Рішення

від 24.12.2007 по справі 16/298

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048,

м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

24.12.07 р.                                                                              

Справа № 16/298                              

Господарський суд Донецької області

у складі судді Радіонової О.О.

при секретарі судового засіданні

Тулаінової І.А.

розглянув у відкритому судовому

засіданні  в  м. Донецьку справу

за позовом: Суб'єкта  підприємницької діяльності -фізичної особи

ОСОБА_1м. Донецьк

до відповідача Товариства з обмеженою

відповідальністю „Азовснабторг” м. Маріуполь Донецької області

про стягнення 30 815грн.

за участю

представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 представник

за дов. № 3016 від 16.10.2006р.

від відповідача: не зявився

          Суть справи

Позивач, Суб'єкт  підприємницької діяльності -фізична особа

ОСОБА_1м. Донецьк,   звернувся до

господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю

„Азовснабторг” м. Маріуполь про стягнення 

30 000грн. попередньої оплати та 815грн. процентів за користування

грошовими  коштами, а всього 30 815грн.

В обгрунтування своїх вимог позивач

посилається на договір купівлі-продажу № 32 від 01.09.2005р.,  рахунок -фактуру № СФ-0000265 від

05.09.2005р., платіжне  доручення № 90

від 06.09.2005р.

          Рішенням господарського суду

Донецької області від 13.11.2006р. позовні вимоги  були задоволені частково у сумі 30000грн. -

попередня оплата за договором № 32 від 01.09.2005р. В іншій частині позову

відмовлено.

Постановою Донецького

апеляційного  господарського суду від

28.02.2007р.  вказане рішення було

залишено без  змін.

28.02.2007р. господарським судом

Донецької області  на примусове виконання

постанови Донецького апеляційного господарського суду від 28.02.2007р.

було  видано наказ по справі № 16/298,

згідно з яким з  відповідача

підлягало  стягненню 30000грн.

попередньої оплати за договором № 32 від 01.09.2005р., 300грн. державного мита,

114грн.88коп- витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового  процесу.

14.06.2007р. постановою Вищого

Господарського суду України постанову Донецького апеляційного господарського

суду від 28.02.2007р. та рішення господарського суду Донецької області від

13.11.2006р. скасовано і справа № 16/298 передана на новий розгляд до

господарського суду Донецької області.

13.07.2007р. ухвалою господарського

суду Донецької області справа була прийнята до провадження господарського суду

та призначена на 25.07.2007р.

12.07.2007р. відповідач надіслав до

суду скаргу на дії Державної 

виконавчої  служби у Іллічівськом

районі м. Маріуполя Донецької області.

27.08.2007р. господарським судом

Донецької області було  винесено ухвалу,

якою скаргу відповідача на дії керівника та головного  державного виконавця Іллічівського  відділу державної виконавчої  служби Маріупольського міського управління

юстиції було  задоволено.

Постановою Донецького  апеляційного господарського суду від

15.10.2007р. вищевказана ухвала господарського суду від 27.08.2007р. по справі

№ 16/298 залишена без змін.

Як вбачається з матеріалів справи,

31.07.2007р. позивач надіслав до суду уточнення позовних вимог, в яких

посилається на те, що на підставі рахунка-фактури відповідача №СФ-0000265 від

05.09.05р. він перерахував йому 36 250грн. згідно платіжного доручення №90 від

06.09.05р. Однак в тексті платіжного доручення в графі „Призначення платежу”

була допущена помилка в номері рахунку, на підставі якого були перераховані

кошти, і замість рахунку №265 помилково було вказано 268, що за думкою

позивача, ніяк не вплинуло на суть взаємовідносин між сторонами. Оскільки

відповідач товар позивачу не поставив, а частково повернув грошові кошти в сумі

6 250грн.,  позивач просить суд стягнути

з нього передоплату в сумі 30 000грн., перераховану відповідно до платіжного

доручення № 90 від 06.09.05р.

27.08.2007р. ухвалою господарський

суд Донецької області зупинив провадження у справі та вважав за необхідне

направити матеріали до прокуратури Донецької області для проведення

розслідування по факту зловживання службовим становищем з боку Товариства з

обмеженою відповідальністю „Азовснабторг” м. Маріуполь, а також встановлення

факту отримання ним від Суб'єкта 

підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1м. Донецьк передоплати

в сумі 36 250грн. згідно платіжного доручення № 90 від 06.09.05р., з яких 6

250грн. повернуто позивачу.

