Постанова

від 12.02.2025 по справі 939/1832/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 22-ц/824/3463/2025

Справа № 939/1832/24

П О С Т А Н О В А

Іменем України

12 лютого 2025 року

м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,

за участю секретаря Діденка А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Семашко 2» на рішення Бородянського районного суду Київської області від 11 жовтня 2024 року, ухвалене у складі судді Стасенка Г.В. у м. Бородянка у справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Семашко 2» до ОСОБА_1 , Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, Бучанської районної ради Київської області про визнання незаконним та скасування рішення, визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування державної реєстрації права власності,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи,

в с т а н о в и в :

У липні 2024 року позивач ОСББ «Семашко 2» звернувся до суду із даним позовом, просив визнати незаконним та скасувати рішення 2 сесії 23 скликання Бородянської районної ради Київської області «Про затвердження переліку об`єктів майна комунальної власності району, що підлягають приватизації в 1998 році» від 29 травня 1998 року № 13-02-ХХІІІ в частині затвердження переліку об`єктів майна комунальної власності району, що підлягають приватизації в 1998 році, а саме приміщення пл. 14,8 кв.м. у АДРЕСА_1 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу вбудованого приміщення пл. 14,8 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 , укладений 17 листопада 1999 року Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області та ОСОБА_1 , посвідчений державним нотаріусом Бородянської державної нотаріальної контори Рибалкіною Г.Г. за № 2991; скасувати державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1469638932210) - вбудоване приміщення 72 площею 15,4 кв.м. по АДРЕСА_1 , яка вчинена в реєстрі 22 січня 2018 року за ОСОБА_1 ; зобов`язати ОСОБА_1 за свій рахунок та своїми силами відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом відновлення вентиляційного каналу у допоміжному приміщенні колясочної, яке значиться під номером АДРЕСА_2 .

Позов мотивував тим, що 03 листопада 2023 року власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 була створена юридична особа ОСББ «Семашко 2», будинок, який обслуговується об`єднанням, збудований у 1989 році. В будинку на першому поверсі відповідно до експлікації, яка міститься в інвентаризаційній справі на будинок, нежитлове приміщення під номером ХІІІ пл. 4,8 кв.м. значиться як коридор під номером ХV (вказана описка під номером V), площею 10 кв.м. - колясочна, які є приміщеннями загального користування та допоміжними приміщеннями, призначеними для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців.

У приміщенні колясочної для обслуговування мешканців квартир будинку були запроектровані та встановлені вентиляційні канали, також через дане приміщення проходять труби холодного водопостачання та каналізації, доступ до даного приміщення мали всі співмешканці квартир будинку, до серпня 2023 року приміщення колясочної використовувалося працівниками ЖЕКу під час обслуговування будинку. В 2023 році мешканці будинку також використовували приміщення для зберігання нових вікон, які мали ставити після демонтажу побитих вікон під час окупації російськими військами АДРЕСА_1 .

В грудні 2023 року до приміщення ХІV, площею 7,7 кв.м., яке значиться як електрощитова, відповідач ОСОБА_1 вибивав стіну, щоб зробити окремий вхід до даного приміщення, оскільки єдиний всіх до цього приміщення йде через приміщення, належне йому на праві власності, а саме приміщення під номером ХІІІ пл. 4,8 кв.м., яке значиться як коридор та під номером ХV (вказана описка під номером V) площею 10 кв.м. - колясочна. З витребуваної позивачем реєстраційної справи № 2-62-2/б/н про вбудоване приміщення АДРЕСА_3 вбачається, що ОСОБА_1 17 листопада 1999 року за ціною 1100 грн. придбав у Регіональному відділенні Фонду державного майна України по Київській області вбудоване приміщення пл. 14,8 кв.м., яке розташоване за адресою АДРЕСА_1 , що є об`єктом приватизації згідно рішення Бородянської районної ради Київської області від 29 травня 1998 року № 13-02-23.

З довідки про показники об`єкта нерухомого майна, що містяться в реєстраційній справі, вбачається, що загальна і основна площа вбудованого приміщення складає 15,4 кв.м. загальна площа приміщення збільшилася на 0,6 кв.м. за рахунок зносу перегородки і приміщенню ХV присвоєно номер 72.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 22 січня 2018 року на підставі дублікату договору купівлі-продажу від 17 листопада 1999 року зареєстровано в реєстрі право власності за ОСОБА_1 на вбудоване приміщення пл. 15,4 кв.м. за адресою АДРЕСА_4 .

Як вбачається з плану приміщень громадського призначення, вбудованих в житловий будинок, що міститься в реєстраційній справі, один вентканал, який необхідний для обслуговування квартир будинку, вже демонтований ОСОБА_1 . Право співвласників багатоквартирного будинку на їх спільне майно в будинку порушене, а саме їх незаконно позбавлено спільного права на володіння, користування та розпорядження приміщеннями загального користування, які були створені для експлуатації будинку та задоволення потреб власників квартир.

Допоміжні приміщення передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків, а тому не могли бути майном комунальної власності та підлягати приватизації станом на 1998 рік, однак Бородянською районною радою Київської області ухвалене протиправне рішення про надання прав на приватизацію цих об`єктів.

Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 11 жовтня 2024 року в позові відмовлено.

Позивач ОСББ «Семашко 2», не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення Бородянського районного суду Київської області від 11 жовтня 2024 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, повторно наводив обставини справи, зазначені в позові, вказував, що в рішенні суд посилається на свідоцтво про право власності на нежиле приміщення в житловому будинку від 05 листопада 1999 року, видане Бородянською районною радою на підставі рішення від 23 травня 1998 року за № 13-02-ХІІ на два приміщення - дві кімнати загальною площею 23,10 кв.м.

Тобто, рішення про належність на праві комунальної власності приміщення - двох кімнат загальною площею 23,10 кв.м., приймалось Бородянською районною радою на тій самій сесії того самого скликання. що і спірне рішення «Про затвердження переліку об`єктів майна комунальної власності району. що підлягають приватизації в 1998 році» від 29 травня 1998 року за № 13-02-ХХІІІ, проте дата прийняття та нумерація рішення, на підставі якого видане свідоцтво, різняться, і не може одна й та сама сесія бути проведена і 23 травня, і 29 травня, і бути різного скликання одного і того ж року.

Отже, свідоцтво про право власності на нежиле приміщення в житловому будинку від 05 листопада 1999 року містить недостовірну суперечну інформацію, що в розумінні ст. 76-79 ЦПК України не є належним та допустимим доказом.

