Ухвала

від 12.02.2025 по справі 160/15159/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

про відкриття касаційного провадження

12 лютого 2025 року

м. Київ

справа №160/15159/24

адміністративне провадження №К/990/45297/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Чиркіна С.М. та Шарапи В.М., перевіривши касаційну скаргу Департаменту торгівлі та реклами Дніпровської міської ради

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року

у справі №160/15159/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕТРАГРАММАТОН 7"

до Управління дозвільної процедури з питань зовнішньої реклами Дніпровської міської ради, Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, Департаменту торгівлі та реклами Дніпровської міської ради

про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

У червні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕТРАГРАММАТОН 7" звернулося до адміністративного суду з позовом до Управління дозвільної процедури з питань зовнішньої реклами Дніпровської міської ради, Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, Департаменту торгівлі та реклами Дніпровської міської ради (далі - скаржник, Департамент), в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Управління дозвільної процедури з питань зовнішньої реклами Дніпровської міської ради за результатами розгляду заяви про продовження строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами від 27 травня 2024 року №3/1-133 про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю "ТЕТРАГРАММАТОН 7" у продовженні на п`ять років строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами №2612/160, №2612/161, №2612/162, №2612/163, №2612/164, №2612/165, №2612/166, №2612/167, №2612/168, №2612/169, №2612/170, №2612/171, №2612/172, №2612/173, №2612/174, №2612/175, №2612/176, №2612/177, №2612/178, №2612/179, №2612/180, №2612/181, №2612/182, №2612/183, №2612/184, №2612/185, №2612/186, №2612/187, №2612/188, №2612/189, №2612/190, №2612/191, №2612/192, №2612/193, №2612/194, №2612/195, №2612/196, №2612/197, №2612/198, №2612/199, №2612/200, №2612/201, №2612/202, №2612/203, №2612/204, №2612/205, №2612/206, №2612/207, №2612/208, №2612/209, №2612/210, №2612/211, №2612/212, №2612/213, №2612/214, №2612/215, №2612/216, №2612/217, №2612/218, №2612/219;

- зобов`язати Управління дозвільної процедури з питань зовнішньої реклами Дніпровської міської ради продовжити Товариству з обмеженою відповідальністю "ТЕТРАГРАММАТОН 7" строк дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами №2612/160, №2612/161, №2612/162, №2612/163, №2612/164, №2612/165, №2612/166, №2612/167, №2612/168, №2612/169, №2612/170, №2612/171, №2612/172, №2612/173, №2612/174, №2612/175, №2612/176, №2612/177, №2612/178, №2612/179, №2612/180, №2612/181, №2612/182, №2612/183, №2612/184, №2612/185, №2612/186, №2612/187, №2612/188, №2612/189, №2612/190, №2612/191, №2612/192, №2612/193, №2612/194, №2612/195, №2612/196, №2612/197, №2612/198, №2612/199, №2612/200, №2612/201, №2612/202, №2612/203, №2612/204, №2612/205, №2612/206, №2612/207, №2612/208, №2612/209, №2612/210, №2612/211, №2612/212, №2612/213, №2612/214, №2612/215, №2612/216, №2612/217, №2612/218, №2612/219, строком на 5 (п`ять) років, тобто до 18 червня 2029 року.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2024 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року, позов задоволено.

Не погодившись з рішеннями судів першої і апеляційної інстанцій, Департамент 25 листопада 2024 року, тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернувся через підсистему "Електронний суд" з касаційною скаргою до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 09 грудня 2024 року касаційну скаргу Департаменту залишено без руху на підставі статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв`язку з несплатою судового збору та встановлено десятиденний термін з моменту отримання копії ухвали для надання документа про сплату судового збору у розмірі визначеному законом.

Копія ухвали надійшла в особистий кабінет Департаменту через підсистему "Електронний суд" 25 листопада 2024 року о 21:01.

У межах встановленого судом строку представник Департаменту направив заяву про усунення недоліків, документ про сплату судового збору.

Судом перевірено зарахування судового збору на рахунок Державної казначейської служби України.

