Постанова

від 07.11.2024 по справі 917/1582/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2024 року м. Харків Справа № 917/1582/22

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О. , суддя Лакіза В.В.

за участю секретаря судового засідання Андерс О.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (вх.№1827П/2) позивача-Товариства з обмеженою відповідальністю СК-Авто-Рент на рішення Господарського суду Полтавської області від 30.08.2023 у справі №917/1582/22 (повний текст рішення складено та підписано 11.09.2023 суддею Мацко О.С. у приміщенні Господарського суду Полтавської області)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СК-Авто-Рент, м.Київ,

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Публічного акціонерного товариства Український професійний банк, м.Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю Криптоінвест, м.Житомир,

про визнання права власності та скасування запису про право власності,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю СК-Авто-Рент звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Криптоінвест про визнання права власності на нежитлові приміщення за адресою: м. Полтава, вул. Рози Люксембург (Раїси Кириченко), буд. 7, загальною площею 94,8 кв.м, розташовані в будинку за планом земельної ділянки А-5, за Товариством з обмеженою відповідальністю СК-Авто-Рент та скасування запису про право власності 25161857 за Товариством з обмеженою відповідальністю Криптоінвест та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 40025427 від 06.03.2018 на вказані нежитлові приміщення.

В обґрунтування позову Товариство з обмеженою відповідальністю СК-Авто-Рент посилається на те, що ним на законних підставах набуто право власності на спірне нерухоме майно, а саме, за договором від 04.09.2019 № 75 позивач придбав у третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Публічного акціонерного товариства Український професійний банк, всі майнові права на нежитлові приміщення за адресою: м. Полтава, вул. Рози Люксембург (Раїси Кириченко), буд. 7, загальною площею 94,8 кв.м, розташовані в будинку за планом земельної ділянки А-5, в тому числі право на пред`явлення позову про визнання права власності покупця, якщо це право оспорюються або не визнається іншою особою, в той час як відповідач- Товариство з обмеженою відповідальністю Криптоінвест незаконно набув вказане нерухоме майно від фізичної особи ОСОБА_1 у результаті внесення останнім цього майна 06.03.2018 до статутного капіталу Товариства за актом приймання-передачі, на підставі якого державним реєстратором було прийнято спірне рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 40025427 від 06.03.2018 та вчинено спірний запис про право власності 25161857 за Товариством з обмеженою відповідальністю Криптоінвест, оскільки ОСОБА_1 придбав це майно від Публічного акціонерного товариства Український професійний банк за нікчемним договором купівлі-продажу від 28.05.2015, що підтверджено в рамках справи № 554/9710/17, за результатами розгляду якої постановою Верховного Суду від 27.01.2021 застосовано наслідки недійсності вказаного нікчемного правочину, повернуто у власність Публічного акціонерного товариства Український професійний банк зазначене нерухоме майно, та скасовано рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на відповідне нерухоме майно.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 30.08.2023 у справі №917/1582/22 у задоволенні позову відмовлено повністю.

В обґрунтування рішення суд послався на те, що позов про визнання права власності у порядку, передбаченому статтею 392 ЦК України, пред`являється на захист існуючого, наявного права, що виникло у позивача за передбачених законодавством підстав і підтверджується належними та допустимими доказами, в той час як позивачем не доведено наявності передбачених законом підстав набуття ним у власність спірного нерухомого майна, оскільки предметом купівлі-продажу за договором від 04.09.2019 № 75 визначено майнові права, які є відмінними від права власності, а наведений у Договорі перелік таких прав за своєю суттю є правами на звернення до суду з цим позовом або права на застосування способів захисту цивільних прав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 16 і статтями 387, 392 ЦК України, хоча з урахуванням застереження щодо змісту або характеру майнових прав, вміщеного у частині 2 статті 656 цього Кодексу, вказані способи судового захисту цивільних прав не можуть бути предметом договору купівлі-продажу майнових прав.

Крім цього, суд послався на те, що у матеріалах справи відсутні докази реєстрації в порядку, визначеному чинним законодавством за ТОВ СК-Авто-Рент майнових прав, що є предметом договору від 04.09.2019 № 75.

Позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю СК-Авто-Рент, із зазначеним рішенням не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на нез`ясування обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права, просить це рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовну заяву.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає про неврахування судом першої інстанції того, що договір купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна , які є відмінними від права власності від 04.09.2019 № 75,укладений між позивачем та Публічним акціонерним товариством Український професійний банк на електронному аукціоні Прозоро Продажі за лотом GL48N09222: майнові права на нерухомість, нежитлові приміщення загальною площею 94,8 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Разом з цим, позивач зазначає про безпідставність посилання суду першої інстанції в якості однієї з підстав для відмови в позові на відсутність доказів державної реєстрації права власності позивача на спірні приміщення, оскільки вимоги щодо здійснення державної реєстрації права власності на майно як умова визнання права власності на нього за рішенням суду суперечить ефективному захисту та поновленню цього права.

Також позивач зазначив, що ураховуючи зміст укладеного між позивачем та Публічним акціонерним товариством Український професійний банк договору купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності від 04.09.2019 № 75, обставини даного спору та норми законодавства, належним способом захисту права власності майнових прав, які є відмінними від права власності, які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому, який передбачає визнання за покупцем-позивачем статусу власника спірного нерухомого майна та захисту відповідних прав власника, є пред`явлення позову про визнання права власності на це майно, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, або витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.07.2024 для розгляду справи сформовано склад суду: головуючий суддя-доповідач Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О., суддя Лакіза В.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю СК-Авто-Рент на рішення Господарського суду Полтавської області від 30.08.2023 у справі №917/1582/22 та повідомлено учасників справи про призначення розгляду апеляційної скарги на 10.10.2024 р. о 16:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, у залі засідань №104.

13.09.2024 від відповідача -Товариства з обмеженою відповідальністю Криптоінвест надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № 11875), згідно з яким він просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

18.09.2024 від позивача -Товариства з обмеженою відповідальністю СК-Авто-Рент надійшла заява (вх. № 12119) про розгляд справи за його відсутності.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.10.2024 розгляд справи відкладено на 07 листопада 2024 року о 9:30 год., про що повідомлено учасників справи.

Учасники справи, які належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, представників для участі в ньому не направили, про причини неявки суд не повідомили, що відповідно до ч.ч. 1, 3 статті 202, ч. 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України є підставою для розгляду справи за їх відсутності.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи та вимоги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду виходить з такого.

28.05.2015 між Публічним акціонерним товариством Український професійний банк та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна № 1615 (а.с. 25-26).

Згідно з п.п. 1.1-1.3 вказаного договору Продавець (ПАТ Український професійний банк) передав належне йому на праві власності нежиле приміщення у власність Покупцю ( ОСОБА_1 ), а Покупець приймає нежиле приміщення і сплачує за це обговорену даним договором грошову суму.

Предметом цього Договору є нежитлові приміщення, що розташовані в будинку за планом земельної ділянки А-5, та знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (сім).

Опис об`єкта: приміщення цегляне, загальною площею 94,80 кв.м.

Вказане нерухоме майно належить Продавцю на праві особистої приватної власності на підставі Договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, посвідченого 24 травня 2007 року Бойко Л.Л., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим №4600, зареєстрованого в Державному Реєстрі правочинів 24 травня 2007 року, що підтверджується витягом № 4031856 від 24 травня 2007 року, зареєстрованого Колективним підприємством Полтавське бюро технічної інвентаризації Інвентаризатор помер запису: 233 в книзі: 2, що підтверджується витягом від 28 серпня 2007 року за № 15730845.

У грудні 2017 року ПАТ Український професійний банк звернулось до Октябрського районного суду м. Полтави із позовом про визнання недійсним нікчемного правочину договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного між банком та ОСОБА_1 28 травня 2015 року та застосування наслідків недійсності правочину шляхом скасування рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на нерухоме майно, яким є нежитлові приміщення, площею 94,80 кв.м по АДРЕСА_1 та визнання за банком права власності на вищевказане майно.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 21 червня 2018 року у справі № 554/9710/17 у задоволенні позовних вимог ПАТ Український професійний банк відмовлено.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 21.01.2019 р. у справі № 554/9710/17 рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 21.06.2018 р. скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Український професійний банк до ОСОБА_1 про визнання нікчемного правочину недійсним та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, задоволено частково. Визнано недійсним нікчемний правочин договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладений між Публічним акціонерним товариством Український Професійний банк та ОСОБА_1 , нотаріально посвідчений 28 травня 2015 року, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою Оленою Ярославівною за реєстровим № 1615. У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Український професійний банк про скасування рішення про державну реєстрацію права власності та визнання права власності на нерухоме майно відмовлено.

