Постанова

від 01.05.2025 по справі 910/16269/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" травня 2025 р. Справа№ 910/16269/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

при секретарі судового засідання Линник А.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства «Українська залізниця» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2025

у справі № 910/16269/24 (суддя О.В. Котков)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард»

до Акціонерного товариства «Українська залізниця»

про зобов`язання вчинити дії,

за участю представників сторін згідно з протоколом судового засідання, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.02.2025 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» (далі - позивач, ТОВ «Грейнсвард») задоволено повністю, зобов`язано Акціонерне товариство «Українська залізниця» (далі - АТ «Українська залізниця») внести зміни до особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» № НОМЕР_1 шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми у розмірі 23 303,76 грн., стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - АТ «Українська залізниця») судовий збір - 2422,40 грн.

21.02.2025 позивач подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 631,26 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 18.03.2025 заяву про ухвалення додаткового рішення Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» у справі № 910/16269/24 задоволено. Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 631,26 грн.

Задовольняючи заяву позивача, суд першої інстанції виходив з того, що заявлена до стягнення сума витрат на правову допомогу адвоката є обґрунтованою, пропорційною до предмета спору.

Не погоджуючись із вищезазначеним додатковим рішенням, Акціонерне товариство «Українська залізниця» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване додаткове рішення та постановити нове, яким відмовити у задоволенні заяви позивача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, або у випадку залишення апеляційної скарги без задоволення - зменшити суму витрат до 2 000,00 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що розмір витрат, які просить стягнути позивач за складання позовної заяви є завищеним, оскільки позов у даній справі є тотожним до позовів, які подані у подібних справах між тими ж сторонами у 2024 - 2025 роках.

Скаржник також посилається на те, що представником позивача не було витрачено часу на участь у судових засіданнях, оскільки розгляд у даній справі здійснювався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Відповідно до Протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 31.03.2025 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Тищенко А.І., Михальської Ю.Б.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2025 у справі № 910/16269/24. Розгляд апеляційної скарги призначено на 01.05.2025. Товариству з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 24.04.2025.

14.04.2025 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а додаткове рішення суду першої інстанції залишити без змін, у зв`язку з необґрунтованістю апеляційної скарги.

Позивач зазначає, що витрати на професійну правничу допомогу, підтверджені належними та допустимими доказами, є реальними, розумними та співмірними, натомість відповідачем не надано жодного доказу на спростування зазначеного.

14.04.2025 позивачем також подано заяву про розгляд справи за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2025 без участі його представників.

У судове засідання 01.05.2025 позивач явку своїх уповноважених представників не забезпечив, про дату, місце та час був повідомлений належним чином.

Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до частини 12 статті 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

Обговоривши питання щодо можливості розгляду апеляційної скарги за відсутності представників позивача, явка яких у судове засідання обов`язковою не визнавалась, враховуючи, що позивач просив здійснювати розгляд справи без участі його представників, наявні в матеріалах справи докази є достатніми для її розгляду без заслуховування пояснень позивача, колегія суддів, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд скарги без участі представників позивача.

Представник відповідача у судовому засіданні 01.05.2025 підтримав доводи апеляційної скарги, просив додаткове рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволені заяви позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

У судовому засіданні 01.05.2025 колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Разом із цим, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частини 4 статті 269 ГПК України).

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Положеннями ст. 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 16 ГПК України (далі - ГПК України) учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

У постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказано, що метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ч. 2 ст. 126 ГПК України результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України).

Так, у позовній заяві ТОВ «Грейнсвард» зазначило, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу, які позивач поніс та планує понести у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції становить 12 000,00 грн.

Частина 8 статті 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що у позовній заяві позивачем зазначено про те, що докази понесення витрат на професійну правничу допомогу будуть надані суду протягом 5 днів після прийняття рішення судом першої інстанції.

Рішення Господарського суду у справі №910/16269/24 було ухвалене 18.02.2025, а відтак останнім днем для подання доказів, які підтверджують розмір понесених судових витрат в суді першої інстанції, було 24.02.2025 (перший робочий день).