Таким чином, недоліки касаційної скарги, що стали підставою для залишення касаційної скарги без руху, усунуто скаржником у повній мірі.

Розглядаючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження у цій справі, колегія суддів виходить із наступного.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено оскаржувані судові рішення з неправильним застосуванням положень статті 16 Закону України "Про рекламу" від 03 липня 1996 року №270/96-ВР (далі - Закон 270/96-ВР), абзацу 2 частини першої, частини п`ятої статті 4-1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" від 06 вересня 2005 року №2806-IV (далі - Закон №2806-IV), пунктів 3.13, 3.14, 4.3 Порядку розміщення зовнішньої реклами в місті Дніпрі, затвердженого рішенням Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 16 лютого 2024 року №325 (далі - Порядок №325), пункту 4 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 року №2067 (далі - Типові правила №2067), а також не врахували висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 25 березня 2014 року у справі №21-23а14, та Верховного Суду, викладені у постановах від 20 лютого 2023 року у справі №160/11429/21, від 09 травня 2024 року у справі №580/3690/23.

У касаційній скарзі Департамент не погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій про задоволення позову у зв`язку з відсутністю в оскаржуваному рішенні Управління дозвільної процедури з питань зовнішньої реклами Дніпровської міської ради посилання на жодну із законодавчо визначених підстав щодо відмови у продовженні строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами.

Разом з тим, скаржник вважає правомірними рішення про відмову позивачу у продовженні строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами.

У касаційній скарзі Департамент зазначає, що окремих підстав відмови в продовженні строку дії дозволу на розміщення реклами Закон №2806-IV не передбачає. При цьому, скаржник вважає, що розповсюджувач зовнішньої реклами, який звертається з відповідною заявою про продовження строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами, повинен погодити продовження такого дозволу з уповноваженими особами, зокрема в обов`язковому порядку зі спеціально уповноваженим органом з питань містобудування та архітектури з метою забезпечення реалізації єдиної міської політики у сфері художнього, світлового та рекламного оформлення міста з урахуванням архітектурних вимог, функціонально-планувальних, історико-культурних чинників, типології елементів місцевого середовища та принципів, а також відповідності рекламних засобів вимогам, передбаченим Розділом 8 Порядку №325, оскільки такі попередні погодження діють тільки на строк дії цього дозволу, що прямо визначено Типовими правилами №2067 та Порядком №325.

Вищезазначені доводи, на думку скаржника, жодним чином не суперечать положенням частини п`ятої статті 4-1 Закону №2806-IV, якою прямо передбачено таку підставу для відмови у видачі документа дозвільного характеру як подання суб`єктом господарювання неповного пакета документів, необхідних для одержання документа дозвільного характеру.

Заява позивача про продовження строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами не відповідала встановленим вимогам, дотримання яких є обов`язковим при поданні зазначеної заяви, що підтверджено висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 25 березня 2014 року №21-23а14, а тому відповідачем було правомірно відмовлено у продовженні строку дії цих дозволів за відсутності визначених Порядком №325 погоджень, строк дії яких також закінчився разом із закінченням строком дії дозволів, що свідчить про надання позивачем неповного пакета документів.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд, зокрема у постанові від 20 лютого 2023 року у справі №160/11429/21, відповідно до якої підставою як для відмови у наданні дозволу на розміщення зовнішньої реклами, так і відмови у продовженні строку його дії, може бути, серед іншого, подання неповного пакета документів, невідповідність їх оформлення вимогам, встановленим законодавством, у тому числі й тим, які визначені Порядком розміщення зовнішньої реклами в місті в частині погодження дозволу з власником місця розташування рекламного засобу або уповноваженим ним органом (особою), зі спеціально уповноваженим органом з питань містобудування та архітектури.

