Постанова від 04.02.2025 по справі 910/1152/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

(додаткова)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2025 р. Справа№ 910/1152/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Шапрана В.В.

Андрієнка В.В.

секретар

судового засідання Рибчич А.В.

за участю

представників:

від позивача - не з`явились

від відповідача-1 - не з`явились

від відповідача-2 - Окара І.В.

від відповідача-3 - не з`явились

від відповідача-4 - не з`явились

розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства "Центр комп`ютерних технологій "Інфоплюс"

про ухвалення додаткової постанови

за результатами розгляду апеляційної скарги Міністерства соціальної політики України

на ухвалу Господарського суду м. Києва від 12.11.2024 р. (повний текст складено 15.11.2024 р.)

у справі № 910/1152/24 (суддя - Карабань Я.А.)

за позовом Міністерства соціальної політики України

до 1. Belintech Ltd

2. Приватного акціонерного товариства "Центр комп`ютерних технологій "Інфоплюс"

3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайм Системс"

4. Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайм Системс Карт Сервіс"

про визнання договору недійсним,

В С Т А Н О В И В :

У січні 2024 року Міністерство соціальної політики України звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Belintech Ltd, Приватного акціонерного товариства "Центр комп`ютерних технологій "Інфоплюс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайм Системс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайм Системс Карт Сервіс" про визнання недійсним договору ІСВ-А1/1 "Розробка та удосконалення прикладного програмного забезпечення інформаційної системи управління (перша черга)" від 28.02.2018 р., укладеного між позивачем та відповідачами.

У березні 2024 року від Приватного акціонерного товариства "Центр комп`ютерних технологій "Інфоплюс" надійшло клопотання про закриття провадження в справі з посиланням на те, що оспорюваний договір містить арбітражне застереження, а тому спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Оскаржуваною ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.11.2024 р. у справі № 910/1152/24 відмовлено Приватному акціонерному товариству "Центр комп`ютерних технологій "Інфоплюс" у задоволенні клопотання про закриття провадження, позов Міністерства соціальної політики України залишено без розгляду.

Не погодившись з ухвалою, Міністерство соціальної політики України подало апеляційну скаргу (безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду), у якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та передати матеріали справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2024 р. апеляційну скаргу Міністерства соціальної політики України у справі № 910/1152/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Шапран В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2024 р. апеляційну скаргу у справі № 910/1152/24 залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України та надано заявнику строк на усунення недоліків апеляційної скарги не більше десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Міністерства соціальної політики України та призначено справу № 910/1152/24 до розгляду на 21.01.2025 р.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2025 р. апеляційну скаргу Міністерства соціальної політики України залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду м. Києва від 12.11.2025 р. у справі № 910/1152/24 залишено без змін.

Через систему "Електронний суд" 24.01.2025 р. від представника Приватного акціонерного товариства "Центр комп`ютерних технологій "Інфоплюс" надійшла заява про ухвалення додаткової постанови, у якій заявник просить стягнути з Міністерства соціальної політики України на користь Приватного акціонерного товариства "Центр комп`ютерних технологій "Інфоплюс" витрати на професійну правову допомогу у розмірі 20000,00 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2025 р. прийнято до розгляду заяву Приватного акціонерного товариства "Центр комп`ютерних технологій "Інфоплюс" про ухвалення додаткової постанови у справі № 910/1152/24 та призначено розгляд заяви про ухвалення додаткової постанови на 04.02.2025 р.

У судовому засіданні 04.02.2025 р. представник відповідача-2 надав усні пояснення по суті поданої заяви, представники позивача, відповідача-1, -3, -4 не з`явились, хоча повідомлялись належним чином про час і місце розгляду заяви шляхом направлення до їх електронних кабінетів процесуальних документів у справі.

Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Згідно з ч. 3 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

За ч. 11 ст. 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Копію ухвала від 27.01.2025 р. про прийняття до розгляду заяви позивачу, відповідачу-1, -3, -4 доставлено до електронних кабінетів 27.01.2025 р., доказом чого є довідки про доставку електронних документів від 28.01.2025 р., що містяться в матеріалах справи.

Також згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень ухвала від 27.01.2025 р. про прийняття до розгляду заяви оприлюднена у реєстрі 29.01.2025 р.

Колегія суддів зазначає, що неявка у судове засідання представників позивача, відповідача-1, -3, -4 не перешкоджає розгляду заяви. Подальше відкладення призведе до безпідставного затягування розгляду заяви, а тому додаткова постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об`єктивного розгляду.

