Постанова

від 04.02.2025 по справі 910/661/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2025 року

м. Київ

cправа № 910/661/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача - Коршуна Т. О. (адвокат),

відповідача - Гоцалюка М. О.(адвокат),

розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкомтех-Проект"

на рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2024 (суддя - Кирилюк Т. Ю.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2024 (судді: Буравльов С. І. - головуючий, Шапран В. В., Андрієнко В. В.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкомтех-Проект"

до Акціонерного підприємства "Антонов"

про визнання договору недійсним.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У січні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інкомтех-Проект" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Державного підприємства "Антонов", яке реорганізовано в порядку перетворення в Акціонерне підприємство "Антонов" про визнання недійсним договору від 22.09.2021 № 10.1385.2021-К з додатковою угодою від 07.10.2021 № 1 до цього договору.

2. Вимоги позивача обґрунтовані тим, що оспорюваний договір укладено з порушенням норм Закону України "Про публічні закупівлі", без дотримання інтересів держави, що не відповідає вимогам частини 1 статті 203 ЦК України, тому є правові підстави для визнання такого договору недійсним відповідно до частин 1, 3 статті 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду м. Києва від 02.04.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2024, відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкомтех-Проект" в повному обсязі.

4. Судові рішення мотивовано тим, що позивач не довів суду належними та допустимими доказами наявності ознак недійсності оспорених ним правочинів, оскільки Акціонерне підприємство "Антонов" не є замовником в розумінні Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки підприємство не відповідає критеріям замовника, які визначені статтею 2 Закону України "Про публічні закупівлі", а тому, за висновками судів, позивач не довів суду належними та допустимими доказами наявність ознак недійсності оспорюваного ним правочину.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. У касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Інкомтех-Проект" просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2024 у справі № 910/661/24, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовну вимогу.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скаржник посилається на відсутність правового висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме пункту 3 частини 1 статті 2 Закону України "Про публічні закупівлі" від 25.12.2015 № 922-VIII, тут і далі в редакції чинній на час проведення закупівлі, в частині слів, які скасовують для державного підприємства статус замовника.

Скаржник наголошує на тому, що слова "якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі" мають ознаки юридичної невизначеності, тому ці словами не можна вважати нормою закону і відповідно не можна застосовувати як норму права. Зазначені слова не повинні враховуватись замовником закупівлі державним підприємством, а саме відповідачем.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

7. Акціонерне підприємство "Антонов" у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваних судових рішеннях.

Розгляд справи Верховним Судом

8. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкомтех-Проект" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2024 у справі № 910/661/24 та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 04.02.2025.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

9. 22.09.2021 між Державним підприємством "Антонов", правонаступником якого є Акціонерне підприємство "Антонов" (далі - покупець), та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інкомтех-Проект" (далі - продавець) було укладено договір № 10.1385.2021-К, за умовами якого:

- продавець зобов`язався поставити комплектуючи вироби (елементи електронних схем), а відповідач - прийняти та оплатити товар (пункт 1.1);

- номенклатура, кількість, ціна за одиницю товару визначена специфікацією № 1 (пункт 1.2);

- закупівля здійснюється за результатом тендеру № UA-2021-06-30-003378-b через електронну систему закупівель "Prozorro"

- товар, що поставляється, буде встановлено на літаках Ан-178-100Р Міністерства оборони України № 007, № 008, № 009 відповідно до укладеного з Міністерством оборони України договору від 31.12.2020 № 403/1/20/107 (пункт 1.5);

- ціна договору - загальна сума договору складає 11 110 910,58 грн (пункт 3.2);

- строк дії договору до 31.12.2022. Цей договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін шляхом укладення додаткової угоди (пункти 10.1, 10.2).

10. 07.10.2021 між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору від 22.09.2021, за умовами якої збільшено об`єм закупівлі, введено в дію специфікацію № 2 (додаток № 2) на суму 958 087,98 грн та збільшено суму договору до 12 068 998,56 грн.

11. Відповідно до інформації електронної системи закупівель "Prozorro" (https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2021-06-30-003378-b) відповідач, який не належить до замовників, проводив спрощену закупівлю, вид предмету закупівлі - товари, предмет закупівлі "Елементи електричних схем" Класифікатор та його відповідний код: ДК 021:2015:31220000-4.

12. Спір у справі виник у зв`язку з тим, що договір від 22.09.2021 № 10.1385.2021-К з додатковою угодою від 07.10.2021 № 1, на думку позивача, укладено з порушенням вимог Закону України "Про публічні закупівлі" та всупереч інтересам держави, тому є правові підстави для визнання договору та додаткової угоди недійсними на підставі частин 1, 3 статті 215 ЦК України.

