Постанова

від 28.01.2025 по справі 910/5381/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2025 р. Справа№ 910/5381/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Андрієнка В.В.

Шапрана В.В.

секретар

судового засідання Рибчич А.В.

за участю

представників:

від позивача - Кудрявцев Г.В.

від відповідача - не з`явився

розглянувши апеляційну скаргу Служби безпеки України

на рішення Господарського суду м. Києва від 17.07.2024 р. (повний текст складено 24.07.2024 р.)

у справі № 910/5381/24 (суддя - Ломака В.С.)

за позовом Служби безпеки України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Оіл Груп"

про визнання недійсними пунктів договору та стягнення 26861,53 грн,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2024 року Служба безпеки України звернулася до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Оіл Груп" про:

- визнання недійсними п. п. 4.1, 4.2 договору від 30.03.2022 р. про закупівлю товарів за державні кошти № 19/17-7д в частині включення до ціни договору суми ПДВ в розмірі 20716,00 грн;

- стягнення 26861,53 грн, з яких: 20716,00 грн ПДВ, 1133,84 грн 3% річних, 5011,69 грн інфляційних втрат.

Вимоги позивача обгрунтовані тим, що прийняття постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану" від 02.03.2022 р. № 178 є підставою для визнання недійсним договору від 30.03.2022 р. про закупівлю товарів за державні кошти № 19/17-7д в частині включення суми ПДВ до вартості товару та повернення коштів.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 17.07.2024 р. у справі № 910/5381/24 позов Служби безпеки України задоволено частково. Визнано недійсними п. п. 4.1, 4.2 укладеного між Службою безпеки України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Глобал Оіл Груп" договору про закупівлю товарів за державні кошти № 19/17-7д від 30.03.2022 р. в частині включення до ціни договору суми ПДВ у розмірі 20716,00 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Оіл Груп" на користь Служби безпеки України 20716,00 грн безпідставно утримуваних коштів. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням, Служба безпеки України подала апеляційну скаргу (безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду), у якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позову та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач посилається на те, що обов`язок повернення суми ПДВ у відповідача виник не з моменту визнання недійсними п. п. 4.1, 4.2 договору, а з моменту безпідставного отримання відповідачем суми ПДВ, тому позивач вважає, що ним було обґрунтовано нараховано 3% річних та інфляційні втрати.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 13.08.2024 р. апеляційну скаргу Служби безпеки України у справі № 910/5381/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: ОСОБА_1 (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Шаптала Є.Ю., Гончаров С.А.

На підставі службової записки та розпорядження Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/2868/24 від 21.08.2024 р. у зв`язку з перебуванням судді Шаптали Є.Ю. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/5381/24.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2024 р. апеляційну скаргу Служби безпеки України у справі № 910/5381/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: ОСОБА_1 (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Гончаров С.А., Сибіга О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.08.2024 р. відкладено вирішення питання щодо вчинення процесуальних дій за апеляційною скаргою Служби безпеки України на рішення Господарського суду м. Києва від 17.07.2024 р. до надходження матеріалів справи № 910/5381/24 на адресу Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2024 р. повторно витребувано у Господарського суду м. Києва матеріали справи № 910/5381/24.

До суду 10.10.2024 р. надійшли матеріали справи № 910/5381/24.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2024 р. відкрито апеляційне провадження у справі № 910/5381/24 та вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання) на підставі ч. 10 ст. 270 ГПК України.

На підставі службової записки секретаря судової палати та розпорядження Північного апеляційного господарського суду № 09.1-07/833/24 від 21.11.2024 р. у зв`язку з звільненням судді ОСОБА_1 з посади судді Північного апеляційного господарського суду у відставку призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/5381/24.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2024 р. апеляційну скаргу Служби безпеки України у справі № 910/5381/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Шапран В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2024 р. справу № 910/5381/24 прийнято до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду та призначено до розгляду на 14.01.2025 р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2025 р. у судовому засіданні оголошено перерву до 28.01.2025 р.