Розглянувши заяву відповідача-2, заслухавши пояснення останнього, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до ч. 2 п. 3 ст. 233 ГПК України суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Звертаючись із заявою про ухвалення додаткової постанови про розподіл судових витрат, відповідач-2 посилається на те, що ним були понесені витрати на професійну правничу допомогу в апеляційній інстанції, які, на його думку, підлягають відшкодуванню.

Враховуючи те, що апеляційну скаргу позивача було залишено без задоволення, тому витрати відповідача на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції необхідно покласти на позивача.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 20000,00 грн представник відповідача-2 надав:

- договір № 25/08-09 про надання правової допомоги від 25.08.2022 р. (далі - договір);

- звіт від 22.02.2025 р. про надану правову допомогу за договором № 25/08-09 про надання правової допомоги від 25.08.2022 р.;

- акт № 7 від 22.01.2024 р. про надання правової допомоги за договором № 25/08-09 про надання правової допомоги від 25.08.2022 р. на суму 20000,00 грн;

- платіжну інструкцію № 30 від 23.01.2025 р. на суму 20000,00 грн.

Відповідно до п. 1.1 договору клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, визначених цим договором, а клієнт зобов`язаний оплатити правову допомогу в порядку та строки, визначені цим договором.

Згідно з п. п. 4.1, 4.2 договору адвокатське об`єднання отримує від клієнта оплату за надану правову допомогу у формі гонорару. Розмір гонорару за надання правової допомоги встановлюється в розмірі, що визначається за домовленістю сторін.

Як передбачено п. 4.4 договору, за результатами надання правової допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті зазначається обсяг наданої адвокатським об`єднанням правової допомоги та вартість такої допомоги.

На підставі акту № 7 про надання правої допомоги від 22.01.2025 р.. адвокатським об`єднанням було надано клієнту наступні послуги:

- правовий аналіз ухвали Господарського суду м. Києва від 12.11.2024 р. у справі № 910/1152/24 (2 год.) - 4000,00 грн;

- правовий аналіз апеляційної скарги у справі № 910/1152/24 (2 год.) - 4000,00 грн;

- складання відзиву на апеляційну скаргу у справі № 910/1152/24 (4 год.) - 8000,00 грн;

- участь у судовому засіданні 21.01.2025 р. у справі № 910/1152/24 (1 засідання) - 4000,00 грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 р. у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 р. у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ вказав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й враховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

За змістом ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. ч. 2, 4, 5 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Витрати сторін, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об`єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ст. 129 ГПК України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Вбачається, що позивач подав клопотання про зменшення заявленого відповідачем розміру витрат на професійну правничу допомогу та вказав, що витрати відповідача-2 на професійну правничу допомогу не відповідають критеріям співмірності, а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 910/13071/19 від 20.11.2020 р.

Однак належних доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які б свідчили про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката у справі, позивач не надав, а тому останнім не доведено неспівмірності розміру витрат на оплату правничої допомоги адвоката складності даної справи.

При цьому, самі лише посилання на неспівмірність витрат та незгода із сумою понесених витрат на професійну правничу допомогу не можуть бути підставою для відмови у задоволенні заяви відповідача-2 про розподіл судових витрат.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.05.2020 р. року у справі № 910/5410/19.

Отже питання про відшкодування витрат на правничу допомогу вирішується судом виходячи із наданих у сукупності доказів, зокрема детального опису робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, з якого вбачається обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та вартість окремо кожної послуги.

Враховуючи викладене та беручи до уваги час на підготовку матеріалів до судового слухання, складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, судова колегія дійшла висновку про задоволення заяви Приватного акціонерного товариства "Центр комп`ютерних технологій "Інфоплюс" про винесення додаткової постанови та стягнення з позивача вартість витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 20000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 126, 129, 233, 244 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Приватного акціонерного товариства "Центр комп`ютерних технологій "Інфоплюс" про ухвалення додаткової постанови задовольнити.

2. Стягнути з Міністерства соціальної політики України (01601, м. Київ, вул. Еспланадна, 8/10, код 37567866) на користь Приватного акціонерного товариства "Центр комп`ютерних технологій "Інфоплюс" (02002, м. Київ, вул. Митрополита Андрея Шептицького, 4А, код 16400836) 20000 (двадцять тисяч),00 грн витрат на професійну правничу допомогу в апеляційній інстанції.

3. Доручити Господарському суду м. Києва видати наказ.

4. Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 13.02.2025 р.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В. Шапран

В.В. Андрієнко