Ухвала

від 12.02.2025 по справі 917/1582/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

12 лютого 2025 року

м. Київ

cправа № 917/1582/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г. М. - головуючого, Краснова Є. В., Рогач Л. І.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "СК-Авто-Рент"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.11.2024 та рішення Господарського суду Полтавської області від 30.08.2023

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СК-Авто-Рент"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Криптоінвест"</a>,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, Публічне акціонерне товариство "Український професійний банк",

про визнання права власності, скасування запису про право власності та рішення про державну реєстрацію,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СК-Авто-Рент" звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Криптоінвест"</a> про визнання права власності на нежитлові приміщення за адресою: м. Полтава, вул. Рози Люксембург (Раїси Кириченко), буд. 7, загальною площею 94,8 кв. м, розташовані в будинку за планом земельної ділянки "А-5", за Товариством з обмеженою відповідальністю "СК-Авто-Рент" та скасування запису про право власності 25161857 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Криптоінвест" та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 40025427 від 06.03.2018 на вказані нежитлові приміщення.

Позовні вимоги обґрунтовував позивач тим, що на законних підставах набув право власності на спірне нерухоме майно, а саме за договором від 04.09.2019 № 75 придбав у Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" всі майнові права на нежитлові приміщення за адресою: м. Полтава, вул. Рози Люксембург (Раїси Кириченко), буд. 7, загальною площею 94,8 кв. м, розташовані в будинку за планом земельної ділянки "А-5", в тому числі право на пред`явлення позову про визнання права власності покупця, якщо це право оспорюються або не визнається іншою особою. У свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю "Криптоінвест"</a> незаконно набуло вказане нерухоме майно.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 30.08.2023, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.11.2024, у позові відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позов про визнання права власності у порядку, передбаченому статтею 392 Цивільного кодексу України, пред`являється на захист існуючого, наявного права, що виникло у позивача за передбачених законодавством підстав і підтверджується належними та допустимими доказами, однак позивач не довів наявності передбачених законом підстав набуття ним у власність спірного нерухомого майна.

Позивач звернувся із касаційною скаргою, в якій просить наведені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права у зв`язку із неврахуванням висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду та Верховного Суду України.

За наслідками перевірки матеріалів поданої касаційної скарги, Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Предметом спору у цій справі є вимоги позивача, який вважає себе власником спірного майна, про визнання його права власності на це майно, а також скасування запису про реєстрацію майна за відповідачем та рішення про таку державну реєстрацію.

Суд апеляційної інстанції, посилаючись зокрема і на положення статті 392 Цивільного кодексу України, свою постанову мотивував зокрема тим, що: "Водночас, обґрунтовано пославшись на те, що договір купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності від 04.09.2019 № 75, не є підставою набуття позивачем права власності на спірне нерухоме майно, суд першої інстанції навів й належну підставу для відмови в позові, вказавши про відсутність доказів державної реєстрації за позивачем майнових прав, що є предметом зазначеного Договору"; "помилковим є твердження позивача про те, що він діє від імені власника майна (банку), оскільки банк позбавлений права витребувати нерухоме майно від незаконного володільця через те, що продав ці права позивачу".

Скаржник у касаційній скарзі посилається на те, що ураховуючи зміст договору, обставини спору та норми законодавства, належним способом захисту права власності майнових прав, які є відмінними від права власності, що виникли та/або можуть виникнути у майбутньому, є пред`явлення ним позову про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, або витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння.

Однак Верховний Суд у своїх постановах неодноразово викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, про те, що застосування такого способу захисту як визнання права власності за статтею 392 Цивільного кодексу України має здійснюватися не для набуття такого права, а для його захисту у разі оспорення вже наявного права власності, або у разі втрати документів. Так, Велика Палата Верховного Суду у постановах від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18 (пункт 76) та від 23.06.2020 у справі № 909/337/19 (пункт 78) виснувала, що за змістом статті 392 Цивільного кодексу України судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у пунктах 1, 4 частини 1 статті 287 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

З огляду на те, що суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення у цій справі відповідно до висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, що викладені у раніше прийнятих постановах, і Верховний Суд не вважає за необхідне відступати від таких висновків, Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою згідно з пунктом 5 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 234, 235, 293 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 917/1582/22 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "СК-Авто-Рент" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.11.2024.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді Є. В. Краснов

Л. І. Рогач