Рішення

від 23.11.2010 по справі 3/326

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  3/326

23.11.10

За позовом    Товариства з обмеженою відповідальністю «Ювал-Сервіс»

До                     Київської міської ради

Про                       зобов‘язання підписати додаткову угоду до договору оренди землі

Суддя Сівакова В.В.

Представники:

Від позивача            Кобилінський Б.О. –по дов. № 1/09 від 28.09.2010

Від відповідача        Гулько А.Б. –по дов. № 225-КР-1059 від 15.10.2010          

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ювал-Сервіс» про зобов‘язання Київську міську раду підписати додаткову угоду до договору оренди земельних ділянок, що укладений 29.09.2005 між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ювал-Сервіс», якою продовжити строк дії даного договору оренди до 20 років, а саме до 02.02.2026.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2010 було порушено провадження у справі № 3/326 та призначено її до розгляду на 23.11.2010.

Позивач в судовому засіданні 23.11.2010 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач у поданому в судовому засіданні 23.11.2010 відзиві на позов проти позовних вимог заперечує та просить в його задоволенні відмовити, оскільки  поновлення договору оренди земельної ділянки чи внесення змін до нього можливе лише при наявності відповідного рішення Київської міської ради, яке Київською міською радою не приймалось.

В судовому засіданні 23.11.2010, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

29.09.2005 між Київською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю  «Ювал-Сервіс»(орендар) було укладено договір оренди земельних ділянок (далі –договір).

Названий договір було посвідчено державним нотаріусом першої державної нотаріальної контори 29.09.2005 та зареєстровано в реєстрі за № 17-4882.

Також даний договір зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів про що зроблено запис від 22.02.2006 за № 63-6-00327 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Відповідно до п. 1. договору орендодавець на підставі рішення Київської міської ради № 225/2800 від 31.03.2005 за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування)  земельні ділянки, визначені цим договором.

Згідно з п. 2.1. об‘єктом оренди відповідно до даного договору є земельні ділянки загальною площею 1,5581 га, місце розташування яких –просп. Перта Григоренка у Дарницькому районі м. Києва. Цільове призначення –для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельного комплексу з ринковим майданчиком.

Пунктом 3.1. договору визначено, що договір укладено на 5 років.

Відповідно до п. 11.1. договору сторонами передбачено, що всі зміни та/або доповнення до цього договору вносяться за згодою сторін. Згодою або запереченням орендодавця на зміни та/або доповнення до цього договору є його рішення прийняте у встановленому законодавством порядку.

Спір виник внаслідок того, що позивач в порядку ст. 188 Господарського кодексу України 29.01.2010 звернувся до відповідача з пропозицією внести зміни до договору оренди земельних ділянок від 22.02.2006, надіславши підписані два примірника угоди про внесення змін до договору. Однак, відповідач у визначений згаданою статтею строк ні протоколу розбіжностей ні заперечень щодо редакції угоди відповідачем надано не було. Позивачем вжито всі необхідні дії , а відповідач не вирішує дане питання, що розцінюється позивачем як бездіяльність яка призводить до порушення прав та законних інтересів позивача.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Предметом спору в даній справі є, зокрема, вимога зобов‘язати підписати угоду про внесення змін до договору оренди земельних ділянок.

Приписи ст. 13 Конституції України визначають, що від імені Українсь кого народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Відповідно ст.ст. 142-145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об’єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальної громади через органи самовря дування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень. Права органів самоврядування захищаються у судовому порядку.

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, ….

Відповідно до п. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно з п. 34 ч. 1 с. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»вирішення відповідно до Закону питань регулювання земельних відносин є виключною компетенцією пленарних засідань сільських, селищних, міських рад, а відповідно до п. 2 ст. 22 Закону України «Про столицю України-місто-герой Київ»Київська міська рада має право визначати особливості землекористування.

Стаття 116 Земельного кодексу України встановлює, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

В силу ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підста ві рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого само врядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Як визначено ст. 13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов’язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 16 Закону України «Про оренду землі»сторони укладають договір оренди землі лише у разі згоди орендодавця передати земельну ділянку в оренду.

Згідно з п. 34 ст. 26, п. 2 ст. 77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»питання регулювання земельних відносин (у тому числі надання земельної ділянки в оренду та поновлення договору оренди земельної ділянки) вирішується на пленарному засіданні ради - сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що ви никають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

Таким чином, законодавством передбачено, що способом волевияв лення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади щодо регулювання земельних відносин, є прийняття рішення сесії.

Отже, відповідно до положень Земельного законодавства України необхідною умовою укладення, зміни та поновлення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності, є наявність відповідного рішення органу місцевого самоврядування.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується представниками сторін,   Київською міською радою рішення про внесення змін до договору оренди земельних ділянок від 29.09.2005 щодо продовження строку дії даного договору не приймалось.

Крім цього слід зазначити, що відповідно до ст. 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Відповідно до ст. 20 Закону України «Про оренду землі»укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно ч. 3 ст. 640 Цивільного кодексу України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Отже, право позивача на збільшення строку оренди земельної ділянки комунальної власності не порушено, оскільки строк договору оренди від 02.02.2006 № 63-6-00327 закінчується лише 02.02.2011.

Відповідно до пункту 69.3 рішення Київської міської ради від 14.05.2010 № 793/4231 «Про бюджет міста Києва на 2010 рік»: «орендарі у тримісячний термін до закінчення терміну дії договору оренди земельної ділянки подають до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) документи на подовження договору оренди або після закінчення дії договору оренди повертають Київській міській раді земельну ділянку відповідно до вимог земельного законодавства та умов договору оренди». Аналогічну норму сторони погодили і в договорі оренди - пункт 11.7.

Враховуючи викладене, у суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог позивача про зобов‘язання підписати угоду про внесення змін до договору оренди земельних ділянок  від 29.09.2005.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Обов’язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами без відповідного рішення ради.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ювал-Сервіс» необґрунтовані та задоволенню не підлягають повністю.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись  ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

В позові  відмовити повністю.

Суддя

Сівакова В.В.

Рішення підписано 25.11.2010.