15.10.2007р. постановою

Донецького  апеляційного господарського

суду вищевказана ухвала господарського суду від 27.08.2007р. по справі № 16/298

була скасована та  справа передана на

розгляд  господарському суду.

26.10.2007р.  ухвалою господарського суду Донецької області  призначив справу № 16/298  до розгляду на 13.11.2007р.

          13.11.2007р. позивач у судове

засідання з'явився та підтримав  позовні

вимоги з урахуванням їх уточнень та просить 

суд стягнути з відповідача 30000грн. попередньої  оплати, яка перерахована платіжним дорученням

№ 90 від 06.09.2005р.

          У зв'язку з  неявкою до судового засідання відповідача,

суд відкладав розгляд справи на 27.11.2007р.

          15.11.2007р. на адресу господарського

суду відповідач надіслав відзив на позовну заяву, в якому  позовні вимоги не  визнає та просить суд  відмовити у задоволені позову, оскільки

позивач обґрунтовує  свої позовні вимоги,

посилаючись на рахунок - фактуру № СФ-0000265 від 05.09.2005р. та платіжне  доручення № 90 від 06.09.2005р. Однак, як зазначено

в вищевказаному платіжному дорученні грошові кошти були перераховані на

підставі рахунка-фактури № 268 та 

відносилися до  іншої угоди

між  сторонами. Крім того, як вважає

відповідач,  позивач не робив заяв та не

надавав письмових доказів помилковості оформлень будь-яких документів між

сторонами.

Відзив судом розглянутий, прийнятий

та залучений до матеріалів справи.

27.11.2007р. на адресу

господарського суду відповідач надіслав 

клопотання, в якому просить суд 

зробити запит до  банківської

установи щодо надання документу, який підтверджує повернення  попередньої 

плати.

Суд, розглянувши клопотання

відповідача, відхилив його, оскільки у судовому засідання було з'ясовано, що

докази щодо часткової  сплати

відповідачем суми у розмірі 6250грн. наявні в матеріалах справи.

У зв'язку з  необхідністю представлення сторонами

витребуваних судом документів, ухвалою господарського суду від 27.11.2007р.

судове засідання  було відкладено  на 24.12.2007р.

29.11.2007р. позивач надіслав

до  суду письмові заперечення на відзив

відповідача, в яких зазначив, що  вважає

доводи відповідача необґрунтованими та зазначив наступне.

Фактично ні до 06.09.2005р., ні

пізніше ніякі між сторонами інші  угоди

не укладалися, і крім  суми у розмірі

36250грн. позивачем відповідачу перераховано не було, а тому посилання

відповідача щодо перерахування вказаної 

суми відповідно до іншої угоди є надуманими.

Що стосується не співпадання

останніх цифр  в платіжному дорученні №

90 від 06.09.2005р., позивач зазначив, що свої пояснення надав ще 27.07.2007р.

в уточненні позовних вимог, а також звернув увагу, що таке не співпадання не

вплинуло на суть угоди.

Заперечення судом розглянуті,

прийняті до уваги та залучені до матеріалів справи.

Справа слуханням відкладалася у

зв'язку з необхідністю представлення сторонами витребуваних судом документів.

Перед початком розгляду справи

сторони були ознайомлені з правами та обов'язками відповідно до вимог ст. 22

ГПК України.

Сторони надали суду клопотання

про  відмову від фіксації судового

процесу технічними засобами, яке судом розглянуто та задоволено.

Відповідно до вимог ст. 81-1 ГПК

України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи,

дослідивши докази по справі, вислухавши пояснення  уповноважених представників сторін,

господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01 вересня 2005р. між Товариством з

обмеженою відповідальністю „Азовснабторг” (за договором - постачальник, далі-

відповідач) та  Суб'єктом підприємницької

діяльності - фізичною особою  ОСОБА_1(за

договором- покупець, далі- позивач) було 

укладено договір № 32, відповідно до 

п.п.1.1 якого, покупець зобов'язаний сплатити та прийняти товар,

відповідно до  виставлених рахунків та

видаткових накладних , а постачальник відвантажити продукцію у вказані строки.