У судовому засіданні 28.01.2025 р. представник позивача надав усні пояснення по суті апеляційної скарги, представник відповідача у судове засідання не з`явився, хоча повідомлявся належним чином про час і місце розгляду скарги шляхом направлення до його електронного кабінету процесуальних документів у справі.

27.01.2025 р. через «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи 28.01.2025 р. без участі його представника.

Колегія суддів зазначає, що неявка у судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, розгляд скарги можливо здійснити без участі у судовому засіданні представника відповідача, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об`єктивного розгляду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

30.03.2022 р. між Службою безпеки України (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Глобал Оіл Груп" (далі - продавець), з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 р. № 169 та відсічі військової агресії Російської Федерації проти України, укладено договір про закупівлю товарів за державні кошти № 19/17-7д (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору продавець зобов`язався поставити та передати у власність покупця шини та диски код ДК 021:2015 - 34350000-5 (шини для транспортних засобів великої та малої тоннажності), ДК 021:2015 - 34320000-6 (механічні запасні частини крім двигунів і частин двигунів (диски колісні)) (далі - товар) відповідно до наданого письмового замовлення покупцем (додаток до договору № 1) за середньоринковою вартістю, а покупець зобов`язався прийняти і сплатити вартість товару на умовах цього договору.

У письмовому замовленні (додаток № 1 до договору) сторони погодили поставку товару: 285/50R20 116W XL FR PremiumContact 6 Continental (індекс швидкості - W, індекс навантаження - 116) у кількості 4 одиниць; 205/65 R16С 107/105 Т Hankkok Radial RA28 (індекс швидкості - Т, індекс навантаження - 107/105) у кількості 20 одиниць; диск колісний R16 у кількості 4 одиниць.

Згідно з п. 4.1 договору його загальна ціна складає 124296,00 грн, в тому числі ПДВ 20716,00 грн. Оплату буде здійснено по КПКВ 6521010 за КЕКВ 2210, загальний фонд.

Відповідно до п. 4.2 договору запропоновані ціни та товар включають: податок на додану вартість, вартість пакування, а також інші витрати, понесені продавцем (на сплату митних тарифів, податків, зборів тощо), транспортні витрати з доставки товару за адресою, вказаною в пункті 6.2 договору.

Ціна договору може бути зменшена без зміни кількості та якості товару за взаємною згодою сторін (п. 4.3 договору).

Платником за цим договором є Служба безпеки України (п. 5.1 договору).

Як передбачено п. 5.2 договору, оплата за товар здійснюється покупцем на підставі ч. 1 ст. 49 Бюджетного кодексу України - протягом 30 банківських днів з дня отримання покупцем товару на підставі належним чином оформлених документів (рахунків-фактур, видаткових накладних тощо) продавця при наявності бюджетних призначень на ці цілі, з можливістю відстрочки платежу до кінця бюджетного року без нарахування штрафних санкцій.

Згідно з п. 5.3 договору розрахунки за товар здійснюються покупцем у національній валюті України в безготівковій формі шляхом перерахування відповідних грошових сум на поточний рахунок продавця.

У відповідності до п. 6.4 договору право власності покупця на отриманий (переданий) продавцем товар виникає з моменту прийняття товару покупцем, що засвідчується підписанням сторонами усіх необхідних товарно-супровідних документів (видаткової накладної, актів приймання-передачі тощо).

Згідно з п. 7.1.1 договору на покупця покладено обов`язок своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений (переданий) якісний товар.

Договір набуває чинності з дати укладення його сторонами та діє по 31.12.2022 р., але до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором в частині взаєморозрахунків між ними та виконання продавцем гарантійних зобов`язань (п. 12.1 договору).

На виконання умов укладеного договору відповідач здійснив поставку товару на загальну суму 103580,00 грн без ПДВ, разом з ПДВ - 124296,00 грн, у тому числі ПДВ - 20716,00 грн, що підтверджується видатковою накладною від 30.03.2022 р. № ГО-0000009.

