Рішення

від 18.02.2025 по справі 910/16269/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.02.2025Справа № 910/16269/24

Господарський суд міста Києва в складі судді Коткова О.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/16269/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард»

до Акціонерного товариства «Українська залізниця»

про зобов`язання вчинити дії

Без виклику учасників судового процесу.

СУТЬ СПОРУ:

30 грудня 2024 року до Господарського суду міста Києва через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» (позивач) надійшла позовна заява б/н від 30.12.2024 року до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (відповідач), в якій викладені позовні вимоги, щоб в судовому порядку зобов`язати Акціонерне товариство «Українська залізниця» внести зміни до особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» № 2829531 шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми у розмірі 23 303,76 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що станцією Мена Південно-Західної залізниці на підставі накопичувальної картки № 18020068 від 18.02.2022 року нараховано та списано збір за зберігання вантажів у вагонах в розмірі 23 303,76 грн. Враховуючи, що у залізниці були відсутні підстави для нарахування збору за зберігання при накопиченні маршрутного поїзда у розмірі 23 303,76 грн., то вказані кошти підлягають поверненню позивачу шляхом внесення змін до особового рахунку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.01.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи № 910/16269/24 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу.

23.01.2025 року через систему «Електронний суд» від Акціонерного товариства «Українська залізниця» надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що позивач звернувся до суду з позовом 30.12.2024 року, позовні вимоги про стягнення 23 303,76 грн. по відправці № 34507780 від 18.02.2022 пред`явлено з пропуском спеціального строку позовної давності, строк на звернення до суду у позивача сплив 19.05.2023 року.

27.01.2025 року через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» надійшла відповідь на відзив, в якій позивач проти доводів відповідача заперечив, посилаючись на те, що відзив на позовну заяву не містить будь-яких заперечень щодо факту формування маршрутного поїзда та замовлення і сплати позивачем окремої послуги з накопичення вагонів для відправлення їх маршрутним поїздом. Крім того, позивач зазначив, що спірні грошові кошти були списані не на виконання умов договору, тому позов не може бути визнаний як такий, що випливає з перевезення, і тому встановлені ст. 134, 136 Статуту залізниць України, ч. 1-4 ст. 315 ГК України спеціальні строки позовної давності до таких вимог не застосовуються.

03.02.2025 року через систему «Електронний суд» від Акціонерного товариства «Українська залізниця» надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

06.03.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» (позивач) та Акціонерним товариством «Українська залізниця» (відповідач) укладено договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 43-41564379/2020-001 (надалі - договір) шляхом прийняття в цілому пропозиції (акцепту) укласти публічний договір (оферти), що підтверджується повідомленням про укладення договору.

Відповідно до п. 1.1. договору предметом договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах Залізниці, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов`язаних з цим супутніх послуг і проведення розрахунків за ці послуги.

Згідно з п. 1.5. договору договір є публічним, за яким залізниця бере на себе обов`язок здійснювати надання послуг, пов`язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Договір, з урахуванням змін до нього, оприлюднюється залізницею як публічна пропозиція для укладення на веб-сайті http://uz-cargo.com з накладенням кваліфікованого електронного підпису (КЕП) (п. 1.6. договору).

27.01.2022 року залізницею оприлюднено нову редакцію договору, яка введена в дію з 01.02.2022 року.

Відповідно до п. 8.1. договору сторони домовились про використання електронного документообігу. Для організації електронного документообігу використовуються власні інформаційні системи залізниці.

Пунктом 8.8. договору передбачено, що у випадку судового розгляду справи чи виникненні претензійної практики використовується візуальне відображення електронних документів на папері.

Відповідно до п. 4.2. договору оплата послуг здійснюється в національній валюті України на умовах попередньої оплати шляхом перерахування коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання перевізника, вказаний у розд. 15 договору.

На виконання умов договору для проведення розрахунків і обліку сплачених сум для позивача відкрито особовий рахунок з наданням коду платника № НОМЕР_1 .

За умовами п. 2.3.4. договору залізниця зобов`язана вести облік попередньої оплати, нарахованих і сплачених сум за здійсненні перевезення і надані послуги, пов`язані з перевезенням вантажу та надавати товариству відповідні розрахункові документи в електронній формі.

В п. 4.5. договору визначено, що щодобово, упродовж періоду виконання договору, залізниця надає товариству переліки перевізних документів в електронному вигляді, які відображають облік коштів, перерахованих та витрачених позивачем на виконання договору за звітну добу.

Пунктом 9.6. договору визначено, що умови договору мають пріоритет (вищу силу) над іншими правочинами укладеними між сторонами. У випадку наявності суперечностей між договором та такими іншими правочинами, виконанню підлягатимуть умови встановлені договором.

Згідно з п. 14 договору невід`ємною частиною договору є додатки, зокрема додаток 1-4 «Умови накопичення вагонів».

Відповідно до п. 14.1. договору у випадку, якщо додатками до договору визначені умови інші ніж в основному тексті договору, такі умови додатків мають переважну силу над умовами основного тексту договору.

Положеннями додатку 1-4 «Умови накопичення вагонів» встановлено, зокрема, наступне:

(п. 1) на окреме замовлення перевізник надає послуги замовнику з накопичення порожніх та/або з вантажем власних вагонів перевізника та/або вагонів замовника на коліях загального користування станцій накопичення для відправлення їх групами, маршрутними поїздами або контейнерними поїздами на станції призначення (далі - накопичення вагонів);

(п. 2) станціями накопичення можуть бути станції відправлення та/або станції на шляху прямування вагонів до станції призначення;

(п. 5) на станціях накопичення на шляху прямування перевізник контролює накопичення вагонів відповідно до заявки замовника для подальшого формування поїзду та відправлення на станцію призначення;

(п. 6) початком накопичення вагонів є: на шляху прямування порожніх та/або з вантажем - прибуття вагонів на станцію накопичення; на станції відправлення - момент фактичної передачі замовником вагонів перевізнику;

(п. 7) часом закінчення накопичення вагонів є: на шляху прямування порожніх та/або з вантажем - формування поїзду з таких вагонів; на станції відправлення - приймання останнього вагону перевізником;

(п. 8) час перебування вагонів на коліях загального користування станції накопичення відображається в акті загальної форми ГУ-23.

За послугу з накопичення вагонів Замовник сплачує:

(п. 9.1) плату за вільним тарифом «Організація перевезень і накопичення власного рухомого складу» відповідно до додатку 1-1 до договору. При нарахуванні такої плати 1 вагоно-доба розраховується з округленням неповної доби (24 години від початку накопичення) до повної (24 години до закінчення накопичення);

(п. 9.2) за затримку вагонів замовника: платежі пов`язані з затримкою вантажу на шляху прямування з вини замовника згідно з Збірником тарифів та Правилами перевезення вантажів;

(п. 9.3) за затримку власних вагонів перевізника: платежі пов`язані з затримкою вантажу на шляху прямування з вини замовника згідно з Збірником тарифів та Правилами перевезення вантажів та п. 3.4. договору.

Нарахування платежів відбувається на станції накопичення за накопичувальною карткою ФДУ-92, відомістю плати за користування вагонами ГУ-46 з коду платника Замовника, яким замовлено надання такої послуги (п. 10).

Перевізник не несе відповідальності за втрату якості вантажу під час надання послуги з накопичення вагонів (п 11).

Перевізник, у разі виникнення технічної або технологічної неможливості надання послуги, має право призупинити надання послуг в односторонньому порядку, письмово повідомивши про таке замовника (п. 13).

Відповідно до п. 1.4. договору надання послуг за цим договором може підтверджуватись накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, зведеними відомостями та іншими документами.

ТОВ «Грейнсвард» відвантажило, а АТ «Українська залізниця» прийняло до перевезення 50 вагонів у складі одного маршрутного поїзда № 021803 зі станції Мена Південно-Західної залізниці на станцію Миколаїв-Вантажний (експ.) зерна кукурудзи, що підтверджується зокрема графами 7, 19 та 29 перевізного документа № 34507780 та Відомістю вагонів до нього.