Видаткова накладна є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 2.3 договору  умовою оплати є попередня оплата.

Строк  відправки продукції 12 робочих днів з моменту

надходження  повної попередньої оплати на

рахунок постачальника (п.2.5 договору).                                                                                   

          05.09.2005р. відповідачем було  виставлено рахунок-фактуру № СФ-0000265 на

суму 36250грн. на оплату труби 219Ч8 у кількості 14500.

06.09.2005р. позивачем було

здійснено попередню оплату за трубу 219Ч8 на підставі рахунку №268 від

05.09.2005р., що підтверджується випискою з 

банку за 06.09.2005р.

09.09.2005р. відповідачем було

повернуто позивачеві попередню оплату у розмірі 6250грн., яка перерахована  відповідно до 

рахунку № 268 від 05.09.2005р., що підтверджується реєстром відповідних

кредитних  документів за 09.09.2005р.

          Але свої зобов'язання  відповідно до договору відповідач не виконав

та у передбачений договором строк не поставив позивачу трубу 219Ч8 у кількості

14500, тому останнім 06.06.2006р. було 

направлено  відповідачу претензію.

В претензії  позивач пропонував у

добровільному порядку повернути залишок попередньої оплати у розмірі 30

000грн., яка залишена відповідачем без розгляду.

10.08.2007р. позивач повторно

направив відповідачу претензію про повернення попередньої оплати у розмірі

30000грн., яка також  залишена

відповідачем без розгляду, що підтверджується поштовою квитанцією ( т. 2

а.с.20).

          Позивач у судовому засіданні

підтримав свої позовні вимоги, викладені у заяві від 27.07.2007р.               ( т.1 а.с. 117), в якій вказав,

що враховуючи, що за витіком часу договір від 01.09.2005р. є важко читаємим,

посилається на рахунок-фактуру, відмовляється 

від вимоги щодо стягнення з відповідача процентів у сумі 815 грн.

та  просить суд стягнути з відповідача

попередню оплату у розмірі 30000грн., яка перерахована відповідно до платіжного

доручення № 90 від 06.09.2005р.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна

сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу

своїх вимог і заперечень.

Позивач в підтвердження своїх вимог

посилається на рахунок фактуру від 05.09.2006р.,  платіжне 

доручення від 06.09.2006р., претензії від 06.06.2006р., від

10.08.2007р.,  заяву про уточнення   позовних вимог від 27.07.2007р.,  заперечення на позовну заяву від

29.11.2007р., свідоцтво про державну реєстрацію, тощо.     

Відповідач посилається на відзив на

позовну заяву від 15.11.2007р., правовстановлюючі документи, тощо.

Відповідно до ст.43 ГПК України суд

оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному,

повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх

сукупності, керуючись законом.

Оскільки між сторонами по справі

уклалися господарські правовідносини, то 

судом застосовані положення Господарського кодексу України  (далі- ГК України) як спеціального акту

законодавства, який регулює право відношення у господарській сфері.

Статтею 181 ГК України визначений

загальний порядок укладання господарських договорів. В пункті 8 вищевказаної

статті зазначено, що у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов

господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не

відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання,

правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Статтею 193 ГК України передбачені

загальні умови виконання господарських зобов'язань, а саме.

1. Суб'єкти господарювання та інші

учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання

належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за

відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог,

що у певних умовах звичайно ставляться.

2. Кожна сторона повинна вжити усіх

заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи

інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Абзацем другим частини 1 ст. 193 ГК

України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються

відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей,

передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 11 Цивільного

кодексу  України (далі- ЦК України)

передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори

та інші правочини. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або

договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання

або ненастання певної події.

Згідно зі ст.205 ЦК України

правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати

форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не

встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка

сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У випадках, встановлених договором

або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Як вбачається з  матеріалів справи, та відповідно до  заяви про уточнення позовних  вимог, 05.09.2005р. відповідачем було виставлено

рахунок фактуру № СФ-0000265 на сплату труби 219Ч8 у кількості 14500 на суму

36250грн.

06.09.2005р. позивач платіжним

дорученням № 90 перерахував відповідачу попередню оплату за трубу 219Ч8 у сумі

36250грн. відповідно до рахунку № 268 від 05.09.2005р.

