Постанова

від 06.02.2025 по справі 870/15/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2025 року

м. Київ

Справа № 870/15/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пєскова В. Г., суддів: Білоуса В. В., Огородніка К. М.,

за участю секретаря судового засідання Багнюка І. І.,

представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" - Попов В. Г. (у режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна"

на додаткову ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 10.12.2024

у складі судді Галушко Н. А.

у справі № 870/15/24

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна"

про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Правова ліга" від 28.08.2024 (третейський суддя Кудінов В. В.)

у третейській справі № 6/2024

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полетехніка"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна"

про стягнення 592 849, 86 грн заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Обставини справи

28.08.2024 Постійно діючий третейський суд при Асоціації "Правова ліга" ухвалив рішення у справі № 6/2024 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" (далі - ТОВ "Україна") на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полетехніка" (далі - ТОВ "Полетехніка") 592 849,86 грн за договором від 28.07.2021 № ГЖ-019/2021.

У вересні 2024 року ТОВ "Україна" звернулося до Західного апеляційного господарського суду із заявою скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Правова ліга" від 28.08.2024 у справі № 6/2024.

26.11.2024 Західний апеляційний господарський суд постановив ухвалу про відмову у задоволенні заяви ТОВ "Україна" у справі № 870/15/24 про скасування рішення третейського суду.

Короткий зміст клопотання про ухвалення додаткового судового рішення та заперечень на нього

27.11.2024 ТОВ "Полетехніка" звернулося до Західного апеляційного господарського суду із клопотанням про ухвалення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат, у якій просило стягнути на свою користь із ТОВ "Україна" витрати на професійну правничу допомогу у справі № 870/15/24 в сумі 67 000, 00 грн.

ТОВ "Україна" просило залишити зазначене клопотання без задоволення.

Короткий зміст додаткової ухвали суду першої інстанції

10.12.2024 Західний апеляційний господарський суд постановив додаткову ухвалу про часткове задоволення клопотання ТОВ "Полетехніка" та стягнув на користь останнього з ТОВ "Україна" 17 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи № 870/15/24; відмовив у відшкодуванні витрат у розмірі 50 000,00 грн.

Суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість заявлених витрат на правничу допомогу у сумі 17 000,00 грн витрат (складання відзиву на заяву про скасування рішення третейського суду, заперечення на клопотання, пояснень, доповнень, участь у судових засіданнях). При цьому відмовив ТОВ "Полетехніка" у стягненні "гонорару успіху" в розмірі 50 000,00 грн, оскільки не вважав такі розумно необхідними для розгляду цієї справи.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

А. Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В апеляційній скарзі ТОВ "Україна" просить скасувати додаткову ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 10.12.2024 у справі № 870/15/24 в частині задоволення вимог ТОВ "Полетехніка" та відмовити у задоволенні заяви ТОВ "Полетехніка" у частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 17 000,00 грн.

ТОВ "Україна" зазначає про порушення судом першої інстанції вимог частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки ТОВ "Полетехніка" у відзиві на заяву про скасування рішення третейського суду лише зазначило орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу в сумі 50 000,00 грн без наведення будь-якого розрахунку та без зазначення, коли він має намір подати докази їх понесення; до закінчення судових дебат представник ТОВ "Полетехніка" також не зробив відповідної заяви.

Також скаржник вважає, що суд не врахував, що заявлена вартість послуг зі складання відзиву, заперечень, пояснень, доповнень до пояснень, не є співмірним з часом, який міг бути витрачений професійним адвокатом на складення зазначених документів, які за своїм обсягом не є об`ємними, враховуючи найменування сторін та додатки. У детальному описі виконаної роботи не зазначено часу, витраченого на складення кожного з документів.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Предметом апеляційного перегляду є додаткова ухвала суду першої інстанції лише в частині задоволення клопотання ТОВ "Полетехніка" про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 17 000,00 грн.

Верховний Суд виходить з того, що в силу приписів статей 59, 131 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу, для надання якої в Україні діє адвокатура, а стаття 16 ГПК України вказує на те, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

Водночас за змістом частина четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (подібний висновок викладений у п. 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята і шоста статті 126 ГПК України).

На підтвердження вартості послуг на професійну правничу допомогу адвоката на загальну суму 67 000,00 грн ТОВ "Полетехніка" подало до суду першої інстанції: копію договору про надання правничої допомоги від 09.01.2024; копію додатка до договору від 25.09.2024, копію акта від 26.11.2024 про надання професійної правничої допомоги на суму 67 000,00 грн.

До відзиву на заяву про скасування рішення третейського суду було додано копію ордеру серія АР № 1161274 від 01.10.2024, в якому зазначено, що ТОВ "Полетехніка" уповноважує адвоката Громута В. І. представляти інтереси в Західному апеляційному господарському суді.

Як встановив суд першої інстанції та підтверджується метеріалами справи, представництво інтересів ТОВ "Полетехніка" у справі здійснював адвокат Громут В. І. на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АР №1161274 від 01.10.2024 та укладеного між ними договору про надання правової допомоги від 09.01.2024.

25.09.2024 між ТОВ "Полетехніка" (клієнт) та Громутом В. І. (адвокат) укладено додаткову угоду до договору про надання правничої допомоги б/н від 09.01.2024 (далі - додаткова угода).

У пункті 1.1. додаткової угоди сторони погодили фіксовану вартість послуг, що надаватимуться клієнту виконавцем за договором про надання правничої допомоги у справі № 870/15/24 за заявою ТОВ "Україна" про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при асоціації "Правова Ліга" від 28.08.2024 у справі №6/2024 за позовом ТОВ "Полетехніка" до ТОВ "Україна" про стягнення 592 849, 86 грн в суді першої інстанції. Також перелічено види послуг, які можуть надаватися адвокатом у даній справі.

