Постанова

від 21.01.2025 по справі 521/23093/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2387/25

Справа № 521/23093/23

Головуючий у першій інстанції Мурзенко М.В.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.01.2025 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Комлевої О.С.,

Сєвєрової Є.С.,

за участю:

секретаря Козлової В.А.,

апелянта ОСОБА_1 ,

представника апелянта ОСОБА_1 адвоката Ворсуляка О.В.

представника ОСОБА_2 адвоката Павленко А.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ворсуляк Олександр Валентинович, на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 15 серпня 2024 року про відмову у поновленні строку, постановленої під головуванням судді Мурзенка М.В., у цивільній справіза позовом Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради, як органу опіки та піклування, яка діє в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги з боку позивача: Служба у справах дітей Одеської міської ради, як територіальний відділ у Хаджибейському районі про невідкладене відібрання дитини без позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів, та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та визначення місця проживання дитини з батьком, припинення стягнення аліментів, визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, стягнення аліментів на дитину, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги: Орган опіки та піклування Краснопільської сільської ради Одеського району Одеської області, ОСОБА_4 ,

встановив:

У жовтні 2023 року Хаджибейська районна адміністрація Одеської міської ради, як орган опіки та піклування, яка діє в інтересах ОСОБА_3 , звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги з боку позивача: Служба у справах дітей Одеської міської ради, як територіальний відділ у Хаджибейському районі, про невідкладене відібрання дитини без позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

20.12.2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та визначення місця проживання дитини з батьком, припинення стягнення аліментів, визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, стягнення аліментів на дитину, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги: Орган опіки та піклування Краснопільської сільської ради Одеського району Одеської області, ОСОБА_4 .

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 27.05.2024 року позовні вимоги Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради задоволені частково. Позовні вимоги ОСОБА_2 були задоволенні частково (т.4, а.с.187-196).

06.08.2024 року ОСОБА_1 до суду подано клопотання про розподіл судових витрат і подання доказів на їх підтвердження, в якому одночасно просила суд поновити їй строк на подання такого клопотання та відповідних доказів.

Клопотання було обґрунтовано тим, що у зв`язку із розглядом справи ОСОБА_1 були понесені судові витрати в загальній сумі 50132,00 грн., у тому числі, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 48011,00 грн., роздруківку документів в сумі 769,00 грн., відправку кореспонденції в сумі 252 грн., формування довідки по аліментах в сумі 100,00 грн., транспортні витрати в сумі 1000,00 грн.

В обґрунтування поважності причин пропуску встановленого законом строку подання доказів на підтвердження судових витрат посилалась на те, що була не обізнана про передбачений законом порядок стягнення судових витрат, її адвокатом не було подано відповідних доказів, складено акт виконаних робіт лише 11.06.2024 року, припинено надання їй правничої допомоги.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 15.08.2024 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на подання клопотання про стягнення судових витрат було відмовлено (т.5, а.с.10).

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Ворсуляк О.В. ставить питання про скасування ухвали Малиновського районного суду м. Одеси від 15.08.2024 року та прийняття нового судового рішення, яким поновити ОСОБА_1 строк для звернення до суду з клопотання про стягнення судових витрат, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (т.5, а.с.100-102).

У зв`язку зі звільненням головуючого судді у справі ОСОБА_5 у відставку на підставі рішення Вищої ради правосуддя № 2518/0/15-24 від 20.08.2024 року, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2024 року було визначено інший склад суду: головуючий суддя Сегеда С.М., судді Карташов О.Ю., Коновалова В.А. (т.5, а.с.92).

В подальшому, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.09.2024 року, судді Карташов О.Ю., Коновалова В.А. замінені на постійно діючий склад колегії суддів: Комлева О.С., Сєвєрова Є.С. (т.5, а.с.97).

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що причини пропуску строку подання відповідних доказів у справі є неповажними.

З такими висновками суду погоджується колегія суддів, з огляду на наступні обставини.

Так, як вбачається з матеріалів справи, клопотання про розподіл судових витрат і подання доказів на їх підтвердження було обґрунтовано тим, що у зв`язку із розглядом справи, ОСОБА_1 були понесені судові витрати в загальній сумі 50 132 грн. 00 коп., у тому числі витрати на професійну правничу допомогу в сумі 48 011 грн. 00 коп., роздруківку документів в сумі 769 грн. 00 коп., відправку кореспонденції в сумі 252 грн., формування довідки по аліментах в сумі 100 грн. 00 коп., транспортні витрати в сумі 1000 грн. 00 коп.

В обґрунтування поважності причин пропуску встановленого законом строку подання доказів на підтвердження судових витрат ОСОБА_1 посилалась на те, що була не обізнана про передбачений законом порядок стягнення судових витрат, її адвокатом не було подано відповідних доказів, складено акт виконаних робіт лише 11.06.2024 р., припинено надання їй правничої допомоги.

Вирішуючи данепитання судпершої інстанціїобгрунтовано виходивіз того,що відповіднодо ч.8ст.141ЦПК України,розмір витрат,які сторонасплатила абомає сплатитиу зв`язкуз розглядомсправи,встановлюється судомна підставіподаних сторонамидоказів,які подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За змістом ч. 1 ст. 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне вчинення відповідної процесуальної дії.

Суд правильно зазначив, що посилання ОСОБА_1 на необізнаність щодо порядку надання відповідних доказів та невчинення відповідних дій її представником у встановлений законом строк, не можуть вважатись поважними причинами пропуску встановленого законом строку для подання доказів понесення судових витрат.

Зазначені обставини в своїй сукупності свідчать про те, що підстав для поновлення ОСОБА_1 строку на подання доказів на підтвердження судових витрат, матеріали справи не містять.

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів також зазначає, що Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду, доводи апеляційної скарги її не спростовують, оскільки ухвалу прийнято у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу суду - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ворсуляк Олександр Валентинович, залишити без задоволення.

Ухвалу Малиновськогорайонного судум.Одесивід 15серпня 2024рокузалишитибез змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Через велике навантаження, повне судове рішення складено 12.02.2025 року.

Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда

О.С. Комлева

Є.С. Сєвєрова