Вказаний товар був оплачений позивачем у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням від 03.04.2022 р. № 1625 на суму 124296,00 грн.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що відповідач, на думку позивача, безпідставно не здійснює повернення коштів у розмірі 20716,00 грн, сплачених позивачем за укладеним договором поставки у вигляді ПДВ, що суперечить постанові Кабінету Міністрів України № 178 від 02.02.2022 р. «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану».

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Як передбачено ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

За ст. 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 920/330/18 від 18.06.2019 р.

За змістом ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами ч. ч. 1, 3, 5 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про ціни і ціноутворення» вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Отже, сторони на договірних засадах передбачають формування ціни за договором.

У цих правовідносинах можливо припустити, що спірний договір міг бути укладений сторонами без включення до нього умов щодо ПДВ. При цьому, суд зауважує, що хоча ПДВ і включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну (істотною умовою) в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися за погодженням сторін (постанови Верховного Суду від 01.06.2021 р. у справі № 916/2478/20 та від 03.12.2021 р. у справі № 910/12764/20).

Згідно з пп. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) ПДВ - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

За змістом п. 185.1 ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ПК України Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Як передбачено п. 195.1.2 ст. 195 ПК України, за нульовою ставкою оподатковуються операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством.

У відповідності до ст. 4 Закону України «Про оборону України», у разі збройної агресії проти України органи державної влади та органи військового управління, не чекаючи оголошення стану війни, вживають заходів для відсічі агресії. На підставі відповідного рішення Президента України Збройні Сили України разом з іншими військовими формуваннями розпочинають воєнні дії.

02.03.2022 р. Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану» № 178, за змістом якої до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з`єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.

Згідно з листом-роз`ясненням Державної податкової служби України від 29.07.2022 р. № 8271/6/99-00-21-03-02-06 нульова ставка податку на додану вартість, відповідно до підпункту «г» підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 розділу V Податкового кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 р. № 178, застосовується як до операцій з постачання пального, так і до операцій з постачання будь-яких інших товарів, що використовуються для забезпечення транспорту, при умові, що такі операції з постачання здійснюються категоріями суб`єктів, що визначені постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 р. № 178. Норми Податкового кодексу України не передбачають можливості для платників податку - постачальників здійснювати вибір щодо застосування чи незастосування нульової ставки податку, оскільки застосування встановленої діючим законодавством ставки податку є обов`язком, а не правом платника податку. Застосування нульової ставки податку на додану вартість до операцій з постачання товарів не залежить від факту формування чи не формування постачальниками податкового кредиту за операціями з придбання товарів чи сировини для виготовлення товарів, які надалі постачаються за нульовою ставкою податку.

Листом № 21/2/1-1520 від 03.06.2022 р. Фінансово-економічне управління Служби безпеки України звернулося до Державної податкової служби України за індивідуальною податковою консультацією відповідно до вимог пункту 52.1 статті 52 Податкового кодексу України з метою встановлення інформації щодо розповсюдження постанови Кабінету Міністрів України № 178 на постачальників палива для потреб Служби безпеки України при укладанні договорів в частині застосування нульової ставки на додану вартість.

Згідно з наданою індивідуальною податковою консультацією Державної податкової служби України (лист від 20.06.2022 р. № 93-00-21-03-02-05) нульова ставка податку на додану вартість відповідно до підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 розділу V Кодексу та постанови Кабінету Міністрів України № 178, застосовується як до операцій з постачання пального, так і до операцій з постачання будь-яких інших товарів, що використовуються для забезпечення транспорту, при умові, що такі операції з постачання здійснюються категоріями суб`єктів, що визначені постановою Кабінетів Міністрів України № 178.

При цьому, норми Податкового кодексу України не передбачають можливості для платників податку - постачальників здійснювати вибір щодо застосування чи незастосування нульової ставки податку, оскільки застосування встановленої діючим законодавством ставки податку є обов`язком, а не правом платника податку.