За час накопичення маршрутного поїзда № 021803 станцією Мена Південно-Західної залізниці нараховано: (1) плату за організацію перевезень і накопичення власного рухомого складу у розмірі 5 188,20 грн з ПДВ, що підтверджується Накопичувальною карткою № 18020068 та Переліком № 20220219; (2) збір за зберігання вантажів у вагонах у розмірі 23 303,76 грн з ПДВ, що підтверджується також Накопичувальною карткою № 18020068 та Переліком № 20220219; (3) плату за користування вагонами у розмірі 136 160,04 грн з ПДВ, що підтверджується Відомістю № 18020027 та Переліком № 20220218.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що на підставі накопичувальної картки № 18020068 від 18.02.2022 року станцією Мена Південно-Західної залізниці безпідставно нараховано та списано з особового рахунку позивача збір за зберігання вантажу у вагонах в сумі 23 303,76 грн. У зв`язку з чим позивач просить зобов`язати Акціонерне товариство «Українська залізниця» внести зміни до особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» № 2829531 шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми у розмірі 23 303,76 грн.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За змістом частин 2, 3 статті 909 Цивільного кодексу України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Згідно з частиною 1 статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року № 457 (надалі - Статут) визначено термін накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Згідно зі статтями 61, 62 Статуту тарифи на перевезення, збори і штрафи, встановлені відповідно до чинного законодавства, публікуються у Збірниках правил перевезень і тарифів залізничного транспорту.

Тарифи на перевезення і ставки зборів, затверджені залізницями, публікуються у засобах масової інформації із зазначенням терміну введення їх у дію.

Порядок розрахунків за перевезення і послуги встановлюється Укрзалізницею згідно з чинним законодавством. Належні за перевезення вантажів і надання додаткових послуг платежі можуть вноситися готівкою, чеками, безготівково, якщо інше не передбачено законодавством, на станціях відправлення або передоплатою через розрахункові підрозділи залізниць.

Пунктом 46 Статуту встановлено, вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача.

За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Відповідно до статті 71 Статуту взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під`їзних колій, визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під`їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів).

За умовами додатку 1-4 до договору «Умови накопичення вагонів» на окреме замовлення перевізник надає послуги замовнику з накопичення порожніх та/або з вантажем власних вагонів перевізника та/або вагонів замовника на коліях загального користування станцій накопичення для відправлення їх групами, маршрутними поїздами або контейнерними поїздами на станції призначення (пункт 1 додатку 1-4).

Станціями накопичення можуть бути станції відправлення та/або станції на шляху прямування вагонів до станції призначення (п. 2 додатку 1-4).

На станціях накопичення на шляху прямування перевізник контролює накопичення вагонів відповідно до заявки замовника для подальшого формування поїзду та відправлення на станцію призначення (п. 5 додатку 1-4).

Початком накопичення є: на шляху прямування порожніх та/або з вантажем - прибуття вагонів на станцію накопичення; на станції відправлення - момент фактичної передачі замовником вагонів перевізнику (п. 6 додатку 1-4).

Часом закінчення накопичення вагонів є: на шляху прямування порожніх та/або з вантажем - формування поїзду з таких вагонів: на станції відправлення - приймання останнього вагону перевізником (п. 7 додатку 1-4).

Час перебування вагонів на коліях загального користування станції накопичення відображається в акті загальної форми ГУ-23 (п. 8 додатку 1-4).

За послугу з накопичення вагонів замовник сплачує: плату за вільним тарифом «Організація перевезень і накопичення власного рухомого складу» відповідно до Додатку 1-1 до Договору.

При нарахуванні такої плати 1 вагоно-доба розраховується з округленням неповної доби (24 години від початку накопичення) до повної (24 години до закінчення накопичення) (підпункт 9.1. пункту 9 додатку 1-4); за затримку вагонів замовника: платежі пов`язані з затримкою вантажу на шляху прямування з вини замовника згідно з Збірником тарифів та Правилами перевезення вантажів (підпункт 9.2. пункту 9 додатку 1-4); за затримку власних вагонів перевізника: платежі пов`язані з затримкою вантажу на шляху прямування з вини замовника згідно з Збірником тарифів та Правилами перевезення вантажів та пункту 3.4 договору. Плата за маневрову роботу під час надання послуг з накопичення замовнику не нараховується (підпункт 9.3. пункту 9 додатку 1-4).

Нарахування платежів відбувається на станції накопичення за накопичувальною карткою ФДУ-92, відомістю плати за користування вагонами ГУ-46 з коду платника замовника, яким замовлено надання такої послуги (п. 10 додатку 1-4).

Пунктом 3.4. договору визначено, що замовник зобов`язаний сплачувати у визначеному договором розмірі плату за користування власними вагонами перевізника: під час виконання вантажених операцій на місцях загального користування; переданих замовнику на місцях незагального користування; затриманих на станціях в очікування подавання під вантажні або інші операції, з причин, які не залежать від замовника; затриманих під час перевезення з інших причин, які не залежать від перевізника (далі - плата за користування власними вагонами перевізника).

Згідно із пунктом 8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644, у редакції від 28.11.2014 року, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за № 866/5087 (надалі - Правила) збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо). Термін безоплатного зберігання обчислюється: якщо на станції призначення вивантаження здійснюється засобами: залізниці - з 24-ої години дати вивантаження вантажів; одержувача - з 24-ої години дати подавання вагонів під вивантаження; при переадресуванні - після двох годин з моменту повідомлення про прибуття вантажу; при затримці - з моменту затримки.

Відповідно до пункту 9 Правил за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки.

Водночас оформлення/не оформлення окремої накладної на кожну групу вагонів з маршрутного потягу, або одного документа на весь маршрутний потяг ніяк не впливає на відправлення маршрутного потягу до моменту формування (накопичення) складу в 50 вагонів з вантажем.

Накопичення вагонів з вантажем (маршрут) у цьому випадку відбувається в межах договірних відносин (є предметом послуги, за яку сплачується тариф), отже, не може кваліфікуватись як «матеріальна відповідальність» та не має такого елементу, як вина відправника.

Згідно положень пунктів 8 та 9 Правил нарахування збору за зберігання вантажу на коліях загального користування відбувається у разі наявності вини відправника у затримці та у разі, коли простій відбувся в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі з причин, не залежних від залізниці).

Пункт 9 Правил застосовується у випадку сформованого до відправки відправлення (вагону), причиною затримки/невідправлення якого є «очікування оформлення документів». Відтак, відповідне нарахування є штрафними санкціями (матеріальною відповідальністю) до вантажовідправника, яке направлено на скорочення часу простою вже готових до відправлення вагонів в період оформлення документів на таку відправку.

Накопичення вагонів з вантажем (маршрут) відбувалося на підставі договірних відносин, предметом яких є послуги, за які сплачується тариф, що вказує на відсутність такого елементу складу правопорушення, як вина відповідача.

Затримка вагонів під час накопичення останніх для формування маршрутного поїзду не може кваліфікуватись як порушення зобов`язань з боку позивача (замовника послуги), оскільки такі цілком відповідають умовам укладеного сторонами договору, який передбачає надання послуги з накопичення вагонів, та додатку № 1-4 до нього.

Таким чином, у період накопичення вагонів з вантажем з метою формування відповідачем маршрутного потягу у останнього не було підстав застосовувати матеріальну відповідальність до позивача за зберігання вантажу на коліях загального користування на суму 23 303,76 грн., приймаючи до уваги, що у цей час здійснювалось накопичення вагонів з вантажем у відповідності до умов додатку № 1-4 до договору з метою формування відповідачем маршрутного потягу і послуги з накопичення вагонів з вантажем.

Верховний Суд у постановах від 01.02.2024 року у справі № 915/305/22 та від 09.04.2024 року у справі № 915/5/23 виснував, що пункти 8, 9 Правил зберігання вантажів не можуть застосовуватись до спірних правовідносин, оскільки затримка вагонів відбулась з обставин, що залежали від відповідача, а саме: наявність договірних відносин з накопичення вагонів на коліях відповідача з метою формування маршрутного потяга.

Відповідно до умов додатку 1-4 до договору «Умови організації накопичення вагонів» у період «накопичення» сплачується плата, встановлена у пункті 9.1. цього додатку - за вільним тарифом «Організація перевезень і накопичення власного рухомого складу» відповідно до додатку 1-1 до договору. При цьому додаток № 1-1 - це «Ставки плати за додаткові послуги, пов`язані з перевезенням вантажів, що надаються за вільними тарифами».

У період затримки вагонів з вини замовника (саме затримки вагонів, а не накопичення) сплачуються платежі, пов`язані з затримкою вантажу на шляху прямування. При цьому обов`язковим елементом, встановленим для застосування пункту 9.2. додатку № 1-4 до договору, є «затримка з вини замовника», зазначеного залізницею не доведено.