Згідно з пунктом 2 додаткової угоди надання виконавцем послуг клієнту відповідно до договору підтверджується підписанням сторонами акта приймання-передачі наданих послуг по договору.

2611.2024 сторони підписали відповідний акт приймання-передачі про надання правничої допомоги, де зазначено детальний опис наданої професійної правничої допомоги, зокрема:

1) Складання та направлення 01.10.2024 відзиву на заяву про скасування рішення третейського суду - 5 000,00 грн;

2) Складання та направлення 01.10.2024 заперечення на клопотання від 23.09.2024 про витребування письмових доказів - 2 000,00 грн;

3) Складання та направлення 11.10.2024 пояснень по справі - 2 000,00 грн;

4) Складання та направлення 04.11.2024 доповнення до пояснень від 11.10.2024 - 2 000,00 грн;

5) Участь у судовому засіданні в режимі ВКЗ 29.10.2024, 05.11.2024, 26.11.2024 - 6 000,00 грн;

6) Гонорар (26.11.2024 суд відмовив заявнику в задоволенні заяви про скасування рішення третейського суду) 50 000,00 грн.

Усього - 67 000, 00 грн.

ТОВ "Україна" зазначає про порушення судом першої інстанції вимог частини восьмої статті 129 ГПК України, оскільки ТОВ "Полетехніка" у відзиві на заяву про скасування рішення третейського суду лише зазначило орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу в сумі 50 000,00 грн без наведення будь-якого розрахунку та без зазначення, коли він має намір подати докази їх понесення; до закінчення судових дебат представник ТОВ "Полетехніка" також не зробив відповідної заяви.

Верховний Суд зазначає, що відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Верховний Суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, зробив такі висновки щодо застосування норм процесуального права, зокрема:

- право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (пункт 1.20 постанови палати для розгляду справ щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов`язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.07.2021 у справі № 910/16803/19).

Щодо заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та/чи подання доказів, то процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема, не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (пункт 3.6 постанови Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №921/221/21, пункт 20 постанови від 31.05.2022 у справі №917/304/21).

Відповідаючи на аргументи скаржника, суд апеляційної інстанції зауважує, що ініціювати питання про розподіл витрат, понесених на професійну правничу допомогу має сторона, яка понесла ті витрати, й для цього треба щонайменше заявити/повідомити суду про необхідність їх розподілу за наслідками розгляду справи. Власне з цим - з об`єктивованою формою вираження наміру сторони щодо розподілу витрат ще до завершення розгляду справи (чи то в порядку письмового провадження, чи в судовому засіданні) - пов`язується можливість як потім подати протягом п`яти днів докази на підтвердження цих витрат, так і ухвалення на цій підставі додаткового судового рішення.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у відзиві на заяву заявлено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які ТОВ "Полетехніка" очікувало понести у зв`язку із розглядом справи у розмірі 50 000,00 грн, а також заявлено вимогу здійснити розподіл судових витрат.

26.11.2024 суд першої інстанції постановив ухвалу про відмову ТОВ "Україна" у задоволенні заяви про скасування рішення третейського суду, а наступного дня, тобто 27.11.2024 до цього ж суду надійшла заява ТОВ "Полетехніка" про ухвалення додаткової постанови про розподіл судових витрат.

Оскільки ТОВ "Полетехніка" у відзиві заявило/повідомило суду про необхідність розподілу за наслідками розгляду справи судових витрат, попередній орієнтовний розрахунок яких навело у цьому ж відзиві, колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції приписів частини восьмої статті 129 ГПК України.

Посилання скаржника на постанови Верховного Суду від 18.07.2024 у справі № 922/1998/22, від 02.04.2024 у справі № 907/568/22, від 19.07.2021 у справі № 910/16803/19, від 29.05.2024 у справі № 676/2951/21 колегія суддів відхиляє, оскільки вони прийняті за інших фактичних обставин.

Що ж стосується доводів про те, що суд першої інстанції не врахував, що заявлена вартість послуг зі складання відзиву, заперечень, пояснень, доповнень до пояснень, не є співмірним з часом, який міг бути витрачений професійним адвокатом на складення зазначених документів, які за своїм обсягом не є об`ємними, колегія суддів зауважує, що обставини відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є предметом оцінки у кожному конкретному випадку, а сама лише незгода скаржника з наданою судом оцінкою відповідних доказів, які підтверджують факт надання професійної правничої допомоги, а також оцінкою обставин справи щодо критерію реальності адвокатських витрат, критерію розумності їх розміру тощо на предмет їх відповідності статті 129 ГПК України, не свідчить про незаконність оскаржуваного судового рішення в оскаржуваній частині.

З огляду на наведені вище процесуальні норми, враховуючи встановлені у цій справі обставини, Верховний Суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно здійснив розподіл витрат на професійну правничу допомогу і витрати у сумі 17 000,00 грн, як такі, що відповідають критерію реальності адвокатських витрат - встановлення їхньої дійсності та необхідності, що не спростовано скаржником у апеляційній скарзі.

Отже, Верховний Суд не вбачає підстав для скасування законної та обґрунтованої додаткової ухвали Західного апеляційного господарського суду.

Б. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, з урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що додаткова ухвала Західного апеляційного господарського суду від 10.12.2024 у справі № 870/15/24 постановлена відповідно до фактичних обставин, з дотриманням норм чинного законодавства і підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись статтями 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" залишити без задоволення.

2. Додаткову ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 10.12.2024 у справі № 870/15/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді В. Білоус

К. Огороднік