Ухвала

від 13.02.2025 по справі 908/3492/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

13 лютого 2025 року

м. Київ

cправа № 908/3492/19

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду:

Кондратової І. Д.,

розглянув заяву Приватного акціонерного товариства "Український графіт"

про відвід судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

Кібенко О. Р.

від розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 та Приватного акціонерного товариства "Український графіт"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.11.2024

у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Кінто"

до 1. Приватного акціонерного товариства "Український графіт",

2. ОСОБА_1

про визнання недійсним рішення Наглядової Ради, оформленого протоколом засідання Наглядової ради №4(о) від 11.02.2019 та визнання права на отримання компенсації за акції,

ВСТАНОВИВ:

1. У грудні 2018 року Приватне акціонерне товариство "Кінто" (далі - ПрАТ "Кінто") звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Український графіт" (далі - ПрАТ "Український графіт") та ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення Наглядової Ради ПрАТ "Укрграфіт", оформленого протоколом засідання Наглядової Ради від 11.02.19 № 4(о), та визнання права ПрАТ "Кінто" на отримання компенсації за акції ПрАТ "Український Графіт", викуплені на підставі публічної безвідкличної вимоги про придбання акцій у всіх власників акцій ПрАТ "Українській Графіт" від 12.02.2019, із розрахунку 176,78 грн за одну просту іменну акцію ПрАТ "Український графіт".

2. Справа розглядалася судами неодноразово.

3. За результатом нового розгляду, 04.03.2024 Господарський суд Запорізької області ухвалив рішення, яким у задоволенні позову відмовив; стягнув з ПрАТ "Український Графіт" та ОСОБА_1 на користь ПрАТ "Кінто" по 3 842,00 грн судового збору за подання касаційної скарги на рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

4. 18.03.2024 Господарський суд Запорізької області ухвалив додаткове рішення, яким стягнув з ПрАТ "Кінто" на користь ПрАТ "Український графіт" 59 000,00 грн та на користь ОСОБА_1 55 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

5. 28.11.2024 Центральний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове рішення, яким позовні вимоги ПрАТ "Кінто" задовольнив частково; визнав право ПрАТ "Кінто" на отримання компенсації за акції ПрАТ "Український графіт", викуплені на підставі Публічної безвідкличної вимоги про придбання акцій в усіх власників акцій ПрАТ "Український графіт" б/н від 12.02.2019, з розрахунку 105,54 грн за одну просту іменну акцію; в іншій частині позовних вимог відмовив; стягнув з ПрАТ "Український графіт" та ОСОБА_1 на користь ПрАТ "Кінто" судові витрати у справі.

6. 21.12.2024 ОСОБА_1 та ПрАТ "Український графіт" звернулися через систему "Електронний суд" до Верховного Суд з касаційною скаргою на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.11.2024.

7. 27.01.2025 Верховний Суд у складі колегії суддів: Бакуліної С. В. - головуючої, Кібенко О. Р., Кролевець О. А. постановив ухвалу, якою відкрив касаційне провадження у справі № 908/3492/19 та призначив касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 05.03.2025.

8. 10.02.2025 ПрАТ "Український графіт" подало до Верховного Суду заяву про відвід судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Кібенко О. Р. від розгляду справи № 908/3492/19.

9. Заява про відвід мотивована наступним:

- 06.02.2025 Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі Case of Ukrkava, ТOV v. Ukraine висловився щодо сформованої суддею-доповідачем Кібенко О. Р. правової позиції у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 916/3006/17 і встановив порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція);

- на думку заявника, суддя Кібенко О. Р. вкрай негативно відноситься до мажоритарних акціонерів, зокрема, "придумуючи" не існуючі в законодавстві "формули визначення справедливої ціни викупу акцій", втручаючись у діяльність судових експертів на користь міноритарних акціонерів, ігноруючи "презумпцію правомірності правочинів" та ігноруючи сформовані Великою Палатою Верховного Суду та Об`єднаною палатою КГС ВС висновки застосування норм права (зокрема, що ефективності обраних міноритарними акціонерам способів захисту), тощо. Проте, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У свою чергу ЄСПЛ називає перевищення повноважень посадовими органами держави "свавільним втручанням у право". Яке до того ж порушує "принцип правової визначеності" і такий його елемент як прогнозованість і передбачуваність застосування норми права; заявник вважає, що зазначене також є порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції;