Отже, матеріалами справи

підтверджується наявність у діях позивача волевиявлення на встановлення

правовідносин безпосередньо через поведінку, з якої можна зробити висновок про

такий намір.

Оскільки відповідачем не надано

доказів щодо виникнення правовідносин між сторонами на підставі інших  розрахункових документів або договорів, судом

на підставі матеріалів справи зроблено висновок, що  між сторонам виникли правовідносини тільки на

підставі одного рахунку-фактури № СФ-0000265 від 05.09.2005р. на оплату труби

219Ч8.

Суд не приймає до уваги доводи

відповідача щодо не співпадання номерів рахунку,  оскільки, з матеріалів справи вважається,

що  була допущено описка у номері

рахунку, а саме: замість № 265 вказано № 268.

Закон України „Про  податок на 

додану вартість” N 168/97-ВР визначає платників податку на додану

вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та

звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та

імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та

внесення податку до бюджету.

Відповідно п. 7.2.3. ст. 7 Закону

України „Про  податок на додану

вартість”,  податкова накладна

складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох

примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається

у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним

податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Пунктом 7.2.1. ст. 7  Закону передбачено, що платник податку

зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені

окремими рядками:

а) порядковий номер податкової

накладної;

б) дату виписування податкової

накладної;

в) повну або скорочену назву,

зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по

батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника

податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної

особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник

податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів

(робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву,

зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування

податку;

з) ставку податку та відповідну

суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що

підлягають сплаті з урахуванням податку.

Наказом Державної податкової

адміністрації України  від 30 травня 1997

р. N 165, затверджено Порядок „Про затвердження форми податкової накладної та

порядку її заповнення”, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23

червня 1997 р. за N 233/2037 (далі- Порядок).

Вказаним Порядком затверджена форма

податкової накладної.

Відповідно до  п. 4 Порядку сплачена (нарахована) сума податку

на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових

зобов'язань з поставки товарів (послуг) продавця у реєстрі отриманих та виданих

податкових накладних.

Пунктом 6 Порядку передбачено, що

податкова накладна складається у двох примірниках (оригінал і копія) у момент

виникнення податкових зобов'язань продавця відповідно до вимог пункту 7.3

статті 7 Закону. При цьому у верхній лівій частині податкової накладної

робляться відповідні відмітки (непотрібне виділяється поміткою "Х").

Податкова накладна виписується на

кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка

товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік

(номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової

накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової

служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань

(п. 15 Порядку).

Як вбачається з  матеріалів справи в податковій накладній № 61

від 06.09.2005р. (том 1 арк. 68) зазначено, що умовою поставки є рахунок №

СФ-0000265 від 05.09.2005р., дата попередньої оплати 06.09.2005р., товаром є

труба 219Ч8 у кількості 14500, загальна сума коштів, що  підлягає сплаті 36250грн.                                                                                                  

Податкова накладна відповідає

вимогам Закону України „Про  податок на

додану вартість”.

Крім цього, в податковій накладній

зазначено, що  суми ПДВ нараховані

(сплачені) в зв'язку з поставкою товарів (послуг), зазначених у цій накладній,

визначені правильно, відповідають сумі податкових  зобов'язань продавця і включені до  реєстру отриманих та виданих  податкових накладних.

Оскільки відповідачем частково

було  повернуто попередню оплату у

розмірі 6250грн., тому  відповідно до п.

20  вказаного Порядку,  у разі здійснення коригування сум податкових

зобов'язань відповідно до пункту 4.5 статті 4 

вказаного Закону постачальник товарів (послуг) виписує розрахунок

коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної за формою

згідно з додатком 2 до податкової накладної.

09.09.2005р. було  складено 

розрахунок № 13 коригування кількісних і вартісних  показників до 

податкової накладної  від

06.09.2005р. № 61 (том 1 арк. 69).

Відповідно до  вказаного 

вище розрахунку, датою коригування є 09.09.2005р.  причиною коригування є повернення авансу за

трубу 219Ч8 відповідно до  рахунку №

СФ-0000265 від 05.09.2005р.