Колегією суддів встановлено, що заява про розподіл судових витрат була відправлена через систему «Електронний суд» 21.02.2025, отже докази, які підтверджують розмір судових витрат, понесених у зв`язку з наданням професійної правничої допомоги в суді першої інстанції були подані у строк, визначений частиною 8 статті 129 ГПК України.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу в сумі 7 631,26 грн заявник надав до позовної заяви копії договору про надання правової допомоги №17-01 від 04.01.2021 та додаткової угоди №1 від 07.07.2021, до заяви про розподіл судових витрат - копії: актів виконаних робіт (наданих послуг) №17-01/382 від 28.12.2024 та №17-01/412 від 19.02.2025, рахунків на оплату №17-01/382 від 28.12.2024 та №17-01/412 від 19.02.2025, платіжних інструкцій №8447 від 30.12.2024 та №8807 від 19.02.2025.

За змістом частини 3 статті 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», згідно з яким договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами ст. 1 вказаного Закону представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Згідно зі ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру чи погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоча і визначається частиною 1 статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» як «форма винагороди адвоката», але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.

Таким чином, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно враховувати, зокрема, встановлений у самому договорі розмір та/або порядок обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Колегія суддів також зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» (клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Право, бізнес і фінанси» (об`єднання) укладено Договір про надання правової допомоги №17-01.

Крім того, 07.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» (клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Право, бізнес і фінанси» (об`єднання) укладено додаткову угоду №1 до договору про надання правової допомоги №17-01 (далі - договір), відповідно до умов якої клієнт доручає, а об`єднання приймає на себе зобов`язання всіма законними методами та способами надавати клієнту правову допомогу у всіх справах, які пов`язані або можуть бути пов`язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних чи невизнаних прав та законних інтересів клієнта в обсязі та на умовах, передбачених даним договором (п.1.1 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору, отримання винагороди адвокатом за надання правової допомоги відбувається у формі гонорару.

Згідно із п. 4.2 договору, при визначенні розміру гонорару враховується: обсяг і час роботи, що потрібний для належного виконання доручення; ступінь складності правових питань, що стосуються доручення; вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання; необхідність виїзду у відрядження; важливість доручення з точки зору інтересів клієнта; особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення; характер і тривалість професійних відносин адвоката з клієнтом; професійний досвід, науково-теоретична підготовка та репутація адвоката.

Згідно із п. 4.3 договору, вартість послуг наданих адвокатом складає 1000,00 гривень за одну годину роботи.

Пунктом 4.4 договору передбачено, що вартість представництва інтересів клієнта у суді за одне судове засідання складає 1 000,00 гривень - у суді, який територіально розташований у межах міста Черкаси; 1 500,00 гривень - у суді, який територіально розташований у межах Черкаської області; 2 000,00 гривень - у суді, який територіально розташований у межах міста Києва; 1 500,00 гривень та компенсація вартості витрат на прибуття - у суді, який не передбачений цим пунктом.

Відповідно до п. 4.10 договору за результатами надання правової допомоги складається Акт виконаних робіт (наданих послуг), який підлягає підписанню клієнтом протягом трьох днів з моменту отримання. Акт вважається підписаним, а Договір виконаним у повному обсязі у випадку, якщо протягом вказаного строку клієнт не заявить письмові вмотивовані заперечення.

28.12.2024 між сторонами складено Акт №17-01/382 виконаних робіт (наданих послуг) на суму 5000,00 грн (складання позовної заяви про зобов`язання АТ «Укрзалізниця» внести зміни до особового рахунку шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми у розмірі 23 303,76 грн - 5 годин), який був оплачений позивачем у повному обсязі відповідно до платіжної інструкції №8447 від 30.12.2024.

Також, 19.02.2025 між сторонами складено Акт №17-01/412 виконаних робіт (наданих послуг), на суму 2631,26 (складання відповіді на відзив - 1 година - 1000,00 грн та гонорар «успіху» 7% від ціни позову - 1631,26 грн), який був оплачений позивачем у повному обсязі відповідно до платіжної інструкції №8807 від 19.02.2025.

Слід зазначити, що положення ст. 60 ГПК України передбачають, що повноваження адвоката як представника підтверджуються як довіреністю, так і ордером.

Представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» у справі №910/16269/24 здійснював адвокат Накоп`юк Я.В., який діяв на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії СА №1067099 від 17.10.2023, виданого Адвокатським об`єднання «Право, бізнес і фінанси».

Колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції про те, що подані докази у сукупності є достатніми для підтвердження факту надання позивачу професійної правової допомоги у загальному розмірі 7 631,26 грн.

Разом з тим, колегія суддів наголошує, що надані заявником докази на підтвердження витрат на правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже їх розмір має бути документально обґрунтований, доведений та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значенням справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (рішення у справі «East / West Alliance Limited» проти України»), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (аналогічні висновки містяться в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19).

За змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).

Водночас, за нормами частини 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень частин 5 та 6 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Процесуальний закон надає можливість іншій стороні подати клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги у разі незгоди із розрахунком витрат, наведеним у відповідній заяві.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем подано заяву про зменшення розмір витрат на професійну правничу допомогу, відповідно до якої АТ «Українська залізниця» просила відмовити у задоволенні заяви позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 631,26 грн, оскільки сума заявлених витрат не є співмірною із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Доводи апеляційної скарги є аналогічними доводам, які викладені відповідачем у заяві про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, подану до суду першої інстанції.

Колегія суддів звертає увагу, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Отже, нормами процесуального законодавства передбачені такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (див. пункти 33- 34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 11.12.2023 у справі №925/200/22).

Обґрунтованість та співмірність понесених витрат на професійну правничу допомогу необхідно досліджувати з урахуванням частини 3 статті 13 ГПК України, згідно якої кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається

Проаналізувавши договір про надання правової допомоги №17-01 від 04.01.2021, акти виконаних робіт (наданих послуг) № 17-01/382 від 28.12.2024 та № 17-01/412 від 19.02.2025, колегія суддів зазначає, що позивач у поданій заяві про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу просить стягнути з відповідача гонорар, який виражений у формі погодинної оплати.

Договором про надання правової допомоги №17-01 від 04.01.2021, у редакції додаткової угоди №1 від 07.07.2021, передбачено, що вартість однієї години роботи адвоката складає 1000,00 грн, яка на переконання колегії суддів, не є завищено в .

Відповідно до актів виконаних робіт (наданих послуг), адвокатом було витрачено 5 годин на складання позовної заяви та 1 годину на складання відповіді на відзив, що вартує відповідно 5000,00 грн та 1000,00 грн.

Колегія суддів дійшла висновку про те, що загальний час витрачений представником позивача на складання позовної заяви та відповіді на відзив у кількості 6 годин, є співмірним зі складністю справи та фактичним обсягом виконаних ним робіт (наданих послуг), оскільки складання позовної заяви включає в себе, зокрема, дослідження судової практики, збирання доказів, погодження позиції з клієнтом, написання та подання заяви, тощо.

Апеляційний суд критично ставиться до тверджень апелянта про те, що представник позивача не витратив час на участь у судових засіданнях, оскільки у актах виконаних робіт (наданих послуг), відсутня така послуга, як участь у розгляді справи, позивач не просив стягнути з відповідача витрати, пов`язані з участю у розгляді справи.

Доказів або обґрунтувань, які б свідчили про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката, відповідач не надав, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується складання адвокатом позовної заяви, відповіді на відзив, колегія суддів дійшла висновку про те, що у відповідності до ч. 6 ст. 126 ГПК України відповідачем не доведено неспівмірності витрат на оплату професійної правничої допомоги складності справи.

При цьому, самі лише посилання на неспівмірність витрат та незгода із сумою понесених витрат на професійну правничу допомогу не можуть бути підставою для відмови у задоволенні заяви позивача про розподіл судових витрат.

Дослідивши подані позивачем докази понесення витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), із часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), із обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а тому, як правильно зазначив суд першої інстанції, заявлені витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню у повному обсязі.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 ГПК України.

Частиною 1 ст.73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Приписами ст. ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість висновків суду, викладених в оскаржуваному додатковому рішенні.

При цьому, колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищезазначене, апеляційний господарський суд вважає, що додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2025 у справі № 910/16269/24 прийняте відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається, відповідно, апеляційна скарг Акціонерного товариства «Українська залізниця» має бути залишена без задоволення.

Враховуючи те, що за апеляційний перегляд додаткового рішення суду першої інстанції судовий збір не сплачується, суд апеляційної не здійснює такий розподіл відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2025 у справі № 910/16269/24 залишити без задоволення.

2. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2025 у справі №910/16269/24 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/16269/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду відповідно до статей 287-291 ГПК України.

Повний текст постанови складено 02.05.2025.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська