Ухвала

від 14.02.2025 по справі 756/4243/24

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 756/4243/24

провадження № 61-1675ск25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного

цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 29 січня 2025 року за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2

до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до Оболонського районного суду

міста Києва з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив суд:

- визнати спільним майном подружжя транспортний засіб марки «Tesla»,

державний номерний знак НОМЕР_1 , який згідно зі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , зареєстрований за ОСОБА_1 ,

- виділити у власність ОСОБА_1 транспортний засіб марки «Tesla»,

державний номерний знак НОМЕР_1 ;

- стягнути з ОСОБА_1 на свою користь грошову компенсацію за його

частку в спільному майні подружжя у розмірі 910 112,50 грн.

Також у квітні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 10 травня 2024 року

заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі № 756/4243/24

за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя залишено без задоволення.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що заява

про забезпечення позову є необґрунтованою, а її доводи не свідчать про те,

що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому. Також ОСОБА_2 не надано доказів того,

що відчуження спірного транспортного засобу може негативно вплинути

на виконання рішення суду, у випадку задоволення позовних вимог, а також того, що ОСОБА_1 має намір здійснити відчуження транспортного засобу.

Постановою Київського апеляційного суду від 29 січня 2025 року (повний текст складено 03 лютого 2025 року) апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.

Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 10 травня 2024 рокускасовано та ухвалено нове судове рішення.

Заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено.

Вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони відчуження транспортного засобу, у тому числі заборонено органам та особам, які уповноважені

здійснювати перереєстрацію (зняття з обліку) транспортних засобів, здійснювати перереєстрацію (зняття з обліку) транспортного засобу марки: «Tesla»,

Model Y, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_3 ,

рік випуску - 2023, колір сірий, державний номерний знак НОМЕР_4 , який,

відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії

НОМЕР_2 , зареєстрований за ОСОБА_1 .

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд апеляційної інстанції виходив

із того, що предметом позову є визнання транспортного засобу спільним майном подружжя, а тому дійшов висновку що невжиття заходів забезпечення позову відносно майна, яке є спірним у цій справі, може утруднити або зробити неможливим реальне виконання рішення суду, у випадку задоволення позовних вимог.

06 лютого 2025 року до Верховного Суду через засоби поштового зв`язку

ОСОБА_1 подано касаційну скаргу (надійшла до суду 10 лютого 2025 року),

в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що постанова суду апеляційної інстанції

про забезпечення позову не відповідає вимогам ЦПК України.

Заявник зазначає, що доводи заяви про забезпечення позову не свідчать про те,

що невжиття вказаних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому. Вказує, що посилання у заяві про забезпечення

позову на потенційну можливість ухилення від виконання судового рішення

без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою

для задоволення відповідної заяви. Вважає, що позивачем не наведено

обставин та не надано доказів, що заходи забезпечення позову необхідні.

Вказує, що предметом спору є придбане сторонами у шлюбі рухоме майно, однак

позивач не порушує питання про визнання за ним права власності, а зазначає

про стягнення з відповідача на його користь компенсаційної виплати 1/2

вартості автомобіля, тому такий вид забезпечення позову, як заборона

відчуження транспортного засобу, при таких правовідносинах не є доцільним.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних

справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами

для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та дослідивши зміст судових рішень колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити

з таких підстав.

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою

учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу

заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття

таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення

суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав

або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися

до суду.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.

Частиною першою статті 150 ЦПК України встановлено перелік видів забезпечення позову. Зокрема, позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Суд може застосувати кілька видів заходів забезпечення позову, перелік яких визначений частиною першою статті 150 цього Кодексу, а також іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Відповідно до вимог частини третьої статті 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати

в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі,

якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо

обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити

або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає

в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок,

коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів

забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси

як позивача, так і відповідача.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів

з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін,

а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема,

чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення

в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку

із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб,

що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом

у залежності до конкретного випадку.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку

між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що предметом спору є визнання

спільним майном подружжя транспортного засобу, який зареєстрований

за ОСОБА_1 , виділення його у власність відповідача та стягнення

з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошової компенсації за його частку

у спільному майні подружжя.

Суд апеляційної інстанції вірно вказав, що у заяві про забезпечення позову позивачем порушується питання про заборону вчиняти дії саме відносно майна,

яке є спірним у цій справі.

Київський апеляційний суд взяв до уваги доводи апеляційної скарги,

що накладення заборони на відчуження спірного транспортного засобу

не позбавляє відповідача права користування ним, оскільки обмежується лише право власника на розпорядження майном, і діє до вирішення спору по суті.

Суд апеляційної інстанції вірно вказав, що забезпечення позову шляхом

накладення заборони на відчуження спірного транспортного засобу є достатнім

та дієвим для захисту прав та інтересів позивача, а також унеможливлює відчуження майна на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно.

Також суд апеляційної інстанціїдійшов правильного висновку, що такий вид

забезпечення позову, як заборона відчуження спірного транспортного засобу,

є тимчасовим обмеженням, заходом запобігання можливих порушень прав позивача, охорони його матеріально-правових інтересів, оскільки, гарантуватиме реальне виконання рішення суду, у випадку задоволення позовних вимог.

Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного суду стосовно задоволення заяви про забезпечення позову та застосування апеляційним судом такого заходу забезпечення позову, як заборона відчуження спірного транспортного засобу,оскільки це є співмірним із заявленими позивачем вимогами, забезпечує збалансованість інтересів сторін, і не порушує права учасників судового процесу.

Верховний Суд взяв до уваги посилання заявника у касаційній скарзі щодо того,

що позивач не порушує питання про визнання за ним права власності, а зазначає

про стягнення з відповідача на його користь компенсаційної виплати 1/2

вартості автомобіля.

При цьому Верховний Суд наголошує, що предметом спору, який виник між сторонами у справі є визнання спільним майном подружжя транспортного

засобуі стягнення грошової компенсації з відповідача за частку позивача

в спільному майні подружжя у розмірі 910 112,50 грн.

Отже, дані обставини не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки вказана сума є безумовно, значною, ураховуючи,

що позов пред`явлений до фізичної особи і заборона відчуження спірного транспортного засобу забезпечить фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Відповідно до вимог абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права

чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів

у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження

(про відмову у відкритті касаційного провадження).

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну

скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення вбачається,

що скарга є необґрунтованою, правильне застосовування судом апеляційної інстанції норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судових рішень

та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 29 січня 2025 року за заявою

ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом

ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Д. Д. Луспеник