Пункт 9 додатку 1-4 до договору не ототожнює, а розділяє поняття «накопичення рухомого складу» (підпункт 9.1. пункту 9) та «затримку вагонів перевізника» (підпункт 9.2. пункту 9).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За змістом ст. 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Згідно з ч. 1 ст. 177 Цивільного кодексу України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Положення цієї глави (тобто глави 83 ЦК України) застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Таким чином, списання відповідачем з особового рахунку позивача грошових коштів в сумі 23 303,76 грн. з ПДВ як збору за зберігання вантажу відбулось у зв`язку з договором, однак не на його виконання, а поза межами домовленостей, передбачених вказаним правочином.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що залізниця неправомірно списала з рахунку позивача збір за зберігання вантажу відповідно до пункту 9 Правил при накопиченні вагонів з вантажем для формування відповідачем маршрутного потягу у сумі 23 303,76 грн. з ПДВ на підставі накопичувальної картки № 18020068 від 18.02.2022 року.

Підписання позивачем напопичувальної картки не може позбавити його права на судовий захист при наявності порушеного права та не свідчить про суперечливу поведінку останнього.

Відповідач проти правомірності заявлених позивачем вимог не заперечив, фактично пославшись лише на пропуск позивачем спеціального строку позовної давності для даної вимоги, зазначивши, що такий строк сплив 19.05.2023 року, а позов подано 30.12.2024 року.

Згідно з ч. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Відповідно до частин першої - п`ятої статті 315 Господарського кодексу України до пред`явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, можливим є пред`явлення йому претензії. Претензії можуть пред`являтися протягом шести місяців, а претензії щодо сплати штрафів і премій - протягом сорока п`яти днів. Перевізник розглядає заявлену претензію і повідомляє заявника про задоволення чи відхилення її протягом трьох місяців, а щодо претензії з перевезення у прямому змішаному сполученні - протягом шести місяців. Претензії щодо сплати штрафу або премії розглядаються протягом сорока п`яти днів. Якщо претензію відхилено або відповідь на неї не одержано в строк, зазначений у частині третій цієї статті, заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді. Для пред`явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

Водночас, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

Так, набуття відповідачем як однією зі сторін зобов`язання коштів за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов`язання, а поза підставами, передбаченими договором, внаслідок перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено, виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов`язального права, а є підставою для застосування положень статті 1212 Цивільного кодексу України (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.02.2022 року у справі № 916/707/21).

Отже, застосування норм ст. 315 Господарського кодексу України (позовів, що випливає з договору перевезення вантажу) та положень глави 83 Цивільного кодексу України (набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави), зокрема ст. 1212 Цивільного кодексу України (збагачення за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином) одночасно не можливо.

З огляду на те, що спірні грошові кошти фактично були списані не на виконання умов договору, а відтак такий позов не може бути визнаний як такий, що випливає з перевезення, а тому встановлені ст. 134, 136 Статуту залізниць України, ч. 1-4 ст. 315 Господарського кодексу України спеціальні строки позовної давності до таких вимог не застосовуються, позов поданий в порядку приписів ст. 1212 Цивільного кодексу України до яких застосовується загальний трьохрічний строк позовної давності, який позивачем не пропущений.

Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи в цілому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги встановлені судом факти та обставини, що були наведені вище, суд дійшов висновку, що викладені відповідачем у відзиві заперечення на позов не спростовують зазначених позивачем в позові доводів за встановлених вище судом фактів та обставин.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов`язати Акціонерне товариство «Українська залізниця» (ідентифікаційний код 40075815, адреса: 03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, 5) внести зміни до особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» (ідентифікаційний код 41564379, адреса: 03038, м. Київ, вул. Івана Федорова, 32, літ. А, 3-й поверх) № 2829531 шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми у розмірі 23 303,76 грн.

3. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (ідентифікаційний код 40075815, адреса: 03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, 5) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» (ідентифікаційний код 41564379, адреса: 03038, м. Київ, вул. Івана Федорова, 32, літ. А, 3-й поверх) судовий збір - 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 18.02.2025р.

Суддя О.В. Котков