В розрахунку № 13 вказано, що  суми ПДВ, які скориговані у зв'язку зі зміною

кількісних чи вартісних показників, що зазначені у цьому розрахунку, визначені

вірно та включені відповідно до податкового зобов'язання з одночасним

відображенням у реєстрі отриманих та виданих 

податкових  накладних.

Крім того, в матеріалах справи (том

1 арк.73 ) є реєстр відповідних кредитних документів по рахунку за

09.09.2005р., який містить відбиток банку із вказанням його найменування та

коду МФО, в якому зазначено, що відповідачем 09.09.2005р. було повернуто

попередню оплату у сумі 6250грн. відповідно до рахунку № 268 від

05.09.2005р.,  який підтверджує

повернення частини попередньої оплати у сумі 6 250грн. , що також  підтверджують самі сторони. Тому у суду не

виникає сумнівів щодо вказаного реєстру.

Крім цього, слід зазначити, що сума

та найменування товару у платіжному дорученні від 06.09.2005р. № 90 (том 1 арк.

18), податковій накладній від 06.09.2005р. № 61, рахунку № 13 коригування

кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 06.05.2005р. №

61, виписки з банку за 06.09.2005р., реєстру відповідних кредитних документів

по рахунку від 09.09.2005р., вказані одні й ті ж.

Також, відповідно до реєстру

кредитних  документів за 09.09.2005р.

відповідач повернув попередню оплату на підставі рахунку № 268, який, як було

встановлено, вказано помилково замість 265.

Слід зазначити, що відповідач не

надав суду доказів, які підтверджували неналежне виконання позивачем своїх

зобов”язань, а також доказів щодо поставки продукції на адресу позивача, тому

його доводи з цього приводу слід вважати безпідставними.

Будь-яких доказів  про відношення спірного платежу до інших

правовідносин  між сторонами відповідачем

не надано та не заявлено взагалі про існування таких.         

Статтею 509 ЦК України передбачено,

що у силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана здійснити на користь

іншої особи (кредитора) певну дію, наприклад: передати майно, виконати роботи,

оплатити кошти та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право

вимагати від боржника виконання по сплаті боргу.

Частиною другою ст. 530 ЦК України

встановлено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений

або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його

виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у

семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного

виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Пунктом 2 ст. 693 ЦК України якщо

продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у

встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або

повернення суми попередньої оплати.

          Позивачем 10.08.2007р. були

направлена претензія (том 2 арк.19) щодо повернення залишку попередньої оплати,

яка була залишена відповідачем без розгляду та реагування.

            Оскільки відповідач до теперішнього

часу у повному обсязі не повернув позивачу отриману попередню оплату у сумі

30000грн. за поставку труби 219Ч8 відповідно до 

рахунку № СФ-0000265 від 05.09.2005р., 

тому позовні вимоги  позивача є доказаними,

обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позовні вимоги підтверджуються

представленими доказами по справі та не спростовуються жодним доказом

відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд

вважає, що витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне

забезпечення судового процесу треба віднести на відповідача, оскільки він

необґрунтовано довів розгляд справи до суду.

Враховуючи викладене та керуючись

ст.ст.183,193 Господарського кодексу України, 

ст.ст.11, 205, 509, 530, п.2 ст.693 ЦК України, Законом України

„Про  податок на додану вартість”, ст.ст.

22, 33, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу

України,  господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Суб'єкта  підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1м.

Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Азовснабторг” м. Маріуполь

про стягнення  30 000грн. попередньої

оплати, задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою

відповідальністю „Азовснабторг”  (87520,

Донецька область,                               

м. Маріуполь, вул. Мамина-Сибіряка, 46, к.17, р/р 26003215080491 в МФ

АКБ „УКРСОЦБАНК” м. Маріуполя, МФО 334185, ЄДРПОУ 32258914) на користь  Суб'єкта 

підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1(АДРЕСА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,

ідентифікаційний код НОМЕР_1) попередню оплату у сумі 30000грн., держмито у

сумі 308грн.15коп. та витрати на інформаційно-технічне  забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.

Рішення оголошено у судовому

засіданні 24.12.2007року.

Видати наказ після набрання рішення

законної сили, по закінченні десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                        

Радіонова О.О.                              

Надруковано

3 примірника:

1

- до справи

2

- сторонам у справі