Також Державна податкова служба України зазначила, що застосування нульової ставки ПДВ до операцій з постачання товарів не залежить від факту формування чи не формування постачальниками податкового кредиту за операціями з придбання товарів чи сировини для виготовлення товарів, які надалі постачаються за нульовою ставкою податку.

Тобто, незалежно від того, був сформований постачальником чи ні податковий кредит за операціями з придбання пального (товар для заправки), будь-яких інших товарів, що використовуються для забезпечення транспорту (інші паливно-мастильні матеріали, запасні частини, комплектуючі, охолоджуючі рідини, інструменти та додаткове обладнання, визначені відповідними нормативними та технічними документами), операції з подальшого постачання таких товарів для визначених Постановою категорій суб`єктів оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість. При цьому, оскільки режим застосування нульової ставки не є тотожним режиму звільнення від оподаткування податком на додану вартість, нарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість за правилами, встановленими пунктом 198.5 статті 198 розділу V Кодексу, постачальником при здійсненні операцій, що оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість, не здійснюється.

Вбачається, що договір про закупівлю товарів за державні кошти № 19/17-7д від 30.03.2022 р. було укладено між Службою безпеки України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Глобал Оіл Груп" після прийняття постанови Кабінету Міністрів України № 178 від 02.03.2022 р. «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану».

Таким чином, оскільки замовником товару за договором виступає Служба безпеки України, п. п. 4.1, 4.2 договору суперечать постанові Кабінету Міністрів України № 178 від 02.03.2022 р. в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість, а не за нульовою ставкою.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Разом з цим, у застосуванні наведених положень статей Цивільного кодексу України слід враховувати, що умова договору, щодо якої ставиться вимога про визнання її недійсною, не може бути істотною умовою договору, оскільки в такому випадку правочин має бути визнаний недійсним в цілому (постанова Верховного Суду від 12.03.2018 р. у справі № 910/22319/16).

Як передбачено ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином приписи статті 217 Цивільного кодексу України регулюють питання щодо правової долі правочину, що має дефекти окремих його частин. При цьому, закону може суперечити лише певна частина умов правочину, а інша - йому відповідати. Отже, за таких обставин не завжди доцільно визнавати правочин недійсним у цілому. Не призводить недійсність окремої частини правочину до недійсності інших його частин. Тому законодавець не встановлює недійсності правочину через недійсність окремої його частини, але лише за умови, якщо є підстави вважати, що правочин міг би бути вчинений без включення до нього цієї недійсної частини.

Хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку.

Отже договір може бути визнаний недійсним в частині включення суми ПДВ до вартості товару.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.12.2021 р. у справі № 910/12764/20.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що позовна вимога про визнання недійсними п. п. 4.1, 4.2 договору про закупівлю товарів за державні кошти № 19/17-7д від 30.03.2022 р. в частині включення до ціни договору суми податку на додану вартість є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Стосовно позовної вимоги про стягнення з відповідача суми сплаченого ПДВ у розмірі 20716,00 грн колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Зобов`язання з повернення безпідставно набутого майна виникає відповідно до ст. 1212 ЦК України за умови набуття або збереження особою майна за рахунок іншої особи, а також відсутності достатньої правової підстави для такого набуття (збереження), зокрема у разі, коли відповідні підстави згодом відпали.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Як було встановлено вище, сума податку на додану вартість була отримана відповідачем за товар, який підлягав оподаткуванню за нульовою ставкою, дана сума коштів є перерахованою поза межами договірних платежів та має наслідком збагачення відповідача за рахунок позивача поза підставою, передбаченою законом.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.02.2022 р. у справі № 916/707/21.

Тому отримана відповідачем сума податку на додану вартість у розмірі 20716,00 грн за договором про закупівлю товарів за державні кошти № 19/17-7д від 30.03.2022 р. є також безпідставно набутими грошовими коштами.

За таких обставин, позовна вимога про стягнення з відповідача отриманої суми податку на додану вартість у розмірі 20716,00 грн за договором про закупівлю товарів за державні кошти № 19/17-7д від 30.03.2022 р. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Також за прострочення виконання грошового зобов`язання позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 1133,84 грн 3% річних та 5011,69 грн інфляційних втрат.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, місцевий суд виходив з того, що обов`язок повернути майно (суму ПДВ за договором) виник у відповідача з моменту визнання судом цього правочину недійсним у відповідній частині, тому відсутнє прострочення виконання грошового зобов`язання.

Однак колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 р.).

Вбачається, що позивачем нараховано 3% річних та інфляційні втрати з 03.04.2022 р., тобто з дати оплати Службою безпеки України поставленого відповідачем товару.

Як було встановлено вище, договір про закупівлю товарів за державні кошти № 19/17-7д від 30.03.2022 р. було укладено між Службою безпеки України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Глобал Оіл Груп" після прийняття постанови Кабінету Міністрів України № 178 від 02.03.2022 р. «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану».

Тобто станом на момент оплати Службою безпеки України у позивача був відсутній обов`язок сплачувати за товар у урахуванням ПДВ, відтак прострочення виконання грошового зобов`язання почалось у відповідача саме з моменту здійснення такої оплати позивачем, тобто з 03.04.2022 р.

Крім того, у постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 р. у справі № 910/22034/15 наявний висновок, що стаття 625 ЦК України поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань. Тому у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3% річних від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК.

Інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу, не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2019 р. у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 р. у справі № 924/312/18, від 05.07.2019 р. у справі № 905/600/18.

Оскільки матеріалами справи підтверджується факт безпідставно одержаної відповідачем суми ПДВ за укладеним договором, 03.04.2022 р. відбулась оплата позивачем поставленого відповідачем товару з урахуванням ПДВ, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 1133,84 грн 3% річних та 5011,69 грн інфляційних втрат за період з 03.04.2022 р. по 31.01.2024 р. підлягають задоволенню, оскільки є обґрунтованими, їх розмір є арифметично правильним.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77, 78 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Як передбачено ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, рішення Господарського суду м. Києва від 17.07.2024 р. у справі № 910/5381/24 підлягає скасуванню в частині відмовлених позовних вимог, в іншій частині рішення підлягає залишенню без змін, у зв`язку з чим апеляційна скарга Служби безпеки України підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України та беручи до уваги фактичні обставини виникнення судового спору, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги необхідно покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Служби безпеки України задовольнити.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 17.07.2024 р. у справі № 910/5381/24 скасувати в частині відмовлених позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, в іншій частині рішення залишити без змін.

3. Позов Служби безпеки України задовольнити повністю.

4. Визнати недійсними пункти 4.1, 4.2 укладеного між Службою безпеки України (01034, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 33; код ЄДРПОУ 00034074) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Глобал Оіл Груп" (03191, місто Київ, вулиця Лятошинського Композитора, будинок 24, літ. А; код ЄДРПОУ 44106988) договору про закупівлю товарів за державні кошти від 30.03.2022 р. № 19/17-7д в частині включення до ціни договору суми ПДВ у розмірі 20716,00 грн.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Оіл Груп" (03191, місто Київ, вулиця Лятошинського Композитора, будинок 24, літ. А; код ЄДРПОУ 44106988) на користь Служби безпеки України (01034, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 33; код ЄДРПОУ 00034074) 20716 (двадцять тисяч сімсот шістнадцять),00 грн сплаченого податку на додану вартість, 1133 (одну тисячу сто тридцять три),84 грн 3% річних, 5011 (п`ять тисяч одинадцять),69 грн інфляційних втрат, 4844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири),60 грн судового збору за подання позовної заяви та 3633 (три тисячі шістсот тридцять три),60 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Доручити Господарському суду м. Києва видати наказ.

7. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 13.02.2025 р.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В. Андрієнко

В.В. Шапран