Вказане свідоцтво про право власності на нежиле приміщення в будинку від 05 листопада 1999 року розшифровується короткою технічною характеристикою Бородянського БТІ, доданою до договору, де ціле нежиле приміщення з двох кімнат, загальною площею 23,10 кв.м., включає приміщення ХV, площею 15,4 кв.м., та приміщення ХІV площею 7,70 кв.м. А відповідно до експлікації, що міститься в інвентаризаційній справі на будинок, приміщення під номером ХV (вказана описка під номером V), площею 10 кв.м. - колясочна, а під номером ХІV площею 7,70 кв.м. - електрощитова. За рахунок зносу перегородки площа збільшилася до 15,4 кв.м. про що свідчить реєстраційна справа на вбудоване приміщення № 72.

Крім того, в спірному договорі купівлі-продажу вказано про проведення аукціону 29 жовтня 1999 року відповідно до протоколу аукціону № 4, однак самого протоколу не додано до договору, і якщо аукціон проводився 29 жовтня 1999 року, то Бородянська районна рада не мала ще правових підстав на його проведення через відсутність свідоцтва про право власності на нежиле приміщення, яке було видано лише 05 листопада 1999 року.

З досліджених доказів суд дійшов висновку, що нежиле приміщення належало територіальній громаді Бородянського району в особі Бородянської районної ради Київської області, а тому рада як повноважний власник правомірно передала для приватизації об`єкт комунальної власності району, а саме приміщення пл. 14,8 кв.м. Вважав такий висновок невідповідним дійсним обставинам справи через відсутність доказів, які би вказували, що продані відповідачу приміщення будувалися в житловому будинку для інших цілей (торгових, офісних тощо). Відповідно до експлікації, що міститься в інвентаризаційній справі на будинок, колясочна та коридор будувалися для побутового обслуговування його мешканців та для забезпечення експлуатації будинку.

Експлікація, що міститься в інвентаризаційній справі на будинок, сформована згідно з формою 6-а на житлові будинки, які не мають вбудованих приміщень, що не відповідає інформації, зазначеній у спірних рішеннях ради, договорі купівлі-продажу та у реєстраційній справі № 2-62-2/б/н на вбудоване приміщення № 72.

Суд в оскаржуваному рішенні не обґрунтував, яким чином та на підставі яких правових норм, документів приміщення - колясочна та коридор в житловому будинку змінили свій статус на нежиле вбудоване приміщення, та не перевірив, чи можуть дані приміщення бути самостійними об`єктами цивільної-правових угод.

При ухваленні рішення суд посилався лише на норми Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», при цьому жодним чином не обґрунтував підстави незастосування спеціальної норми ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» в редакції, чинній на час ухвалення спірного рішення ради, яка регулює дані правовідносини.

Крім того, ухвалою від 24 вересня 2024 року клопотання позивача про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін суд залишив без задоволення, позбавивши позивача можливості надати свої пояснення в судовому засіданні, допитати свідків, оглянути в судовому засіданні оригінал листа начальника ВУЖКГ від 17 березня 1998 року до Бородянської РДА, зі змісту якого вбачається, що відповідач ОСОБА_1 займав спірне приміщення з 1987 року, і який суд першої інстанції прийняв як належний доказ згідно оскаржуваного рішення.

Від відповідача Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Посилався на те, що листом від 12 липня 1999 року № 479 Бородянська районна державна адміністрація повідомила, що балансоутримувачем приміщень, які рішенням сесії районної ради від 29 травня 1999 року включені до переліку об`єктів, які підлягають приватизації в 1999 році, є виробниче управління ЖКГ, запропонувала вбудоване приміщення пл. 14,8 кв.м по АДРЕСА_1 для включення до об`єктів, які підлягають приватизації. Вказане оголошення було опубліковано в газеті «Відомості приватизації» від 04 серпня 1999 року. При цьому в будь-якому випадку об`єкт приватизації, який виставляється на аукціон, має бути вільним, адже у іншому випадку це призведе до порушення прав існуючого та потенційного власників.

Вважав, що апелянтом не доведено, яким саме чином мало місце порушення його прав як особи, яка оспорює результати аукціону, оскільки в матеріалах позовної заяви відсутні будь-які докази на підтвердження його права власності на майно, а отже відсутні підстави для задоволення позову.

Звертав увагу, що спірне приміщення пл. 14,8 кв.м. станом на 1999 рік (дату включення в перелік об`єктів, що підлягають приватизації) перебувало в комунальній власності на балансі виробничого управління житлово-комунального господарства, що підтверджується наявним в матеріалах приватизаційної справи за 1999 рік листом заступника голови Бородянської районної державної адміністрації, а також копією свідоцтва про право власності на нежиле приміщення.

Враховуючи вищевикладене, а також взявши до уваги, що заявлені позивачем вимоги не спрямовані на захист його прав у спосіб, визначений чинним законодавством, оскільки будь-яких його прав з боку Регіонального відділення порушено не було в силу відсутності доказів, що підтверджували б наявність у ОСББ «Семашко 2» права власності на вбудоване приміщення пл. 14,8 кв.м., і позивачем не доведено в установленому законом порядку, що оспорюваний ним договір порушує його права та законні інтереси, відтак відсутність порушеного права є підставою для відмови в задоволенні апеляційної скарги незалежно від інших встановлених судом обставин.

Від відповідача ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 також надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Як встановлено судом, 29 жовтня 1999 року на аукціоні з торгів ОСОБА_1 було придбано об`єкт нерухомості, а саме вбудоване приміщення пл. 14,8 кв.м., яке розташоване в АДРЕСА_1 , що являлось об`єктом комунальної власності Бородянської селищної ради.

Договір купівлі-продажу 17 листопада 1999 року було укладено між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області та ОСОБА_1 , належним чином посвідчено державним нотаріусом та зареєстровано в реєстрі за № 1-30, з моменту укладення договору купівлі-продажу вказане приміщення перейшло у власність ОСОБА_1 .

Адміністрація Бородянського ВУЖКГ не заперечувала проти продажу вказаного приміщення по АДРЕСА_1 , яке використовувалось під офіс бухгалтерії підприємця ОСОБА_1 , що підтверджується листом начальника ВУЖКГ від 17 березня 1998 року до Бородянської РДА, тобто на момент продажу вказаного приміщення з торгів приміщення використовувалось ОСОБА_1 для ведення бізнесу як кабінет.

Через викуплене приміщення був вхід до загальнобудинкової електрощитової і відповідно до листа ТОВ «Бородянське ЖКП» від 14 грудня 2023 року власник приміщення ОСОБА_1 за власний кошт облаштував новий вхід до електрощитової з коридору та заклав вхідні двері, які вели з його кабінету до приміщення електрощитової, таким чином забезпечивши безперешкодний доступ до приміщення жильцям ОСББ.

Також ОСОБА_1 та КП Бородянської селищної ради «Бородянкатеплопостачання» було укладено договір № 53 про надання послуг з центрального водопостачання та водовідведення, приміщення обладнано власним електролічильником та укладено договір на електропостачання.

Відповідно до виписки з ЄДРПОУ ОСББ «Семашко 2» зареєстроване 03 листопада 2023 року, тобто виникло після набуття ОСОБА_1 права власності на спірне приміщення. Бородянська селищна рада, якій було передано вказаний будинок в комунальну власність з моменту продажу вказаного приміщення з торгів права власності відповідача ОСОБА_1 не оспорювала.

Тому при оформленні купівлі-продажу спірного приміщення в будинку АДРЕСА_1 ніяких прав ОСББ «Семашко 2», яке було створене та зареєстроване тільки 03 листопада 2023 року, через 24 роки після вчинення договору купівлі-продажу, порушено не було.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону не відповідає.

Судом встановлено, що 03 листопада 2023 року зареєстровано юридичну особу - ОСББ «Семашко 2», керівником якої є ОСОБА_3 (а. с. 19).

Протоколом установчих зборів співвласників багатоквартирного будинку від 30 вересня 2023 року затверджено статут ОСББ, згідно якого, ОСББ «Семашко-2» створено власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 (а. с. 14 - 18).

07 червня 2024 року ОСББ «Семашко 2» та ТОВ «Бородянське ЖКП» складено акт прийняття-передачі об`єкта в управління, а саме будинку АДРЕСА_1 . У акті наведено відомості про об`єкт, зокрема рік введення в експлуатацію 1989, зазначено про наявність допоміжних приміщень, в тому числі 1 колясочна, 1 електрощитова. Технічна документація на будинок не передана ОСББ «Семашко 2» попереднім управителем ТОВ «Бородянське ЖКП» у зв`язку з її відсутністю. ТОВ «Бородянське ЖКП» зобов`язалося відновити всю технічну документацію на будинок до 31 жовтня 2024 року та передати її ОСББ «Семашко 2» (а. с. 20 - 23).

Згідно експлікації внутрішніх приміщень у інвентаризаційній справі за 1990 рік на будинок АДРЕСА_1 , приміщення на першому поверсі під номером ХІІІ пл. 4,8 кв.м. значиться як коридор, а під номером V (замість правильного порядкового ХV) пл. 10 кв.м. - колясочна (а. с. 39).

Згідно доповідної записки, складеної 20 грудня 2023 року ПОГ СВГ Бучанського РУП ГУНП в Київській області Сергія Галанзовського, 13 грудня 2023 року до відділення поліції № 2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області надійшло повідомлення від ОСОБА_3 за фактом пошкодження майна. Матеріали вивчені органами слідства відділення поліції № 2, та у зв`язку з відсутністю даних, які б указували на наявність кримінального правопорушення та неможливістю з цим внести відповідну інформацію до Єдиного реєстру досудових розслідувань розгляд здійснюється згідно з Законом України «Про звернення громадян». В ході перевірки заяви ОСОБА_3 було встановлено, що 13 грудня 2023 року заявник звернулася до поліції, оскільки за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_1 вибивав стіну в приміщенні загального призначення (електрощитова будинку) за адресою АДРЕСА_1 , не маючи відповідних довільних документів на проведення вказаних робіт. З`ясовано, що ОСОБА_3 є головою ОСББ вказаного будинку, а ОСОБА_1 є власником вбудованого приміщення за даною адресою. Від приміщення ОСОБА_1 йде єдиний вхід в приміщення загального користування електрощитову будинку і він вирішив зробити окремий вхід до приміщення електрощитової шляхом вирізання отвору для дверей в стіні, що є спільною сумісною власністю мешканців будинку, при цьому не запитав дозволу на проведення робіт у співвласників будинку та не зробив відповідних документів для вказаних робіт (а. с. 64 - 65).

Згідно свідоцтва про право власності на нежиле приміщення в житловому будинку по АДРЕСА_1 , вказане приміщення належить територіальній громаді Бородянської районної ради на праві комунальної власності на підставі рішення 2 сесії 23 скликання Бородянської районної ради; свідоцтво видане 05 листопада 1999 року (а. с. 167).

Згідно довідки-характеристики БТІ, виданої Бородянській районній раді, приміщення складається з двох кімнат загальною площею 23,1 кв.м., в тому числі ХV пл.15,4 кв.м. та приміщення ХІV пл. 7,70 кв.м. (а. с. 168 зворот).

На а. с. 73 знаходиться копія довідки про показники об`єкта нерухомого майна, складеної 14 квітня 2017 року КП КОР «Північне бюро технічної інвентаризації», згідно якої загальна та основна площа приміщення складає 15,4 кв.м. Загальна площа приміщення збільшилась на 0,6 кв.м. за рахунок зносу перегородки. Згідно п. 8 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року № 127, приміщенню ХV присвоєно номер 72.

Згідно листа начальника Бородянського ВУЖКГ від 17 березня 1998 року № 52 на ім`я голови Бородянської райдержадміністрації, адміністрація Бородянського ВУЖКГ на заперечує щодо продажу приміщення по АДРЕСА_1 загальною площею 14,8 кв.м., яке в даний час використовується під офіс бухгалтерії підприємця ОСОБА_1 з 1987 року по даний час (а. с. 142).

Згідно рішення Бородянської районної ради Київської області 2 сесії 23 скликання № 13-02-ХХІІІ від 29 травня 1998 року «Про затвердження переліку об`єктів майна комунальної власності району, що підлягають приватизації в 1998 році» затверджено перелік об`єктів майна комунальної власності району, що підлягають приватизації в 1998 році, зокрема приміщення пл. 14,8 кв.м. в АДРЕСА_1 . У відповідності до ст. 7 Закону України «Про внесення змін та доповнень до Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств» надано повноваження продавця об`єктів комунальної власності району Регіональному відділенню Фонду Державного майна України в Київській області (а. с. 67).

Наказом Регіонального відділення Фонду Державного майна України в Київській області від 17 вересня 1999 року, відповідно до ст. 15 Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», вимог Положення про порядок визначення та застосування способів приватизації щодо об`єктів малої приватизації, затвердженого наказом ФДМУ від 30 липня 1998 року № 1511, затверджено умови продажу на аукціоні об`єктів малої приватизації, в тому числі вбудованого приміщення пл. 14,8 кв.м. на першому поверсі восьмиповерхової будівлі по АДРЕСА_1 (а. с. 171).

Наказом Регіонального відділення Фонду Державного майна України в Київській області від 01 листопада 1999 року затверджено результати проведення аукціону 29 жовтня 1999 року з продажу об`єкта комунальної власності смт. Бородянка - вбудоване приміщення пл. 14,8 кв.м, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , яке продано за 1100 грн. (а. с. 169).

17 листопада 1999 року Регіональне відділення Фонду Державного майна України в Київській області та ОСОБА_1 уклали договір купівлі-продажу на аукціоні 29 жовтня 1999 року об`єкта комунальної власності Бородянського району, вбудоване приміщення площею 14,8 кв.м., за умовами якого продавець зобов`язується передати у власність покупця майно спільної власності територіальної громади Бородянського району - вбудованого приміщення пл. 14,8 кв.м., яке розташоване за адресою АДРЕСА_1 , що є об`єктом приватизації згідно рішення Бородянської районної ради Київської області від 29 травня 1998 року № 13-02-23, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі. Згідно з протоколом аукціону № 4 від 29 жовтня 1999 року, затвердженого наказом від 01 листопада 1999 року, кінцева ціна продажу об`єкту приватизації становить 1100 грн. (а. с. 71 - 72).

На а. с. 68 - 70 знаходиться копія реєстраційної справи № 2-62-2/б/н за 2017 рік на вбудоване приміщення АДРЕСА_3 , згідно якого, вбудоване приміщення складається з кабінету 1 пл. 15,4 кв.м., коридору ХІІ пл. 18,2 кв.м., сходової клітини Х пл. 13,9 кв.м., коридору ІХ пл. 4 кв.м.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, право власності на вбудоване приміщення 72 в АДРЕСА_1 зареєстроване за ОСОБА_1 22 січня 2018 року (а. с. 75).

Листом від 14 грудня 2023 року № 70 ТОВ «Бородянське житлово-комунальне підприємство» як управляючою компанією, що обслуговує багатоквартирний житловий будинок АДРЕСА_1 , повідомлено ОСОБА_1 , як до власника вбудованого приміщення пл. 14,8 кв.м. за цією адресою, що оскільки доступ до загальнобудинкової електрощитової проходить через його приміщення, йому необхідно забезпечити за власний кошт окремий вхід до обладнання та приймати участь у фінансуванні експлуатаційних витрат на утримання будинку (а. с. 143).

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вирішуючи спір, суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що право приватної власності є непорушним і ніхто не може бути позбавленим своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно частини першої статті 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

ОСББ «Семашко 2» пред`явлено даний позов з метою захисту права співвласників багатоквартирного будинку на користування нежитловими приміщеннями першого поверху, які відносяться до категорії допоміжних.

Згідно ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.

Частиною 2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, що власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

У рішенні Конституційного Суду України у справі про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків від 02 березня 2004 року № 4-рп/2004 вказано, що в аспекті конституційного звернення і конституційного подання положення частини першої статті 1, положення пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» треба розуміти так: допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього. Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир. Питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів, улаштування мансард у багатоквартирних будинках, на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо) вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09 листопада 2011 року № 14-рп/2011 у справі № 1-22/2011 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» в аспекті конституційного звернення положення пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19 червня 1992 року № 2482-XII (2482-12) зі змінами необхідно розуміти так, що власники квартир дво- або багатоквартирних житлових будинків та житлових приміщень у гуртожитку, незалежно від підстав набуття права власності на такі квартири, житлові приміщення, є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 598/175/15-ц (провадження № 14-363цс19) зазначено: «при вирішенні спору Велика Палата Верховного Суду керується вимогами частини другої статті 10 Закону № 2482-XII, за якою власники квартир багатоквартирних будинків та жилої площі в гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають. При цьому законодавство розділяє поняття допоміжного приміщення та нежилого приміщення як окремого об`єкта нерухомості. Згідно зі статтею 1 Закону № 2482-XII допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти й машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення). Такі висновки підтверджуються й у рішеннях Конституційного Суду України, а саме, у Рішенні від 02 березня 2004 року у справі № 4-рп/2004 за конституційним зверненням ОСОБА_18 та інших громадян про офіційне тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та за конституційним поданням 60 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень статей 1, 10 цього Закону (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків), у якому зазначив, що, аналізуючи порушені у конституційному зверненні і конституційному поданні питання щодо права власників приватизованих і неприватизованих квартир багатоквартирних будинків та органів місцевого самоврядування і місцевих державних адміністрацій розпоряджатися допоміжними приміщеннями, а також конструктивними елементами таких будинків (фундамент, несучі стіни, міжповерхові перекриття, сходові марші і т. ін.), Конституційний Суд України виходить з правової характеристики спільного майна власників квартир, конкретизованої у Законі України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку». У Рішенні від 09 листопада 2011 року у справі № 14-рп/2011 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_19 щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» Конституційний Суд України вказав, що за законодавством України допоміжне приміщення у дво- або багатоквартирному будинку, гуртожитку має своє функціональне призначення, яке полягає у забезпеченні експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців. Під поняттям «мешканці» треба розуміти власників, співвласників, наймачів, орендарів окремих житлових і нежитлових приміщень будинку, які проживають у будинку і становлять визначене коло суб`єктів, які реалізують право спільної власності на окремий її об`єкт - допоміжні приміщення».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 461/5476/17-ц (провадження № 61-1477св20) зазначено, що «висновку про неналежність спірних приміщень до допоміжних та, як наслідок, непоширення на них режиму спільної сумісної власності співвласників квартир багатоквартирного будинку із необхідністю отримання їхньої згоди на відчуження цих приміщень, апеляційний суд не мотивував.

Згідно зі статтею 1 Закону України № 2482-XII «Про приватизацію державного житлового фонду» (далі - Закон № 2482-XII) приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

За вимогами частини другої статті 10 Закону № 2482-XII, за якою власники квартир багатоквартирних будинків та жилої площі в гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т.ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають. При цьому законодавство розділяє поняття допоміжного приміщення та нежилого приміщення як окремого об`єкта нерухомості. Згідно зі статтею 1 Закону № 2482-XII допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти й машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення)…Разом з тим нежиле приміщення - це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин. Таким чином, у житлових будинках можуть бути як допоможні, так і нежилі приміщення, які мають окреме, незалежне призначення (магазини, кафе, перукарні, художні майстерні тощо). У багатоквартирних жилих будинках розташовуються і нежилі приміщення, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять (частина третя статті 4 Житлового кодексу Української РСР) і в результаті приватизації квартир такого будинку їх мешканцями право власності в останніх на ці приміщення не виникає. Для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку і входять до житлового фонду, та нежилих приміщень, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять, слід виходити як з місця їхнього розташування, так і із загальної характеристики сукупності властивостей таких приміщень, зокрема способу і порядку їх використання…Разом з тим, суд не дослідив, чи є спірне приміщення нежитловим, чи використовувалося воно як самостійний об`єкт нерухомості, чи є допоміжним».

За схожих обставин Європейський суд з прав людини зауважив, що рішення місцевого органу влади щодо укладення контракту на реконструкцію горища третьою особою становило втручання у право заявників володіти своїм майном. Вирішуючи спір між заявниками (іншими співвласниками) і місцевим органом, національні судові органи чітко зазначили, що згідно з чинними на той час положеннями Цивільного кодексу для укладення інвестиційного контракту потрібна згода заявників, а в разі її відсутності органи влади могли звернутись до суду, щоб отримати дозвіл на проведення відповідних робіт. Втім, районна адміністрація не виконала цих вимог, уклавши контракт без згоди заявників чи судової санкції. Таким чином, як випливає з обґрунтування національних судів, органи влади не дотримались умов, передбачених законом для укладення інвестиційного контракту. В кінцевому підсумку після виконання контракту національні суди визнали його дійсним, встановивши, що він вигідний для всіх співвласників будинку. Отже, Суд вважає, що немає потреби оцінювати, чи було забезпечено цим рішенням національних судів справедливий баланс інтересів. З цього приводу Суд зауважує, що для цілей статті 1 Першого протоколу здійснювати оцінку справедливості доцільно лише тоді, коли відповідне втручання відповідає нормам застосовного законодавства. Ані з матеріалів справи, ані із зауважень Уряду не видно, що перед укладенням інвестиційного контракту існували якісь обставини, які перешкоджали місцевому органу отримати дозвіл на реконструкцію або безпосередньо від співвласників горища, або в судовому порядку. Крім того, з наявних матеріалів не вбачається, що те чи інше положення національного законодавства дозволяло місцевому органу укласти контракт без такої згоди або у випадку спору - без його судового вирішення. Отже, укладення інвестиційного контракту становило втручання, яке не відповідало закону. У зв`язку з цим було порушено статтю 1 Першого протоколу (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 41 - 45, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Апеляційний суд враховує правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 30 червня 2022 року в справі № 922/1406/21, де зазначено, що:

«20. Допоміжними приміщеннями мають вважатися всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов`язаних із життєзабезпеченням. І лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 липня 2018 у справі № 916/2069/17, від 22 листопада 2018 у справі № 904/1040/18, від 15 травня 2019 у справі № 906/1169/17).

Отже, чинним законодавством України встановлено загальне правило (своєрідну презумпцію) наявності у всіх нежитлових приміщень багатоквартирного житлового будинку правового режиму допоміжних приміщень, а як виняток, лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення - для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень.

Цілком очевидно, що виходячи з такої презумпції та з врахуванням принципу змагальності сторін, лише позивач не повинен доводити режим спірних приміщень як допоміжних, а навпаки, передусім відповідач-2, який є їх останнім набувачем, має довести винятковий режим спірних приміщень як ізольованих приміщень в багатоквартирному будинку, що не належать до житлового фонду та є самостійним об`єктом нерухомого майна, оскільки зі стадії проектування, тобто з самого початку вони будувалися з іншим цільовим призначенням - для потреб непромислового характеру (схожий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 у справі № 598/175/15-ц)».

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив із того, що нежиле приміщення в житловому будинку по АДРЕСА_1 належало територіальній громаді Бородянського району в особі Бородянської районної ради Київської області, а тому районна рада як повноважний власник правомірно передала для приватизації об`єкт комунальної власності району, а саме приміщення пл. 14,8 кв.м., процедура продажу спірного приміщення ОСОБА_1 на аукціоні також була проведена без порушень законодавства, доказів на спростування чого позивачем не надано.

Апеляційний суд не може погодитися з наведеними висновками, оскільки поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що визначальним у спорах за позовами співвласників багатоквартирного будинку або ОСББ, що представляє інтереси всіх співвласників, щодо захисту прав на спільне майно багатоквартирного будинку є визначення правового режиму такого майна, тобто чи належить воно до допоміжного приміщення в структурі житлового будинку, а також чи порушені права та інтереси співвласників, зокрема, якщо таке приміщення або його частину передано у приватну власність, то чи здійснена така передача за згодою співвласників.

Від перевірки зазначених обставин суд першої інстанції безпідставно усунувся.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції, що нежиле приміщення в житловому будинку по АДРЕСА_1 належало територіальній громаді Бородянського району в особі Бородянської районної ради Київської області, яка правомірно передала для приватизації об`єкт комунальної власності району, а саме приміщення пл. 14,8 кв.м., є передчасними та помилковими.

Судом першої інстанції не надано належної правової оцінки, що свідоцтво про право власності на спірне нежиле приміщення в житловому будинку видане Бородянською районною радою Київської області 05 листопада 1999 року, в той час як рішення Бородянської районної ради «Про затвердження переліку об`єктів майна комунальної власності району, що підлягають приватизації в 1998 році», яким затверджено перелік об`єктів майна комунальної власності району, прийняте 29 травня 1998 року, і аукціон щодо продажу спірного нежитлового приміщення, на якому ОСОБА_1 визнано переможцем, відбувся 29 жовтня 1999 року, тобто станом як на час проведення аукціону, так і на час прийняття рішення районною радою, остання не могла вважатися власником вказаного нежитлового приміщення.

Крім того, передчасно перевіривши відповідність вимогам Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» процедури проведення аукціону від 29 жовтня 1999 року, та дійшовши висновку, що процедура продажу спірного приміщення ОСОБА_1 на аукціоні була проведена без порушень законодавства, судом першої інстанції натомість не застосовано норми матеріального права, які підлягали застосуванню, а саме ч. 2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», якою передбачено, допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, висновки суду про відмову в позові є передчасними та помилковими, рішення суду першої інстанції ухвалене в результаті неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не може вважатися законним і обґрунтованим, не може залишатися в силі та підлягає скасуванню.

Вирішуючи позов ОСББ «Семашко 2» по суті, апеляційний суд виходить із того, що у справі, що переглядається:

05 листопада 1999 року Бородянською районною радою Київської області видано свідоцтво про право власності на нежиле приміщення в житловому будинку по АДРЕСА_1 , вказане приміщення належить територіальній громаді Бородянської районної ради на праві комунальної власності (а. с. 167); згідно довідки-характеристики БТІ, виданої Бородянській районній раді, приміщення складається з двох кімнат загальною площею 23,1 кв.м., в тому числі ХV пл.15,4 кв.м. та приміщення ХІV пл. 7,70 кв.м. (а. с. 168);

згідно довідки про показники об`єкта нерухомого майна - вбудованого приміщення б/н по АДРЕСА_1 , складеної 14 квітня 2017 року КП КОР «Північне бюро технічної інвентаризації», загальна та основна площа приміщення складає 15,4 кв.м. Загальна площа приміщення збільшилась на 0,6 кв.м. за рахунок зносу перегородки. Згідно п. 8 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року № 127, приміщенню ХV присвоєно номер 72 (а. с. 73);

згідно поверхового викопіювання та експлікації внутрішніх приміщень у інвентаризаційній справі за 1990 рік на будинок АДРЕСА_1 , приміщення на першому поверсі під номером ХІІІ пл. 4,8 кв.м. значиться як коридор, під номером ХІV пл. 7,70 кв.м. - електрощитова, а під номером V (замість правильного порядкового по списку номера ХV) пл. 10 кв.м. - колясочна (а. с. 28, 39);

07 червня 2024 року ОСББ «Семашко 2» та ТОВ «Бородянське ЖКП» складено акт прийняття-передачі об`єкта в управління, а саме будинку АДРЕСА_1 , у даному акті наведено відомості про об`єкт, зокрема рік введення в експлуатацію 1989, зазначено про наявність допоміжних приміщень, в тому числі 1 колясочна, 1 електрощитова (а. с. 20 - 23);

Згідно реєстраційної справи № 2-62-2/б/н за 2017 рік на вбудоване приміщення АДРЕСА_3 , вбудоване приміщення складається з кабінету 1 пл. 15,4 кв.м., коридору ХІІ пл. 18,2 кв.м., сходової клітини Х пл. 13,9 кв.м., коридору ІХ пл. 4 кв.м. (а. с. 68 - 70).

Із вищевикладеного вбачається, що Бородянською районною радою Київської області в 1999 році оформлене свідоцтво про право власності на нежитлове приміщення на першому поверсі будинку АДРЕСА_1 , та яке утворилося з об`єднаних приміщень колясочної ХV пл. 10 кв.м., коридору ХІІІ пл. 4,80 кв.м., електрощитової ХІV пл. 7,70 кв.м., при цьому, згідно довідки про показники об`єкта нерухомого майна, після знесення внутрішньої перегородки між приміщеннями загальна площа збільшилась на 0,6 кв.м. та становить 23,10 кв.м.

Із доказів, наявних в матеріалах справи, не вбачається, що зазначені нежитлові приміщення колясочної, коридору та електрощитової в житловому будинку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення - для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), отже, такі нежитлові приміщення відносяться до категорії допоміжних.

Із вказаних нежитлових приміщень загальною площею 23,10 кв.м. частину приміщення площею 14,8 кв.м. № 72, яке складається з приміщень ХІІІ пл. 4,8 кв.м. (коридор) та ХV пл. 10 кв.м. (колясочної), які після знесення внутрішньої перегородки мають загальну площу 14,8 кв.м. (4,8 кв.м. + 10,8 кв.м. + 0,6 кв.м.), рішенням Бородянської районної ради Київської області 2 сесії 23 скликання № 13-02-ХХІІІ від 29 травня 1998 року «Про затвердження переліку об`єктів майна комунальної власності району, що підлягають приватизації в 1998 році» внесено до затвердженого переліку об`єктів майна комунальної власності району, що підлягають приватизації в 1998 році (а. с. 67).

Разом із тим, станом на дату прийняття такого рішення будинок вже було збудовано та введено в експлуатацію у 1989 році, разом із всіма приміщеннями на першому поверсі, які є його невід`ємною частиною, а відтак співвласники багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 вже набули право власності на всі існуючі в ньому допоміжні приміщення.

Таким чином, рішення Бородянської районної ради Київської області 2 сесії 23 скликання № 13-02-ХХІІІ від 29 травня 1998 року «Про затвердження переліку об`єктів майна комунальної власності району, що підлягають приватизації в 1998 році» прийняте з порушенням ч. 2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

За таких обставин територіальна громада в особі Бородянської районної ради Київської області у встановленому законом порядку майнових прав на спірні допоміжні приміщення в будинку АДРЕСА_1 не набувала, як і права надавати повноваження продавця даного майна Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Київській області, і внаслідок неправомірного відчуження спірних приміщень співвласники багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 позбавлені можливості реалізувати право спільної сумісної власності на таке майно, а відповідач ОСОБА_1 , уклавши 17 листопада 1999 року з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області договір купівлі-продажу вбудованого приміщення, таким чином придбав спірне майно у особи, яка не мала права ним розпоряджатись.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду (постанова Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Завданням ОСББ є захист майнових прав співвласників об`єднання, в силу закону та Статуту (пункт 45 постанови Верховного Суду від 27 червня 2024 року в справі № 904/2768/23), в зв`язку з чим апеляційний суд відхиляє як неспроможні доводи відзивів відповідачів ОСОБА_1 та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, Бучанської районної ради Київської області на апеляційну скаргу, що позивачем ОСББ «Семашко 2», яке було створене в 2023 році, не доведено, яким чином оспорюваний договір порушує його права та законні інтереси.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (пункт 8.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року в справі № 910/10784/16 (провадження № 12-30гс21)).

Згідно частин першої, другої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

У постанові Верховного Суду від 19 грудня 2018 року у справі № 461/7753/16-ц (провадження № 61-37827св18), висновки якої підтримано в постанові Верховного Суду від 07 серпня 2024 року в справі №200/6203/19 (провадження № 61-11423св23), вказано, що: «звертаючись з позовом, ОСОБА_4 просила про захист її порушеного права як співвласника допоміжного приміщення у багатоквартирному будинку. При цьому позивачка посилалася на Конституцію України, як норми прямої дії, на ЦК України, Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду». Правовий аналіз наведених положень ЦПК України, ЦК України, дозволяє дійти висновку про те, що обраний позивачкою спосіб захисту своїх прав, а саме захист її прав шляхом визнання недійсними свідоцтв про право власності на нерухоме майно, не суперечить положенням статті 16 ЦК України. Зокрема, частиною другою указаної статті передбачено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Крім того, судом не враховано, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Відповідно до частини другої статті 383 ЦК України власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку. Ураховуючи викладене, суди у порушення вищевказаних вимог закону помилково вважали, що позивачкою обрано неналежний спосіб захисту порушених прав шляхом визнання спірних свідоцтв про право власності на нерухоме майно недійсними, якими визнано право власності на допоміжне приміщення, що перебуває у власності співвласників багатоквартирного будинку».

Згідно п. 2, 4, 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб; визнання правочину недійсним; відновлення становища, яке існувало до порушення.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).

Відповідно до ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, й ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав, і такі правовідносини мають майновий характер або пов`язані з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів (постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 квітня 2018 року в справі № 361/2965/15-а (провадження № 11-190апп18), від 09 листопада 2021 у справі № 542/1403/17 (провадження № 14-106цс21)).

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України установлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

Враховуючи вищевикладені норми матеріального права та правові висновки Верховного Суду в постановах від 19 грудня 2018 року у справі № 461/7753/16-ц (провадження № 61-37827св18), від 07 серпня 2024 року в справі №200/6203/19 (провадження № 61-11423св23), апеляційний суд приходить до висновку, що оскільки рішення другої сесії 23 скликання Бородянської районної ради Київської області «Про затвердження переліку об`єктів майна комунальної власності району, що підлягають приватизації в 1998 році» від 29 травня 1998 року № 13-02-ХХІІІ порушує права та інтереси співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , воно підлягає визнанню незаконним та скасуванню в частині затвердження переліку об`єктів майна комунальної власності району, що підлягають приватизації в 1998 році, а саме приміщення площею 14,8 кв.м. по АДРЕСА_1 .

Крім того, оскільки договір купівлі-продажу, укладений 17 листопада 1999 року Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області та ОСОБА_1 укладено на підставі незаконного рішення другої сесії 23 скликання Бородянської районної ради Київської області «Про затвердження переліку об`єктів майна комунальної власності району, що підлягають приватизації в 1998 році» від 29 травня 1998 року № 13-02-ХХІІІ, такий договір купівлі-продажу також необхідно визнати недійсним.

ОСОБА_1 на власний розсуд прийняв рішення щодо придбання допоміжних приміщень в житловому будинку, що прямо заборонено положеннями ч. 2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», відтак несприятливі наслідки, які настають для даного відповідача, у вигляді реституції в зв`язку з визнанням договору купівлі-продажу недійсним, не є передбаченою законом підставою для відмови ОСББ «Семашко 2» у доведеному та обґрунтованому позові.

Також, оскільки державна реєстрація права власності ОСОБА_1 на приміщення загального користування в будинку АДРЕСА_1 відбулася на підставі недійсного правочину, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність скасування в судовому порядку державної реєстрації його права з метою відновлення прав співвласників багатоквартирного будинку на володіння та користування спільним майном.

Згідно реєстраційної справи № 2-62-2/б/н за 2017 рік на вбудоване приміщення АДРЕСА_3 , вбудоване приміщення складається з кабінету 1 пл. 15,4 кв.м., коридору ХІІ пл. 18,2 кв.м., сходової клітини Х пл. 13,9 кв.м., коридору ІХ пл. 4 кв.м., всього 51,50 кв.м. (а. с. 68 - 70), що відповідає приміщенням ХV пл. 10 кв.м., ХІІІ пл. 4,80 кв.м., ХІІ пл. 18,20 кв.м., Х пл. 13,90 кв.м., ІХ пл. 4,0 кв.м. на поверховому плані першого поверху будинку АДРЕСА_1 , з урахуванням збільшення площі на 0,6 кв.м. за рахунок знесення внутрішньої перегородки (а. с. 28).

Таким чином, оскільки переобладнання майна без дозволу його власника, до чого відноситься в тому числі знесення внутрішньої перегородки в належних власнику приміщеннях, є протиправним та порушує вимоги ст. 317, 319 ЦК України, відповідно до яких власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном; власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, - позовні вимоги ОСББ «Семашко 2» про зобов`язання ОСОБА_1 призвести спірне нежитлове приміщення під номером ХV пл. 10,0 кв.м. у попередній стан знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду та підлягають частковому задоволенню шляхом зобов`язання ОСОБА_1 за свій рахунок та своїми силами відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом приведення допоміжного приміщення під номером ХV пл. 10,0 кв.м. в будинку АДРЕСА_1 до попереднього стану.

Разом із тим, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що ОСОБА_1 демонтовано вентиляційний канал у допоміжному приміщенні під номером ХV пл. 10,0 кв.м. в будинку АДРЕСА_1 , вимоги про відновлення зазначеного зазначеного вентиляційного каналу є недоведеними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Апеляційний суд враховує, що 09 вересня 2024 року відповідачем ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 подано до суду заяву про застосування строків позовної давності (а. с. 136 - 137), яка не була розглянута судом першої інстанції в зв`язку з відмовою в позові по суті в зв`язку з його недоведеністю та необґрунтованістю.

Оскільки рішення Бородянського районного суду Київської області від 11 жовтня 2024 року скасовується апеляційним судом, заява ОСОБА_1 про застосування строків позовної давності підлягає розгляду апеляційним судом.

У зазначеній заяві відповідач ОСОБА_1 посилався на те, що з моменту виникнення права власності у нього пройшло більше часу, ніж передбачено законодавством України, для оспорювання його прав, набутих у 1999 році на загальних підставах.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність обчислюється за загальними правилами обчислення цивільно-правових строків. Позовна давність установлюється в законі з метою упорядкування цивільного обороту за допомогою стимулювання суб`єктів, права чи законні інтереси яких порушені, до реалізації права на їх позовний захист протягом установленого строку.

Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Звертаючись до суду з даним позовом та у відповіді на відзив на позовну заяву, ОСББ «Семашко 2» посилалося на те, що мешканці будинку по АДРЕСА_1 довідалися про порушення свого права на спільну сумісну власність у вигляді незаконної приватизації спірних допоміжних приміщень в будинку в грудні 2023 року, а тому перебіг позовної давності для звернення до суду з даним позовом за захистом свого права почався саме з цієї дати.

Апеляційний суд погоджується з доводами позивача, з огляду на те, що на запит ОСББ «Семашко 2» архівним відділом Бучанської районної державної адміністрації супровідним листом від 15 грудня 2023 року направлено копію рішення Бородянської районної ради Київської області 2 сесії 23 скликання № 13-02-ХХІІІ від 29 травня 1998 року «Про затвердження переліку об`єктів майна комунальної власності району, що підлягають приватизації в 1998 році» (а. с. 66), при цьому відповідачем ОСОБА_1 не надано суду доказів отримання ОСББ «Семашко 2» або окремими співвласниками багатоквартирного будинку за адресою АДРЕСА_1 інформації про надання згоди районною радою на приватизацію спірних нежитлових приміщень до цієї дати, або будь-яких інших доказів на підтвердження того, що ОСББ «Семашко 2» або окремі співвласники багатоквартирного будинку могли дізнатися про рішення Бородянської районної ради Київської області 2 сесії 23 скликання № 13-02-ХХІІІ від 29 травня 1998 року раніше 15 грудня 2023 року, а отже що вони раніше були обізнані з порушенням рішенням органу місцевого самоврядування свого права.

Враховуючи вказані обставини, заява ОСОБА_1 про застосування строку позовної давності є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

З огляду на викладене апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України є підставами для його скасування з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову шляхом визнання незаконним та скасування рішення Бородянської районної ради Київської області 2 сесії 23 скликання № 13-02-ХХІІІ від 29 травня 1998 року «Про затвердження переліку об`єктів майна комунальної власності району, що підлягають приватизації в 1998 році», визнання недійсним договору купівлі-продажу вбудованого приміщення пл. 14,8 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 , укладеного 17 листопада 1999 року Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області та ОСОБА_1 , посвідчений державним нотаріусом Бородянської районної державної нотаріальної контори Рибалкіною Г.Г. за реєстраційним № 2991, скасування державної реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1469638932210) - вбудоване приміщення 72 загальною площею 15,4 кв.м. по АДРЕСА_1 , яка вчинена в реєстрі 22 січня 2018 року за ОСОБА_1 ; зобов`язання ОСОБА_1 за свій рахунок та своїми силами відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом приведення допоміжного приміщення під номером ХV пл. 10,0 кв.м. в будинку АДРЕСА_1 до попереднього стану.

В іншій частині позов ОСББ «Семашко 2» задоволенню не підлягає із наведених вище підстав.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України апеляційний суд здійснює перерозподіл судових витрат.

За подання позову позивачем сплачено 3028 грн., 3253,54 грн. та 6056 грн. (а. с. 1, 2, 105), тобто разом 12 337,54 грн., отже, за подання апеляційної скарги підлягало сплаті 14 805,05 грн. із урахуванням застосованого коефіцієнту 0,8 за подання апеляційної скарги в електронній формі. При цьому позивачем сплачено більше, а саме 18506,31 грн., однак розподілу підлягає лише сума у визначених законом межах.

Крім того, ОСББ «Семашко 2» було укладено договір про надання правової допомоги № 10 від 21 березня 2024 року з адвокатом Карасьовою Л.А., за умовами якого вартість юридичних послуг визначається сторонами за фактом їх надання відповідно до додатку № 1 до договору, який є його невід`ємною частиною. Оплата послуг здійснюється після підписання сторонами акту приймання-передачі наданих юридичних послуг (додаток № 2 до договору) протягом 5 робочих банківських днів шляхом банківського переказу на поточний рахунок адвоката або в готівковій формі (а. с. 88).

Згідно додатку № 1 до договору про надання правової допомоги № 10 від 21 березня 2024 року, сторонами погоджено таку вартість юридичних послуг: збирання документів (за один запит/заяву) - 1000 грн., вивчення документів та складання позовної заяви - 6000 грн., підготовка та складання інших заяв по суті справи, за один документ - 4000 грн., складання заяв з процесуальних питань: клопотання, заяви (за один документ) - 1500 грн., ознайомлення з матеріалами справи в смт. Бородянка/в м. Києві - 1500/2000 грн., представництво в органах судової влади (за кожне судове засідання, що включає в себе витрачений час на дорогу, час очікування) в смт. Бородянка/в м. Києві - 1500/2000 грн., підготовка та складання апеляційної/касаційної скарги - 5000/6000 грн. (а. с. 91).

03 вересня 2024 року представником ОСББ «Семашко 2» адвокатом Карасьовою Л.А. подано до суду першої інстанції клопотання про відшкодування судових витрат, до якого додано копію акту про прийняття-передачі послуг та платіжної інструкції.

Так, згідно акту про прийняття-передачі послуг від 30 серпня 2024 року, адвокат надає клієнту правову допомогу відповідно до договору про надання правової допомоги № 10 від 21 березня 2024 року в справі № 939/1832/24, а клієнт приймає надану допомогу. Вартість послуг становить 8500 грн., з яких відповідно до договору про надання правової допомоги № 10 та його додатку № 1: збирання документів (запит до БТІ) - 1000 грн., вивчення документів та складання позовної заяви - 6000 грн., підготовка та складання заяви про відшкодування судових витрат - 1500 грн. (а. с. 127). Цього ж дня 30 серпня 2024 року ОСББ «Семашко 2» сплачено на рахунок адвоката Карасьової Л.А. 8500 грн. (а. с. 128).

Під час розгляду справи апеляційним судом представником позивача адвокатом Карасьовою Л.А. подано клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції 7000 грн., до якого додано копію акту про прийняття-передачу послуг від 18 листопада 2024 року, згідно якого адвокат надає клієнту правову допомогу відповідно до договору про надання правової допомоги № 10 від 21 березня 2024 року в справі № 939/1832/24, а клієнт приймає надану допомогу. Вартість послуг становить 7000 грн., з яких відповідно до договору про надання правової допомоги № 10 та його додатку № 1, підготовка та подання апеляційної скарги - 5000 грн., представництво в Київському апеляційному суді - 2000 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відповідно до ч. 3, 4, 5 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Оскільки за наслідками апеляційного перегляду позов ОСББ «Семашко 2» частково задоволено, критерій реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності їхнього розміру позивачем дотримано, відповідачі не подавали клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору в загальному розмірі 27142,59 грн., а також витрати на правничу допомогу в загальному розмірі 15500 грн. підлягають стягненню з відповідачів у рівних частках, а саме по 9047,53 грн. судового збору та 5166,67 грн. витрат на правничу допомогу з кожного відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Семашко 2» задовольнити частково.

Рішення Бородянського районного суду Київської області від 11 жовтня 2024 року скасувати та прийняти нову постанову.

Позов Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Семашко 2» до ОСОБА_1 , Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, Бучанської районної ради Київської області про визнання незаконним та скасування рішення, визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування державної реєстрації права власності задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати рішення 2 сесії 23 скликання Бородянської районної ради Київської області «Про затвердження переліку об`єктів майна комунальної власності району, що підлягають приватизації в 1998 році» від 29 травня 1998 року № 13-02-ХХІІІ в частині затвердження переліку об`єктів майна комунальної власності району, що підлягають приватизації в 1998 році, а саме приміщення пл. 14,8 кв.м. у АДРЕСА_1 .

Визнати недійсним договір купівлі-продажу вбудованого приміщення пл. 14,8 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 , укладений 17 листопада 1999 року Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області та ОСОБА_1 , посвідчений державним нотаріусом Бородянської державної нотаріальної контори Рибалкіною Г.Г. за № 2991.

Скасувати державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1469638932210) - вбудоване приміщення 72 площею 15,4 кв.м. по АДРЕСА_1 , яка вчинена в реєстрі 22 січня 2018 року за ОСОБА_1 .

Зобов`язати ОСОБА_1 за свій рахунок та своїми силами відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом приведення допоміжного приміщення під номером ХV пл. 10,0 кв.м. в будинку АДРЕСА_1 до попереднього стану.

В іншій частині позову Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Семашко 2» відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 РНОКПП НОМЕР_1 ), Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (м. Київ проспект Голосіївський 50 код ЄДРПОУ 43173325), Бучанської районної ради Київської області (Київська область м. Буча вул. Енергетиків 12 код ЄДРПОУ 43961534) з кожного на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Семашко 2» (Київська область Бучанський район смт. Бородянка вул. Семашка 2 код ЄДРПОУ 45281020) судовий збір в розмірі 9047,53 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 5166,67 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 13 лютого 2025 року.

Головуючий: Кашперська Т.Ц.

Судді: Фінагеєв В.О.

Яворський М.А.