Постанова

від 07.02.2025 по справі 588/984/24

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №588/984/24 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Огієнко О. О.Номер провадження 33/816/259/25 Суддя-доповідач Філонова Ю. О. Категорія 172-7 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2025 року суддя Сумського апеляційного суду Філонова Ю. О. ,з участю секретаря судового засідання Авраменко Д.А., прокурора Ткаченка К.Л., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та захисника Сумцова Є.С. в залі суду в режимі відеоконференції в місті Суми розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Сумцова Є.С. на постанову судді Тростянецького районного суду Сумської області від 24.09.2024, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м. Тростянець Сумської області, громадянку України, з повною вищою освітою, заміжню, працюючу директором КП Тростянецької міської ради «Телерадіокомпанія Тростянець», проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винною у вчиненні адміністративних правопорушень передбачених ч.1, 2 ст. 172-7 КУпАП та якою на неї накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3 400 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605,60 грн.

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Тростянецького районного суду Сумської області від 24.09.2024 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративних правопорушень передбачених ч.1, 2 ст. 172-7 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3 400 грн за те, що вона займаючи посаду директора КП Тростянецької міської ради «Телерадіокомпанія Тростянець» та будучи суб`єктом на якого відповідно до п.п. «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» поширюються вимоги цього Закону, 07.02.2024 використовуючи свої повноваження директора підприємства, які визначені у Контракті та Статуті з приватним інтересом, маючи дискреційні повноваження, до врегулювання конфлікту інтересів, реалізувала управлінське рішення у письмовій формі, видала та підписала наказ від 07.02.2024 № 9 «Про прийняття на роботу ОСОБА_2 », який є її близькою особою чоловіком. Таким чином, ОСОБА_1 особисто не вжила заходів щодо невчинення дій та не прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів, чим порушила п. 3-4 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції».

Також, ОСОБА_1 займаючи посаду директора КП Тростянецької міської ради «Телерадіокомпанія Тростянець» та будучи суб`єктом на якого відповідно до п.п. «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» поширюються вимоги цього Закону, видала накази від 29.02.2024 № 12 «Про встановлення надбавки» та № 13 «Про преміювання», якими згідно Положення про оплату праці працівників та Положення про преміювання на підприємстві визначила інтенсивність праці та розмір надбавки в лютому 2024 року та, маючи приватний інтерес, який зумовлений зацікавленістю в отриманні матеріальної вигоди у вигляді грошових коштів (досягнення блага, що належатиме близькій особі), зробила доплату у розмірі 50% від посадового окладу та преміювала у лютому 2024 року в розмірі 33 % від посадового окладу, зокрема близьку особу ОСОБА_2 . Під час видачі даних наказів ОСОБА_1 особисто не вжила заходів щодо недопущення виникнення реального конфлікту інтересів та не повідомила про наявність такого конфлікту інтересів, чим порушила вимоги п. 1-2 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції». Також, ОСОБА_1 порушила вимоги п. 3-4 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції», оскільки реалізувала управлінське рішення в умовах реального конфлікту інтересів.

Крім того, ОСОБА_1 займаючи посаду директора КП Тростянецької міської ради «Телерадіокомпанія Тростянець» та будучи суб`єктом на якого відповідно до п.п. «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» поширюються вимоги цього Закону, видала наказ «Про встановлення надбавки» № 15 від 29.03.2024, яким згідно Положення про оплату праці працівників та Положення про преміювання на підприємстві визначила інтенсивність праці та розмір надбавки працівникам у березні 2024 року та, маючи приватний інтерес, який зумовлений зацікавленістю в отриманні матеріальної вигоди у вигляді грошових коштів (досягнення блага, що належатиме близькій особі), визначила надбавку, зокрема близькій особі ОСОБА_2 в розмірі 47% від посадового окладу. Під час видачі даного наказу ОСОБА_1 особисто не вжила заходів щодо недопущення виникнення реального конфлікту інтересів та не повідомила про наявність такого конфлікту інтересів, чим порушила вимоги п. 1-2 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції». Також, ОСОБА_1 порушила вимоги п. 3-4 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції», оскільки реалізувала управлінське рішення в умовах реального конфлікту інтересів.

З постановою судді Тростянецького районного суду Сумської області від 24.09.2024 не погодився захисник ОСОБА_1 адвокат Сумцов Є.С. і подав апеляційну скаргу в якій просив вказану постанову судді скасувати та постановити нове рішення, яким просив звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за ч.1, 2 ст. 172-7 КУпАП за малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення та обмежитись усним зауваженням.

В обґрунтування свої вимог адвокат перелічив мотиви, з яких суд першої інстанції виходив при постановленні рішення та зауважив, що суд, не зважаючи на судову практику апеляційних судів, відмовив йому адвокату в задоволенні клопотання, про звільнення ОСОБА_1 від відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень передбачених ч.1, 2 ст. 172-7 КУпАП по малозначності. Адвокат вважав, що суд мав врахувати те, що адміністративні правопорушення, які інкримінують ОСОБА_1 великої шкоди та значних збитків державним, суспільним інтересам та інтересам громадян не несуть, а відтак мають всі ознаки малозначності. Суд врахував пояснення свідків на підтвердження вини ОСОБА_1 , однак насправді свідки зауважували, що не вирішення кадрової проблеми могло призвести до припинення роботи телерадіокомпанії, а сам розмір премій ОСОБА_2 не був привілейованим.

Також адвокат звертав увагу на те, що суд мав врахувати і самі обставини прийняття на роботу ОСОБА_1 близької їй особи (чоловіка) ОСОБА_2 зокрема те, що на посаду інженера засобів радіо та телебачення попиту не було, ця посада була вакантна і була не проста кадрова ситуація, а тому, з метою забезпечення належної роботи, було прийнято рішення про працевлаштування ОСОБА_2 . Крім цього, ОСОБА_1 преміювала і встановила надбавки всім працівникам, а не виключно одному ОСОБА_2 , а тому приватно інтересу зі сторони ОСОБА_1 не було.

Просив врахувати адвокат і те, що ОСОБА_1 вину визнала, має повну вищу освіту, заміжня, утримує двох дітей, позитивно характеризується за місцем роботи та до адміністративної відповідальності ніколи не притягувалась, а самі правопорушення вчинювались нею без жодного на те умислу.

Вислухавши особу, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та захисника Сумцова Є.С., які апеляційну скаргу захисника підтримали, просили постанову судді суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким просили звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за ч.1, 2 ст. 172-7 КУпАП за малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення та обмежитись усним зауваженням, думку прокурора Ткаченка К.Л., який проти задоволення вимог скарги захисника заперечив, просив постанову судді суду першої інстанції залишити без зміни, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи скарги захисника, апеляційний суд дійшов такого висновку.

Так, з матеріалів справи слідує, що постановою судді Тростянецького районного суду Сумської області від 24.09.2024 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративних правопорушень передбачених ч.1, 2 ст. 172-7 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3 400 грн.

В апеляційній скарзі захисник просив вказану постанову судді скасувати та постановити нове рішення, яким просив звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за ч.1, 2 ст. 172-7 КУпАП за малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення та обмежитись усним зауваженням.

Тобто, правильність фактичних обставин справи, доведеності вини та кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч.1, 2 ст. 172-7 КУпАП, захисник під сумнів не ставить, а лише не згодний з тим видом стягнення, який суд першої інстанції застосував до ОСОБА_1 , а тому просив замість штрафу звільнити останню від відповідальності за малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення та обмежитись усним зауваженням.

Враховуючи викладене та вивчивши матеріали справи в межах заявлених захисником вимог, апеляційний суд зазначає наступне.

Так, відповідно до вимог ст. ст. 245 та 280 КУпАП, завданням провадження в справах про адмінправопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адмінправопорушення, з урахуванням положень, викладених у ст. ст. 251та 252 КУпАП, зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адмінправопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адмінвідповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом та правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч.1,2 ст. 172-7 КУпАП, підтверджується матеріалами справи та не оскаржується в апеляційній скарзі, а тому, як йшлося вище, апеляційний суд не перевіряє справу в цій частині.

ОСОБА_1 вину в інкримінованих адміністративних правопорушеннях не заперечує, однак захисник просив закрити провадження у справі у зв`язку з малозначністю правопорушення.

