Постанова

від 12.02.2025 по справі 684/475/22

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2025 року

м. Хмельницький

Справа № 684/475/22

Провадження № 22-ц/820/239/25

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Талалай О. І. (суддя-доповідач), Корніюк А. П., П`єнти І. В.,

секретар судового засідання Демчук В. М.,

з участю: позивача,

представників сторін

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Старосинявського районного суду Хмельницької області від 01 березня 2023 року (суддя Волошин Р. Р., повне судове рішення складено 01.03.2023) у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд

у с т а н о в и в :

14 грудня 2022 року ОСОБА_2 , звертаючись до суду із вказаним позовом, зазначав, що між ним та ОСОБА_1 10.11.2020 був укладений договір позики, що підтверджується розпискою, написаною відповідачем. Відповідно до цього договору він передав ОСОБА_1 у борг 45000 доларів США. Останній зобов`язався повернути позику до кінця 2021 року. Проте у визначений строк відповідач зобов`язання за договором не виконав, борг не повернув.

Тому позивач просив стягнути з ОСОБА_1 борг за договором позики від 10.11.2020 у сумі 45000 доларів США.

Заочним рішенням Старосинявського районного суду Хмельницької області від 01 березня 2023 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 неповернуту суму позики за договором позики від 10.11.2020 в сумі 45000 доларів США. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 12405 гривень.

Ухвалою Старосинявського районного суду Хмельницької області від 11листопада 2024 року заяву представника відповідача про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

ОСОБА_1 ,не погоджуючисьіз заочнимрішенням судупершої інстанції,в апеляційнійскарзі проситьйого скасуватита ухвалитинове судоверішення провідмову впозові.Посилається нанезаконність рішеннясуду.Суд невзяв доуваги те,що врозписці відсутнівідомості проотримання нимкоштів упозивача,спосіб їхотримання таповернення, конкретну дату повернення коштів. ОСОБА_2 не підтвердив факт передачі коштів, наявності у нього таких коштів на час складення розписки. Заперечує факт отримання грошових коштів у борг у сумі 45000 доларів США. Фактично позичив 4500 доларів США, решта суми вказана як гарантія їх ділових відносин у сфері сільського господарства.

У відзиві ОСОБА_2 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін. Вважає, що укладення договору відповідає вимогам закону, а рішення суду є законним та обґрунтованим.

У засіданні апеляційного суду представник відповідача апеляційну скаргу підтримав. Позивач і його представник апеляційну скаргу не визнали.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції правильно установив, що 10.11.2020 ОСОБА_1 власноручно склав розписку про отримання позики у ОСОБА_2 у розмірі 45000 доларів США та зобов`язався повернути суму позики до кінця 2021 року.

У визначений строк відповідач зобов`язання не виконав, борг не повернув.

Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.

Задовольняючи позов,суд виходивз того,що позичальникзобов`язаний повернутипозикодавцеві позикуу строкта впорядку,що встановленідоговором. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Такий висновок суду відповідає обставинам справи і вимогам закону.

Факт укладення 10.11.2020 договору позики та отримання від ОСОБА_2 коштів у сумі 45000 доларів США відповідач не спростував.

Частиною 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

На підставі статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника.

Розписка є документом, який боржник видає кредитору, підтверджуючи як укладення договору позики, так і його умови, а також засвідчуючи отримання певної грошової суми.

Досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суд для визначення факту укладення договору повинен виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та, залежно від установлених результатів, зробити відповідні правові висновки.

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошових сум позичальникові.

Установлено, що 10.11.2020 ОСОБА_1 власноручно склав розписку про отримання грошових коштів, оригінал якої знаходиться у позивача.

Розписка містить, зокрема, дату її складання, відомості про отримання відповідачем в борг у позивача грошових коштів у конкретно визначеній сумі 45000 доларів США та зобов`язання щодо їх повернення, строк повернення.

За змістом частини 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Наявність оригіналу боргової розписки в кредитора свідчить про те, що боргове зобов`язання не виконано.

Тому апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про недоведеність факту отримання коштів у борг.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що за своєю суттю розписка ОСОБА_1 , відповідно до якої він позичив у ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 45000 доларів США і зобов`язався їх повернути до кінця 2021 року, оригінал якої знаходиться у позивача, є документом, який підтверджує укладення договору позики, засвідчує отримання боржником від кредитора грошової суми, і правомірно стягнув з відповідача борг у сумі 45000 доларів США

Доводи апеляційної скарги про існування інших відносин між сторонами не підтверджені доказами.

У засіданні апеляційного суду представник відповідача не зміг пояснити які саме інші відносини існують між позивачем і відповідачем, на підтвердження яких, на думку ОСОБА_1 , написана розписка.

Згідно з частинами 1, 5 і 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Безпідставним є посилання в апеляційній скарзі на те, що у розписці не визначено конкретну дату повернення коштів.

Згідно з частиною 1 статті 124 ЦПК України строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку.

З урахуванням того, що в розписці зазначено строк повернення боргу до кінця 2021 року, останнім днем виконання зобов`язання є 31 грудня 2021 року.

З огляду на викладене рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до норм матеріального права, з додержанням норм процесуального права і підстав для його скасування у межах доводів апеляційної скарги немає.

Керуючись статтями 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Заочне рішення Старосинявського районного суду Хмельницької області від 01 березня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 14 лютого 2025 року.

Суддя-доповідач О. І. Талалай

Судді А. П. Корніюк

І. В. П`єнта