- обставини достеменно підтверджених добрих дружніх відносин з представником позивача Кологойдою О. В., вірогідно, впливають на можливість об`єктивного та безстороннього розгляду справи суддею Кібенко О. Р.;

- законодавством прямо встановлено, що якщо оспорюваний правочин не визнано недійсним судом, то він є дійсним, а відтак відсутні підстави для зміни вартості ціни викупу акцій як істотної умови будь-якого відплатного правочину;

- застосування до відповідача-1 підходу, за яким усупереч презумпції правомірності правочину та статті 216 Цивільного кодексу України не застосовуються наслідки недійсності правочину, створює передумови для сплати товариством за пакет акцій придбаний у процедурі сквіз-аут грошових коштів у сумі, яка приблизно у 60 разів більше їх ринкової вартості. Зазначене, на думку заявника, має ознаки рейдерського захоплення активів прифронтового металургійного заводу ПрАТ "Український графіт";

- застосований позивачем в цій справі відверто неефективний спосіб захисту (тобто визнання права на компенсацію 1 акції при спорі за пакет акцій у розмірі 230 000 акцій без сплати судового збору в належній сумі від стягнення за всі 230 000 акцій) через застосування висновку, викладеного у постанові палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 905/671/19, на думку заявника, призводить до надання позивачу привілеїв у можливості не сплачувати встановлений законом розмір судового збору, який сплачують всі інші суб`єкти;

- не тільки ПрАТ "Український графіт", як відповідач у цій справі, не довіряє судді Кібенко О. Р., а така недовіра є системною і також прослідковується з боку мажоритарних акціонерів і у інших справах, зокрема, у справі № 910/8714/18;

- скаржник зазначає, що усе зазначене в сукупності викликає обґрунтовані сумніви в упередженості та об`єктивності судді Кібенко О. Р.

10. 10.02.2025 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Бакуліної С. В. - головуючої, суддів: Кібенко О. Р., Кролевець О. А. постановив ухвалу, якою заяву про відвід судді Кібенко О. Р. від розгляду справи № 908/3492/19 визнав необґрунтованою. Матеріали касаційної скарги у справі № 908/3492/19 передали на автоматизований розподіл для визначення судді з розгляду заяви про відвід.

11. 11.02.2025 на розгляд судді Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду Кондратової І.Д. передано заяву ПрАТ "Український графіт" про відвід судді Верховного Суду Кібенко О. Р. у справі № 908/3492/19.

12. Верховний Суд розглянув заяву про відвід судді Кібенко О. Р. та не вбачає підстав для її задоволення з огляду на таке.

13. Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтями 35, 36 ГПК України.

14. Зі змісту заяви ПрАТ "Український графіт" вбачається, що подано її з підстави відводу, яка визначена у пункті 5 частини першої статті 35 ГПК України, хоча заявник за текстом вказує і пункт 4 цієї статті, проте не наводить жодного обґрунтування у контексті цієї норми.

15. Суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді (пункт 5 частини першої статті 35 ГПК України).

16. Водночас, вичерпний перелік таких обставин чинним законодавством не визначено, а тому вирішення питання про визнання тих чи інших обставин тими обставинами, мова про які йде у наведеному пункті, лежить в межах повноважень суду.

17. Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

18. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини безсторонність означає відсутність упередженості та необ`єктивності.

19. Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинна встановлюватися згідно з: (І) суб`єктивним критерієм, враховуючи особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (ІІ) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключи ти будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах "Фей проти Австрії', від 24.02.1993, Series А N 255, пп. 28 та ЗО, та "Веттштайн про ти Швейцарії', заява N 33958/96, п. 42, ECHR 2000-ХІІ).

20. Відповідно до суб`єктивного критерію "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного" (рішення у справі "Білуха проти України", заява № 33949/02, рішення від 09.11.2006, пункти 49, 50).

21. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів:

- чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див. пункти 27, 28, З0 рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria) від 24.02.1993; пункт 42 рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland, N 33958/96, ЄСПЛ 2000-ХІІ);

- чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі (пункт 64 рішення у справі "Бочан проти України", №7577/02 від 03.05.2007);

- окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли би викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (пункти 29, 31 рішення ЄСПЛ від 15.07.2010 у справі "Газета "Україна-центр» проти України");

- чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (пункт 38 рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullarv. United Kingdom) від 10.06.1996).

22. Суд також виходить із того, що між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а й може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій) (див. пункт 119 рішення у справі "Кіпріану проти Кіпру" [ВП], заява N 73797/01, ECHR 2005-ХІІІ). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об`єктивної безсторонності (див. пункт 32 рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullarv. United Kingdom) від 10.06.1996).

23. У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється". Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у гро мадськість (див. рішення від 26.101984 у справі "Де Куббер проти Бельгії', Series А, N 86).

24. Суд зауважує, що ГПК України не встановлює вичерпного переліку обставин, які свідчать про необ`єктивність судді, однак зазначає, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді.

25. Суд наголошує, що істинність твердження про упередженість та/чи небезсторонність судді має бути доведена за вказаною обставиною саме заявником з огляду на приписи частини четвертої статті 38 ГПК України, адже суб`єктивний критерій вимагає оцінки реальних та фактичних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.

26. Отже, не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, непідтверджених належними і допустимими доказами.

27. Суддя Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Кондратова І. Д. ви ходить з того, що суддя Кібенко О. Р., яка раніше брала участь у розгляді іншої справи (№ 916/3006/17) як членкиня Великої Палати Верховного Суду, не може автоматично вважатися упередженою у цій справі, що розглядається, лише на підставі того, що ЄСПЛ констатував порушення статті 6 Конвенції під час розгляду справи № 916/3006/17. Існує фундаментальна презумпція неупередженості судді за суб`єктивним критерієм, яка означає, що суддя апріорі вважається об`єктивним та неупередженим, доки не буде доведено інше. Заявник не надав доказів, які б свідчили про особисте упереджене ставлення судді Кібенко О. Р. до сторін або обставин цієї справи, а рішення ЄСПЛ у попередній справі стосувалося конкретних обставин тієї справи та не містить жодних висновків щодо особистої упередженості судді Кібенко О. Р. та її прямого впливу на прийняту колегіально постанову. При цьому, справа № 916/3006/17 та справа, що розглядаються, не мають між собою жодного фактичного чи юридичного зв`язку.

28. Отже, Верховний Суд вважає, що факт участі судді Кібенко О. Р. у розгляді справи № 916/3006/17 у складі Великої Палати Верховного Суду, де було встановлено порушення статті 6 Конвенції, сам по собі не може свідчити про її упередженість у справі, яка розглядається.

29. Також Суд вважає, що не є підставою для відводу посилання заявника про схильність судді Кібенко О.Р. до позивача, представником якого є Кологойда О. В., з якою, на думку заявника, у судді існують дружні відносини, з огляду на те, що наявність підстав для впливу представника на суддю є лише припущеннями заявника, не підтвердженими належними доказами.

30. Інші доводи, наведені у заяві про відвід, фактично зводяться до незгоди з правовою позицією судді Кібенко О. Р., яка була висловлена під час вирішення суддею інших подібних справ, а саме щодо способу захисту прав міноритарних акціонерів у процедурі сквіз-аут, щодо порядку та способу визначення ринкової ціни викупу акцій, тощо.

31. Натомість, відповідно до частини четвертої статті 35 ГПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

32. Розглядаючи заяви про відвід, що подані на підставі пункту 5 частини першої статті 35 ГПК України, суд не може оцінювати правову позицію суддів іншої судової колегії та надавати оцінку мотивам прийняття того чи іншого судового рішення. Тлумачення закону у поєднанні з обставинами справи є підґрунтям здійснення правосуддя, а в протилежному випадку судді позбавляються можливості на висловлення позиції при розгляді інших подібних справ у подальшому.

33. Посилання заявника на те, що у інших подібних справах судді Кібенко О. Р. заявляли відводи інші мажоритарні акціонери, зокрема, у справі № 910/8714/18, також не можуть бути підставою для відводу цієї судді від розгляду справи № 908/3492/19, оскільки такі доводи не можуть підтверджувати упередженість та/чи небезсторонність судді, і крім того, у справі № 910/8714/18 заявлені судді Кібенко О. Р. відводи були визнані необґрунтованими.

34. Враховуючи викладене, заява ПрАТ "Український графіт" про відвід судді Кібенко О. Р. у розгляді справи № 908/3492/19 не містить обставин, які визначені чинним господарським процесуальним законодавством як підстави для відводу судді чи викликають сумнів у неупередженості або необ`єктивності судді, а тому Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заявленого відводу.

Керуючись статтями 35, 38, 39, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Український графіт" про відвід судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Кібенко О. Р. у розгляді справи № 908/3492/19 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя І. Кондратова