На думку Департаменту, вищевикладене також повністю спростовує доводи позивача про незаконність рішення робочого органу та відповідних положень Порядку №325 з огляду на те, що положення чинного законодавства про рекламу не передбачають надання будь-яких інших документів, окрім заяви про продовження строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами, оскільки Верховний Суд у вищевказаних правових позиціях допускає врегулювання на місцевому рівні питання продовження строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами, враховуючи те, що підстави для відмови у видачі документа дозвільного характеру і продовження строку його дії є тотожними, а положеннями Закону №270/96-ВР та Типовими правилами №2067 чітко визначено, що порядок розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах встановлюється виконавчим комітетом відповідної міської ради на підставі Типових правил, які у чинній редакцій не містять порядку продовження строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами та чітко визначеного переліку документів, а отже ці питання, з урахуванням положень Закону №2806-IV та правової природи типових правил, можуть бути унормовані та конкретизовані місцевим порядком розміщення зовнішньої реклами для забезпечення єдиного підходу щодо продовження строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами для будь-якого розповсюджувача зовнішньої реклами, що і було викладено у Порядку №325.

У постанові Верховного Суду від 09 травня 2024 року у справі №580/3690/23, зазначено, що за приписами норм, встановлених у частині четвертій статті 254 КАС України, у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення або вчинив бездіяльність за наслідками звернення особи, але таке рішення чи вчинена бездіяльність визнані судом протиправними з огляду на невідповідність чинному законодавству, то суд, як виняток, за відсутності сумнівів у тому, що суб`єктом звернення (позивачем у справі) дотримано усіх визначених законом умов для отримання позитивного результату за наслідками розгляду його звернення та за умови відсутності у суб`єкта, що уповноважений прийняти відповідне рішення за наслідками звернення позивача, дискреції (можливості на власний розсуд визначити зміст рішення та обрати на підставі поданих позивачем документів один з варіантів дій), вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення.

Також скаржник вказує на необґрунтоване застосування судами правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові 07 червня 2021 року у справі №826/11640/18, оскільки такий висновок, на його думку, є неподібним до даних правовідносин.

У касаційній скарзі Департамент просить Верховний Суд скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2024 року і постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Таким чином, проаналізувавши підстави, на яких подано касаційну скаргу, враховуючи доводи скаржника, зазначені в обґрунтування необхідності прийняття її до розгляду касаційним судом, а також положення статті 129 Конституції України, якою забезпечено право на касаційне оскарження судового рішення, колегія суддів погоджується з необхідністю здійснити касаційний перегляд рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2024 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року, з метою з`ясування правильності застосування судами першої і апеляційної інстанцій положень статті 16 Закону 270/96-ВР, абзацу 2 частини першої, частини п`ятої статті 4-1 Закону №2806-IV, пунктів 3.13, 3.14, 4.3 Порядку №325, пункту 4 Типових правил №2067 та з метою перевірки необхідності врахування висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 25 березня 2014 року у справі №21-23а14, та висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 20 лютого 2023 року у справі №160/11429/21, від 09 травня 2024 року у справі №580/3690/23.

Верховний Суд також зазначає, що перегляд оскаржуваних судових рішень у касаційному порядку у цій справі може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики у подібних правовідносинах.

Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.

Керуючись статтями 248, 328, 334, 335, 338, 355, 359 КАС України, Суд, -

УХВАЛИВ:

1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Департаменту торгівлі та реклами Дніпровської міської ради на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року у справі №160/15159/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕТРАГРАММАТОН 7" до Управління дозвільної процедури з питань зовнішньої реклами Дніпровської міської ради, Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, Департаменту торгівлі та реклами Дніпровської міської ради про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

2. Витребувати з Дніпропетровського окружного адміністративного суду справу №160/15159/24.

3. Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів (за їх наявності) разом з ухвалою про відкриття касаційного провадження.

4. Встановити для учасників справи десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали для подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу (у формі, встановленій частинами першою та другою статті 338 КАС України з висловленням позиції стосовно кожної з підстав касаційного оскарження: неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права), доказів надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

5. Роз`яснити учасникам справи, що у разі невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу, зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству, суд, відповідно до статті 145 КАС України, може застосувати заходи процесуального примусу.

6. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Я.О. Берназюк

Судді С.М. Чиркін

В.М. Шарапа