Постанова

від 13.02.2025 по справі 490/6420/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

490/6420/24 від13.02.2025

н\п 3-в/490/11/2025

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2025 року суддя Центрального районного суду м. Миколаєва Лященко В.Л., при секретарі Спінчевській Н.О., розглянувши увідкритому судовомузасіданні заявупредставника Миколаївськоїмитниці Ходака Ю. про винесення додаткової постанови,-

В С Т А Н О В И В:

29 жовтня 2024 року постановою Центрального районного суду м. Миколаєва у справі №490/6420/24, провадження №3/490/2931/2024 про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.483 Митного кодексу України, ОСОБА_1 визнано винним та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 відсотків вартості товару - безпосереднього предметупорушення митнихправил,а саме«Кукурудзане насіннєва,врожаю 2021року,3-гокласу»,загальною вагоюнетто 16846,639мт (16846648 кг),загальною вартістю 3951506,58 доларів США, що станом на момент митного оформлення, за курсом НБУ, становило 107492352 гривень, що становить 53746 176 (п`ятдесят три мільйони сімсот сорок шість тисяч сто сімдесят шість) гривень, з конфіскацією товару - безпосереднього предмету порушення митних правил, а саме «кукурудза ненасіннєва,врожаю 2021року,3-гокласу»,загальною вагоюнетто 16846,639мт (16846648 кг).

05.02.2025 року від представника Миколаївської митниці надійшла заява, в якій просить внести зміни до резолютивної частини постанови, зазначивши у ній «строк пред`явлення постанови суду до виконання 3 (три) місяці з дня набрання нею законної сили».

В обґрунтування клопотання вказав, що до Миколаївської митниці надійшло повідомлення від державного виконавця про повернення виконавчого документу стягувачу у зв`язку з тим, що у пред`явленому виконавчому документі не зазначено у встановленому законом порядку строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Представник Миколаївської митниці в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, клопотання підтримав.

Дослідивши клопотання та матеріали справи, з врахуванням всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов наступних висновків.

Згідно ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

В розумінні ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно ч.2 ст.246 КУпАП, порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в районних, районних у містах, міських чи міськрайонних судах визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно ч.1 ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено вимоги до виконавчого документа.

Так, у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред`явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

Чинний КУпАП не містить спеціальних норм, які б передбачали для учасників судового розгляду та суду можливість ухвалення додаткової постанови.

Зазначена обставина свідчить про наявність прогалин в національному законодавстві стосовно процесуального врегулювання розгляду суддею справ про адміністративні правопорушення і, зокрема, врегулювання питання, щодо ухвалення додатково судового рішення.

Разом з тим, право кожного на справедливий розгляд справи незалежним і безстороннім судом закріплено у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

17 липня 1997 року Україна ратифікувала зазначену Конвенцію і Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов`язковість рішень Європейського суду з прав людини, які стосуються тлумачення та застосування норм Конвенції.

Згідно ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Відповідно до положень ст. 9 Конституції України та ст. 17 Закону України «Про міжнародні договори» від 22 грудня 1993 року міжнародні договори, згода на обов`язковість яких дана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» в спірних питаннях, або які не врегульовані національним законодавством, суди застосовують міжнародні договори, згоду на обов`язковість, яких надано Верховною Радою України.

Згідно ч. 7 ст. 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов`язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

Ст. 304 КУАП передбачено, що питання, зв`язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішуються органом (посадовою особою), який виніс постанову.

У статті 305 КУпАП законодавець зокрема, визначив, що контроль за правильним і своєчасним виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення здійснюється органом (посадовою особою), який виніс постанову, та іншими органами державної влади в порядку, встановленому законом.

З огляду на викладене та враховуючи те, що без внесення вказаних змін до постанови її виконання неможливе, суд приходить до висновку про застосування аналогії закону та застосування положень Цивільно-процесуального законодавства.

Процесуальне законодавство направлено на регулювання суспільних відносин і сукупності галузей права, з метою захисту порушеного права, є насамперед правилом застосування норм матеріального права.

Пунктом 2частини 1статті 270ЦПК Українипередбачено,що суд,який ухваливрішення,може зазаявою учасниківсправи чиз власноїініціативи ухвалитидодаткове рішення,якщо: суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати.

Таким чином, оскільки у постанові Центрального районного суду м. Миколаєва від 29.10.2024 року не вказано строк пред`явлення постанови суду до виконання, що призводить до неможливості її виконання, тому суд приходить до висновку, що заява представника Миколаївської митниці підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 8, 9 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст. ст. 1, 7, 245, 246, 284, 304, 305 КУпАП, ст. 270 ЦПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Доповнити резолютивну частину постанови Центрального районного суду м. Миколаєва у справі №490/6420/24, провадження №3/490/2931/2024 про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.483 Митного кодексу України, якою ОСОБА_1 визнано винним та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 відсотків вартості товару - безпосереднього предметупорушення митнихправил,а саме«Кукурудзане насіннєва,врожаю 2021року,3-гокласу»,загальною вагоюнетто 16846,639мт (16846648 кг),загальною вартістю 3951506,58 доларів США, що станом на момент митного оформлення, за курсом НБУ, становило 107492352 гривень, що становить 53746 176 (п`ятдесят три мільйони сімсот сорок шість тисяч сто сімдесят шість) гривень, з конфіскацією товару - безпосереднього предмету порушення митних правил, а саме «кукурудза ненасіннєва,врожаю 2021року,3-гокласу»,загальною вагоюнетто 16846,639мт (16846648кг), абзацом та викласти його наступним чином:

«Строк пред`явлення постанови суду до виконання 3 (три) місяці з дня набрання нею законної сили».

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Миколаївського апеляційного суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Суддя В.Л. Лященко