Ухвала від 11.02.2025 по справі 592/9584/23

У х в а л а

11 лютого 2025 року

м. Київ

Справа № 592/9584/23

Провадження № 61-15862ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув заяву ОСОБА_1 (далі - заявниця)

про відвід судді Другої судової палати цього суду Гудиму Дмитра Анатолійовича від участі у розгляді касаційної скарги заявниці на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 17 квітня 2024 року та постанову Сумського апеляційного суду від 31 жовтня 2024 року

у справі за позовом заявниці до Комунального закладу Сумської міської ради «Сумська публічна бібліотека» (далі - КЗ «Сумська публічна бібліотека»), відділу культури Сумської міської ради, Юлії Заговори як директорки КЗ «Сумська публічна бібліотека» (далі - директорка бібліотеки), ОСОБА_2 як начальниці відділу культури Сумської міської ради (далі - начальниця відділу культури) про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та

в с т а н о в и в :

1. 29 листопада 2024 року заявниця сформувала у системі «Електронний суд» касаційну скаргу (вх. № 37403/0/220-24 від 29 листопада 2024 року).

2. 17 січня 2024 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду Гудими Д. А. постановив ухвалу, згідно з якою залишив касаційну скаргу без руху та встановив для усунення недоліків останньої десятиденний строк із дня вручення копії тієї ухвали. Заявниця повинна була: надати докази надсилання копії касаційної скарги з доданими до неї матеріалами директорці бібліотеки і начальниці відділу культури та доказисплати 1 717,76 грн судового збору.

3. 10 лютого 2025 року заявниця сформувала у системі «Електронний суд» заяву про відвід судді Гудими Д. А. (вх. № 4067/0/220-25 від 10 лютого 2025 року). Обґрунтувалатак:

- згідно з протоколом автоматизованого розподілу цієї справи між суддями від 29 листопада 2024 року на розгляді у судді Гудими Д. А. не було жодної справи. Він не мав на той момент жодного іншого навантаження, як б заважало йому відразу розглянути касаційну скаргу заявниці;

- ухвала про залишення касаційної скарги без руху була постановлена 17 січня 2025 року, електронний примірник складений і підписаний 28 січня 2025 року о 20:19 год, тобто у неробочий час, а до електронного кабінету заявниці відправлений 29 січня 2025 року о 23:40 год;

- вимоги ухвали Верховного Суду від 17 січня 2024 року про залишення касаційної скарги без руху є безпідставними, бо заявниця звільнена від сплати судового збору за подання такої скарги за всіма позовними вимогами;

- заявниця не має обов`язку з надсилання копій касаційної скарги та доданих до неї матеріалів іншим учасникам справи через те, що позов виник із трудових правовідносин;

- у заявниці немає підстав вважати суддю-доповідача «не лише чесним, порядним, об`єктивним, неупередженим, безстороннім і справедливим, але й компетентним, кваліфікованим, досвідченим, обізнаним із чинним вітчизняним законодавством і таким, що відповідає займаній посаді…»;

- заявниці вбачаються «явні, безсумнівні та незаперечні ознаки відкритого та неприхованого фактичного зайняття, підтримання та представлення суддею-доповідачем… позиції та інтересів» директорки бібліотеки і начальниці відділу культури;

- «свідченням недостатніх компетентності, кваліфікованості, досвіду, професіоналізму, обізнаності з чинним вітчизняним законодавством і відповідності займаній посаді судді-доповідача… вважаю не лише вищезазначені ознаки систематичних і цілеспрямованих ігнорувань, невиконань, недотримань та прямих грубих порушень ним вимог норм чинного цивільного процесуального законодавства України у даній справі», але й те, що «він жодного дня у своєму житті не працював на посаді судді ані в жодному з судів першої інстанції, ані в жодному з судів апеляційної інстанції»;

- «відсутні підстави вважати, що даний суд упродовж всього часу керування ним суддею-доповідачем… здатний… чесно, об`єктивно, неупереджено, безсторонньо, справедливо та правильно вирішити дану справу, … прийняти законне, обґрунтоване, об`єктивне, неупереджене, безстороннє, справедливе, правильне та правосудне рішення у даній справі та… ефективно захистити та поновити мої законні права, систематично, прямо, грубо порушені відповідачами та судами всіх трьох інстанцій…»;

- є «надзвичайно серйозні сумніви щодо даного суду, керованого суддею-доповідачем Гудимою Д. А., та відсутня будь-яка довіра до даного суду, керованого суддею-доповідачем».

Обґрунтування висновку щодо заяви про відвід судді

4. Заявниця просить відвести суддю-доповідача, зокрема, висловлюючи сумніви щодо його процесуальних дій із залишення її касаційної скарги без руху, щодо неупередженості, здатності належно розглянути справу. Верховний Суд вважає, що підстав для відводу судді-доповідача немає, а заява про його відвід є необґрунтованою.

5. Як зазначив Європейський суд з прав людини, найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (Hauschildt Case, рішення від 24 травня 1989 року, заява № 11/1987/134/188, § 48).

6. Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається за допомогою суб`єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у певній справі, а також за допомогою об`єктивного критерію, тобто з`ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (§ 46 вказаного рішення).

7. Щодо суб`єктивного критерію, то немає підстав стверджувати, що суддя-доповідач виявив особисту упередженість до заявниці чи до розгляду справи № 592/9584/23 за її участі у провадженні № 61-15862ск24. Презумпція особистої неупередженості судді діє доти, доки не з`являться докази на користь протилежного. Таких доказів щодо цього судді немає.

8. Згідно з об`єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Вирішальним є те, чи можуть бути побоювання заявниці щодо відсутності безсторонності у судді об`єктивно виправданими.

8.1. Суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

(1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

(2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

(3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

(4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

(5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді (частина перша статті 36 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу (частина друга статті 36 ЦПК України).

8.2. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (частина четверта статті 36 ЦПК України).

8.3. 17 січня 2024 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду Гудими Д. А. ознайомився із касаційною скаргою заявниці, постановив ухвалу про залишення цієї скарги без руху та встановив для усунення недоліків останньої десятиденний строк із дня вручення копії тієї ухвали. Мотивував тим, що заявниця, подаючи касаційну скаргу до Верховного Суду, не виконала вимоги пунктів 1 і 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України, а саме не додала до касаційної скарги докази надсилання її копії з доданими до неї матеріалами директорці бібліотеки і начальниці відділу культури та не надала доказ сплати 1 717,76 грн судового збору.

8.4. Заяву про усунення недоліків касаційної скарги заявниця не подала. Замість того висловила відвід судді-доповідачеві. Мотивувала, зокрема, незгодою з ухвалою від 17 січня 2024 року, а саме з тими обов`язками, на які вказав Верховний Суд.

8.5. З цього приводу колегія суддів зауважує, що за змістом пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» заявниця як позивачка звільнена від сплати судового збору за вимогами про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі. Власна інтерпретація заявницею цього припису не може бути підставою для відводу судді-доповідача. Клопотання про звільнення від сплати судового збору за скаргою щодо інших позовних вимог заявниця разом із касаційною скаргою не подавала.

8.6. Також не може бути підставою для відводу судді-доповідача власна інтерпретація заявницею приписів статей 43 і 392 ЦПК України щодо надсилання копій касаційної скарги з доданими до неї матеріалами іншим учасникам справи у разі подання касаційної скарги в електронній формі та щодо подання до суду доказів такого надсилання копій. Заявниця обрала цю форму оскарження судових рішень, а тому має дотримувати тих правил процесуального спілкування з іншими учасниками справи, які закон пов`язує із такою формою.

8.7. Безпідставними є твердження заявниці про те, що суддя-доповідач станом на 29 листопада 2024 року нібито не мав у провадженні жодної справи. Зазначення «Справ=0» у протоколі автоматизованого розподілу судової справи між суддями поруч із іменем судді та коефіцієнтом навантаження на нього не означає, що суддя не мав на розгляді жодної справи. Вказане символьне позначення засвідчує, що у той день станом на момент випуску протоколу автоматизованого розподілу, тобто станом на 29 листопада 2024 року з 12:27:37 до 12:31:33 включно суддя-доповідач ще не отримав нових касаційний скарг або судових справ. Однак у його провадженні вже перебували інші касаційні скарги та справи, які надійшли до 29 листопада 2024 року.

8.8. Із 13 грудня 2024 року до 15 січня 2025 року включно у період тимчасової непрацездатності, перебування у лікарні, зокрема під час відпустки, суддя-доповідач не міг постановити жодного судового рішення у справі. Зробив це на другий день після виходу на роботу. Час внесення документів до реєстру та момент відображення їх у ньому й електронному кабінеті заявниці не можуть бути підставою для відводу, враховуючи ненормований робочий день судді, навантаження у Верховному Суді, зокрема кількість процесуальних документів, що одночасно перебувають у провадженні одного судді. Верховний Суд не забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, не унеможливлює ідентифікацію фізичних осіб у судових рішеннях, відкритих для загального доступу, не закриває у них інформацію, яка за законом не може бути розголошеною. Крім того, в ухвалі від 17 січня 2025 року Верховний Суд не встановив для заявниці дату, до якої вона повинна виконати вимоги тієї ухвали, а визначив період, упродовж якого слід це зробити після отримання судового рішення.

8.9. З огляду на зазначене аргументи заявниці щодо відсутності безсторонності судді-доповідача та необхідності його відводу від участі у розгляді справи не є об`єктивно виправданими. Колегія суддів вважає заяву про відвід необґрунтованою в цілому. Тому відповідно до частини третьої статті 40 ЦПК України питання про відвід судді-доповідача слід передати на розгляд іншому судді, визначеному у порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України.

