Ухвала

від 05.02.2025 по справі 367/1959/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

05 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 367/1959/21

провадження № 61-719ск25

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,

розглянув касаційні скарги ОСОБА_1 та Товариства

з обмеженою відповідальністю «Легал Форс» Рі Груп», в інтересах яких

діє адвокат Гула Марія Сергіївна, на ухвали Ірпінського міського суду Київської області від 23 травня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду

від 06 грудня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2

до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Легал Форс» Рі Груп», третя особа - ОСОБА_3 , про усунення перешкод у користуванні житловим будинком шляхом вселення,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Ірпінського міського суду Київської області перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Легал Форс» Рі Груп» (далі - ТОВ «Легал Форс» Рі Груп»), третя особа - ОСОБА_3 , про усунення перешкод у користуванні житловим будинком шляхом вселення.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 10 квітня 2024 року клопотання представника позивача ОСОБА_2 адвоката Д`яконової К. І.

про закриття провадження у справі задоволено.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ТОВ «Легал Форс» Рі Груп», третя особа - ОСОБА_3 , про усунення перешкод у користуванні житловим будинком шляхом вселення закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України.

15 квітня 2024 року Лященко А. М. звернулася до суду в інтересах ОСОБА_1 та ТОВ «Легал Форс» Рі Груп» з клопотаннями про стягнення судових витрат

у цивільній справі № 367/1959/21.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області 23 травня 2024 року відмовлено в задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Лященко А. М. про стягнення судових витрат у справі № 367/1959/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ТОВ «Легал Форс» Рі Груп», третя особа - ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком шляхом вселення.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області 23 травня 2024 року відмовлено в задоволенні клопотання представника ТОВ «Легал Форс» Рі Груп» адвоката Лященко А. М. про стягнення судових витрат у справі № 367/1959/21

за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ТОВ «Легал Форс» Рі Груп», третя особа - ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком шляхом вселення.

Постановою Київського апеляційного суду від 06 грудня 2024 року ухвали Ірпінського міського суду Київської області 23 травня 2024 року залишені без змін.

16 січня 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Гула М. С., подав

до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області 23 травня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду

від 06 грудня 2024 року, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Ірпінського міського суду Київської області 23 травня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 грудня 2024 року і ухвалити нове рішення про стягнення витрат на правову допомогу.

16 січня 2025 року ТОВ «Легал Форс» Рі Груп», в інтересах якого діє адвокат

Гула М. С., подало до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області 23 травня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 грудня 2024 року, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Ірпінського міського суду Київської області 23 травня 2024 року

та постанову Київського апеляційного суду від 06 грудня 2024 року і ухвалити нове рішення про стягнення витрат на правову допомогу.

Вивчивши касаційні скарги та додані до них матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційні скарги подані на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України як і пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України передбачають, що однією з основних засад судочинства

є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Апеляційне оскарження ухвали щодо визначення розміру судових витрат передбачено пунктом 13 частини першої статті 353 ЦПК України.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (частина перша статті 133 ЦПК України). До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).

Аналіз пункту 13 частини першої статті 353 ЦПК України та інших норм процесуального законодавства свідчить, що він охоплює собою в тому числі

й розподіл судових витрат.

Вказане відповідає правовим висновкам, що містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18 (провадження № 14-26цс21) та в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі № 477/1315/20 (провадження № 14-183цс21).

Пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити

у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду

в апеляційному порядку.

Отже, зміст пункту 13 частини першої статті 353 та частини першої статті 389 ЦПК України, яка є спеціальною нормою процесуального права та регламентує право касаційного оскарження судових рішень, свідчить про те, що оскарження ухвали суду першої інстанції про розподіл судових витрат, а також постанови суду апеляційної інстанції, якою така ухвала залишена без змін, у касаційному порядку не передбачено.

Відповідно до частини 4 статті 10 ЦПК України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини

і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Як визначено у рішеннях Європейського суду з прав людини від 20 травня

2010 року у справі «Пелевін проти України» (заява № 24402/02)та від 18 листопада 2010 року у справі «Мушта проти України» (заява№ 8863/06), право на доступ

до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг на рішення.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, згідно зі статтею 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права

на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Отже, закон надає Верховному Суду право використовувати процесуальні фільтри, закріплені у статті 389 ЦПК України, що повністю узгоджується з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, положеннями статті

129 Конституції України, завданнями і принципами цивільного судочинства.

У постанові від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження

№ 12-90гс20) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що тенденції нормативно-правового регулювання національної моделі касаційного оскарження свідчать про перехід на конституційному рівні до моделі обмеженої касації, що реалізується, зокрема, за допомогою введення переліку випадків, коли рішення підлягає касаційному оскарженню, а також низки процесуальних фільтрів. Встановлення

в процесуальному кодексі виняткових підстав для касаційного оскарження

у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має слугувати формуванню дієвої судової системи, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов`язкове судове рішення. Введення процесуальних «фільтрів» не порушує право на доступ до суду, оскільки таке право вже реалізоване при зверненні

до суду першої та апеляційної інстанцій, можна стверджувати, що введення процесуальних «фільтрів» допуску до перегляду судових рішень касаційним судом не порушує право доступу до правосуддя.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04 та 29465/04) вказав,

що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм,

які регулюють його діяльність.

У рішенні від 21 жовтня 2010 року у справі «Дія 97» проти України» (заява

№ 19164/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що процесуальні правила призначені для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а також, що учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться.

Цей принцип застосовується до усіх - не лише до сторін провадження,

але й до національних судів.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано

на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи наведене, оскільки ухвали Ірпінського міського суду Київської області від 23 травня 2024 року та постанова Київського апеляційного суду від 06 грудня 2024 року не підлягають оскарженню в касаційному порядку відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України, у відкритті касаційного провадження

у справі слід відмовити.

Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третя судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційними скаргами ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Легал Форс» Рі Груп»,

в інтересах якихдіє адвокат Гула Марія Сергіївна, на ухвали Ірпінського міського суду Київської області від 23 травня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 грудня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Легал Форс» Рі Груп», третя особа - ОСОБА_3 , про усунення перешкод у користуванні житловим будинком шляхом вселення, відмовити.

Копію ухвали та додані до касаційних скарг матеріали направити особам, які подали касаційні скарги.

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання

та оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Сердюк

С. О. Карпенко

І. М. Фаловська