У відповідності до вимог ст. 22 КУпАП, при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

Звільнення від адміністративної відповідальності у зв`язку із малозначністю скоєного правопорушення, передбаченест.22 КУпАП, є правом, а не обов`язком суду і застосовується лише в сукупності усіх з`ясованих фактів, що дозволяють вирішити питання про доцільність звільнення правопорушника від адміністративної відповідальності.

Апеляційний суд, не вбачає можливості звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП, оскільки дане правопорушення не є малозначним.

Так, ОСОБА_1 не повідомила про наявність в неї реального конфлікту інтересів та вчинила дії в умовах реального конфлікту інтересів, тобто вчинила корупційні діяння, які вважаються закінченими з моменту незаконного або протиправного одержання особою матеріальних благ, порушення спеціальних обмежень з моменту вчинення зазначених у диспозиції статті дій або бездіяльності і відповідальність за них настає незалежно від одержання особою матеріальних та нематеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг.

Натомість як слідує зі змісту апеляційної скарги, захисник зауважував на тому, що свою вину у вчиненому ОСОБА_1 визнала, має повну вищу освіту, заміжня, утримує двох дітей, позитивно характеризується за місцем роботи та до адміністративної відповідальності ніколи не притягувалась, а самі правопорушення вчинювались нею без жодного на те умислу. Крім цього, наголошував, що не вирішення кадрової проблеми могло призвести до припинення роботи телерадіокомпанії, а сам розмір премій ОСОБА_2 не був привілейованим. Захисник зауважував, що на посаду інженера засобів радіо та телебачення попиту не було, ця посада була вакантна і була не проста кадрова ситуація, а тому, з метою забезпечення належної роботи, було прийнято рішення про працевлаштування ОСОБА_2 . Крім цього, ОСОБА_1 преміювала і встановила надбавки всім працівникам, а не виключно одному ОСОБА_2 .

У відповідь на вказане стороною захисту апеляційний суд звертає увагу на те, що одним з основоположних принципів діяльності із запобігання і протидії корупції є невідворотність відповідальності за вчинення корупційних правопорушень, оскільки ці правопорушення несуть негативні наслідки, які можуть виявитися у підриві авторитету органу виконавчої влади та зашкодити суспільним інтересам.

Міжнародні стандарти протидії корупції зобов`язують держави вживати заходів для встановлення у своєму національному законодавстві відповідальності за вчинення корупційних діянь. Це закріплено, зокрема, у главі ІІ «Кримінальної Конвенції про боротьбу з корупцією» від 27.01.1999, главі ІІ Додаткового протоколу до неї від 15.05.2003, главі ІІІ «Конвенції ООН проти корупції» від 31.10.2003, що ратифіковані Верховною Радою України 18.10.2006 та є обов`язковими для України.

Корупція являє собою величезну загрозу правовим нормам, демократії, правам людини, об`єктивності та соціальній справедливості, перешкоджає економічному розвиткові та ставить під загрозу стабільність демократичних інститутів та етичних норм суспільства (абзац 2 Угоди про створення групи держав по боротьбі з корупцією (GRECO) від 05.05.1998).

Сучасні реалії в Україні зумовлюють публічний (суспільний) інтерес до корупційних правопорушень та необхідності ефективної протидії їм з метою захисту особи, суспільства та держави.

Таким чином, хоч ОСОБА_1 і визнала свою вину у вчиненому, позитивно характеризується та, за її словами, мала намір лише забезпечити телерадіокомпанію працівником для належного її функціонування, однак вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення пов`язане саме з корупцією, а тому явно не може визнаватися малозначним.

За таких обставин, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, накладене на ОСОБА_1 стягнення відповідає вимогам ст.ст. 23, 33 КУпАП, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для зміни чи скасування постанови судді місцевого суду та звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за малозначності правопорушення.

Керуючись ст. 294 КУпАП України,

П О С Т А Н О В И В:

Постанову судді Тростянецького районного суду Сумської області від 24.09.2024, якою ОСОБА_1 , визнано винною у вчиненні адміністративних правопорушень передбачених ч.1, 2 ст. 172-7 КУпАП та якою на неї накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3 400 грн, залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника Сумцова Є.С. на цю постанову, без задоволення.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Сумського апеляційного судуФілонова Ю. О.