9. Ураховуючи зміст заяви про відвід, Верховний Суд звертає увагу заявниці на таке:

9.1. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

9.2. Неприпустимість зловживання процесуальними правами є однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства (пункт 11 частини третьої статті 2 ЦПК України).

9.3. Учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом абосудом (пункти 1, 6, 7 частини другої статті 43 ЦПК України).

9.4. Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України). Перелік дій, що суперечать завданню цивільного судочинства та які залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним (частина друга вказаної статті).

9.5. Учасник судового процесу має користуватися процесуальними правами саме з метою виконання завдання цивільного судочинства, сприяючи тим самим суду у здійсненні правосуддя. Якщо ж такий учасник здійснює певну процесуальну дію не з цією метою, а для досягнення інших цілей (образити, принизити суд, його суддів, інших учасників процесу, виявити до них і до їхніх дій власні негативні емоції тощо), він виходить за межі дійсного змісту відповідного процесуального права, тобто зловживає ним. Правова система має бути спроможною ефективно захистити себе від цих дій. І саме на такий захист спрямовані заходи, які суд застосовує через зловживання учасником судового процесу процесуальними правами. Відповідні заходи передбачені у частинах третій і четвертій статті 44, пункті 1 абзацу другого частини четвертої статті 135, частині дев`ятій статті 141, частині першій статті 143, пункті 5 частини першої статті 144, статті 148 ЦПК України (див. mutatis mutandis постанову Великої Палати Верховного Суду від 8 липня 2021 року у справі № 9901/235/20 (пункт 20; № у ЄДРСР 98728792), ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року у справі № 9901/598/19 (№ у ЄДРСР 101029238), ухвалу Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 29 серпня 2022 року у справі № 127/11940/21 (пункти 21-22; № у ЄДРСР 105961803)).

9.6. Дії учасника справи чи його представника мають не лише за формою, але й за змістом відповідати завданню цивільного судочинства. Зміст права на справедливий суд несумісний зі свідомим виявом такими особами неповаги до честі, гідності, репутації іншого учасника, суду, суддів тощо. У процесуальних відносинах, намагаючись донести певну думку до суду, учасник судового процесу має ретельно підбирати слова, а також з обережністю виявляти емоції щодо інших учасників, суду та конкретних суддів. Суд не має толерувати використання у процесуальних заявах образливих характеристик (див. mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 199/6713/14-ц (пункт 22; № у ЄДРСР 80854817), від 14 березня 2019 року у справі № 9901/34/19 (№ у ЄДРСР 81013341), від 7 листопада 2019 року у справі № 9901/324/19 (№ у ЄДРСР 85775709), від 7 квітня 2021 року у справі № 9901/23/21 (№ у ЄДРСР 96669462), від 8 липня 2021 року у справі № 9901/235/20 (пункт 22; № у ЄДРСР 98728792), ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року у справі № 9901/598/19 (№ у ЄДРСР 101029238), ухвалу Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 29 серпня 2022 року у справі № 127/11940/21 (пункти 21-22; № у ЄДРСР 105961803)).

9.7. Верховний Суд попереджає заявницю про те, що її звинувачення судді-доповідача у невідповідності займаній посаді, відсутності, як вона вважає, знань і досвіду, некомпетентності, представництві інтересів директорки бібліотеки та начальниці відділу культури, вияв неповаги до них або до суду тощо можуть бути підставою не для відводу суду, а для визнання відповідної заяви (скарги) зловживанням процесуальними правами, залишення її без розгляду та для стягнення штрафу за таке зловживання.

9.8. Якщо заявниця має намір підтримувати її касаційну скаргу, вона повинна утримуватися від дій і висловлювань, які суд може визнати зловживанням процесуальними правами, виявляти повагу до інших учасників справи та суду і належно виконувати обов`язки, зокрема ті, які визначив суд.

Оцінивши аргументи заяви про відвід судді за суб`єктивним і об`єктивним критеріями визначення безсторонності суду, керуючись статтями 2, 36, 37, 40, 260, 261 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

у х в а л и в :

1. Визнати необґрунтованою заяву ОСОБА_1 про відвід судді-доповідача Гудими Дмитра Анатолійовича від участі у розгляді касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 17 квітня 2024 року та постанову Сумського апеляційного суду від 31 жовтня 2024 року у справі № 592/9584/23.

2. Заяву ОСОБА_1 про відвід судді-доповідача Гудими Дмитра Анатолійовича від участі у розгляді касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 17 квітня 2024 року та постанову Сумського апеляційного суду від 31 жовтня 2024 року у справі № 592/9584/23 передати для вирішення судді, визначеному у порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Судді Д. А. Гудима Є. В. Краснощоков П. І. Пархоменко