Позиція Верховного Суду

13. Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

14. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається, з огляду на таке.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України

15. Відповідно до приписів пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

16. Товариство з обмеженою відповідальністю "Інкомтех-Проект" стверджує, що відсутній висновок Верховного Суду з питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме пункту 3 частини 1 статті 2 Закону України "Про публічні закупівлі", в редакції чинній на час проведення закупівлі, в частині слів, які скасовують для державного підприємства статус замовника.

17. Верховний Суд зауважує, що з огляду на відсутність такого висновку необхідно з`ясувати наявність або відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права як необхідної умови для надання висновку.

18. За змістом пункту 3 частини 1 статті 2 Закону України "Про публічні закупівлі" до замовників, які здійснюють закупівлі відповідно до цього Закону, належать юридичні особи, які є підприємствами, установами, організаціями (крім тих, які визначені у пунктах 1 і 2 цієї частини) та їх об`єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак: юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів; органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи; у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків.

19. Скаржник у касаційній скарзі наголошує на тому, що слова "якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі" мають ознаки юридичної невизначеності, тому ці словами не можна вважати нормою закону і відповідно не можна застосовувати як норму права. Зазначені слова, на думку скаржника, не повинні враховуватись замовником закупівлі державним підприємством, а саме відповідачем.

20. Водночас Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що досліджуючи ключові питання правозастосування - дії закону у часі, просторі та за колом осіб, суд повинен виходити з прямих приписів самого закону, а не вдаватися до нормотворення через тлумачення. Ще більш обережним слід бути під час тлумачення закону у випадках обмеження прав особи та її відповідальності, яке за жодних обставин не може ґрунтуватися на підставі віртуальних конструкцій, відсутніх у чинному законодавстві. Верховний Суд не може змінювати зміст закону.

21. Суди попередніх інстанцій, проаналізувавши установчі документи відповідача, дійшли висновку, що Акціонерне підприємство "Антонов" не є замовником в розумінні Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки підприємство не відповідає критеріям замовника, які визначені статтею 2 Закону України "Про публічні закупівлі", до того ж відсутні будь-які розпорядчі документи, рішення органу виконавчої влади, яким держава покладала б на підприємство забезпечення певних суспільних потреб та які б виконувались не на комерційній основі, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження здійснення Акціонерним підприємством "Антонов" державних замовлень за рахунок бюджетних коштів.

22. Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що суди попередніх інстанцій при вирішенні цього спору, дослідили та оцінили за правилами статті 86 ГПК України зібрані у справі докази у їх сукупності, застосувавши статті 76- 79 ГПК України, та з урахуванням встановлених конкретних обставин справи дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

23. Верховний Суд підкреслює, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див. висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц, Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.09.2020 у справі № 908/1795/19).

24. Загальними вимогами процесуального законодавства, передбаченими у статтях 73, 74, 76, 77, 86, 236-238 ГПК України, визначено обов`язковість всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження судом під час вирішення спору доказів, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову.

25. З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

26. Колегія суддів вважає, що місцевий та апеляційний господарські суди оцінили подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв`язку у їх сукупності. Суди попередніх інстанцій дали оцінку поданим сторонами доказам у їх сукупності, що відповідає приписам статей 73-80, 86 ГПК України.

27. Верховний Суд виходить з того, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України скаржник повинен обґрунтувати, в чому саме полягає неправильне застосування норми матеріального права чи порушення норми процесуального права, щодо якої відсутній висновок Верховного Суду (у чому саме полягає помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні відповідних норм права та як саме ці норми права судами були застосовано неправильно).

28. За результатами касаційного перегляду Судом не встановлено неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права під час ухвалення оскаржуваних судових рішень.

29. Скаржник у касаційній скарзі лише висловлює свою позицію щодо правовідносин, що склалися між учасниками спору, в яких, на його думку, відсутній висновок суду касаційної інстанції. Касаційна скарга в цій частині за своїм змістом фактично зводиться до незгоди з наданою судами попередніх інстанцій оцінкою встановлених обставин справи, до необхідності надання судом касаційної інстанції переоцінки наявних в матеріалах справи доказів, що не є можливим з огляду на визначені в статті 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

30. Враховуючи викладене вище, підстава касаційного оскарження - пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України, наведена скаржником у касаційній скарзі, у цьому випадку, не отримала свого підтвердження, що виключає можливість скасування судових рішень. З урахуванням наведеного, доводи касаційної скарги в цій частині відхиляються Верховним Судом.

Висновки Верховного Суду

31. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

32. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

33. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

34. Скаржник в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не спростував наведених висновків судів попередніх інстанцій та не довів неправильного застосування останніми норм матеріального і порушення норм процесуального права як необхідної передумови для скасування оскаржуваних судових рішень.

35. З огляду на викладене касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкомтех-Проект" залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкомтех-Проект" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2024 у справі № 910/661/24 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

Н. О. Багай