27.01.2021 Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду прийнято постанову, якою рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 21 червня 2018 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 21 січня 2019 року у частині вирішення позову про визнання недійсним договору скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення. У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Український професійний банк про визнання недійсним нікчемного правочину договору купівлі-продажу нерухомого майна від 28 травня 2015 року відмовлено. Застосовано наслідки недійсності нікчемного правочину договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного між Публічним акціонерним товариством Український професійний банк та ОСОБА_1 28 травня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О. Я., за реєстровим № 1615, повернуто у власність Публічного акціонерного товариства Український професійний банк нерухоме майно, яким є нежитлові приміщення, що розташовані у будинку за планом земельної ділянки А-5, загальною площею 94,80 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , скасовано рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на нерухоме майно, яким є нежитлові приміщення, що розташовані у будинку за планом земельної ділянки А-5, загальною площею 94,80 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (номер запису про право власності 9846802, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28 травня 2015 року, індексний номер 21681012).

04.09.2019 між Публічним акціонерним товариством Український професійний банк та Товариством з обмеженою відповідальністю СК-Авто-Рент за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № UA-EA-2019-07-24-000301-b від 14.08.2019, було укладено договір купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності, № 75 (а.с. 5-6).

Згідно з п. 1.1 вказаного договору Продавець (ПАТ Український професійний банк) в порядку та на умовах, визначених цим договором, передав у власність Покупцеві (ТОВ СК-Авто-Рент), а Покупець прийняв у власність майнові права, які є відмінними від права власності та які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому щодо нерухомого майна: нежитлові приміщення, що розташовані в будинку за планом земельної ділянки А-5, загальною площею 94.80 кв.м, та знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 637434953101, право власності яке було набуте Продавцем на підставі Договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, посвідченого 24 травня 2007 року Бойко Л.Л., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим № 4600, та припинено на підставі нікчемного Договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого 28 травня 2015 року Смоляніновою О.Я., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим № 1615. Факт нікчемності правочину, згідно з яким Банк втратив право власності на об`єкт нерухомості, підтверджено постановою Полтавського апеляційного суду від 21 січня 2019 року, ухваленою по справі № 554/9710/17 (номер провадження 22-ц/814/136/19).

Відповідно до п. 1.1 договору від 04.09.2019 № 75 до майнових прав належить:

- визнання права власності на нерухоме майно;

- визнання правочину щодо припинення права власності Продавця недійсним та застосування наслідків;

- недійсності нікчемного правочину;

- припинення дії третіх осіб, яка порушує право власності;

- відновлення становища, яке існувало до порушення прав Продавця;

- відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

- визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб;

- та інші майнові права, які пов`язані із виникненням та припиненням права власності Продавця на нерухоме майно, зокрема, але не виключно:

- витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину;

- оскарження у судовому порядку недійсності правочину за яким Продавцем було набуто право власності на нерухоме майно;

- звернення до державних органів, установ та організацій всіх форм власності в межах прав та повноважень, на підставі майнових прав, які передбачені законодавством та Укладеними договорами, включаючи, але не обмежуючись органів нотаріату, Міністерства юстиції та його територіальних органів, суб`єктів державної реєстрації прав, державних реєстраторів;

- набуття у власність нерухомого майна, а також інші права, що випливають з майнових прав щодо нерухомого майна, в тому числі ті, які виникнуть в майбутньому у зв`язку із встановленням обставин неправомірності припинення права власності Продавця на нерухоме майно, або скасуванням рішень судів про недійсність правочинів на підставі яких Продавець набув право власності;

- отримання грошових коштів/відшкодування вартості нерухомого майна за наслідками недійсності/нікчемності правочинів на підставі яких право власності на нерухоме майно було набуто Продавцем;

- інші права, що пов`язані або випливають із правочинів, на підставі яких виникло/існувало право власності Продавця на нерухоме майно;

- пред`явлення позову, у тому числі про визнання права власності Покупця, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, з подальшою реєстрацією права власності за Покупцем,

надалі за текстом Майнові права.

Крім того, у п. 2.2 Договору визначено, що Покупець підписанням цього Договору підтверджує, що він розуміє (усвідомлює) характер Майнових прав, що переходять до Покупця за цим Договором, повідомлений про всі права третіх осіб, які виникають з Майнових прав, усвідомлює, погоджується та приймає усі ризики, пов`язані із таким переходом, у тому числі ризики того, що Покупець у майбутньому не зможе отримати жодних коштів або майна за Майновими правами.

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (номер інформаційної довідки 259191563 від 31.05.2021 (т. 1 а.с. 21-22) 06.03.2018 приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Марченко Н.А. було зареєстровано рішення про передачу ОСОБА_1 нежитлових приміщень за адресою: м. Полтава, вул. Рози Люксембург (Раїси Кириченко), буд. 7, загальною площею 94,8 кв.м, розташованих в будинку за планом земельної ділянки А-5, до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю Криптоінвест згідно з Актами прийому-передачі нерухомого майна № 510, 511 від 13.02.2018 та № 544, 545 від 14.02.2018 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 40025427 від 06.03.2018, номер запису про право власності/довірчої власності: 25161857).

Як зазначено вище, посилаючись на те, що ТОВ СК-Авто-Рент 04.09.2019 законно придбало майнові права на нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 94,8 кв.м, розташовані в будинку за планом земельної ділянки А-5, у ПАТ Український професійний банк та відсутність законних підстав набуття вказаного майна відповідачем , позивач звернувся до суду з даним позовом про визнання права власності на зазначені нежитлові приміщення та скасування запису про право власності 25161857 за відповідачем, а також рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 40025427 від 06.03.2018 р. на вказані нежитлові приміщення.

Надаючи правову кваліфікацію обставинам справи, колегія суддів виходить з такого.

За правилами статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого порушеного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права. Одним зі способів захисту права та інтересу є, зокрема, визнання права.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 392 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що згаданий у статті 392 Цивільного кодексу України спосіб захисту у вигляді визнання права власності, є таким, що не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

При цьому відповідно до частини п`ятої статті 11 Цивільного кодексу цивільні права і обов`язки можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК передбачає лише у статтях 335 і 376, а у всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК).

Таким чином, позов про визнання права власності у порядку, передбаченому статтею 392 ЦК України, пред`являється на захист існуючого, наявного права, що виникло у позивача за передбачених законодавством підстав і підтверджується належними та допустимими доказами. Об`єктом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна. Підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності є оспорення або невизнання наявного права, а не намір набути таке право за рішенням суду.

Позивач у позові про визнання права власності особа, яка вже є власником, а відповідач будь-яка особа, яка має сумнів у належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності власника, або така особа, що має до майна власний інтерес.

Вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 06.07.2016 у справі № 3-576гс16 та у постановах Верховного суду у складі Касаційного господарського суду від 22.05.2018 у справі № 922/1283/16, від 21.03.2019 у справі № 909/175/18 від 13.04.2021 р. у справі № 910/11702/18.

З огляду на те, що відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав та у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт і чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому статтею 392 Цивільного кодексу України.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд України у постанові № 6-318цс15 від 24.06.2015 та Верховний Суд у постановах від 21.11.2018 у справі № 920/615/16, від 07.08.2019 у справі №902/869/17.

Суд апеляційної інстанції обгрунтовано зазначив про недоведення позивачем наявності підстав набуття ним у власність спірного нерухомого майна на передбачених законом підставах.

Як зазначено вище, в якості підстави набуття права власності на спірне нерухоме майно позивач посилається на договір купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності від 04.09.2019 № 75, укладений ним як покупцем з Публічним акціонерним товариством Український професійний банк, як продавцем.

Предметом договору купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна ,які є відмінними від права власності від 04.09.2019 № 75 визначено майнові права, які є відмінними від права власності.

При цьому в п. 1.1 Договору зазначено, що до таких майнових прав належить:

- визнання права власності на нерухоме майно;

- визнання правочину щодо припинення права власності Продавця недійсним та застосування наслідків;

- недійсності нікчемного правочину;

- припинення дії третіх осіб, яка порушує право власності;

- відновлення становища, яке існувало до порушення прав Продавця;

- відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

- визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб;

- та інші майнові права, які пов`язані із виникненням та припиненням права власності Продавця на нерухоме майно, зокрема, але не виключно:

- витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину;

- оскарження у судовому порядку недійсності правочину за яким Продавцем було набуто право власності на нерухоме майно;

- звернення до державних органів, установ та організацій всіх форм власності в межах прав та повноважень, на підставі майнових прав, які передбачені законодавством та Укладеними договорами, включаючи, але не обмежуючись органів нотаріату, Міністерства юстиції та його територіальних органів, суб`єктів державної реєстрації прав, державних реєстраторів;

- набуття у власність нерухомого майна, а також інші права, що випливають з майнових прав щодо нерухомого майна, в тому числі ті, які виникнуть в майбутньому у зв`язку із встановленням обставин неправомірності припинення права власності Продавця на нерухоме майно, або скасуванням рішень судів про недійсність правочинів на підставі яких Продавець набув право власності;

- отримання грошових коштів/відшкодування вартості нерухомого майна за наслідками недійсності/нікчемності правочинів на підставі яких право власності на нерухоме майно було набуто Продавцем;

- інші права, що пов`язані або випливають із правочинів, на підставі яких виникло/існувало право власності Продавця на нерухоме майно;

- пред`явлення позову, у тому числі про визнання права власності Покупця, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, з подальшою реєстрацією права власності за Покупцем,

надалі за текстом Майнові права.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 656 Цивільного кодексу України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому.

Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

Статтею 177 Цивільного кодексу України серед об`єктів цивільних прав згадано майнові права.

Статтею 190 Цивільного кодексу України передбачено, що майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Разом з цим, як правомірно зазначив суд першої інстанції, законодавство не містить чіткого і повного переліку майнових прав, а системний аналіз чинного законодавства дає підстави вважати майновими наступні суб`єктивні права на майно: 1) речові права, в тому числі речові права на чуже майно; 2) майнові права інтелектуальної власності; 3) майнові корпоративні права; 4) зобов`язальні права (права вимоги майнового характеру); 5) спадкові права 6)інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо).

Частиною 1 статті 316 Цивільного кодексу України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з частиною 1 статті 316 Цивільного кодексу України зміст права власності становлять правомочності власника з володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом статті 655 Цивільного кодексу України, яка містить визначення договору купівлі-продажу, такий договір за своєю правовою природою є договором, спрямованим на відплатну передачу майна у власність і при цьому за цим договором продавцем покупцю передається саме майно, а не право власності на нього, яке внаслідок такої передачі переходить до покупця, а тому не може бути предметом договору купівлі-продажу права власності на майно,тобто передаватись у власність право власності.

Умови договору купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності від 04.09.2019 № 75, не містять положень щодо зобов`язання продавця з передання покупцеві спірного нерухомого майна у власність.

Натомість, як зазначено вище, предметом договору купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності від 04.09.2019 № 75, в пункті 1.1. Договору прямо визначено майнові права, які є відмінними від права власності, тобто такі, які в сукупності не передбачають правомочностей, які складають зміст права власності, а тому сторони прямо виключили право власності на спірне нерухоме майно з предмету Договору.

Разом з цим, як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції, перелічені в наведеному пункті Договору в якості майнових права не є такими, оскільки за своєю суттю є не суб`єктивними речовими правами на майно, в тому числі речовими правами, похідними від права власності, а правами на звернення до суду з цим позовом або права на застосування способів захисту цивільних прав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 16 і статтями 387, 392 ЦК України і в цьому переліку передбачена лише загальна, без визначення умов, можливість набути право власності на спірне нерухоме майно.

Водночас, обґрунтовано пославшись на те, що договір купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності від 04.09.2019 № 75, не є підставою набуття позивачем права власності на спірне нерухоме майно, суд першої інстанції навів й належну підставу для відмови в позові, вказавши про відсутність доказів державної реєстрації за позивачем майнових прав, що є предметом зазначеного Договору.

Крім цього колегія суддів зазначає, оскільки на момент набуття прав 14.08.2019 (торги) вже було відомо про внесення до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю Криптоінвест спірного майна та реєстрації за останнім права власності 06.03.2018, в договорі від 04.09.2019 № 75 вже були застереження щодо прав третіх осіб та ризики неможливості отримання у майбутньому жодних коштів або майна за майновими правами, позов подано від власника саме майнових прав, а не власника нерухомого майна (банку), майно повернуто банку та доказів звернення банку щодо порушення його права власності до Товариства з обмеженою відповідальністю Криптоінвест немає, банк є власником та договором від 04.09.2019 № 75 не передбачено передання права власності на нерухоме майно, помилковим є твердження позивача про те, що він діє від імені власника майна (банку), оскільки банк позбавлений права витребувати нерухоме майно від незаконного володільця через те, що продав ці права позивачу.

З огляду на те, що підстави набуття права власності встановлені ГК, ЦК або договором, а договір від 04.09.2019 № 75 не породжує перехід права власності на майно, а лише встановлює майнові права, які є відмінними від права власності, доказів порушення права позивача не убачається.

Ураховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження, а оскаржуване рішення Господарського суду Полтавської області прийнято при дотриманні норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України витраті зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги залишаються за скаржником.

Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю СК-Авто-Рент залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 30.08.2023 у справі №917/1582/22 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 14.11.2024.

Головуючий суддя О.А. Пуль

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя В.В. Лакіза