Постанова

від 24.04.2025 по справі 910/16269/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

(додаткова)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2025 р. Справа№ 910/16269/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

при секретарі судового засідання Линник А.М.

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» про ухвалення додаткової постанови про розподіл судових витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги у справі № 910/16269/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард»

до Акціонерного товариства «Українська залізниця»

про зобов`язання вчинити дії,

за участю представників сторін згідно з протоколом судового засідання,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.02.2025 у справі №910/16269/24 позовні вимоги задоволено. Зобов`язано Акціонерне товариство «Українська залізниця» внести зміни до особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» № 2829531 шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми у розмірі 23 303,76 грн. Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.04.2025 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2025 у справі № 910/16269/24 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2025 у справі №910/16269/24 залишено без змін.

14.04.2025 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» надійшло клопотання про розподіл судових витрат, сформоване 12.04.2025, у якому позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 4000,00 грн.

Згідно протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) заяву про розподіл судових витрат у справі №910/16269/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді - Мальченко А.О. суддів: Тищенко А.І., Михальської Ю.Б.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2025 призначено судове засідання для ухвалення додаткової постанови у справі №910/16269/24 на 24.04.2025.

17.04.2025 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» надійшла заява про ухвалення додаткової постанови без участі його представника.

21.04.2025 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства «Українська залізниця» надійшло клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу до 2000,00 грн, а також клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.04.2025 задоволено клопотання відповідача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

У судове засідання 24.04.2025 позивач явку своїх уповноважених представників не забезпечив, про дату, місце та час був повідомлений належним чином.

За частиною 4 статті 244 ГПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Обговоривши питання можливості розгляду заяви про ухвалення додаткової постанови за відсутності представників позивача, явка яких у судове засідання обов`язковою не визнавалась, враховуючи, що позивач просив здійснювати розгляд заяви без участі його представників, колегія суддів, зважаючи на те, що наявні в матеріалах справи докази є достатніми для розгляду вказаної заяви без заслуховування додаткових пояснень, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд заяви про ухвалення додаткової постанови без участі представників позивача.

Розглянувши заяву, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її часткового задоволення, виходячи з наступного.

Положеннями ст. 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

У постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказано, що метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У відповідності до статті 1312 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

Так, при поданні відзиву на апеляційну скаргу позивачем зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат складає 6 000,00 грн.

Частина 8 статті 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Верховний Суд у додаткових постановах від 17.12.2021 у справі №10/5026/290/2011 (925/1502/20), від 06.12.2023 у справі №905/493/22, від 01.11.2023 у справі №911/1340/22 зазначив, що право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що у відзиві на апеляційну скаргу позивачем зазначено, що докази понесення витрат на професійну правничу допомогу будуть подані протягом 5 днів після ухвалення рішення суду.

Колегія суддів зазначає, що постанова апеляційного суду у справі №910/16269/24 була ухвалена 10.04.2025, заява про прийняття додаткової постанови подана 12.04.2025, а тому докази, які підтверджують розмір судових витрат, понесених у зв`язку з наданням професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції були подані у строк, визначений частиною 8 статті 129 ГПК України.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4000,00 грн позивачем подано копії: договору №17-01 про надання правової допомоги від 04.01.2021, додаткової угоди №1 від 07.07.2021, актів виконаних робіт (надання послуг) №17-01/440 від 12.03.2025 та №17-01/479 від 11.04.2025, рахунків на оплату №17-01/440 від 12.03.2025 та №17-01/479 від 11.04.2025, платіжних інструкцій №8923 від 12.03.2025 та №9114 від 11.04.2025.

За змістом частини 3 статті 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», згідно з яким договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами ст. 1 вказаного Закону представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Згідно зі ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру чи погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоча і визначається частиною 1 статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» як «форма винагороди адвоката», але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.

Таким чином, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно враховувати, зокрема, встановлений у самому договорі розмір та/або порядок обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Колегія суддів також зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

Як вбачається з матеріалів справи 04.01.2021, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» (клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Право, бізнес і фінанси» (об`єднання) укладено Договір про надання правової допомоги №17-01.

Крім того, 07.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» (клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Право, бізнес і фінанси» (об`єднання) укладено додаткову угоду №1 до договору про надання правової допомоги №17-01 (далі - договір), відповідно до умов якої клієнт доручає, а об`єднання приймає на себе зобов`язання всіма законними методами та способами надавати клієнту правову допомогу у всіх справах, які пов`язані або можуть бути пов`язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних чи невизнаних прав та законних інтересів клієнта в обсязі та на умовах, передбачених даним договором (п.1.1 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору, отримання винагороди адвокатом за надання правової допомоги відбувається у формі гонорару.

Згідно із п. 4.2 договору, при визначенні розміру гонорару враховується: обсяг і час роботи, що потрібний для належного виконання доручення; ступінь складності правових питань, що стосуються доручення; вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання; необхідність виїзду у відрядження; важливість доручення з точки зору інтересів клієнта; особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення; характер і тривалість професійних відносин адвоката з клієнтом; професійний досвід, науково-теоретична підготовка та репутація адвоката.

Згідно із п. 4.3 договору, вартість послуг наданих адвокатом складає 1000,00 гривень за одну годину роботи.

Пунктом 4.4 договору передбачено, що вартість представництва інтересів клієнта у суді за одне судове засідання складає 1 000,00 гривень - у суді, який територіально розташований у межах міста Черкаси; 1 500,00 гривень - у суді, який територіально розташований у межах Черкаської області; 2 000,00 гривень - у суді, який територіально розташований у межах міста Києва; 1 500,00 гривень та компенсація вартості витрат на прибуття - у суді, який не передбачений цим пунктом.

Відповідно до п. 4.10 договору за результатами надання правової допомоги складається Акт виконаних робіт (наданих послуг), який підлягає підписанню клієнтом протягом трьох днів з моменту отримання. Акт вважається підписаним, а Договір виконаним у повному обсязі у випадку, якщо протягом вказаного строку клієнт не заявить письмові вмотивовані заперечення.

12.03.2025 між сторонами складено Акт №17-01/440 виконаних робіт (наданих послуг) на суму 3000,00 грн (складання відзиву на апеляційну скаргу АТ «Укрзалізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2025 у справі №910/16269/24 - 3 години), який був оплачений позивачем у повному обсязі відповідно до платіжної інструкції №8923 від 12.03.2025.

Також, 11.04.2025 між сторонами складено Акт №17-01/479 виконаних робіт (наданих послуг), у якому зазначено, що представництво інтересів клієнта у Північному апеляційному господарському суді при розгляді справи №910/16269/24, - 2000,00 грн. Разом з тим, у п. 3 зазначеного Акту, сторони дійшли згоди щодо зменшення витрат на представництво інтересів у суді до 1000,00 грн.

Відповідно до платіжної інструкції №9114 від 11.04.2025 позивачем оплачено за юридичні послуги згідно договору №17-01 від 04.01.2021 та рахунку №17-01/479 від 11.04.2025 у розмірі 1000,00 грн.

Слід зазначити, що положення ст. 60 ГПК України передбачають, що повноваження адвоката як представника підтверджуються як довіреністю, так і ордером.

Представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» у справі №910/16269/24 здійснював адвокат Накоп`юк Я.В., який діяв на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії СА №1067099 від 17.10.2023, виданого Адвокатським об`єднання «Право, бізнес і фінанси».

Вищенаведені документи у сукупності підтверджують факт понесення позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу у справі на зазначену ним суму 4000,00 грн, яка встановлена у формі погодинної оплати.

Відповідач у клопотанні про зменшення витрат на оплату правничої допомоги з посилався на те, що заявлений розмір витрат, які просить стягнути позивач за складання відзиву на апеляційну скаргу є завищеним, оскільки відзив у даній справі є тотожним до відзивів, які подані у подібних справах між тими ж сторонами до Північного апеляційного господарського суду, а на участь у судовому засіданні представником позивача витрачено часу менше години.

Враховуючи зазначене, відповідач вважає, що розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн є співмірним об`єму наданої адвокатом допомоги.

За змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 ГПК України).

Відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи із принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, в рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (пункт 268), від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).

У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7,9 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Верховного Суду від 30.04.2024 у справі №913/50/22, від 09.04.2024 у справі №910/11443/22, від 14.03.2024 у справі № 904/141/20.

Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 775/9215/15ц). Господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (пункт 120 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21).

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформульовано правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123- 130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат, понесених нею на правову допомогу повністю або частково - керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами.

Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання критеріїв визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу (статті 126, 129 ГПК України), дає підстави дійти висновку, що вирішення питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу по суті (розміру суми витрат, які підлягають відшкодуванню) є обов`язком суду, зокрема, шляхом надання оцінки доказам поданим стороною із застосуванням критеріїв визначених у статті 126 та частинах 5 - 7, 9 статті 129 ГПК України.

Такий обов`язок у кожному конкретному випадку реалізовується на засадах змагальності та рівності сторін, шляхом надання сторонам можливості надати свої міркування/заперечення. За наслідками оцінки обставин справи і наведених учасниками справи щодо цього питання обґрунтувань та дослідження поданих стороною доказів за правилами статті 86 ГПК України, суд і ухвалює рішення в цій частині.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі №910/9714/22.

Апеляційний господарський суд, дослідивши подані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат на правову допомогу, погоджується з доводами відповідача про те, що заявлений розмір витрат є необґрунтованим та неспівмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом витраченим адвокатом на виконання таких робіт, оскільки значна частина відзиву позивача на апеляційну скаргу на рішення суду збігається зі змістом позовної заяви, правова позиція позивача вже була сформована до апеляційного розгляду цієї справи, а представництво його інтересів здійснювалося тим самим адвокатом, доказів додаткового аналізу законодавства та вивчення правової природи спірних правовідносин, необхідності додаткового вивчення матеріалів справи на стадії апеляційного перегляду не надано.

Також суд апеляційної інстанції враховує, що представник позивача у суді апеляційної інстанції брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, що, відповідно, не потребувало витрат часу на відрядження до суду та часу очікування судового засідання.

Колегія суддів, керуючись, зокрема, такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також ураховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, та клопотання відповідача, дійшла висновку не присуджувати позивачеві, на користь якого ухвалено судове рішення, всю суму витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, що заявлена до стягнення.

Відповідно до частини 1 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з частиною 3 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Таким чином, враховуючи наведені положення процесуального законодавства, беручи до уваги підтверджений матеріалами справи факт надання адвокатом професійної правничої допомоги у цій справі в суді апеляційної інстанції, надавши оцінку доказам та доводам позивача щодо розподілу відповідних витрат, та клопотання відповідача, а також беручи до уваги принципи диспозитивності та змагальності господарського судочинства, критерії реальності, співмірності та розумності судових витрат, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» про ухвалення додаткової постанови та стягнення з відповідача на користь позивача 2500,00 грн витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 124, 126, 129, 221, 234, 235, 244 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» про ухвалення додаткової постанови у справі №910/16269/24 про розподіл судових витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги задовольнити частково.

2. Судові витрати, пов`язані із наданням правничої допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» в сумі 2500,00 грн покласти на Акціонерне товариство «Українська залізниця».

3. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» (03038, м. Київ, вул. Івана Федорова, буд. 32-А, код ЄДРПОУ 41564379) 2500 (дві тисячі п`ятсот) грн 00 коп. витрат, понесених у зв`язку з наданням професійної правничої допомоги.

4. Видачу наказу на виконання даної додаткової постанови у справі №910/16269/24 доручити Господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи №910/16269/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Повний текст додаткової постанови складено 29.04.2025.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська