-32 у кількості 518,22 т та 1 690 048,95 грн упущеної вигоди.

ТОВ «Шакур», заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зокрема, посилалось на те, що практично весь товар, який був переданий на зберігання позивачем, був виготовлений у листопаді 2021 року, тобто гарантійний термін його зберігання закінчився у травні 2022 року. Крім того, відповідач зазначив, що товар виготовлений з порушенням норм технологічного режиму, при його зберіганні у сховищі можливі зміни хімічних показників товару; позивач передав на зберігання рідкі мінеральні добрива, відмінні від марки КАС-32, тобто жодної вини ТОВ «Шакур» у втраті якісних характеристик товару немає.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Статті 626, 628, 629 ЦК України визначають, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 180 ГК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до ст. 938 ЦК України зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.

Зберігач зобов`язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі (ч. 1 ст. 942 ЦК України).

Плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання (ч. 1 ст. 946 ЦК України).

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 949 ЦК України зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Зберігач зобов`язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився (ч. 1 ст. 953 ЦК України).

Статтею 950 ЦК України передбачено, що за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Професійний зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця.

Зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі після закінчення строку зберігання лише за наявності його умислу або грубої необережності.

Згідно зі ст. 951 ЦК України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем:

1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості;

2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.

Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості.

Відповідно до ст. 953 ЦК України зберігач зобов`язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

ТОВ «Шакур» у апеляційній скарзі оскаржує рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та просить оскаржуване рішення скасувати в частині задоволення позовних вимог ТОВ «Інтерполіхім» про стягнення з ТОВ «Шакур» 14 074 618,63 грн збитків та ухвалити нове рішення у відповідній частині, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ «Інтерполіхім» відмовити в повному обсязі, та в іншій частині оскаржуване рішення залишити - без змін.

ТОВ «Інтерполіхім» у апеляційній скарзі просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні його позовних вимог про стягнення з ТОВ «Шакур» витрат на транспортування товару до складу відповідача в розмірі 481 944,00 грн та упущеної вигоди в розмірі 1 690 048,95 грн.

Статтею 224 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Отже, збитки є наслідками неправомірної поведінки, дії чи бездіяльності особи, яка порушила права або законні інтереси іншої особи, зокрема невиконання або неналежне виконання установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності, господарське правопорушення, порушення майнових прав або законних інтересів інших суб`єктів тощо.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди (висновки Верховного Суду у постанові від 10.12.2018 у справі №902/320/17).

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч. 1 ст. 22, ст. 611, ч. 1 ст. 623 ЦК України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то:

протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи;

шкідливий результат такої поведінки (збитки);

причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками;

вина правопорушника.

За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Ураховуючи приписи ст. 74 ГПК України, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Натомість відповідачу потрібно довести відсутність його вини у завданні збитків позивачу.

Таким чином, на підтвердження заявлених ним до ТОВ «Шакур» вимог ТОВ «Інтерполіхім» мало довести наявність усіх зазначених вище складових цивільного правопорушення.

Щодо прямих збитків у розмірі 14 074 618,63 грн, з яких 13 745 001,00 грн - вартість товару на момент його придбання та 329 617,63 грн - вартість послуг зі зберігання з серпня 2022 року по березень 2023 року.

Суд встановив, що ТОВ «Інтерполіхім» та ТОВ «Шакур» уклали договір відповідального зберігання, за умовами якого ТОВ «Інтерполіхім» як власник передало у серпні-вересні 2023 року ТОВ «Шакур» як зберігачу товар - рідкі мінеральні добрива КАС-32.

Згідно з п. 3.9 договору товар у день його передачі на зберігання відповідав сертифікату якості заводу-виробника, доказів протилежного суду не подано.

Цей пункт чинний і чітко фіксує відповідні обставини.

Крім того, ТОВ «Шакур» під час приймання товару будь-яких претензій щодо якості товару або його невідповідності вимогам ТУ У 20.1-00203826-024:2020 не заявило, акти приймання-передачі були складені та підписані ТОВ «Шакур» без будь-яких застережень щодо кількості та якості товару.

Про відповідність товару ТУ У 20.1-00203826-024:2020 на момент передачі на зберігання відповідачу свідчать також результати досліджень арбітражних проб товару, відібраних саме ТОВ «Шакур» під час його приймання, які долучені до матеріалів справи. Так, результати аналізу чотирьох різних контрольних проб товару, які були відібрані ТОВ «Шакур» з різних автоцистерн в різні дні та досліджені різними установами на замовлення як позивача, так і відповідача, свідчать про те, що на момент отримання ТОВ «Шакур» на зберігання товар повністю відповідав вимогам, встановленим для карбамідно-аміачної суміші КАС-32.

Про втрату товаром якості стало відомо за результатами досліджень проб товару, відібраних протягом січня-березня 2023 року з резервуарів відповідача.

Тобто з моменту передачі товару на зберігання до моменту з`ясування обставини щодо втрати його якості товар перебував на зберіганні у відповідача п`ять-сім місяців.

ТОВ «Шакур» зазначає, що 27.12.2022 під час проведення планових контрольних замірів в резервуарному парку було виявлено, що в резервуарі РВС400 №3 густина товару становить 1,25 г/см3 в резервуарі РВС400№2 густина 1,217 г/см3, тобто відбулося стрімке падіння густини Товару, що не притаманно для добрив марки «КАС-32» до ТУ У 20.1-00203826.024-2020 виробництва ПрАТ «Азот» (м. Черкаси), що його ТОВ «Інтерполіхім» заявило як виробника даного товару.

Так, результати всіх досліджень зразків, відібраних з резервуарів ТОВ «Шакур» у січні-березні 2023 року, свідчать про те, що під час зберігання товар перестав відповідати вимогам, встановленим для карбамідно-аміачної суміші КАС-32.

ТОВ «Шакур» зазначає, що позивач в порушення п. 3.9 договору під час його укладення не повідомив відповідача, що строк (6 місяців) гарантійного зберігання товару є закінченим.

Відповідно до п. 10.2 ТУ У 20.1-00203826-024:2020 строк гарантійного зберігання КАС-32 становить шість місяців з дня виготовлення. Після закінчення гарантійного строку зберігання продукт перед застосуванням має бути перевірений на відповідність вимогам цих технічних умов.

Згідно з п. 6.3-6.5 зазначених ТУ КАС підлягає приймально-здавальним та періодичним випробуванням. Всі фізико-хімічні показники КАС є обов`язковими для приймально-здавальних випробувань і визначаються у кожній партії. Для споживача партією вважається кожна цистерна. Тобто вирішальним чинником у визначенні якості товару та відповідності вимогам ТУ є не сам по собі гарантійний строк, а результати перевірки якісних показників карбамідно-аміачної суміші.

Пунктом 6.4 ТУ визначено обов`язковість приймально-здавальних випробувань всіх показників КАС та проведення таких випробувань для кожної партії, і партією вважається кожна цистерна.

Отже, для перевірки товару на відповідність вимогам ТУ відповідач як зберігач мав би вжити необхідних заходів в частині виконання вимоги ТУ У 20.1-00203826-024:2020 стосовно приймально-здавальних випробувань.

Місцевий суд доцільно відзначив, що ТОВ «Шакур» здійснює господарську діяльність з надання послуг зі зберігання, зокрема, рідких добрив, основний вид діяльності відповідача - складське господарство (КВЕД 52.10), тобто є професійним зберігачем у розумінні ч. 2 ст. 936 ЦК України.

У п. 3.2 спірного договору встановлено, що товар передається на зберігання до 31.05.2023, тобто на строк більше дев`яти місяців з моменту приймання товару на зберігання (першу цистерну прийнято 20.08.2022).

Отже, ТОВ «Шакур» було обізнане, що під час строку зберігання товару гарантійний строк може закінчитися (шестимісячний термін з дня виготовлення).

Крім того, ТОВ «Шакур» як професійний зберігач, зокрема, рідких добрив у силу своєї господарської діяльності не міг не знати вимог ТУ У 20.1-00203826-024:2020 в частині зберігання та приймання карбамідно-аміачної суміші, вимог щодо випробувань кожної партії товару тощо.

Підписавши акти, що підтверджують факт передачі товару, без жодних зауважень, та договір з умовою, наведеною у п. 3.9, ТОВ «Шакур» підтвердило, що товар на момент прийняття був належної якості та відповідав вимогам ТУ У 20.1-00203826-024:2020.

Крім того, відповідно до листа Приватного акціонерного товариства «Азот» (далі - ПрАТ «Азот») від 21.03.2023 №132-202/2 термін придатності на КАС виробником взагалі не встановлюється, оскільки ця суміш при дотриманні відповідних умов зберігання має стабільні якісні показники. У паспортах якості ПрАТ «Азот» зазначає, що за довготривалого правильного зберігання КАС не втрачає своїх властивостей.

Наведеним спростовуються доводи ТОВ «Шакур» про те, що товар втратив свої властивості внаслідок закінчення гарантійного строку зберігання, не знайшли свого підтвердження.

Суд також встановив, що ТОВ «Шакур» не надало суду належних, допустимих, достовірних, вірогідних доказів, які підтверджували би те, що: на момент передачі на зберігання товар не відповідав ТУ У 20.1-00203826- 024:2020; під час перебування товару на зберіганні зміна якості товару відбулася саме внаслідок фізико-хімічних реакцій; потрапляння води у товар сталося не з вини відповідача як зберігача.

Таким чином, ТОВ «Інтерполіхім» передало ТОВ «Шакур» товар належної якості, що відповідав ТУ У 20.1-00203826-024:2020.

В силу умов договору та норм ЦК України ТОВ «Шакур» як зберігач було зобов`язане забезпечити повне збереження, необхідний режим і технологію зберігання товару та взяло на себе зобов`язання забезпечити надійне зберігання товару впродовж встановленого терміну у повному обсязі за кількістю та якістю.

У подальшому товар перебував на зберіганні саме у ТОВ «Шакур», перестав відповідати ТУ У 20.1-00203826-024:2020 та втратив належну якість.

Окремо колегія суддів відзначає таке.

Як було зазначено вище, ТОВ «Інтерполіхім» передало ТОВ «Шакур» на зберігання 518,22 т товару, а саме:

- з 20.08.2022 по 25.08.2022 - 246,94 т;

- з 01.09.2022 по 03.09.2022 - 271,28 т.

З відкритих джерел, а також з матеріалів справи, вбачається, що середня щільність добрива КАС-32 становить 1,32 т/м3, а отже ТОВ «Інтерполіхім» передало ТОВ «Шакур» відповідно 187 м куб. та 206 м куб. товару, загалом приблизно не більше 393 м куб.

Матеріалами справи підтверджується, що добриво зберігалось у резервуарах вертикальних стальних РВС-400 (щонайменше, у двох - № 2 і №3). Знову ж таки з відкритих джерел у мережі Інтернет відомо, що РВС-400 - це стандартний сталевий резервуар об`ємом 400 м куб. Переданий позивачем товар має виключно родові ознаки, а отже цілком міг зберігатися разом з іншим аналогічним товаром інших постачальників чи поклажодавців, або поміщений у резервуари із залишками такого товару, про якість і відповідність якого технічним вимогам суду нічого не відомо.

З цих самих міркувань апеляційний суд не приймає численні посилання ТОВ «Шакур» не невідповідність кількісних показників окремих хімічних складових добрива у пробах, що відбирались для експертної оцінки, нормативним показникам, зокрема, технічних умов виготовлення, зберігання чи іншим стандартизованим вимогам. Адже комплексна оцінка таких кількісних показників в даному випадку виходить за межі компетенції суду, який розв`язує юридичні питання і має враховувати кінцеві висновки експертів, в т. ч. щодо того, чи призвели певні відхилення у відповідних показниках до остаточної відповідності / невідповідності добрива вимогам, що до нього ставляться як до цілісного продукту, придатного до використання.

В силу приписів ст. 949 ЦК України зберігач зобов`язаний повернути відповідну кількість товару такого самого роду та такої самої якості, що і був прийнятий ним на зберігання.

Однак ТОВ «Шакур» не виконало вимогу ТОВ «Інтерполіхім» в частині надання товару відповідної якості, у свою чергу Товариство відмовилося від товару, який не відповідає вимогам ТУ У 20.1-00203826-024:2020 та перебуває на зберіганні у ТОВ «Шакур».

Враховуючи встановлене та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, зокрема ст. 22, 623, 951 ЦК України, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з ТОВ «Шакур» на користь ТОВ «Інтерополіхім» прямих збитків у розмірі 14 074 618,63 грн, з яких:

- 13 745 001,00 грн - вартість товару на момент його придбання, що підтверджується договором поставки від 17.01.2022 №1701/22, укладеним ТОВ «Інтерполіхім» з Товариством з обмеженою відповідальністю «Минералис»;

- 329 617,63 грн - вартість послуг зі зберігання з серпня 2022 року по березень 2023 року, які були оплачені ТОВ «Інтерполіхім» на користь ТОВ «Шакур».

Щодо вимог про стягнення 481 944,00 грн витрат на транспортування.

Суд встановив, що ТОВ «Інтерполіхім» придбало переданий ним на зберігання ТОВ «Шакур» у ТОВ «Минералис» за договором поставки №1701/22 від 17.01.2022.

Умовами розділу 4 зазначеного договору визначено умови поставки та приймання товару.

Зокрема, товар поставляється покупцю (ТОВ «Інтерполіхім») на таких умовах: FCA (склад постачальника) або DAP (склад покупця); добрива також можуть постачатися залізничним транспортом на умовах CPT. Якщо в специфікації не визначені умови поставки, то товар за нею постачається покупцю на умовах FCA (склад постачальника), адреса якого повідомляється покупцю на його запит. Усі базиси поставок розуміються сторонами згідно з правилами Інкотермс 2010. У специфікації сторони можуть вказати інші базиси (умови) поставки товару, ніж ті, що вказані у договорі.

Наявні у справі специфікації свідчать, що ТОВ «Інтерполіхім» та ТОВ «Минералис» узгодили поставку товару на умовах EXW з м. Черкаси та з м. Помічна.

Інкотермс 2010 визначає умови EXW таким чином, що продавець зобов`язаний надати товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві або в іншому зазначеному місці (наприклад, заводі, фабриці, на складі тощо). Продавець не зобов`язаний завантажувати товар у транспортний засіб покупця і не несе відповідальності за експортні митні формальності. Уся відповідальність за транспортування, страховку і ризики, пов`язані з товаром, починаючи з моменту його надання, лягає на покупця.

Отже, усі рішення щодо перевезення товару були прийняті ТОВ «Інтерполіхім».

У матеріали справи ТОВ «Інтерполіхім» надало рахунки-фактури, видані ТОВ «Віадук-Транс» на транспортно-експедиційні послуги, рахунки ТОВ «Трансагрохім Логістик» на оплату послуг перевезення вантажів автомобільним транспортом, а також виписки по рахунку ТОВ «Інтерполіхім».

У зазначених рахунках відсутні конкретні відомості, які достеменно свідчили би про те, що таке перевезення вантажів є саме перевезенням спірного товару (добрив).

Отже, ТОВ «Інтерполіхім» не надало доказів наявності повного складу цивільного правопорушення як підстави для стягнення з ТОВ «Шакур» заявлених до стягнення позивачем збитків - його транспортних витрат, пов`язаних з транспортуванням добрив на зберігання.

За таких підстав апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду, що вимога ТОВ «Інтерполіхім» про стягнення з ТОВ «Шакур» 481 944,00 грн витрат на транспортування є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Щодо вимог про стягнення 1 690 048,95 грн упущеної вигоди.

ТОВ «Інтерполіхім» стверджує, що планувало продати ТОВ Агрофірма «Єдність» передані ТОВ «Шакур» на зберігання за договором добрива.

У матеріали справи ТОВ «Інтерполіхім» надало договір поставки №62 від 22.04.2020, за умовами п. 1.1 якого ТОВ «Інтерполіхім» як продавець зобов`язалось поставити товар у визначений цим договором строк товар, а ТОВ «Агрофірма «Єдність» як покупець зобов`язалось прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Товар - селітра аміачна, карбамід, добрива рідкі азотні КАС-32, амофос, нітроамофоска, сульфат амонію, азотно-фосфорні та інше (п. 1.2 договору).

Згідно зі специфікацією №14 до договору поставки №62, підписаною сторонами 04.01.2023, постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар: добрива рідкі азотні (КАС-32) на суму 23 800 560,00 грн з ПДВ зі строком поставки січень-лютий 2023 року.

У позовній заяві ТОВ «Інтерполіхім» зазначає, що вартість 518,22 тн товару, переданого на відповідальне зберігання складає 14 556 562,63 грн.

Вартість реалізації товару відповідно до специфікації від 04.01.2023 №14 з доставкою до с. Малинівка Донецької області складала 17 619 894,58 грн (518,22 тн х 34 000,8 грн/тн = 17 619 894,58 грн).

Вартість транспортування 518,22 тн товару до с. Малинівка Донецької області відповідно до листа ТОВ «Ліферт Транс» від 10.01.2023 №100101 складає 1 373 283,00 грн (518,22 тн х 2 650,00 грн/тн = 1 373 283,00 грн).

Сума упущеної вигоди складає 1 373 283,00 грн (17 619 894,58 грн (вартість товару за угодою з ТОВ Агрофірма «Єдність») - 14 556 562,63 грн [13 745 001,00 грн (вартість товару) + 481 944,00 грн (вартість транспортування) + 329 617,63 грн (вартість зберігання до 01.04.2023)] = 1 373 283,00 грн (упущена вимога).

Відповідно до ст. 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання.

Тому звернення з вимогою про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди покладає на позивача обов`язок також довести, окрім наведеного, реальну можливість отримання визначених ним доходів, тобто, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання.

Крім того, позивачу слід довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток (подібні за змістом висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №750/8676/15-ц, постановах Верховного Суду від 10.06.2020 у справі №910/12204/17, від 16.06.2021 у справі №910/14341/18).

Тобто вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №127/16524/16-ц).

Також позивач повинен довести: факти вжиття ним певних заходів щодо одержання таких доходів. Тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів. Якщо неодержання кредитором очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого кредитора, така упущена вигода не підлягає відшкодуванню (подібні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 06.12.2019 у справі №908/2486/18, від 15.10.2020 у справі №922/3669/19, від 16.06.2021 у справі №910/14341/18).

Колегія суддів погоджується з висновком суду, що позивач не довів належними допустимими, достовірними та вірогідними доказами наявність всіх елементів цивільного правопорушення стосовно стягнення упущеної вигоди, у т.ч. реальну можливість отримання визначених ним доходів (упущеної вигоди у розмірі 1 373 283,00 грн), тобто, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були би ним отримані і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання.

Місцевий суд доцільно відзначив, що у кінці грудня 2022 року (тобто до дати специфікації №14) відповідач повідомляв позивача про падіння густини у розчині переданого на зберігання товару, а тому позивач, проявивши обачність, мав знати, що переданий на зберігання товару міг не відповідати вимогам щодо якості перед укладенням з ТОВ Агрофірма «Єдність» договору.

Крім того, станом на дату підписання специфікації №14 та передбачених цією специфікацією строків поставки добрива, гарантійний строк зберігання цього добрива, який становить шість місяців з дня виготовлення (п. 10.2 ТУ У 20.1-00203826-024:2020) скінчився (що не заперечується ТОВ «Інтерполіхім» у позовній заяві та про що свідчать наявні у справі матеріали), в той час як за умовами договору поставки, укладеному позивачем з ТОВ Агрофірма «Єдність», товар (добрива) на момент його поставки покупцю та протягом строку придатності повинен відповідати нормам якості, встановленим державними стандартами України; строк придатності зазначається у специфікаціях.

У специфікації №14 відсутня інформація про те, що покупцю буде поставлено товар із закінченим гарантійним строком зберігання або інша інформація щодо якості товару відповідно до в т.ч. технічних умов.

Також, у договорі, укладеному ТОВ «Інтерполіхім» з ТОВ Агрофірма «Єдність», відсутні умови про те, що поставці підлягає саме те добриво, яке перебуває на зберіганні у ТОВ «Шакур» за договором відповідального зберігання №1908/ШЗб від 19.08.2022, придбане у ТОВ «Минералис» за договором поставки №1701/22 від 17.01.2022, а не якесь інше добриво КАС-32.

Водночас за умовами договору поставки №1701/22 від 17.01.2022, укладеного ТОВ «Інтерполіхім» з ТОВ «Минералис», покупець зобов`язався використовувати добрива в межах строку їх придатності та лише за прямим їх призначенням.

Крім того, ТОВ «Інтерполіхім» є особою, яка здійснює підприємницьку діяльність.

Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 ГК України).

Ураховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні вимог ТОВ «Інтерполіхім» про стягнення з ТОВ «Шакур» 1 690 048,95 грн упущеної вигоди.

Щодо вимог апеляційної скарги ТОВ «Шакур» про скасування додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2024 у справі №910/8162/23.

У поданому уточненні до апеляційної скарги ТОВ «Шакур» зазначило, що в прохальній частині апеляційній скарги жодної вимоги про скасування додаткового рішення не заявлялося, оскільки у разі скасування основного рішення ухвалене додаткове рішення втрачає силу. Проте ТОВ «Шакур» навіть зважаючи на те, що у разі скасування основного рішення ухвалене додаткове рішення втрачає силу, вважає за необхідне додатково заявити вимогу про скасування додаткового рішення та вимогу щодо нового розподілу понесених сторонами витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Колегія суддів відзначає, що інших доводів на обґрунтування вимоги про скасування додаткового рішення у цій справі ТОВ «Шакур» не навело.

Враховуючи відсутність підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 у справі №910/8162/23, а також встановлені ст. 269 ГПК України межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів зазначає, що не вбачає підстав для скасування додаткового рішення від 22.04.2024 у цій справі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є законними та обґрунтованими; підстави для задоволення апеляційних скарг відсутні.

Судові витрати.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційних скарг на рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 у справі №910/8162/23 витрати за їх подання відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянтів.

Керуючись ст. 74, 129, 269, 275-277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерполіхім» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 у справі №910/8162/23 залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Шакур» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2024 у справі №910/8162/23 залишити без задоволення.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2024 у справі №910/8162/23 залишити без змін.

4. Судові витрати, пов`язані з поданням апеляційних скарг, покласти на скаржників.

5. Справу №910/8162/23 повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 13.02.2024 після виходу судді Корсака В.А. з лікарняного.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді С.О. Алданова

В.А. Корсак